Документальний і художній матеріал у сценарії

Документально-художній матеріал — це основа будь-якого сценарію театралізованого заходу. У залежності від якості ма­теріалу, від його співвідношення залежить і якість самого сце­нарного твору.

Зазвичай фахівець не замислюється над тим, яке співвідно­шення буде між документальним та художнім матеріалом у його творі. Якщо ж у деяких клубних працівників виникає таке пи­тання — треба дати на нього вичерпну відповідь.

Є різні види клубних заходів. У деяких із них, таких, як, на­приклад, театралізований тематичний концерт чи масове свято просто неба, документального матеріалу може не бути зовсім, а в інших відсоток художнього матеріалу по відношенню до документального буде переважаючим. Якість сценарію зале­жить від проблеми, яку піднімає режисер-сценарист, і, голо­вне, від її вирішення через документально-художній матері­ал. А питання про відсоткове співвідношення документального і художнього матеріалу виникає в початківців, які ще мало обі­знані у фаховій справі.

Наявність документальної основи в сценарії клубного заходу має велике значення для всієї художньої програми, бо сьогодні, як ніколи, характер взаємодії між документальним та ігровим (художнім) матеріалом визначає життєвість та силу заходу.

Під документом розуміємо невигадані події. Документ, та­ким чином, — це осередок дійсності в її поступовому русі.

У нього є обсяг, початок, розвиток, завершення, певна фабула. Документ віддзеркалює події з діяльності людини, колективу, суспільства. Документ — це фіксація, закріплення реальності на папері, малюнку, фотографії тощо.

Драматургія клубних театралізованих заходів базується на реальних, конкретних фактах, які за своєю природою багато­значні і з точки зору виховного впливу мають величезні можли­вості. Яскравість, конкретність, емоційність, змістовність документу створюють основу для психологічного та педаго­гічного впливу на аудиторію.

Не треба думати, що ігрове і документальне важко об'єднуються в художній твір. Навпаки, на прикладах театра­лізованих заходів (особливо масових театралізованих вистав) бачимо, що в їх розумному поєднанні можна досягти значних ідейно-художніх результатів.

Будь-який захід починається зі сценарію, а значить, із вза­ємодії в ньому документального та художнього матеріалу. У чому і як відбувається ця взаємодія? Присутність у сценарії до­кументів надає твору достовірності та правдивості, а наявність художнього матеріалу розширює його змістові рамки, надає емоційності та художньої образності. Документальний мате­ріал робить художній твір чітким за думкою та емоційним за змістом. Він також надає твору філософського узагальнення, жвавість уяви та свободу. З цього приводу О. С. Пушкін писав: «Філософія, неупередженість, державницькі погляди історика, допитливість, жвавість уяви, жодного забобону улюбленій дум­ці. Свобода». Цими словами він наголошував на необхідності об'єктивної розмови, а цього можна досягти тільки через доку­ментальний матеріал. І не тільки тому, що митець повинен бути «неупередженим, мов сама доля», а саме тому, що сценарна дра­матургія, загалом, повинна бути об'єктивним видом літератури.

Сценаристу необхідно правильно розташувати документаль­ний і художній матеріали у творі. Він не має можливості безпосе­редньо висловлювати власну точку зору на зображувані події — це право надається лише дійовим особам сценарію. Тільки че­рез їхнє ставлення до висвітлених подій стає зрозумілою по­зиція самого автора. У сценарному творі відтворено відрізок життя з опертям на документальну основу і життєві факти, а художні матеріали підсилюють їх достовірність. Сценарист відбирає з життя характери, зв'язує людські відносини в тугий вузол конфлікту за допомогою художнього матеріалу для того, щоб розкрити документ і висловити авторську ідею. Ось чому О. С. Пушкін на перше місце поставив «філософію». Через «філософію», тобто ідею, думку, і створюється в сценарії ху­дожня єдність, яка складається з художнього і документального матеріалу.

На підтвердження цієї думки наводимо приклад з роботи майбутнього фахівця Вероніки 3., з її документально-художньої композиції, яка мала назву «П'ять гривень на життя». Розгляне­мо сюжет цієї композиції. Сценарій розпочинається з виступу Ведучої. Вона роздає невеличкі рекламні листівки і розповідає про те, що ми кожного дня отримуємо на вулицях безліч такої продукції, але ніколи не замислюємося над її змістом, а інко­ли треба було б... Далі розповідається (вже в сценічній дії) про випадок, який трапився з молодим подружжям в одному з ра­йонних пологових будинків. Усе було б гаразд, якби ці будинки мали все необхідне обладнання. А так... Маму лікарі врятували, а от дитинку — ні.

Тепер уже до глядачів разом з Ведучою звертається і бать­ко ненародженої дитини. Цей випадок спонукав його не чекати «милості» від держави, в якої завжди не вистачає грошей на ме­дицину, а звернутися до громадян із пропозицією зібрати кошти на необхідну апаратуру для пологового будинку. На завершення до глядачів звертається і Ведуча. Вона знову говорить про лис­тівки, які отримали глядачі, і звертає їхню увагу на те, що інколи в потоці непотрібної рекламної макулатури може трапитися по­дібне звернення про допомогу, яка коштує всього п'ять гривень. П'ять гривень на чиєсь маленьке життя...

Яке співвідношення між документальним і художнім мате­ріалом маємо в цій роботі? У ній є документ — листівка, яку було вручено біля входу в метро. Усе інше — це художній ма­теріал, але в даному випадку він базується на задокументованій інформації, тобто на матеріалі, отриманому з преси або іншої публіцистичної літератури. І все це, як бачимо, працює на одну думку, на одну ідею, а саме: люди, не чекайте, коли держава по­чне турбуватися про ваших дітей, почніть це робити самі і зараз.

Співвідношення в театралізованому заході документаль­ного і художнього матеріалу залежить від кінцевої мети та­кого заходу. Коли необхідно мовою документу звернутися до розуму глядача, відокремивши все зайве і непотрібне для ана­літичного сприйняття, переважатиме документальний матеріал. Однак театралізований захід, побудований тільки на докумен­тальній основі, без залучення художнього матеріалу, скоріш за все, нагадуватиме лекцію на задану тему. Вона теж потрібна, але..! До клубів, палаців культури, парків і на стадіони ми за­прошуємо глядача з певною метою. І реалізувати її допомагає, перш за все, художній матеріал.

Відомо, що створення театралізованих масових заходів базу­ється на художньо-творчій переробці фахівцем життєвого мате­ріалу. Сценарний твір більше пов'язаний з життєвою правдою, тобто документально підтвердженими подіями. Тому створен­ня художнього твору — це, в кінцевому етапі, своєрідна форма освоєння документально-художього матеріалу.

Створення високоідейного художнього твору можливе тоді, коли життєві події отримали узагальнення в процесі переходу в сценарій, а також мають зворотну виразність завдяки мислен­ню, уяві і творчій вигадці митця. Доповнюючи документальний факт художньою вигадкою, сценарист звільняє документ від несуттєвого, зайвого, насичує його необхідним емоційним мате­ріалом, що допомагає розумінню суті. Таким чином він вислов­лює власну громадянську позицію.

Висновок: і художній, і документальний матеріал повинен працювати на одну думку, на одну ідею. Вони доповнюють один одного, але «головним» у цьому поєднанні, на нашу думку, є все ж таки документ. Нема документу — і незрозуміло, для чого в сценарному творі стільки художнього матеріалу. А коли го­ворити про співвідношення документального і художнього при створенні театралізованого заходу, то відповідь буде така: один-єдиний документ може дати право на існування всьому худож­ньому матеріалу, задіяному в сценарному творі.

Проте треба пам'ятати, що є театралізовані заходи, де доку­ментального матеріалу може не бути зовсім.