Драматургія масових театралізованих свят

Драматургія масових театралізованих свят має свої осо­бливості і, звідсіля, свій підхід до її створення.

Робота над будь-яким сценарним твором починається зі сценарного задуму. Щоб він не починався з чистого аркуша, режисер-сценарист повинен володіти інформацією про май­бутнє свято. Драматургія масових свят, як і будь-яка інша драматургія, будується на пізнанні історичних, місцевих та інших подробиць.

Вибираючи тему твору, митець повинен керуватися мож­ливістю її драматургічної розробки. Критерієм повинна бути її суспільна значимість — це одна з головних тез у роботі режисера-сценариста над сценарним задумом.

Митець повинен через свою працю (в даному випадку ви­довищно-театралізоване мистецтво) показати своє ставлення до сучасної дійсності, до подій, людей і їх вчинків — проде­монструвати свою громадянську позицію. Кожен мистецький твір, подобається це комусь чи ні, повинен мати чітке ідейно-тематичне спрямування. У видовищно-театралізованому заході нема часу на довгі філософські розмови. У сценарії по­винно бути все узагальнене: біле і чорне, добро і зло.

Також зростає питання: чи потрібно в масових святах ви­значати проблему? Як свідчить досвід — треба. Проблема викристалізовує ситуацію. Вона показує зацікавленість режи­сера-сценариста в цьому питанні, свідчить про його небайдужість. Чітко визначена проблема полегшить підбір літератур­ного оформлення свята та художніх номерів.

Якою не була б тема, масштаби і межі проведення масо­вого свята, його зміст обов'язково повинен бути викладений у вигляді сценарію. Він визначає шлях реалізації теми, ідеї та надзавдання заходу. Драматургія масового свята — це, перш за все, сценарний твір, в якому зафіксовано всі перипетії, ху­дожні номери та все інше, через що митець хоче розкрити тему, над якою працює.

Масове театралізоване свято не потребує сюжету, однак варто продумати фабульну побудову. Нагадуємо, що фабу­ла — це послідовний виклад подій та фактів у сценарному творі. Вона дає змогу побачити всю структурну будову сце­нарію.

Драматургія масового свята залежить від цілого ряду об­ставин. Одна з них — місце дії. Свято за масштабом може бути сільським, загальноміським і загальнонаціональним. Режисер-сценарист від задуму повинен «прив'язувати» сце­нарний твір до конкретного місця дії — це наштовхне його на неординарне вирішення, підкаже певні художні засоби ви­разності.

Розглядаючи специфіку драматургії масових свят, слід згадати декілька основних положень. І перше з них те, що тема та проблема тут доносяться до глядача не через діалоги та монологи акторів, а через художні номери різного жанру, які відповідають темі та поставленому режисером-сценаристом надзавданню свята, його кінцевій меті. Такі компонен­ти, як пісня, танок, хореографічна композиція замінюють у масовому святі психологічне обґрунтування поведінки ге­роїв.

Ще одна особливість у тому, що сценічні майданчики, де відбуваються різного роду театралізовані заходи, розташова­ні на віддалі один від одного. Здавалося б, вони можуть пра­цювати самі по собі, автономно, але масове свято підпоряд­коване одній темі, і тому окремі виступи на різних майданчи­ках не повинні відступати від неї, мають розкривати її згідно з архітектонікою заходу.

Драматургія масового свята за структурною будовою близька до драматургії кіно та телебачення. Проте є деякі роз­біжності в засобах виразності, особливо в головному з них — слові. І в кіно, і на телебаченні, і в масовому святі воно за­ймає одне з провідних місць, зближує ці види мистецтв. А роз'єднує їх те, що в драматургії телебачення, наприклад, воно виходить на перший план, а от у масовому святі слово не повинно грати «першу скрипку». Тут до нього треба ста­витись економно, виважено, і бажано, щоб воно мало поетич­не забарвлення.

Зазначимо, у масовому святі мета всього заходу досягаєть­ся багатьма засобами художньої виразності і через залучення багатьох видів мистецтв.

У масовому святі глибинні та значущі теми сценарист роз­криває через різножанрові художні номери, об'єднавши їх в епізоди та блоки єдиною ідеєю, єдиною метою. На свідо­мість та уяву учасників та глядачів впливають «загальні по­няття» (добро і зло тощо) і «великі сценічні символи» (напри­клад: серце — кохання, рушник — дорога і т.п.). Початківцю варто створювати сценарій, спираючись як на перевірені ху­дожні номери, так і на нові, підготовлені відповідно до тема­тичної спрямованості твору. А історична точність, докумен­тальність та сучасність стануть для нього основою в роботі над сценарним твором. Також необхідно пам'ятати, що масове свято — це особливий святковий настрій, який диктує свої за­соби виразності та свою атмосферу.

За місцем проведення заходи поділяються на свята про­сто неба і свята в закритих приміщеннях. Перше — це свя­то вулиці, свято в парку відпочинку, на стадіоні, карнавальне дійство. Друге — святковий театралізований тематичний кон­церт, а також свята до календарних дат тощо.

Масове свято — це, найперше, видовище, а видовище по­требує чіткого жанрового спрямування, яскравості художніх номерів, їх художньої образності. Тому, працюючи над сце­нарним задумом, необхідно найперше визначитися з жанром. Це допоможе режисеру-сценаристу у виборі вже існуючих ху­дожніх номерів та в створенні нових, у доборі засобів худож­ньої виразності.

Нагадуємо, що план майбутнього літературного сценарію повинен розроблятися на основі усталених драматургічних положень. Платформою сценарної драматургії є творчість митця, його захопленість темою, наявні можливості, органі­зація і плановість у роботі.

Масове свято — це не механічне поєднання різних театра­лізованих вистав, які відбуваються на окремих майданчиках, а єдина дія, скріплена єдиним сценарним задумом, єдиною те­мою, якій необхідно знайти єдине художньо-образне вирішен­ня. Тому варто старанно продумати архітектоніку свята — загальну зовнішню побудову всього заходу, куди входять всі його складові з усіх сценічних майданчиків. Архітектоніка вивчає співвідношення між головними і підпорядкованими елементами сценарію, зв'язок між його окремими частинами і функціональне значення цих частин і елементів — конструк­тивні основи сценарного твору.

Розглянемо на прикладі, як архітектоніка та композиція втілюються в поняття «свято». Захід, над яким працював мо­лодий спеціаліст, мав відбутися в одному із районних центрів Київської області, у місцевому парку культури і відпочинку. У своєму задумі сценарист задіяв один головний майданчик і три другорядних. На головному майданчику свято повинно було розпочинатися з невеличкого прологу, з якого люди ді­знавалися, що це за захід, як він буде відбуватися і що ціка­вого побачить глядач. Цей початок був прологом усього свята й одночасно його зав'язкою. У розвитку дії були представлені концертні виступи різних творчих колективів на всіх сценіч­них майданчиках. А кульмінацією свята режисер-сценарист планував феєрверк. Ось так у його задумі будувалась архітек­тоніка всього масового свята просто неба.

Нагадаємо, архітектоніка масового свята залежить від сце­нарного задуму. Що стосується композиційної побудови окре­мих виступів, то в наведеному прикладі на трьох сценічних майданчиках, згідно із задумом, відбувалися театралізовані концертні програми з індивідуальною композиційною побу­довою. Створюючи сценарій свята, необхідно максимально індивідуалізувати кожне театралізоване дійство.

Театралізовані дії не повинні бути однаковими на всіх сце­нічних майданчиках. Номери «розвитку дії» на різних май­данчиках мають розвивати визначену тему за різними напря­мами, які в кульмінації повинні зійтися на головній сцені. У наведеному прикладі захід був присвячений темі Великої Ві­тчизняної війни. На першому майданчику виступав дитячий колектив з відповідною концертною програмою, на другому — естрадний ансамбль, який розробляв загальну тематику і ви­конував пісні воєнних років, а на третьому виступали учас­ники війни.

Сценарій масового свята, який тяжіє до широких узагаль­нень, може і не мати «спільного» сюжету. Однак дії на всіх сценічних майданчиках заходу обов'язково повинні бути об'єднані спільною темою.

У сценарії масового свята просто неба необхідно заплану­вати якомога більше центрів розосередження, шукати мож­ливість органічно розвести в різних напрямках маси гляда­чів. Це необхідно для максимального наближення до глядача виконавчих груп, а також щоб запобігти нещасним випадкам у надмірному скупченні людей.

Висновок: масове свято як форма клубної роботи спира­ється на особливий настрій людини і потребує скрупульозної організаційно-сценарної підготовки. Будь-яке масове свято вимагає від режисера-сценариста максимальної концентрації уваги та досконалого вивчення матеріалу, над яким він збира­ється працювати.