Драматургія кінця XIX - початку XX століття

Становище українського театру в останні десятиліття XIX ст. І.Франко про український театр цього часу. "Записка до з'їзду театральних діячів" І.Карпенка-Карого та П.Саксаганського, "Доповідь першому Всеросійському з'їздові сценічних діячів" М.Старицького (1897).

Активна театральна і драматургічна діяльність корифеїв української сцени І.Карпенка-Карого, М.Кропивницького, М.Старицького, М.Заньковецької, П.Саксаганського, М.Садовського. П’єси І.Франка, Панаса Мирного. Нові суспільні проблеми, нові характери в п'єсах українських драматургів. Статті Лесі Українки "Новейшая общественная драма" та "Європейська соціальна драма в кінці XIX ст.", їх значення для осмислення нових тенденцій у драматургії.

Відкриття в Києві в 1906 р. українського стаціонарного професіонального театру під керівництвом М.Садовського. Культурні діячі про український театр.

Жанрово-стильове розмаїття драматургії кінця XIX – початку XX ст.

Соціально-психологічна драма і комедія як найважливіші жанри української драматургії початку XX ст. Переклади українською мовою п'єс зарубіжних драматургів.

Поетична драматургія Лесі Українки. Філософська неоромантична драма поетеси як нове явище в історії української драматургії.

Драматична творчість В.Самійленка, її художня своєрідність, майстерність поетичної форми.

П'єси Г.Хоткевича "Лихоліття", "Вона", "На залізниці" як відгук на революційні події 1905 р. Драматичні твори Л.Яновської "Лісова квітка", "Жертви". Розширення тематичних і жанрових рівнів драматургії.

Б.Грінченко – драматург. Історичні п'єси "Степовий гість", "Перед бурею", комедія "Нахмарило" – "немаловажні здобутки для української сцени" (І.Франко).

Драми "Орли", "Зяті" і "Стефанишини" А.Крушельницького – гостра сатира на лжепатріотизм української буржуазії. І.Франко про комедію "Орли". П'єса "Раби" О.Турянського.

С.Васильченко і його п'єси "На перші гулі", "Не співайте, півні, не вменшайте ночі'". Популярність п'єс, їх сценічний успіх. Тісний зв'язок п'єс С.Васильченка з народнопоетичною творчістю.

Драматична творчість С.Черкасенка й О.Олеся. Розвиток митцями форм символістської драматургії.

Драматургія В.Винниченка, її тематичні і жанрові обшири. Складність драматичних конфліктів і ситуацій, характерів героїв драм, художнє дослідження у п'єсах психології представників різних суспільних верств. Переважання моральних і етичних проблем у драмах. Поєднання різнорідних стильових ознак у драматургії В.Винниченка.

В.Винниченко як творець новітньої української психологічної драми.

 

ПРОЗА

Художні напрями та індивідуальні стилі у прозі кінця XIX – початку XX ст. Риси модернізму у прозі. Гострота і злободенність тем і проблем, нові жанри, удосконалення і розвиток виражальних художніх засобів у творчості прозаїків. Майстри психологічної прози: І.Франко, М.Коцюбинський, В.Винниченко, В.Стефаник. О.Кобилянська, Лесь Мартович, Марко Черемшина інші. Традиційне і новаторське у прозі. Взаємодія художніх напрямів і стильових систем у творчості майстрів прози. Синкретизм художніх напрямів і стилів.

 

МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ

(1864-1913)

Михайло Михайлович Коцюбинський – письменник-прозаїк кінця XIX – початку XX ст. Життєвий і творчий шлях письменника. Зв'язок з учасниками народницького руху на Поділлі. Вплив народництва 70-90-х pp. на формування світогляду письменника. Еволюція творчості.

Гуманістична спрямованість ранніх оповідань ("Андрій Соловійко, або Вченіє світ, а невченіє тьма", "21-го грудня, на Введеніє", "Дядько та тітка"). Виразні риси народницької прози: розмірена хронологічність оповіді, докладність описів, моралізаторські сентенції; увага до зовнішнього малюнку подій. Оповідання про дітей – "Ялинка", "Харитя", "Маленький грішник". Мальовничість, експресивність, драматична загостреність сюжету, динамічність і психологічна насиченість стилю оповідань. Панас Мирний про оповідання "Харитя".

Ідеї справедливості, добра, правди в їх соціальному й моральному аспектах в оповіданнях і повістях 90-х pp. ("На віру". "П'ятизлотник", "Ціпов'яз", "Хо"). Жанрово-композиційні особливості творів.

Новаторство письменника в зображенні життя національних меншин України: молдаван, татар, турків. Тісний зв'язок соціально-національних та індивідуальних факторів у зображенні інонаціонального середовища і героя. Оповідання "Для загального добра". Образ інтелігента-культурника Тиховича. Крах народницьких ілюзій Тиховича. Висока оцінка твору І.Франком.

Зростання художньої майстерності письменника в оповіданнях "Пе-коптьор", "Відьма": тонкий гумор та іронія, виразність масових сцен, поєднання слухових і зорових вражень з дією, ліризм зображення. Тема національно-патріархальних традицій у татарському селі в нових суспільно-економічних умовах ("В путах шайтана", "На камені"). Перехід художника на позиції імпресіонізму. Оцінка новели "На камені" І.Франком, критикою початку XX ст.

Героїко-романтичний характер оповідання "Дорогою ціною". Патріотичний пафос твору. Ідея свободи особи у творчості.

Тонкий психологізм новели "Лялечка", іронічне трактування в ній культурницьких ідей.

Розкриття внутрішнього світу митця в етюді "Цвіт яблуні". Типологічна спільність новели з творами світової літератури ("Творчість" Е.Золя, "На воді" Гі де Мопассана, "Чайка" А.Чехова).Психологічний імпресіонізм твору.

Цикл поезій у прозі "З глибини" ("Хмари", "Втома", "Самотній" "Сон"). Образ душі поета, "вагітної всіма скорботами світу". Філософське осмислення проблеми краси.

Тема революції 1905 р. у новелістиці митця. Відображення динаміки суспільних суперечностей, вимога зв'язку мистецтва з життям суспільства. Новели "Сміх", "Він іде!" - гнівний протест проти політики репресій і чорносотенних погромів. Близькість творів Коцюбинського з творами Короленка ("Дом № 13"), Серафимовича ("Погром", "Разбитый дом"). Майстерність українського митця у змалюванні психології маси.

Складні конфлікти пореволюційної епохи в новелах „Невідомий", "Подарунок на іменини", "Persona grata". Проблематика, система образів, художня досконалість оповідання "В дорозі". Імпресіоністичні засоби письма. Роль художньої деталі в новелах.

Новела "Intermezzo" – поетичний маніфест найважливіших принципів мистецтва. Поетичність оповіді, багатофункціональна роль пейзажу, соціально-філософське звучання теми сонця, новизна тропів, глибина філософської думки твору.

Повість "Fata morgana" (1903-1910). Показ загострення революційної ситуації і подій революції 1905-1907 pp. на селі. Художня панорама суспільної диференціації; риси нового світосприйняття в українському селі. "Своя правда" кожного з героїв твору. "Fata morgana" як вище виявлення імпресіоністичного напряму прози М.Коцюбинського.

Новела "Сон". Протиставлення бездуховному животінню високої посвяти себе суспільному обов'язку. Піднесення краси одухотвореного життя.

Повість "Тіні забутих предків". Творчий підхід митця до використання фольклору, гуцульської міфології у філософському осмисленні тем життя і смерті.

Багатоманітність у трактуванні теми поміщицького лібералізму в новелі "Коні не винні". Тонкий психологічних аналіз, сатирична загостреність оповіді.

Утвердження могутньої сили і краси життя в нарисі "Хвала житло!", новелі "На острові".

Твори письменника в музиці та кіно. Образ Коцюбинського в художній літературі.

 

ОЛЬГА КОБИЛЯНСЬКА

(1863-1942)

Життєвий і творчий шлях Ольги Юліанівни Кобилянської. Формування літературно-естетичних поглядів. Інтенсивна самоосвіта. Знайомство і дружба з діячами жіночого руху С.Окуневською та Н.Кобринською. Участь письменниці у феміністичному русі. Роль М.Павлика, О.Маковея, І.Франка у творчому зростанні Кобилянської. Місце спадщини письменниці в українському літературному процесі. Образ Кобилянської в художній літературі.

Ранні повісті – "Людина" (1891), "Царівна" (1895). Проблема жіночої емансипації у творах. Психологізм повістей.

Поезії у прозі. Новелістика 1890-1903 pp. Актуальність і гострота проблематики, модерна стилістика новел ("За готар", "Битва", " Банк рустикальний"). Образи жінок-інтелігенток у творах О.Кобилянської ("Valse melancoligue", "Маніпулянтка", "Природа" та ін.). Пориви ins Blau як основна ідейна домінанта новел.

Повість "Земля" (1901) - вершина прозової творчості О.Кобилянської. Проблема влади землі у творі. Соціальні й психологічні причини трагедії сім'ї Федорчуків. Синкретизм стильових ознак повісті.

Звеличення духовної краси людини, її почуттів у повісті "У неділю рано зілля копала...". Зв'язок повісті з народно-пісенною творчістю. Майстерність композиції твору. Неоромантичні тенденції у повісті.

Твори про імперіалістичну війну: "Лист засудженого на смерть вояка до своєї жінки", "Назустріч долі", "Юда".

О.Кобилянська і літературний процес у Західній Україні 20-30-х pp.

Сучасне літературознавство про О.Кобилянську.

 

ВАСИЛЬ СТЕФАНИК

(1871-1936)

Василь Семенович Стефаник – видатний майстер експресіоністичної психологічної новели. Життєвий і творчий шлях письменника. Творчі шукання. Формування естетичних поглядів.

Перший період творчості. Поезії в прозі. Збірка новел "Синя книжечка", її проблематика, художня специфіка.

Збірки "Камінний хрест" (1900), "Дорога" (1901), "Моє слово" (1905).

Жанрово-стильові особливості новел: динамічність сюжету, стислість викладу. Психологізм і ліризм новел В.Стефаника. Експресивна насиченість художньої деталі, монологів і діалогів як засобів індивідуалізації образів.

Другий період творчості В.Стефаника. Збірка "Земля" (1926). Новели "Марія", "Діточа пригода", "Сини", "Вона - земля". Тема національно-визвольної боротьби на Західній Україні. Образи січових стрільців. Антивоєнний характер творів.

Твори 1926-1933 pp.: "Гріх", "Мати", "Дурні баби" та ін. Публіцистична та літературно-критична діяльність митця.

Значення творчості В.Стефаника для української і світової літератур.

 

ЛЕСЬ МАРТОВИЧ

(1871-1916)

Олекса (Лесь) Семенович Мартович – представник покутської групи новелістів, продовжувач реалістичних традицій української літератури другої половини XIX ст.

Життєвий і творчий шлях, світогляд та літературно-естетичні погляди. Публіцистика письменника.

Збірки творів "Нечитальник" (1900), "Хитрий Панько" (1903), "Стрибожий дарунок та інші оповідання " (1905). Реалістичний показ життя покутського селянства, суспільно-політичних процесів у галицькому селі на початку XX ст. Злободенність і актуальність проблематики, сатиричний викривальний пафос оповідань.

Оповідання "Мужицька смерть". Картини життя біднішого селянства. Особливості композиції твору – чергування реалістично-побутових картин життя селян із сатиричними сценами життя попа Кабановича. Роль діалогів у творі.

Зображення дрібновласницької психології селян в оповіданнях "Нечитальник", "Стрибожий дарунок", "Ось поси моє!" та ін. Сатирично загострений характер розповіді у творах.

Сатира на тогочасний суд ("За топливо", "За межу" та ін.). Викриття реакційної суті виборчої системи державно-політичних установ у новелах "Війт", "Іван Рило", "Хитрий Панько", "Квит на п'ятку".

"Винайдений рукопис про руський край" - зразок сатиричного памфлету, спрямованого проти австро-угорської системи урядових інституцій. Співзвучність твору із сатирою І.Франка, А.Крушельницького.

Повість "Забобон" (1911), розкриття у ній життя, побуту "основ суспільності", висміювання автором галицького духовенства й міщанства, їх бездуховності, кар'єризму, паразитизму; показ злиднів, бідування галицького селянства напередодні першої світової війни.

Особливості стилю письменника: поєднання в прозі трагічних і комедійних елементів, майстерне володіння народною мовою. Засоби індивідуалізації образів за допомогою різних градацій сміху (іронія, гумор, сатира, гротеск, шарж).

Роль Л.Мартовича у розвитку української прози кінця XIX - початку XX ст.

 

МАРКО ЧЕРЕМШИНА

(1874-1927)

Життєвий і творчий шлях Івана Юрійовича Семанюка (Марка Черемшини). Вплив народнопоетичної творчості на формування літературно-естетичних поглядів митця. Знайомство і творча дружба письменника з І.Франком, В.Стефаником. Перший період творчості. Оповідання "Керманич". Поезії в прозі. Перекладацька робота. Вплив І.Франка на розвиток творчості Марка Черемшини. Збірка "Карби" (1901). Ліризм і символіка автобіографічної новели "Карби".

Оповідання "Святий Миколай у гарті", "Чічка", "Злодія зловили", "Зведениця", "Більмо", "Хіба даруймо воду" як фрагменти художньої панорами життя селян-гуцулів на зламі двох сторіч. Іронія і сарказм у творах.

Другий період творчості. Відтворення трагедії гуцульського села в часи імперіалістичної війни. Збірка "Село вигибає" (1928). Проблематика, художні особливості новел "Село потерпає", "Перші стріли", "Бодай їм путь пропала", "Зрадник", "Після бою", "Село вигибає". Особливості розповіді, ліризм, психологізм, динамічність новел. Зв'язок прози Черемшини з фольклором.

Звернення до гуцульського побуту, морально-етичних проблем у циклі "Парасочка" ("Парасочка", "Козак", "Інвалідка", "За мачуху молоденьку", "Марічку голівка болить"). Ліризм, гумор, прийом контрастної характеристики персонажів.

Збірка "Верховина" (1929). Показ соціального і національного гноблення селянства Галичини в умовах польсько-шляхетського панування. Образи чесних, працьовитих і гордих гуцулів в оповіданнях "Верховина", "Писанки", "Ласка".

Особливості стилю письменника. Поетизація розповіді, широке використання образних засобів народної мови, її метафоричності. Діалектизми, їх роль у розкритті образів гуцулів, карпатської природи.

Художнє значення прози Марка Черемшини. Оцінка творчості М.Черемшини І.Франком, Лесею Українкою, В.Стефаником, О.Кобилянською. Популярність творів Марка Черемшини.

 

ОСИП МАКОВЕЙ

(1867-1925)

Осип Степанович Маковей – поет, прозаїк, літературний критик, публіцист. Біографічні відомості. Світоглядні позиції митця. Взаємини і співпраця з І.Франком.

Поетична творчість Осипа Маковея. Впливи поезії Т.Шевченка, Ю.Федьковича, І.Франка, фольклорних джерел на митця: Збірки "Поезії", "Подорож до Києва", їх проблематика. Висміювання виборчої системи Австро-Угорщини в поемі "Ревун". Ідейна співзвучність її з творами І.Франка, А.Крушельницького, А.Чайковського на цю тему.

Проза О.Маковея. Сатиричне змалювання світу міщанства, чиновників, крамарів, духовенства, їх приватновласницької егоїстичної моралі, забобонності, кар'єризму, байдужості до громадських справ ("Клопоти Савчихи", "Стара Мадьярка", "Нові часи"). Показ плазування галицької інтелігенції перед цісарським урядом у творах "Казка про невдоволеного Русина", "Як я продавав свої новели", "Як Шевченко шукав роботи", "Нещасна пригода" та ін.

Критика австрійського парламентаризму в оповіданнях "Три політики", "Вдячний виборець". Антивоєнне спрямування збірки "Кроваве поле".

Особливості реалістичної художньої манери Маковея-новеліста. Історична повість "Ярошенко". Педагогічна і літературно-критична діяльність. Значення творчості письменника.

 

ТИМОФІЙ БОРДУЛЯК

(1863-1936)

Життєвий і творчий шлях Тимофія Гнатовича Бордуляка. Формування світогляду. Літературно-естетичні погляди письменника.

Рання творчість. Побутово-реалістичний малюнок життя села в збірках "Ближні" (1889), "Оповідання з галицького життя" (1908).

Художнє розкриття щирості, доброти, людяності й благородства селян за творами "Дід Макар", "Мати", "Михалкові радощі". З'ясування соціальних причин еміграції селянства ("Ось куди ми підемо, небого!", "Бузьки", "Іван Бразілієць").

Викриття лицемірної моралі ліберального панства у ставленні до селянства ("Жебрачка"). Майстерне використання автором художньої деталі.

Творчість Т.Бордуляка останнього періоду, Соціально-психологічні образки з життя селян "Жура" (1902), "Передновок" (1911).

Показ життя селянства під владою польсько-шляхетських окупантів ("Обжинки"). Роль пейзажу у творах, особливості композиції новел.

Оцінка творчості Т.Бордуляка І.Франком, Лесею Українкою, О.Маковеєм, П.Грабовським.

Видання творів письменника в Україні.

 

МИХАЙЛО ЯЦКІВ

(1873-1961)

Михайло Юрійович Яцків – український новеліст і повістяр. Збірки прози "В царстві сатани", "Душі кланяються", "Казка про перстень", "Чорні крила" та ін. Відтворення суворої правди життя. Заглиблення в соціальні процеси, багатство й оригінальність художньої палітри новел. Вплив естетики модернізму на творчість письменника. Участь М.Яцкова у літературній групі "Молода муза". Інтенсивні пошуки нових засобів художнього письма (трансформація фольклорної символіки, мелодійність фрази, елементи фантастики тощо). Прагнення поєднати тенденції нових європейських художніх течій з народною творчістю.

Повісті "Огні горять", "Блискавиці", "Танець тіней". Тонкий психологізм, висока культура прози М.Яцкова. Популярність її на початку XX ст. Переклади творів російською, польською, чеською, німецькою, французькою мовами.

Оцінка прози М.Яцкова сучасниками. Місце письменника в історії української літератури.

 

АРХИП ТЕСЛЕНКО

(1882-1911)

Життєвий і творчий шлях Архипа Юхимовича Тесленка. Формування демократичного світогляду митця.

Ранні поетичні спроби. П'єса "Не стоїть жить".

Реалістичні оповідання "Хуторяночка", "Наука", "За пашпортом", "У городі", "Мати", пройняті протестом проти гнітючих суспільних обставин, безправ'я й визиску трудящих мас. Разючі картини поневірянь сільської бідноти, наймитства. Особливості мови героїв. Роль пейзажу в оповіданнях.

Оповідання "Радощі" – художнє відтворення бунтівничих настроїв у кращі.

Образ Миколки за оповіданням "Школяр" - один із кращих дитячих образів, створених українською літературою. Гуманістичні тенденції оповідань "У схимника", "Любов до ближнього". Показ визвольних прагнень народу в оповіданні "Истинно русский человек", п'єсі "Патріоти".

Творчість останніх років життя: оповідання "Поганяй до ями", "Немає матусі", "Свій брат", "Що б з мене було?", "В тюрмі". Образ селянського бунтаря, його боротьба проти визиску, поневіряння у в'язницях.

Автобіографічні елементи у творах. Роль образу оповідача в новелах.

Повість "Страчене життя" (1910). Майстерність сюжетної побудови твору. Типологічна близькість повісті "Страчене життя" до творів про школу І.Франка, Б.Грінченка, С.Васильченка.

Особливості стилю оповідань А.Тесленка. Твори письменника в наш час.

 

СТЕПАН ВАСИЛЬЧЕНКО

(1879-1932)

Життєвий і творчий шлях Степана Васильовича Панасенка (Васильченка) – українського прозаїка і драматурга реалістичного напряму. Навчання у Коростишівській учительській семінарії. Педагогічна робота. Участь у робітничому русі (1905-1907), арешт. Повернення 1908 р. до Ічні, літературна праця. Переїзд до Києва (1910), робота у відділенні театральної хроніки газети "Рада". Публікація перших творів, збірки "Ескізи" (1911), "Оповідання" (1915).

Автобіографічні записи "Мій шлях".

Розкриття великих духовних сил і трагічної долі українського селянства, зокрема талановитої сільської молоді в оповіданнях "На хуторі", "У панів", "На розкоші", "Талант". Ліризм і драматизм прозової оповіді.

Відображення настроїв селянства під час революції 1905 р. - оповідання "Мужицька арихметика". Особливості композиції твору, засоби гумору, майстерність діалогів, мова.

Образи селянських правдошукачів в оповіданнях "Осінній ескіз", "Мата" ("Чайка"). Символічні образи матері та її трьох синів. Розкриття їх психології, мрій і прагнень.

Учительська тема у Васильченка: "Записки вчителя" (1898-1905), оповідання "З самого початку", "Вова", "Вечеря", "Над Россю", "Божественна Галя". Любовно змальовані образи дітей, вболівання за їх долю ("Свекор", "Дощ", "Циганка", "Волошки").

Реалізм зображення трагічного становища сільського вчительства, гуманістична тональність оповідань. Ліричні відступи, настроєвість, використання прийомів народнопісенної образності у творах.

Тема "кривавої бойні" - першої світової війни в "Окопному щоденнику", оповіданнях "Чорні маки" і "Отруйна квітка" (1917-1918).

Оповідання на педагогічну тему 20-х pp. ("Приблуда", "Авіаційний гурток" та ін.).

Задум повісті про Т.Шевченка "Широкий шлях". Перша частина повісті ("В бур'янах").

Драматичні твори С.Васильченка. П'єси "На перші гулі", "Не співайте, півні, не вменшайте ночі!", "Кармелюк". "Недоросток". Тематика, характер драматичних конфліктів, колоритність образів, оптимістична, життєрадісна тональність творів.