ЛІТЕРАТУРА РУБЕЖА ХІХ-ХХ СТОЛІТЬ 





Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

ЛІТЕРАТУРА РУБЕЖА ХІХ-ХХ СТОЛІТЬ



Навчальна програма

УКРАЇНСЬКА ПОЕЗІЯ КІНЦЯ XIX - ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ

ЛЕСЯ УКРАЇНКА (1871-1913)

Українська поетеса, драматург, прозаїк, критик, публіцист і перекладач. Життєвий і творчий шлях Лариси Петрівни Косач (Лесі Українки). Вплив культурного і літературного середовища на становлення митця. Літературно-естетичні, суспільно-політичні погляди поетеси й драматурга. Етапи творчого шляху.

Поезія

Збірки поезій "На крилах пісень" (1893), "Думки і мрії" (1899), "Відгуки" (1902). Провідні мотиви лірики, специфіка художнього письма. Естетичні категорії героїчного й трагічного в поезії. Широке використання драматичних ситуацій, взятих із легендарних та історичних сюжетів. Циклічна композиція збірок.

Перехід поетеси від медитативної лірики до ліро-епосу і драматичної поезії. Філософська заглибленість поетичного світосприймання, висока концентрація почуття й думки – ознаки нового для української поезії типу художньої творчості. Новоромантичні тенденції у поезії. Художня довершеність пейзажної та інтимної лірики. Традиції Шевченкової політичної лірики.

Зростання майстерності поетеси. Розширення поетичних тем, багатство строфічної будови, версифікаційних прийомів лірики. Нові мотиви поезії, вірші, що не потрапили в прижиттєві збірки - "І ти колись боролась, мов Ізраїль...", "Коли вже зачепили сі питання", "Slavus -sclavus", "Мріє, не зрадь!..", "Legende des siecles"; цикл ліричних поезій, пов'язаних із пам'яттю С.Мержинського ("Твої листи завжди пахнуть зов'ялими трояндами"..., "Все, все покинуть, до тебе полинуть..."). Тема прометеїзму в поезії у прозі "Завжди терновий вінець"...

Політична сатира Лесі Українки. Оцінка поезії Лесі Українки М.Драгомановим, М.Павликом, М.Грушевським, іншими дослідниками.

Ліро-епос

Поеми Лесі Українки, їх проблематика. "Давня казка". Утвердження високої духовної, суспільної ролі поезії. І.Франко про твір.

Поема "Роберт Брюс, король шотландський". Проблема взаємин вождя й народу, її осмислення. Фольклорно-легендарні мотиви, патріотична ідея твору.

Уславлення політичної волі в поемі "Одно слово". Поеми "Віла-посестра", "Ізольда Білорука". Моральні й етичні проблеми у цих творах.

Художня специфіка ліро-епосу Лесі Українки. Багатство образотворчих засобів і версифікаційних прийомів. Зв'язок із фольклором. Героїко-романтичний пафос поем.

Драматургія

Драматургія Лесі Українки як найповніший прояв новоромантизму в українській літературі. Проблематика. Жанрова різноманітність, джерела сюжетів драматичних творів.

Психологічна драма "Блакитна троянда" (1895), моральні та етичні проблеми у творі.

Жанр філософської драматичної поеми в художньо-стильовій системі Лесі Українки. Виступ проти рабства духу в ранніх творах "Одержима", "Вавілонський полон", "На руїнах" ("Бурхливий протест проти кволості й дрімливості громадянства, проти його невільницького духу й пасивності" - М.Зеров). Піднесення гуманістичної етики в драматичній поемі "Одержима".

"Осіння казка" – відгук на події революції 1905 р. Політична символіка драматичної поеми.

"В катакомбах". Гострота філософської і морально-етичної проблематики твору. Виступ поетеси проти політичного квієтизму, заклик до громадянської активності. Уславлення боротьби людини за волю, проти духовного і соціального рабства. Образ Прометея які символу стійкості й непохитності в боротьбі з гнітом.

Проблема взаємин митця і суспільства в драматичній поемі "У пущі" (1910) ("драма похованого артиста" Ліни Костенко). Проекція твору в українську сучасність.

"Трагедія правди" в драматичній поемі "Касандра" (1908). Звернення до легендарної теми греко-троянської війни, художнє розкриття світоглядних, морально-етичних позицій у суспільстві напередодні його загибелі. Утвердження у творі високих патріотична і гуманістичних принципів — всупереч всевладдю волюнтаристських! егоїстичних тенденцій. О.Білецький про "Касандру".

Перша драматична поема на матеріалі української історії "Бояриня” (1910). Ностальгія героїв твору за Україною, біль через її неволю. Розкриття трагедії національної деградації у творі.

Драматизм існування людини в умовах політичної неволі) деформація людської і суспільної психіки в обставинах духовного гніту ("Адвокат Мартіан", "Оргія"). Утвердження високих духовних, моральних принципів) наскрізна ідея свободи особи у творах.

Драма-феєрія "Лісова пісня" (1911) – вершинний художній твір Лесі Українки. Фольклорна основа драми. Філософське й художньо-етичне висвітлення мрії про духовно повноцінне життя людини, про гармонійне злиття людського життя із життям природи. Складна конфліктна основа драми. Багатство ритміко-інтонаційної організації твору.

Драма "Камінний господар" (1912). "Світовий" блукаючий сюжет і "світовий" образ в інтерпретації поетеси. Яскраві образи драми - носії певних філософських ідей (властолюбства і волелюбства, егоїзму й альтруїзму). Своєрідність Лесиної версії легенди про Дон Жуана. Досконалість художньої форми (чіткість композиції, майстерність психологічних характеристик, драматична напруженість діалогів, афористичність мови). Художній синтез нових ідей і нетрадиційних засобів.

Новаторство Лесі Українки-драматурга, утвердження нею художніх принципів неоромантизму в українській драматургії.

Прозові твори, їх тематика та стильові особливості.

Місце Лесі Українки в історії української й світової літератур.

 

 

ВОЛОДИМИР САМІЙЛЕНКО

(1864-1925)

Володимир Іванович Самійленко – поет-лірик і сатирик, фейлетоніст, перекладач, драматург. Життєвий і творчий шлях. Освіта, світоглядні й естетичні позиції митця. Еміграція в Галичину. Повернення до Києва. Трагізм останніх років життя.

Художнє відтворення в ліричній поезії обставин суспільного життя, долі людини ("Елегія №1", "Грішниця"). Змалювання рідної природи. Патріотичні почуття поета, його роздуми над долею Батьківщини, оспівування багатства і краси рідної мови в поезіях "Вечірня пісня", "Весна", "Найдорожча перлина", "Українська мова". Постаті видатних діячів минулого у віршах "На роковини смерті Шевченка", "Вінок Тарасові Шевченку в день 26 лютого", "На смерть Лесі Українки", "Пам'яті Л.Глібова". Використання класичних жанрових форм (елегія, сонет, катрен) у поезії. Особливості поетичного стилю В.Самійленка. "Антологічність" його поезії.

Гумористичні й сатиричні твори письменника. Викриття політики царського уряду, визисків урядового чиновництва, гніту цензури; висміювання псевдопатріотизму буржуазії та вірнопідданої інтелігенції у віршах "Ельдорадо", "Пісня про віщого Василя", "Собаки", "Ідеальний публіцист", "На печі", "Патріота Іван" та ін. Сатиричні вірші періоду революції 1905-1907 pp. Художні особливості сатири В.Самійленка.

Драматургія В.Самійленка. Проблема взаємовідносин митця і суспільства в драматичній поемі "Чураївна". Образ народної поетеси Марусі Чурай, краса її духовного світу. Патріотичний і гуманістичний пафос поеми. Неоромантичний стиль твору.

Гостра сатира на суспільний лад царської Росії у фантазії-сатирі "У Гайхан-бея"; на більшовицьке засилля в Україні ("Гея").

Перекладацька діяльність В.Самійленка. Критика про поета.

Значення творчості В.Самійленка для розвитку української літератури.

 

 

МИКОЛА ВОРОНИЙ

(1871-1940)

Микола Кіндратович Вороний – український поет, перекладач, театрознавець. Основні біографічні дані. Робота в редакції журналу "Житє і слово", в інших часописах. Театральна діяльність. Робота в галицькому театральному товаристві "Руська бесіда". Виступ з поезіями в альманасі "3-над хмар і долин", звернення до письменників через "Літературно-науковий вісник" і листовне із закликом наблизитися "до новітніх течій в напрямі європейської літератури" ("Маніфест українського модернізму." – С.Єфремов). Переїзд на постійне проживання до Києва (1910). Еміграція до Польщі 1920 р. Повернення на батьківщину в 1926 p., робота в Харьков! завідувачем літчастини оперного театру. Повернення до Києва. Відзначення українською громадськістю 35-річчя письменницької діяльності М.Вороного. Переслідування митця органами радянської влади як "білоемігранта" і "націоналіста" (спеціальна нарада у березні 1934 p.). Заслання. Трагічна загибель митця від рук енкаведистів 24 квітня 1940 р.

Основні мотиви лірики М.Вороного в альманасі "З-над хмар і долин" (1903), у збірках "Ліричні поезії" (1911), "В сяйві мрій" (1913), "Поезії" (1920 і 1928). Художні особливості поетичної творчості: досконалість, вишуканість віршованої форми, риси символізму в поезії.

Публіцистична та перекладацька діяльність, праці з питань історії театру, драматургії (книга "Театр і драма", 1913). Переклади зарубіжної поетичної класики. Оцінка творчості М.Вороного О.І.Білецьким. Традиції поезії М.Вороного у творчості П.Тичини, М, Рильського, інших поетів наступних поколінь.

 

ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ

(1878-1944)

О.Олесь (Олександр Іванович Кандиба) – поет, драматург-символіст, перекладач. Життєвий і творчий шлях О.Олеся. Формування світоглядних та естетичних позицій митця. Мотиви лірики 1905-1907 pp.

Збірка поезій "З журбою радість обнялась" (1907). Натхненна поезія політичного змісту ("романтик-революціонер", "інтелігентський Тіртей 1905 року" – О.Білецький). Оспівування активного пробудження національної свідомості народу. Пейзажна та інтимна лірика. І.Франко про збірку. М.Рильський про оптимізм поезій книги "З журбою радість обнялась".

Збірка "Поезія. Книга II" (1909), майстерне використання в ній поетики народних пісень. Багатство й оригінальність образотворчих засобів, ритміки, строфіки.

Мотиви суму і зневіри у збірці "Поезії. Книга ІІІ" (1911). Герой і юрба в драматичній поемі "По дорозі в казку". Драматичні етюди, їх філософсько етична проблематика. Символізм драматичних творів О.Олеся.

Еміграція О.Олеся за кордон (1919), трагізм відриву поета від Батьківщини. Сатиричні та патріотичні вірші поетичних збірок "Перезва" (1921), "Кому повім печаль мою" (1931).

Поетичні переклади народних казок.

Емоційність, мелодійність, музичність (романсовість) лірики О.Олеся. Романси М.Лисенка, К.Стеценка, Я.Степового, С.Людкевича на вірші поета. М.Рильський про характер і художню майстерність поезії О.Олеся. Видання творів поета в Україні. Місце О.Олеся в історії української літератури.

 

БОГДАН ЛЕПКИЙ

(1872-1941)

Життєвий і творчий шлях Богдана Сильвестровича Лепкого — поета, прозаїка, перекладача, літературознавця і видавця.

Освіта, формування світогляду, викладацька робота в Ягеллонському (Краківському) університеті.

Мобілізація (1915) і полон у Німеччині.

Повернення на батьківщину у 1917 р. Еміграція до Берліна, робота у видавництві "Українське слово". Смерть поета у 1941 р. у Кракові.

Участь поета у львівській літературній групі "Молода муза", спілкування й дружба з В.Стефаником, О.Кобилянською. М.Яцковим, П.Карманським, В.Пачовським, громадськими і культурними діячами О.Луцьким, К.Студинським, М.Байчуком, В.Липинським та ін. Книги оповідань "З села" (1898), "Оповідання", "Щаслива година" (1901), "В глухім куті" (19Q3) та ін.; зб. віршів "Стрічки" (1901) "Листки падуть", "Осінь" (1902), "На чужині" (1904), "З глибин душі" (1905), "Для ідеї" (1911); літературознавчі дослідження ("Василь Стефаник", "Начерк історії української літератури", "Про життя великого поета Тараса Шевченка").

Переклад польською мовою "Слова о полку Ігоревім", оцінка його І.Франком. Переклади оповідань М.Коцюбинського.

"М'якість колориту і ніжність почуття", "тихий меланхолійний настрій" (І.Франко) у новелах і віршах Богдана Лепкого. Поетичне вираження поваги до етичних норм і естетики села, пошана до національних традицій і родинних зв'язків у творчості митця. Показ селянина у нерозривному зв'язку із землею, розкриття його психології, підсиленої ідеологією селянської національної державності (поезія "Я не дивлюся на село...", новели).

Осінні смутні мелодії у поезії Б.Лепкого (цикл "Осінь"), зв'язок їх з народнопісенною творчістю.

Ліризм, імпресіоністичний стиль прози Б.Лепкого, тематична близькість її до прози В.Стефаника. Значення творчості митця.

 

ПРОЗА

Художні напрями та індивідуальні стилі у прозі кінця XIX – початку XX ст. Риси модернізму у прозі. Гострота і злободенність тем і проблем, нові жанри, удосконалення і розвиток виражальних художніх засобів у творчості прозаїків. Майстри психологічної прози: І.Франко, М.Коцюбинський, В.Винниченко, В.Стефаник. О.Кобилянська, Лесь Мартович, Марко Черемшина інші. Традиційне і новаторське у прозі. Взаємодія художніх напрямів і стильових систем у творчості майстрів прози. Синкретизм художніх напрямів і стилів.

 

МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ

(1864-1913)

Михайло Михайлович Коцюбинський – письменник-прозаїк кінця XIX – початку XX ст. Життєвий і творчий шлях письменника. Зв'язок з учасниками народницького руху на Поділлі. Вплив народництва 70-90-х pp. на формування світогляду письменника. Еволюція творчості.

Гуманістична спрямованість ранніх оповідань ("Андрій Соловійко, або Вченіє світ, а невченіє тьма", "21-го грудня, на Введеніє", "Дядько та тітка"). Виразні риси народницької прози: розмірена хронологічність оповіді, докладність описів, моралізаторські сентенції; увага до зовнішнього малюнку подій. Оповідання про дітей – "Ялинка", "Харитя", "Маленький грішник". Мальовничість, експресивність, драматична загостреність сюжету, динамічність і психологічна насиченість стилю оповідань. Панас Мирний про оповідання "Харитя".

Ідеї справедливості, добра, правди в їх соціальному й моральному аспектах в оповіданнях і повістях 90-х pp. ("На віру". "П'ятизлотник", "Ціпов'яз", "Хо"). Жанрово-композиційні особливості творів.

Новаторство письменника в зображенні життя національних меншин України: молдаван, татар, турків. Тісний зв'язок соціально-національних та індивідуальних факторів у зображенні інонаціонального середовища і героя. Оповідання "Для загального добра". Образ інтелігента-культурника Тиховича. Крах народницьких ілюзій Тиховича. Висока оцінка твору І.Франком.

Зростання художньої майстерності письменника в оповіданнях "Пе-коптьор", "Відьма": тонкий гумор та іронія, виразність масових сцен, поєднання слухових і зорових вражень з дією, ліризм зображення. Тема національно-патріархальних традицій у татарському селі в нових суспільно-економічних умовах ("В путах шайтана", "На камені"). Перехід художника на позиції імпресіонізму. Оцінка новели "На камені" І.Франком, критикою початку XX ст.

Героїко-романтичний характер оповідання "Дорогою ціною". Патріотичний пафос твору. Ідея свободи особи у творчості.

Тонкий психологізм новели "Лялечка", іронічне трактування в ній культурницьких ідей.

Розкриття внутрішнього світу митця в етюді "Цвіт яблуні". Типологічна спільність новели з творами світової літератури ("Творчість" Е.Золя, "На воді" Гі де Мопассана, "Чайка" А.Чехова).Психологічний імпресіонізм твору.

Цикл поезій у прозі "З глибини" ("Хмари", "Втома", "Самотній" "Сон"). Образ душі поета, "вагітної всіма скорботами світу". Філософське осмислення проблеми краси.

Тема революції 1905 р. у новелістиці митця. Відображення динаміки суспільних суперечностей, вимога зв'язку мистецтва з життям суспільства. Новели "Сміх", "Він іде!" - гнівний протест проти політики репресій і чорносотенних погромів. Близькість творів Коцюбинського з творами Короленка ("Дом № 13"), Серафимовича ("Погром", "Разбитый дом"). Майстерність українського митця у змалюванні психології маси.

Складні конфлікти пореволюційної епохи в новелах „Невідомий", "Подарунок на іменини", "Persona grata". Проблематика, система образів, художня досконалість оповідання "В дорозі". Імпресіоністичні засоби письма. Роль художньої деталі в новелах.

Новела "Intermezzo" – поетичний маніфест найважливіших принципів мистецтва. Поетичність оповіді, багатофункціональна роль пейзажу, соціально-філософське звучання теми сонця, новизна тропів, глибина філософської думки твору.

Повість "Fata morgana" (1903-1910). Показ загострення революційної ситуації і подій революції 1905-1907 pp. на селі. Художня панорама суспільної диференціації; риси нового світосприйняття в українському селі. "Своя правда" кожного з героїв твору. "Fata morgana" як вище виявлення імпресіоністичного напряму прози М.Коцюбинського.

Новела "Сон". Протиставлення бездуховному животінню високої посвяти себе суспільному обов'язку. Піднесення краси одухотвореного життя.

Повість "Тіні забутих предків". Творчий підхід митця до використання фольклору, гуцульської міфології у філософському осмисленні тем життя і смерті.

Багатоманітність у трактуванні теми поміщицького лібералізму в новелі "Коні не винні". Тонкий психологічних аналіз, сатирична загостреність оповіді.

Утвердження могутньої сили і краси життя в нарисі "Хвала житло!", новелі "На острові".

Твори письменника в музиці та кіно. Образ Коцюбинського в художній літературі.

 

ОЛЬГА КОБИЛЯНСЬКА

(1863-1942)

Життєвий і творчий шлях Ольги Юліанівни Кобилянської. Формування літературно-естетичних поглядів. Інтенсивна самоосвіта. Знайомство і дружба з діячами жіночого руху С.Окуневською та Н.Кобринською. Участь письменниці у феміністичному русі. Роль М.Павлика, О.Маковея, І.Франка у творчому зростанні Кобилянської. Місце спадщини письменниці в українському літературному процесі. Образ Кобилянської в художній літературі.

Ранні повісті – "Людина" (1891), "Царівна" (1895). Проблема жіночої емансипації у творах. Психологізм повістей.

Поезії у прозі. Новелістика 1890-1903 pp. Актуальність і гострота проблематики, модерна стилістика новел ("За готар", "Битва", " Банк рустикальний"). Образи жінок-інтелігенток у творах О.Кобилянської ("Valse melancoligue", "Маніпулянтка", "Природа" та ін.). Пориви ins Blau як основна ідейна домінанта новел.

Повість "Земля" (1901) - вершина прозової творчості О.Кобилянської. Проблема влади землі у творі. Соціальні й психологічні причини трагедії сім'ї Федорчуків. Синкретизм стильових ознак повісті.

Звеличення духовної краси людини, її почуттів у повісті "У неділю рано зілля копала...". Зв'язок повісті з народно-пісенною творчістю. Майстерність композиції твору. Неоромантичні тенденції у повісті.

Твори про імперіалістичну війну: "Лист засудженого на смерть вояка до своєї жінки", "Назустріч долі", "Юда".

О.Кобилянська і літературний процес у Західній Україні 20-30-х pp.

Сучасне літературознавство про О.Кобилянську.

 

ВАСИЛЬ СТЕФАНИК

(1871-1936)

Василь Семенович Стефаник – видатний майстер експресіоністичної психологічної новели. Життєвий і творчий шлях письменника. Творчі шукання. Формування естетичних поглядів.

Перший період творчості. Поезії в прозі. Збірка новел "Синя книжечка", її проблематика, художня специфіка.

Збірки "Камінний хрест" (1900), "Дорога" (1901), "Моє слово" (1905).

Жанрово-стильові особливості новел: динамічність сюжету, стислість викладу. Психологізм і ліризм новел В.Стефаника. Експресивна насиченість художньої деталі, монологів і діалогів як засобів індивідуалізації образів.

Другий період творчості В.Стефаника. Збірка "Земля" (1926). Новели "Марія", "Діточа пригода", "Сини", "Вона - земля". Тема національно-визвольної боротьби на Західній Україні. Образи січових стрільців. Антивоєнний характер творів.

Твори 1926-1933 pp.: "Гріх", "Мати", "Дурні баби" та ін. Публіцистична та літературно-критична діяльність митця.

Значення творчості В.Стефаника для української і світової літератур.

 

ЛЕСЬ МАРТОВИЧ

(1871-1916)

Олекса (Лесь) Семенович Мартович – представник покутської групи новелістів, продовжувач реалістичних традицій української літератури другої половини XIX ст.

Життєвий і творчий шлях, світогляд та літературно-естетичні погляди. Публіцистика письменника.

Збірки творів "Нечитальник" (1900), "Хитрий Панько" (1903), "Стрибожий дарунок та інші оповідання " (1905). Реалістичний показ життя покутського селянства, суспільно-політичних процесів у галицькому селі на початку XX ст. Злободенність і актуальність проблематики, сатиричний викривальний пафос оповідань.

Оповідання "Мужицька смерть". Картини життя біднішого селянства. Особливості композиції твору – чергування реалістично-побутових картин життя селян із сатиричними сценами життя попа Кабановича. Роль діалогів у творі.

Зображення дрібновласницької психології селян в оповіданнях "Нечитальник", "Стрибожий дарунок", "Ось поси моє!" та ін. Сатирично загострений характер розповіді у творах.

Сатира на тогочасний суд ("За топливо", "За межу" та ін.). Викриття реакційної суті виборчої системи державно-політичних установ у новелах "Війт", "Іван Рило", "Хитрий Панько", "Квит на п'ятку".

"Винайдений рукопис про руський край" - зразок сатиричного памфлету, спрямованого проти австро-угорської системи урядових інституцій. Співзвучність твору із сатирою І.Франка, А.Крушельницького.

Повість "Забобон" (1911), розкриття у ній життя, побуту "основ суспільності", висміювання автором галицького духовенства й міщанства, їх бездуховності, кар'єризму, паразитизму; показ злиднів, бідування галицького селянства напередодні першої світової війни.

Особливості стилю письменника: поєднання в прозі трагічних і комедійних елементів, майстерне володіння народною мовою. Засоби індивідуалізації образів за допомогою різних градацій сміху (іронія, гумор, сатира, гротеск, шарж).

Роль Л.Мартовича у розвитку української прози кінця XIX - початку XX ст.

 

МАРКО ЧЕРЕМШИНА

(1874-1927)

Життєвий і творчий шлях Івана Юрійовича Семанюка (Марка Черемшини). Вплив народнопоетичної творчості на формування літературно-естетичних поглядів митця. Знайомство і творча дружба письменника з І.Франком, В.Стефаником. Перший період творчості. Оповідання "Керманич". Поезії в прозі. Перекладацька робота. Вплив І.Франка на розвиток творчості Марка Черемшини. Збірка "Карби" (1901). Ліризм і символіка автобіографічної новели "Карби".

Оповідання "Святий Миколай у гарті", "Чічка", "Злодія зловили", "Зведениця", "Більмо", "Хіба даруймо воду" як фрагменти художньої панорами життя селян-гуцулів на зламі двох сторіч. Іронія і сарказм у творах.

Другий період творчості. Відтворення трагедії гуцульського села в часи імперіалістичної війни. Збірка "Село вигибає" (1928). Проблематика, художні особливості новел "Село потерпає", "Перші стріли", "Бодай їм путь пропала", "Зрадник", "Після бою", "Село вигибає". Особливості розповіді, ліризм, психологізм, динамічність новел. Зв'язок прози Черемшини з фольклором.

Звернення до гуцульського побуту, морально-етичних проблем у циклі "Парасочка" ("Парасочка", "Козак", "Інвалідка", "За мачуху молоденьку", "Марічку голівка болить"). Ліризм, гумор, прийом контрастної характеристики персонажів.

Збірка "Верховина" (1929). Показ соціального і національного гноблення селянства Галичини в умовах польсько-шляхетського панування. Образи чесних, працьовитих і гордих гуцулів в оповіданнях "Верховина", "Писанки", "Ласка".

Особливості стилю письменника. Поетизація розповіді, широке використання образних засобів народної мови, її метафоричності. Діалектизми, їх роль у розкритті образів гуцулів, карпатської природи.

Художнє значення прози Марка Черемшини. Оцінка творчості М.Черемшини І.Франком, Лесею Українкою, В.Стефаником, О.Кобилянською. Популярність творів Марка Черемшини.

 

ОСИП МАКОВЕЙ

(1867-1925)

Осип Степанович Маковей – поет, прозаїк, літературний критик, публіцист. Біографічні відомості. Світоглядні позиції митця. Взаємини і співпраця з І.Франком.

Поетична творчість Осипа Маковея. Впливи поезії Т.Шевченка, Ю.Федьковича, І.Франка, фольклорних джерел на митця: Збірки "Поезії", "Подорож до Києва", їх проблематика. Висміювання виборчої системи Австро-Угорщини в поемі "Ревун". Ідейна співзвучність її з творами І.Франка, А.Крушельницького, А.Чайковського на цю тему.

Проза О.Маковея. Сатиричне змалювання світу міщанства, чиновників, крамарів, духовенства, їх приватновласницької егоїстичної моралі, забобонності, кар'єризму, байдужості до громадських справ ("Клопоти Савчихи", "Стара Мадьярка", "Нові часи"). Показ плазування галицької інтелігенції перед цісарським урядом у творах "Казка про невдоволеного Русина", "Як я продавав свої новели", "Як Шевченко шукав роботи", "Нещасна пригода" та ін.

Критика австрійського парламентаризму в оповіданнях "Три політики", "Вдячний виборець". Антивоєнне спрямування збірки "Кроваве поле".

Особливості реалістичної художньої манери Маковея-новеліста. Історична повість "Ярошенко". Педагогічна і літературно-критична діяльність. Значення творчості письменника.

 

ТИМОФІЙ БОРДУЛЯК

(1863-1936)

Життєвий і творчий шлях Тимофія Гнатовича Бордуляка. Формування світогляду. Літературно-естетичні погляди письменника.

Рання творчість. Побутово-реалістичний малюнок життя села в збірках "Ближні" (1889), "Оповідання з галицького життя" (1908).

Художнє розкриття щирості, доброти, людяності й благородства селян за творами "Дід Макар", "Мати", "Михалкові радощі". З'ясування соціальних причин еміграції селянства ("Ось куди ми підемо, небого!", "Бузьки", "Іван Бразілієць").

Викриття лицемірної моралі ліберального панства у ставленні до селянства ("Жебрачка"). Майстерне використання автором художньої деталі.

Творчість Т.Бордуляка останнього періоду, Соціально-психологічні образки з життя селян "Жура" (1902), "Передновок" (1911).

Показ життя селянства під владою польсько-шляхетських окупантів ("Обжинки"). Роль пейзажу у творах, особливості композиції новел.

Оцінка творчості Т.Бордуляка І.Франком, Лесею Українкою, О.Маковеєм, П.Грабовським.

Видання творів письменника в Україні.

 

МИХАЙЛО ЯЦКІВ

(1873-1961)

Михайло Юрійович Яцків – український новеліст і повістяр. Збірки прози "В царстві сатани", "Душі кланяються", "Казка про перстень", "Чорні крила" та ін. Відтворення суворої правди життя. Заглиблення в соціальні процеси, багатство й оригінальність художньої палітри новел. Вплив естетики модернізму на творчість письменника. Участь М.Яцкова у літературній групі "Молода муза". Інтенсивні пошуки нових засобів художнього письма (трансформація фольклорної символіки, мелодійність фрази, елементи фантастики тощо). Прагнення поєднати тенденції нових європейських художніх течій з народною творчістю.

Повісті "Огні горять", "Блискавиці", "Танець тіней". Тонкий психологізм, висока культура прози М.Яцкова. Популярність її на початку XX ст. Переклади творів російською, польською, чеською, німецькою, французькою мовами.

Оцінка прози М.Яцкова сучасниками. Місце письменника в історії української літератури.

 

АРХИП ТЕСЛЕНКО

(1882-1911)

Життєвий і творчий шлях Архипа Юхимовича Тесленка. Формування демократичного світогляду митця.

Ранні поетичні спроби. П'єса "Не стоїть жить".

Реалістичні оповідання "Хуторяночка", "Наука", "За пашпортом", "У городі", "Мати", пройняті протестом проти гнітючих суспільних обставин, безправ'я й визиску трудящих мас. Разючі картини поневірянь сільської бідноти, наймитства. Особливості мови героїв. Роль пейзажу в оповіданнях.

Оповідання "Радощі" – художнє відтворення бунтівничих настроїв у кращі.

Образ Миколки за оповіданням "Школяр" - один із кращих дитячих образів, створених українською літературою. Гуманістичні тенденції оповідань "У схимника", "Любов до ближнього". Показ визвольних прагнень народу в оповіданні "Истинно русский человек", п'єсі "Патріоти".

Творчість останніх років життя: оповідання "Поганяй до ями", "Немає матусі", "Свій брат", "Що б з мене було?", "В тюрмі". Образ селянського бунтаря, його боротьба проти визиску, поневіряння у в'язницях.

Автобіографічні елементи у творах. Роль образу оповідача в новелах.

Повість "Страчене життя" (1910). Майстерність сюжетної побудови твору. Типологічна близькість повісті "Страчене життя" до творів про школу І.Франка, Б.Грінченка, С.Васильченка.

Особливості стилю оповідань А.Тесленка. Твори письменника в наш час.

 

СТЕПАН ВАСИЛЬЧЕНКО

(1879-1932)

Життєвий і творчий шлях Степана Васильовича Панасенка (Васильченка) – українського прозаїка і драматурга реалістичного напряму. Навчання у Коростишівській учительській семінарії. Педагогічна робота. Участь у робітничому русі (1905-1907), арешт. Повернення 1908 р. до Ічні, літературна праця. Переїзд до Києва (1910), робота у відділенні театральної хроніки газети "Рада". Публікація перших творів, збірки "Ескізи" (1911), "Оповідання" (1915).

Автобіографічні записи "Мій шлях".

Розкриття великих духовних сил і трагічної долі українського селянства, зокрема талановитої сільської молоді в оповіданнях "На хуторі", "У панів", "На розкоші", "Талант". Ліризм і драматизм прозової оповіді.

Відображення настроїв селянства під час революції 1905 р. - оповідання "Мужицька арихметика". Особливості композиції твору, засоби гумору, майстерність діалогів, мова.

Образи селянських правдошукачів в оповіданнях "Осінній ескіз", "Мата" ("Чайка"). Символічні образи матері та її трьох синів. Розкриття їх психології, мрій і прагнень.

Учительська тема у Васильченка: "Записки вчителя" (1898-1905), оповідання "З самого початку", "Вова", "Вечеря", "Над Россю", "Божественна Галя". Любовно змальовані образи дітей, вболівання за їх долю ("Свекор", "Дощ", "Циганка", "Волошки").

Реалізм зображення трагічного становища сільського вчительства, гуманістична тональність оповідань. Ліричні відступи, настроєвість, використання прийомів народнопісенної образності у творах.

Тема "кривавої бойні" - першої світової війни в "Окопному щоденнику", оповіданнях "Чорні маки" і "Отруйна квітка" (1917-1918).

Оповідання на педагогічну тему 20-х pp. ("Приблуда", "Авіаційний гурток" та ін.).

Задум повісті про Т.Шевченка "Широкий шлях". Перша частина повісті ("В бур'янах").

Драматичні твори С.Васильченка. П'єси "На перші гулі", "Не співайте, півні, не вменшайте ночі!", "Кармелюк". "Недоросток". Тематика, характер драматичних конфліктів, колоритність образів, оптимістична, життєрадісна тональність творів.

 

ЛІТЕРАТУРА 20-х РОКІВ

Історично-суспільні прикмети цього часу - від проголошення НЕПу як способу "мирного" шляху будівництва соціалізму до остаточного переходу до насильницьких методів соціально-економічного розвитку наприкінці десятиріччя.

Активність національно-відроджувальних змагань в умовах більшовицької українізації та участь у них письменників. Намагання митців продовжувати процес оновлення літератури. Розмаїття ідейно-естетичних шукань. Багатоманіття літературних напрямків і угрупувань, художній плюралізм у вирішенні завдань, що постали перед красним письменством. Прагнення виробити нові принципи і засоби художнього освоєння дійсності Протистояння командно-вульгаризаторським тенденціям.

Структура літературного процесу даного періоду. Дилема "Європа чи Просвіта?“ на прикладі естетичних та ідейних платформ різних літературних організацій та творчості письменників, що до них належали. Утвердження в сучасному літературознавстві нових підходів до поцінування літературних організацій та угрупувань 20-х років.

Письменницькі об'єднання, що зробили найбільший внесок у примноження художніх вартостей у літературі.

Неокласики - оригінальна і перекладна творчість М.Зерова, М. Драй-Хмари, П.Филиповича, М. Рильського, Ю. Клена. Взірцева культура вірша, протистояння лівацько-нігілістичним концепціям у питанні про вагу світової культурної спадщини для розвитку українського письменства нового часу. Складність ідейно-естетичної еволюції М.Рильського.

Ланка (МАРС) - літературна творчість лідерів цеї групи Є.Плужника та В. Підмогильного. Зразки прози Г. Косинки та Б.Антоненка-Давидовича. Поезія Д.Фальківського. Орієнтація ланківців на глибини психологічного аналізу, на нічим не згладжуване відтворення складних явищ та процесів дійсності, рівняння на кращий досвід національної та європейської (В.Підмогильний) літератур.

ВАПЛІТЕ - причини та історія появи. Обстоювання ваплітянами художнього критерію. Намагання "пошлюбити" соціалістичну ідею з національно-відроджувальною. Енергійна боротьба проти малоросійщини і просвітянщини, проти "хатніх" критеріїв та несамостійності літературного розвитку, за орієнтацію українського письменства на світовий художній досвід. Діяльність "мятежного комунара" М.Хвильового. Видатні ваплітяни: М.Куліш, І[.Дніпровський, Г.Епік, М.Йогансен, О.Досвітній, О.Слісаренко, П.Тичина, О.Довженко, А.Любченко, Ю.Яновський, П.Панч, І.Сенченко, Ю.Смолич та ін. Атмосфера наклепів та інсинуацій, у якій творили ваплітяни.

Об'єднання письменників, що прагнули творити нову літературу за "марксо-ленінською методою". Спілка селянських письменників "Плуг". Спілка пролетарських письменників "Гарт". Об'єднання комсомольських літераторів "Молодняк". Організації ВУСПП та "Західна Україна". Літературні програми цих об'єднань, характер і зміст діяльності, ідейно-творча еволюція. Наявність частини талановитих сил (А.Головко, В.Гжицький, П.Усенко, О.Копиленко та ін. ) - і водночас спрощення і вульгаризація завдань літератури у програмових заявах і творчості, підпорядкованість партійно-урядовим вказівкам, легковаження художньою специфікою літератури, зниження творчих критеріїв ("масовізм" плужан, лозунги "соціального замовлення" та "літератури факту" тощо), боротьба з т. зв. "попутниками“, “чистки“ письменницького середовища. Утвердження вуспівців на агресивних пробільшовицьких позиціях, нищення талановитих пошуків у літературі, нагнітання атмосфери цькувань та переслідувань.

Український авангард 20-х рр. та обстоювання ним програми революційного оновлення літератури. Об'єднання українських футуристів, їх видозміни: Фламінго - Комкосмос - Аспанфут - Комункульт - Нова генерація -ОППУ. Група конструктивістів "Авангард". Техномистецька група "А". Літературні програми і видання авангардистів 20-х рр. Насильницьке обірвання української авангардистської традиції. Характеристика творчості та естетичних позицій представників згаданих творчих об'єднань - М.Семенка, В.Поліщука, Г.Шкурупія, О. Слісаренка та ін. Еволюція творчості М.Бажана.

Бор





Последнее изменение этой страницы: 2016-09-13; просмотров: 224; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.224.133.198 (0.012 с.)