Література першої половини ХХ століття

Українська література XX століття у контексті світового літературного процесу.Загальні та специфічні національні умови розвитку. Своєрідні прикмети української літератури у порівнянні з іншими світовими. Органічний зв'язок літератури з історією суспільства, його розвитком і трагедіями.

Особливості вивчення курсу літератури XX століття в Інституті журналістики. Література у сфері журналістської діяльності як школа і передумова творчої майстерності.

Принципи періодизації української літератури XX століття. Неспроможність вульгарно-соціологічних підходів. Штучність виділення як протиставлюваного рубежу 1917 року. Обумовленість основних періодів і підперіодів.

Проблема українського модернізму в критичній рецепції та літературознавчих дослідженнях. Полеміка з приводу його присутності на теренах вітчизняного письменства на початку та впродовж ХХ ст. Характерні ознаки концепції модернізму, історична зумовленість його виникнення. Спільні та відмінні риси українського модернізму у порівнянні з французьким, бельгійським, польським чи російським. Формування концепції модернізму у статтях О.Луцького, М.Євшана, М.Сріблянського. Обстоювання естетичних засад модернізму М.Вороним, “молодомузівцями”, часописом “Українська хата”, прагнення поєднати категорію Краси з категорією Правди, згармоніювати їх, обстоювання принципу “цілого чоловіка” на противагу позитивістському членуванню людини на окремі функції, виборення права митця на свободу творчості.

Термін “сучасна українська література” як літературний рух в Україні впродовж ХХ ст., як концепція нового типу естетичної свідомості, його постання на початку цього віку та подальше розгортання, віднаходження свого статусу в контексті вітчизняного та європейського письменства. Різні паралельні потоки в літературній дійсності як в Україні, так і в еміграції як свідчення перманентних хвиль національних відроджень, відведення в них провідної ролі письменникам.

Загальне окреслення динаміки літературного процесу в Україні та в еміграції впродовж ХХ ст. з погляду перманентних відроджень, притаманних національній історії: 10-і роки, період “срібного злету” модернізму; творчість представників “розстріляного відродження” та празької школи” – до утворення МУРу (Мистецький Український Рух); антихудожні тенденції імітат-літератури за період “соцреалізму”; виникнення “нью-йоркської школи”, “шістдесятництва”, дисидентського руху в поезії; проблеми та перспективи сьогоденного літературного життя (неоавангардизм, постмодернізм та ін.).

ЛІТЕРАТУРА В РОКИ РЕВОЛЮЦІЇ НА УКРАЇНІ (1917 - 1921 рр.)

Питання традицій і новаторства в умовах революційного зламу у суспільстві. Вплив нових історично-суспільних обставин на характер розвитку літератури і мистецтва. Драматизм вростання творчої інтелігенції у нові суспільні обставини. Ентузіастична розбудова рідного письменства у часі з'яви незалежної Української держави - Української Народної Республіки. Антиукраїнські, негаційні тенденції московсько-більшовицького керівництва у ставленні до процесів українського національно-культурного відродження. Різке загострення боротьби на літературно-мистецькій ниві, причини цього.

Втрати, що їх зазнали гуманістична культура і загальнолюдська моральність внаслідок жовтневого перевороту та громадянської війни. Складність вибору багатьох письменників (В. Винниченко, О.Олесь, В.Самійленко, М. Вороний, С. Черкасенко та інші), змушених емігрувати. Перші жертви більшовицького режиму (Г. Чупринка). Роль Галичини у продовженні та розвитку традицій українського письменства кінця ХІХ-початку XX століття. Бурхливе зростання лгтературної періодики цього часу.

Доля передреволюційних літературних течій українського модернізму -імпресіонізму, символізму, футуризму. Боротьба довкола концепції т. зв. пролетарського мистецтва. Тенденції пролеткульту на Україні.

Розвиток традицій літератури зламу століть письменниками старшої генерації (С.Васильченко, Г.Хоткевич, Н.Романович-Ткаченко, Л.Яновська, Х.Алчевська та ін.). Прихід у літературу пробудженого революцією покоління нових митців, котрі, наснажуючись гаслами часу, прагнули витворити нове ("революційне", "соціалістичне", "радянське") письменство. Утопічна віра частини митців у можливість повносилого національного відродження за умов встановлення диктатури пролетаріату та розгортання більшовицького соціального експерименту.

Літературні напрямки в роки УНР та громадянської війни. Причини домінуючої ролі поезії. Пожвавлення символістської течії (Я.Савченко, В. Ярошенко, В. Кобилянський та ін.). феномен "лірики жовтневих зір" - творчість В. Еллана-Блакитного, В.Чумака, В. Сосюри та ін. Агітаційно-публіцистичний струмінь у поезії, що асоціювався у частини творців поетичного слова з утвердженням нової естетики, нової художності.

Творчість П. Тичини передреволюційного та революційного часу як вершина українського модернізму перших десятиріч ХХ. Новаторство стильової форми. Мистецька неповторність тичининського “кларнетизму“ як визначного явища не тільки української, але й світової літератури. Відтворення пристрасного очікування революційних змін та трагізму "народження нового дня" у збірках "Сонячні кларнети" та "Замість сонетів і октав". Вірші П.Тичини цього періоду, що не входили до збірок. "Поезія і революція" у віршах збірки "Плуг". Неоднозначність і суперечливість пошуків П.Тичиною нової естетики. Згасання таланту поета в умовах більшовицького режиму.

Літературна критика та публіцистика 1917-1921 рр.

ЛІТЕРАТУРА 20-х РОКІВ

Історично-суспільні прикмети цього часу - від проголошення НЕПу як способу "мирного" шляху будівництва соціалізму до остаточного переходу до насильницьких методів соціально-економічного розвитку наприкінці десятиріччя.

Активність національно-відроджувальних змагань в умовах більшовицької українізації та участь у них письменників. Намагання митців продовжувати процес оновлення літератури. Розмаїття ідейно-естетичних шукань. Багатоманіття літературних напрямків і угрупувань, художній плюралізм у вирішенні завдань, що постали перед красним письменством. Прагнення виробити нові принципи і засоби художнього освоєння дійсності Протистояння командно-вульгаризаторським тенденціям.

Структура літературного процесу даного періоду. Дилема "Європа чи Просвіта?“ на прикладі естетичних та ідейних платформ різних літературних організацій та творчості письменників, що до них належали. Утвердження в сучасному літературознавстві нових підходів до поцінування літературних організацій та угрупувань 20-х років.

Письменницькі об'єднання, що зробили найбільший внесок у примноження художніх вартостей у літературі.

Неокласики - оригінальна і перекладна творчість М.Зерова, М. Драй-Хмари, П.Филиповича, М. Рильського, Ю. Клена. Взірцева культура вірша, протистояння лівацько-нігілістичним концепціям у питанні про вагу світової культурної спадщини для розвитку українського письменства нового часу. Складність ідейно-естетичної еволюції М.Рильського.

Ланка (МАРС) - літературна творчість лідерів цеї групи Є.Плужника та В. Підмогильного. Зразки прози Г. Косинки та Б.Антоненка-Давидовича. Поезія Д.Фальківського. Орієнтація ланківців на глибини психологічного аналізу, на нічим не згладжуване відтворення складних явищ та процесів дійсності, рівняння на кращий досвід національної та європейської (В.Підмогильний) літератур.

ВАПЛІТЕ - причини та історія появи. Обстоювання ваплітянами художнього критерію. Намагання "пошлюбити" соціалістичну ідею з національно-відроджувальною. Енергійна боротьба проти малоросійщини і просвітянщини, проти "хатніх" критеріїв та несамостійності літературного розвитку, за орієнтацію українського письменства на світовий художній досвід. Діяльність "мятежного комунара" М.Хвильового. Видатні ваплітяни: М.Куліш, І[.Дніпровський, Г.Епік, М.Йогансен, О.Досвітній, О.Слісаренко, П.Тичина, О.Довженко, А.Любченко, Ю.Яновський, П.Панч, І.Сенченко, Ю.Смолич та ін. Атмосфера наклепів та інсинуацій, у якій творили ваплітяни.

Об'єднання письменників, що прагнули творити нову літературу за "марксо-ленінською методою". Спілка селянських письменників "Плуг". Спілка пролетарських письменників "Гарт". Об'єднання комсомольських літераторів "Молодняк". Організації ВУСПП та "Західна Україна". Літературні програми цих об'єднань, характер і зміст діяльності, ідейно-творча еволюція. Наявність частини талановитих сил (А.Головко, В.Гжицький, П.Усенко, О.Копиленко та ін.) - і водночас спрощення і вульгаризація завдань літератури у програмових заявах і творчості, підпорядкованість партійно-урядовим вказівкам, легковаження художньою специфікою літератури, зниження творчих критеріїв ("масовізм" плужан, лозунги "соціального замовлення" та "літератури факту" тощо), боротьба з т. зв. "попутниками“, “чистки“ письменницького середовища. Утвердження вуспівців на агресивних пробільшовицьких позиціях, нищення талановитих пошуків у літературі, нагнітання атмосфери цькувань та переслідувань.

Український авангард 20-х рр. та обстоювання ним програми революційного оновлення літератури. Об'єднання українських футуристів, їх видозміни: Фламінго - Комкосмос - Аспанфут - Комункульт - Нова генерація -ОППУ. Група конструктивістів "Авангард". Техномистецька група "А". Літературні програми і видання авангардистів 20-х рр. Насильницьке обірвання української авангардистської традиції. Характеристика творчості та естетичних позицій представників згаданих творчих об'єднань - М.Семенка, В.Поліщука, Г.Шкурупія, О. Слісаренка та ін. Еволюція творчості М.Бажана.

Боротьба течій та напрямків у літературному процесі 20-х років, її ідейні та естетичні спонуки. Наростання самознищувальних тенденцій. Відображення цього у тогочасній літературній періодиці. Боротьба КП(б)У за підпорядкування художнього слова партійним настановам та наростання ілюстраторсько-соціологічних тенденцій у літературі,

Літературна дискусія 1925-1928 років на Україні. Причини її виникнення, хід та наслідки. Основні полемічні тези, винесені ініціатором дискусії - М.Хвильовим на обговорення. Неспроможність їх вульгаризаторського витлумачення. Відстоювання у ході дискусії самобутності й самостійності національного літературного розвитку, унеможливлення спрощення завдань мистецтва. Причини переростання дискусії з літературної в загальнополітичну Вульгаризаторське потрактування Сталіним (лист до членів ЦК КП(б)У) гасел М.Хвильового та його роль у "завершенні" дискусії, що була спробою відданих своєму народові мистецьких сил накреслити і захистити високі художні орієнтири рідного письменства, а водночас - стати в оборону суверенного національно-духовного розвитку України. Знищення по "завершенні" дискусії сформованих до революції кадрів "старої" української інтелігенції (С.Єфремов та ін.) в результаті процесу над "Спілкою визволення України". Подальше посилення реакції наприкінці 20-х років.

Узагальнюючий жанрово-стильовий огляд літератури 20-х років.

ПРОЗА. Збагачення новими засобами зображення. Успіхи у використанні реалістично-побутового та романтично-символічного ключів. Значна питома вага експресивно-романтичної образності, засобів орнаментальності. Плідні пошуки у сфері психологічного наснаження письма, освоєння здобутків європейської і світової художньої школи на національному грунті. Рішуче збагачення інтелектуального струменя у прозі 20-х рр., її гуманістична наснаженість. Концепція людини у прозі цього часу, показ складних стосунків особистості у суспільстві ("Я/Романтика", "Санаторійна зона", "Сентиментальна історія" М.вильового; "Місто", "Невеличка драма" В.Підмогильного; "Смерть" Б.Антоненка-Давидовича; "Робітні сили" М.Івченка; новели Г.Косинки; повісті П.Панча, О.Копиленка та ін.). Зображення драматичних контрастів часу громадянської війни у прозі 20-х років.

Праця як якісно нова форма зображення в літературі цього часу (віра у розкутість, звільненість людської праці у "Майстрі корабля" Ю.Яновського, творах А.Головка, Г.Епіка та ін.). Витворення колізій, пов'язаних із утвердженням нових стосунків у місті й селі, з крахом усталеного ладу життя. Показ психологічно-моральних наслідків цього процесу. Розвиток жанрів сатири і гумору (феномен Остапа Вишні, творчість В.Чечвянського, К.Котка та ін.) Успіхи в художній публіцистиці

ПОЕЗІЯ. Багатство стилів, форм, образних вирішень. Соціальне самовизначення ліричного героя, його прагнення прилучитися до ключових проблем часу, гострота переживання історії та сучасності. Традиційне і новаторське у поезії 20-х рр. Трансформація модерних пошуків майстрів початку XX ст. у поетичному слові цього періоду. Відтворення у поезії, з одного боку, вростання у нову добу, з іншого - внутрішнього розладу з нею (протилежні акценти, наприклад, у творчості Є.Плужника, Т. Осьмачки, І. Багряного, Д.Фальківського, М.Йогансена - і П.Тичини, П.Усенка, О.Влизька). Наростання у поезії маршово-лозунгових інтонацій.

ДРАМАТУРГІЯ. Принципове оновлення засобів драматургійного письма у творчості М.Куліша. Питання зв'язку з традицією і глибинного новаторства його доробку, експериментальність, свіжість почерку. Співпраця з найпошуковішим театром того часу - "Березілем" Л.Курбаса, реалістичне розкриття глибинних зрушень у психології й моралі, змалювання об“ємних людських характерів та трагічних конфліктів у п'єсах "97", "Маклена Граса", Багатство змісту й винахідливість художнього втілення у "Патетичній сонаті". Драматизм світосприймання і сатиричне розвінчання потворних явищ і типів дійсності у п'єсах "Народний Малахій", "Мина Мазайло", "Зона", "Отак загинув Гуска". Неперехідні творчі уроки М.Куліша.

Внесок у розвиток драматургії інших представників цього жанру: "Яблуневий полон" І.Дніпровського, "Республіка на колесах" Я.Мамонтова, "Родина щіткарів" М. Ірчана. Доробок І.Микитенка та його ідейно-творча еволюція.

Розвиток критики і публіцистики у 20-і роки. Наростання у критиці вульгарно-соціологічної тенденційності.

Прогностична сила та соціальна прозірливість ряду майстрів художнього слова Відтворення зради революційних ідеалів у суспільстві сталінського "соціалізму" у творчості М.Хвильового, М.Куліша, Б.Антоненка-Давидовича, Є.Плужника, В.Підмогильного, І. Багряного та ін. Прозирання ними прийдешніх похмурих часів та їх наслідків для окремої особистості і всього суспільства.

Творчий досвід літератури 20-х років в осмисленні сучасності.