Українська поезія кінця XIX - початку XX століття

ЛЕСЯ УКРАЇНКА (1871-1913)

Українська поетеса, драматург, прозаїк, критик, публіцист і перекладач. Життєвий і творчий шлях Лариси Петрівни Косач (Лесі Українки). Вплив культурного і літературного середовища на становлення митця. Літературно-естетичні, суспільно-політичні погляди поетеси й драматурга. Етапи творчого шляху.

Поезія

Збірки поезій "На крилах пісень" (1893), "Думки і мрії" (1899), "Відгуки" (1902). Провідні мотиви лірики, специфіка художнього письма. Естетичні категорії героїчного й трагічного в поезії. Широке використання драматичних ситуацій, взятих із легендарних та історичних сюжетів. Циклічна композиція збірок.

Перехід поетеси від медитативної лірики до ліро-епосу і драматичної поезії. Філософська заглибленість поетичного світосприймання, висока концентрація почуття й думки – ознаки нового для української поезії типу художньої творчості. Новоромантичні тенденції у поезії. Художня довершеність пейзажної та інтимної лірики. Традиції Шевченкової політичної лірики.

Зростання майстерності поетеси. Розширення поетичних тем, багатство строфічної будови, версифікаційних прийомів лірики. Нові мотиви поезії, вірші, що не потрапили в прижиттєві збірки - "І ти колись боролась, мов Ізраїль...", "Коли вже зачепили сі питання", "Slavus -sclavus", "Мріє, не зрадь!..", "Legende des siecles"; цикл ліричних поезій, пов'язаних із пам'яттю С.Мержинського ("Твої листи завжди пахнуть зов'ялими трояндами"..., "Все, все покинуть, до тебе полинуть..."). Тема прометеїзму в поезії у прозі "Завжди терновий вінець"...

Політична сатира Лесі Українки. Оцінка поезії Лесі Українки М.Драгомановим, М.Павликом, М.Грушевським, іншими дослідниками.

Ліро-епос

Поеми Лесі Українки, їх проблематика. "Давня казка". Утвердження високої духовної, суспільної ролі поезії. І.Франко про твір.

Поема "Роберт Брюс, король шотландський". Проблема взаємин вождя й народу, її осмислення. Фольклорно-легендарні мотиви, патріотична ідея твору.

Уславлення політичної волі в поемі "Одно слово". Поеми "Віла-посестра", "Ізольда Білорука". Моральні й етичні проблеми у цих творах.

Художня специфіка ліро-епосу Лесі Українки. Багатство образотворчих засобів і версифікаційних прийомів. Зв'язок із фольклором. Героїко-романтичний пафос поем.

Драматургія

Драматургія Лесі Українки як найповніший прояв новоромантизму в українській літературі. Проблематика. Жанрова різноманітність, джерела сюжетів драматичних творів.

Психологічна драма "Блакитна троянда" (1895), моральні та етичні проблеми у творі.

Жанр філософської драматичної поеми в художньо-стильовій системі Лесі Українки. Виступ проти рабства духу в ранніх творах "Одержима", "Вавілонський полон", "На руїнах" ("Бурхливий протест проти кволості й дрімливості громадянства, проти його невільницького духу й пасивності" - М.Зеров). Піднесення гуманістичної етики в драматичній поемі "Одержима".

"Осіння казка" – відгук на події революції 1905 р. Політична символіка драматичної поеми.

"В катакомбах". Гострота філософської і морально-етичної проблематики твору. Виступ поетеси проти політичного квієтизму, заклик до громадянської активності. Уславлення боротьби людини за волю, проти духовного і соціального рабства. Образ Прометея які символу стійкості й непохитності в боротьбі з гнітом.

Проблема взаємин митця і суспільства в драматичній поемі "У пущі" (1910) ("драма похованого артиста" Ліни Костенко). Проекція твору в українську сучасність.

"Трагедія правди" в драматичній поемі "Касандра" (1908). Звернення до легендарної теми греко-троянської війни, художнє розкриття світоглядних, морально-етичних позицій у суспільстві напередодні його загибелі. Утвердження у творі високих патріотична і гуманістичних принципів — всупереч всевладдю волюнтаристських! егоїстичних тенденцій. О.Білецький про "Касандру".

Перша драматична поема на матеріалі української історії "Бояриня” (1910). Ностальгія героїв твору за Україною, біль через її неволю. Розкриття трагедії національної деградації у творі.

Драматизм існування людини в умовах політичної неволі) деформація людської і суспільної психіки в обставинах духовного гніту ("Адвокат Мартіан", "Оргія"). Утвердження високих духовних, моральних принципів) наскрізна ідея свободи особи у творах.

Драма-феєрія "Лісова пісня" (1911) – вершинний художній твір Лесі Українки. Фольклорна основа драми. Філософське й художньо-етичне висвітлення мрії про духовно повноцінне життя людини, про гармонійне злиття людського життя із життям природи. Складна конфліктна основа драми. Багатство ритміко-інтонаційної організації твору.

Драма "Камінний господар" (1912). "Світовий" блукаючий сюжет і "світовий" образ в інтерпретації поетеси. Яскраві образи драми - носії певних філософських ідей (властолюбства і волелюбства, егоїзму й альтруїзму). Своєрідність Лесиної версії легенди про Дон Жуана. Досконалість художньої форми (чіткість композиції, майстерність психологічних характеристик, драматична напруженість діалогів, афористичність мови). Художній синтез нових ідей і нетрадиційних засобів.

Новаторство Лесі Українки-драматурга, утвердження нею художніх принципів неоромантизму в українській драматургії.

Прозові твори, їх тематика та стильові особливості.

Місце Лесі Українки в історії української й світової літератур.

 

 

ВОЛОДИМИР САМІЙЛЕНКО

(1864-1925)

Володимир Іванович Самійленко – поет-лірик і сатирик, фейлетоніст, перекладач, драматург. Життєвий і творчий шлях. Освіта, світоглядні й естетичні позиції митця. Еміграція в Галичину. Повернення до Києва. Трагізм останніх років життя.

Художнє відтворення в ліричній поезії обставин суспільного життя, долі людини ("Елегія №1", "Грішниця"). Змалювання рідної природи. Патріотичні почуття поета, його роздуми над долею Батьківщини, оспівування багатства і краси рідної мови в поезіях "Вечірня пісня", "Весна", "Найдорожча перлина", "Українська мова". Постаті видатних діячів минулого у віршах "На роковини смерті Шевченка", "Вінок Тарасові Шевченку в день 26 лютого", "На смерть Лесі Українки", "Пам'яті Л.Глібова". Використання класичних жанрових форм (елегія, сонет, катрен) у поезії. Особливості поетичного стилю В.Самійленка. "Антологічність" його поезії.

Гумористичні й сатиричні твори письменника. Викриття політики царського уряду, визисків урядового чиновництва, гніту цензури; висміювання псевдопатріотизму буржуазії та вірнопідданої інтелігенції у віршах "Ельдорадо", "Пісня про віщого Василя", "Собаки", "Ідеальний публіцист", "На печі", "Патріота Іван" та ін. Сатиричні вірші періоду революції 1905-1907 pp. Художні особливості сатири В.Самійленка.

Драматургія В.Самійленка. Проблема взаємовідносин митця і суспільства в драматичній поемі "Чураївна". Образ народної поетеси Марусі Чурай, краса її духовного світу. Патріотичний і гуманістичний пафос поеми. Неоромантичний стиль твору.

Гостра сатира на суспільний лад царської Росії у фантазії-сатирі "У Гайхан-бея"; на більшовицьке засилля в Україні ("Гея").

Перекладацька діяльність В.Самійленка. Критика про поета.

Значення творчості В.Самійленка для розвитку української літератури.

 

 

МИКОЛА ВОРОНИЙ

(1871-1940)

Микола Кіндратович Вороний – український поет, перекладач, театрознавець. Основні біографічні дані. Робота в редакції журналу "Житє і слово", в інших часописах. Театральна діяльність. Робота в галицькому театральному товаристві "Руська бесіда". Виступ з поезіями в альманасі "3-над хмар і долин", звернення до письменників через "Літературно-науковий вісник" і листовне із закликом наблизитися "до новітніх течій в напрямі європейської літератури" ("Маніфест українського модернізму." – С.Єфремов). Переїзд на постійне проживання до Києва (1910). Еміграція до Польщі 1920 р. Повернення на батьківщину в 1926 p., робота в Харьков! завідувачем літчастини оперного театру. Повернення до Києва. Відзначення українською громадськістю 35-річчя письменницької діяльності М.Вороного. Переслідування митця органами радянської влади як "білоемігранта" і "націоналіста" (спеціальна нарада у березні 1934 p.). Заслання. Трагічна загибель митця від рук енкаведистів 24 квітня 1940 р.

Основні мотиви лірики М.Вороного в альманасі "З-над хмар і долин" (1903), у збірках "Ліричні поезії" (1911), "В сяйві мрій" (1913), "Поезії" (1920 і 1928). Художні особливості поетичної творчості: досконалість, вишуканість віршованої форми, риси символізму в поезії.

Публіцистична та перекладацька діяльність, праці з питань історії театру, драматургії (книга "Театр і драма", 1913). Переклади зарубіжної поетичної класики. Оцінка творчості М.Вороного О.І.Білецьким. Традиції поезії М.Вороного у творчості П.Тичини, М, Рильського, інших поетів наступних поколінь.

 

ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ

(1878-1944)

О.Олесь (Олександр Іванович Кандиба) – поет, драматург-символіст, перекладач. Життєвий і творчий шлях О.Олеся. Формування світоглядних та естетичних позицій митця. Мотиви лірики 1905-1907 pp.

Збірка поезій "З журбою радість обнялась" (1907). Натхненна поезія політичного змісту ("романтик-революціонер", "інтелігентський Тіртей 1905 року" – О.Білецький). Оспівування активного пробудження національної свідомості народу. Пейзажна та інтимна лірика. І.Франко про збірку. М.Рильський про оптимізм поезій книги "З журбою радість обнялась".

Збірка "Поезія. Книга II" (1909), майстерне використання в ній поетики народних пісень. Багатство й оригінальність образотворчих засобів, ритміки, строфіки.

Мотиви суму і зневіри у збірці "Поезії. Книга ІІІ" (1911). Герой і юрба в драматичній поемі "По дорозі в казку". Драматичні етюди, їх філософсько етична проблематика. Символізм драматичних творів О.Олеся.

Еміграція О.Олеся за кордон (1919), трагізм відриву поета від Батьківщини. Сатиричні та патріотичні вірші поетичних збірок "Перезва" (1921), "Кому повім печаль мою" (1931).

Поетичні переклади народних казок.

Емоційність, мелодійність, музичність (романсовість) лірики О.Олеся. Романси М.Лисенка, К.Стеценка, Я.Степового, С.Людкевича на вірші поета. М.Рильський про характер і художню майстерність поезії О.Олеся. Видання творів поета в Україні. Місце О.Олеся в історії української літератури.

 

БОГДАН ЛЕПКИЙ

(1872-1941)

Життєвий і творчий шлях Богдана Сильвестровича Лепкого — поета, прозаїка, перекладача, літературознавця і видавця.

Освіта, формування світогляду, викладацька робота в Ягеллонському (Краківському) університеті.

Мобілізація (1915) і полон у Німеччині.

Повернення на батьківщину у 1917 р. Еміграція до Берліна, робота у видавництві "Українське слово". Смерть поета у 1941 р. у Кракові.

Участь поета у львівській літературній групі "Молода муза", спілкування й дружба з В.Стефаником, О.Кобилянською. М.Яцковим, П.Карманським, В.Пачовським, громадськими і культурними діячами О.Луцьким, К.Студинським, М.Байчуком, В.Липинським та ін. Книги оповідань "З села" (1898), "Оповідання", "Щаслива година" (1901), "В глухім куті" (19Q3) та ін.; зб. віршів "Стрічки" (1901) "Листки падуть", "Осінь" (1902), "На чужині" (1904), "З глибин душі" (1905), "Для ідеї" (1911); літературознавчі дослідження ("Василь Стефаник", "Начерк історії української літератури", "Про життя великого поета Тараса Шевченка").

Переклад польською мовою "Слова о полку Ігоревім", оцінка його І.Франком. Переклади оповідань М.Коцюбинського.

"М'якість колориту і ніжність почуття", "тихий меланхолійний настрій" (І.Франко) у новелах і віршах Богдана Лепкого. Поетичне вираження поваги до етичних норм і естетики села, пошана до національних традицій і родинних зв'язків у творчості митця. Показ селянина у нерозривному зв'язку із землею, розкриття його психології, підсиленої ідеологією селянської національної державності (поезія "Я не дивлюся на село...", новели).

Осінні смутні мелодії у поезії Б.Лепкого (цикл "Осінь"), зв'язок їх з народнопісенною творчістю.

Ліризм, імпресіоністичний стиль прози Б.Лепкого, тематична близькість її до прози В.Стефаника. Значення творчості митця.