Vіі. Українська література кінця XIX - початку XX століття

Українська література кінця XIX - початку XX ст. - новий етап розвитку. Складність історичних умов. Перша російська революція 1905—1907 рр. Вплив ідей марксизму на суспільне і культурне життя країни. Роки реакції після придушення революції і нове суспільне піднесення.

Історичні умови розвитку літератури кінця XIX - початку XX ст. Творчість письменників старшої генерації - І.Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, І.Карпенка-Карого, М.Старицького, М.Кропивницького, П.Грабовського, І.Франка та ін. Новаторські тенденції, поглиблення художньої типізації шляхом дослідження історичних та суспільно-політичних факторів, вивчення психології людини і суспільства. Увага до проявів соціального протесту особистості.

Прихід у літературу плеяди молодих талановитих письменників (М.Коцюбинського, Лесі Українки, В.Самійленка, О.Олеся, О.Кобилянської, В.Стефаника, Марка Черемшини, А.Тесленка, С. Васильченка, М. Вороного, Л.Мартовича, Т.Бордуляка). Пошуки молодими митцями нових форм, стильових прийомів як виразу нового художнього світобачення. Синкретизм напрямів, творчих методів, стилів. Оновлення поетики реалізму. Вища форма критичного реалізму – психологічний "або філософський" реалізм. Досягнення романтизму. Неоромантизм Лесі Українки. Розвиток інших методів: натуралізм, символізм, імпресіонізм. Розширення тематичного і жанрового діапазону літератури кінця XIX-початку XX ст. Перевага у праці "малих жанрів".

Виступи С.Єфремова, М.Грушевського, В.Леонтовича, О.Кобилянської, О.Барвінського та ін. Критика І.Франком ідей аполітичної культури та абстрактного українофільства.

Творчість І.Франка (1856-1916). Світогляд, літературно-естетичні погляди, новаторство художньої творчості, тематичне, жанрове та ідейно-художнє розмаїття.

Збірка "З вершин і низин" Два видання. Новаторство в композиції збірки. Тематичний. жанровий та емоціональний діапазон поезії. Широка проблематика, загальнонаціональні та уселюдські мотиви, ідеї, образи. Збірка як епохальне літературне явище. Новаторство в жанрі сонету. Літературна критика про збірку (О.Білецький, М.Коцюбинський, С.Єфремов. А.Кримський та ін).

Збірка "Зів'яле листя" - шедевр світової літератури. Мотиви туги і страждань. Особливості поетичного стилю. Естетична своєрідність збірки. Василь Щурат, Михайло Коцюбинський, Дмитро Павличко, Соломія Павличко про збірку.

Огляд інших поетичних збірок ("Баляди і розкази") "Мій Ізмарагд", "Із днів журби", "Із літ моєї молодості", „Semper tiro”.

Поема "Мойсей". Великий громадський резонанс. Життєва основа, ідейно-художнє наповнення. Оригінальна композиція. Головна постать Мойсея, конфлікт між внутрішнім і зовнішнім світом. Народ у поемі.

Інші поеми: сатиричні поеми: "Дума про Меледикта Плосколоба", "Дума про Наума Безумовича", "Ботокуди"; соціально-побутові поеми: "Панські жарти", "Сурка”; історичні поеми: "На Святоюрській горі", "Іван Вишенський"; філософські поеми: "Смерть Каїна", "Похорон", "Істар", "Цар і аскет", "Легенда про святого Маріна"; поема-монолог: "Exnihilo"; поема-казка "Лис Микита".

Місце художньої прози в багатогранній літературній спадщині Франка. Новаторство І.Франка в опрацюванні робітничої тематики. Нова проблематика, двопланова композиція, сюжетні лінії повісті "Борислав сміється". Образ позитивного героя, проблема його типовості. Індивідуалізація і типізація образів, психологічний пласт твору.

Повість "Перехресні стежки". Широка соціальна проблематика. Натуралістична тенденція в оповіданні "На дні". Драма "Украдене щастя". Соціальна і морально-психологічна достовірність характерів. Порив до щастя героїв. Ідея моральної відповідальності людини за право на щастя.

Творчість І.Франка як синтез досягнень світової літератури і новий етап у розвитку української літератури. Багатогранність, енциклопедичність діяльності як письменника, теоретика й історика літератури, критика, публіциста і перекладача.

Новий етап у розвитку реалістичної прози. Творчість Михайла Коцюбинського (1864-1913). Світоглядні позиції письменника, їх еволюція.

Ранній період творчості (1884-1895). Оповідання про дітей, використання в них традицій української класики і пошуки манери. Поглиблення реалізму у відтворенні життя трудового селянства на початку 90-х років: "П’ятизлотник" "Ціпов’яз", повість "На віру". Вияв сатирика у казці "Хо".

Повість "Для загального добра" (1895). Засудження теорії "малих дій". Висока оцінка твору І.Франком.

Творчість М. Коцюбинського (1896-1902). Співробітництво в газеті "Волинь". Утвердження на позиціях критичного реалізму. Нові актуальні проблеми і теми. Новели "Відьма", "Під мінаретами", "В путах шайтана", "На камені". Імпресіоністичні риси в малих прозових формах. Мальовничість описів, психологізм у новелах. Критика ліберально-народницького культурництва в новелі "Лялечка" (1901). Викриття церкви та панства. Майстерність психологічної характеристики, портретів і пейзажів у творі.

Оспівування героїки визвольної боротьби народу в повісті "Дорогою ціною". Роль пейзажу.

Риси стилю М. Коцюбинського нового періоду творчості (1903-1912): глибокий психологізм розповіді, її драматизація, використання засобів мистецтва (малярства, музики, архітектури). Творчі зв'язки з М. Горьким.

Розширення тематики творчості, оспівування героїзму народних мас, викриття чорносотенної політики царизму.

Новели 1906-1912 рр.

Зображення наступу реакції ("Сміх", ''Він іде") Зображення різних типів інтелігенції, часів столипінської політики ("В дорозі"). Проблема митця ("Інтермецо"). Засудження жорсткої політики царизму ("Персона грата"), викриття жорстокості ї утвердження величі духу ("Подарунок на іменини"), сатиричне викриття поміщика-ліберала ("Коні не винні").

Повість "Фата моргана" (1903-1910) – художня епопея часів революційного піднесення на селі (1905-1907 рр.). Широке використання матеріалів реальної дійсності у творі. Образи селянської молоді: Прокопа Кандзюби, Г'афійки, Семена Манжуги, революціонера Марка Гущі. Образ Хоми Ґудзя - стихійного бунтаря. Особливості імпресіоністичної поетики у повісті.

Повість "Тіні забутих предків" (1911). Зображення гуцульського села. Використання фольклору. Ідейно-художня спорідненість повісті з драмою Лесі Українки "Лісова пісня". Романтична забарвленість, міфологічна концепта в інтерпретації шекспірівського мотиву.

Збагачення ідейно-тематичних образів української прози, роль творчості М.Коцюбинського в розширенні меж української літератури та торуванні шляхів до модерного письма.

Творчість Василя Стефаника (1871-1936).

Видатний майстер реалістичної соціально-психологічної новели.

Творчі шукання. Формування естетичних поглядів. Поезії в прозі ("Моє слово", "Дорога"). Збірка новел "Синя книжечка", селянська проблематика, своєрідна художня специфіка. Активна громадська діяльність. Збірка "Камінний хрест" (1900) як художнє узагальнення життєвих спостережень, образ-тип українських емігрантів.

Соціальна тематика новел "Мамин синок", "Осінь", "Кленові листки". Змалювання життя селянської бідноти в умовах буржуазного ладу Австро-Угорської імперії. Наростання протесту селянської бідноти проти визиску ("Палій", "Лист"). Демократичні ідеї, глибокий гуманізм творів. Жанрові особливості новел: динамічність сюжету, стислість викладу. Глибокий психологізм і ліризм. Роль художньої деталі, монологів і діалогів засобів типізації образів.

Збірка "Земля" (1926): "Діточа пригода", "Сини", "Вона-земля". Антивоєнний характер творів. Новела "Марія", глибока національна проблематика у творі. Образ Марії – України.

Твори 1926-33 рр.: "Гріх", "Мати", "Дурні баби", публіцистична та літературно-критична діяльність. Вплив творчості В.Стефаника на розвиток малих прозових жанрів. Експресіоністичні елементи у новелістиці.

Творчість Лесі Українки (1871-1913).

Суспільно-політичні та естетичні погляди, формування творчої манери під впливом традицій української культури та європейської літератури.

Боротьба за високу ідейність та народність мистецтва. Літературно-критичні праці, публіцистика.

Поетична творчість. Збірки поезій "На крилах пісень" (1893), "Думи і мрії" (1899), "Відгуки" (1902). Різноманітні мотиви лірики, специфіка художнього письма. Героїчний пафос збірок. Естетичні категорії героїчного і трагічного. Широке використання ситуацій, взятих із легендарних та історичних сюжетів. Традиції Шевченкової політичної лірики. Тема покликання митця. Розширення тематики, багатство строфічної будови, версифікаційних прийомів та виражально-зображальних засобів.

Творчість періоду революції (1905-1907 рр.). Поява нових мотивів. Ідея інтернаціональної солідарності ("Дим", цикл "Єгипетські фантазії"). Уславлення творчого генія народу ("Напис на руїні"). Викриття ліберального панства. Прийоми і методи сатиричного письма.

Перехід поетики до медитативної лірики, до ліро-епосу, до драматичної поезії. Філософська заглибленість поетичного світосприймання, висока концентрація думки – ознаки нового для української поезії типу художньої творчості.

Оцінка поезії Лесі Українки М.Драгомановим, І.Франком, М.Павликом, М.Грушевським. Погляди на творчість представників ґендерної критики (С.Павличко, Т.Гундорова, О.Забужко та ін.).

Поеми. Ранні поеми, їх героїчна проблематика "Давня казка". Образ поета-громадянина. Зображення визвольної боротьби у поемі "Роберт Брюс, король шотландський". Проблематика взаємин вождя й народу.

Уславлення політичної волі ("Одно слово"). Моральні й естетичні проблеми ("Віла-посестра", "Ізольда Білорука").

Специфіка ліро-епосу. Багатство образотворчих засобів і версифікаційних прийомів, романтичний пафос поем.

Драматургія. Широка тематика, жанрове багатство, світові джерела сюжетів драматичних творів. Драматичні поеми. Виступ проти духовного рабства в ранніх творах ("Одержима", "Вавілонський полон", "На руїнах") проти філософії всепрощення. Романтичні засоби письма.

"Осіння казка" - відгук на боротьбу в революційні події 1905 року. Викриття зрадництва, символіка поеми.

Драматична поема "В катакомбах". Уславлення боротьби людини проти духовного і соціального рабства. Образ Прометея як символ стихійності і непохитності у боротьбі з гнітом.

"Кассандра", "Руфін і Прісцілла" - засудження громадянської пасивності. Причина реакційної філософії прагматизму. Ідея свободи особистості.

Драма-феєрія "Лісова пісня" – видатний художній твір. Філософська ідея твору, його фольклорна основа. Філософське і художньо-етичне обґрунтування (ідеї Бергсона), мрії про духовне повноцінне життя (мікрокосм) і життя природи (макрокосм). Складна конфліктна основа драми. Ритміко-інтонаційна організація. Оригінальні засоби характеротворення. Перегук з драматургією Метерлінка, Гауптмана.

Драма "Камінний господар". Проблема свободи особи. Яскраві образи драми – носії певних філософських ідей (властолюбства і волелюбства, егоїзму й альтруїзму). Своєрідність версії світової легенди про Дон Жуана. Досконалість художньої форми, художній синтез нових ідей і старої форми.

Драма "Бояриня". Сучасне прочитання. Образи. Проблематика. Новаторство Лесі Українки – драматурга. Місце письменниці в історії української драматургії. Прозові твори. Їх тематика та стильові особливості.

Місце Лесі Українки в історії української та світової літератури.

Творчість Ольги Кобилянської (1863-1942).

Складність суспільно-політичних умов, за яких відбувалось формування світогляду і творчого методу письменниці. Творча дружба з І.Франком, Лесею Українкою, Василем Стефаником, Осипом Маковеєм.

Ранні повісті "Людина" (1891), "Царівна" (1895). Протест проти нерівноправного становища жінки в умовах несправедливого ладу. Психологізм повістей, ніцшеанські мотиви. Новели 1890-1908 рр. Змалювання тяжкого життя буковинських селян в умовах Австро-Угорської монархії. Засоби типізації у новелах. Образи жінок-інтелігенток ("Valse melancoliquoe", "Природа" та ін.).

Повість "Земля" — вершина прозової творчості О. Кобилянської. Проблема влади землі над людиною. Соціальні причини трагедії, що сталась у сім'ї Федорчуків. Система художніх засобів у повісті, проблема каїнізму, психологізм у розкритті мотивів злочину.

Звеличення духовної краси людини, її почуттів у повісті "У неділю рано зілля копала". Зв'язок з народно-пісенною творчістю. Дифузія двох художніх світів, вирішення проблеми роздвоєння особистості, витоки гріха. Майстерність композиції твору.

Твори про імперіалістичну війну: "Лист засудженого вояка до своєї жінки", "Назустріч долі", "Юда".

Вплив творчості О.Кобилянської на літературний процес у Західній Україні 20-30 рр.

Творчість Архипа Тесленка (1882-1911).

Формування світогляду під впливом революційних подій 1905р. Наслідування традицій передової літератури.

Ранні поетичні твори. П'єса "Не стоїть жить". Реалістичні оповідання "Хуторяночка", "Син", "За пашпортом", "У городі". Разючі картини поневірянь сільської бідноти. Особливості мови героїв, роль пейзажу.

Оповідання "Радощі" — художнє відтворення революційних настроїв селянства. Складний образ Парасі у новелі "Наука". Образ Миколки в оповіданні "Школяр" - один з найкращих дитячих образів.

Оповідання "У схимника", "Любов до ближнього". Зростання революційної свідомості в оповіданнях "Истинно русский человек", у п'єсі "Патріоти".

"Поганяй до ями", "Нема матусі", 'Щоб з мене було?", "В тюрмі". Автобіографічні елементи у творах. Роль оповідача в новелах.

Повість "Страчене життя". Художні особливості повісті. Образ Оленки Панасенко та Сергія. Трагічна розв’язка твору.

Особливості стилю оповідань. Естетичне і виховне значення творів.

Творчість Степана Васильченка (1879-1932).

Педагогічна робота. Участь у революційному русі. Педагогічна культурно-освітницька діяльність. Автобіографічні нариси "Мій шлях". Показ трагічної долі талановитої сільської молоді ("На хуторі", "У панів", "Талант").

Оповідання "Мужицька арихметика" - відображення революційних настроїв селянства. Особливості композиції, засоби гумору, майстерність діалогів, мова.

Зображення дітей селянської бідноти, розкриття їх психології ("Свекор", "Басурман", "Дощ", "Циганка").

Доля народного вчителя в тогочасному суспільстві ("Вечеря", "Вова", "Над Россю").

Інтернаціональні мотиви ("Осетинські казки"). Радянський період творчості. Розкриття дитячої психології в оповіданнях "Приблуда", "Авіаційний гурток", "Олив'яний перстень". Образи школярів. Засоби типізації у малій прозі.

Задум повісті про Т.Шевченка "Широкий шлях". Перша частина повісті "В бур'янах".

Драматичні твори. П’єси "Перші гулі", "Кармелюк", "Недоросток". Своєрідний характер драматичних конфліктів, колоритність образів, оптимістична, життєрадісна тональність.

Виховне і естетичне значення творів С.Васильченка.

 

Література к.Х1Х-поч.ХХ ст. - найвищий етап в історії нової української літератури. Розвиток і оновлення традицій, посилена увага до найтонших здобутків світової культури, в освоєнні нових пластів життя, особливо у сфері художнього методу.

 

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Першої половини XX ст.

(з 20-х до 50-х років)

 

Українська література

Х рр. XX ст.

Ідейно-естетичні шукання українських письменників у 20-ті роки (Розстріляне Відродження). Розмаїття творчих індивідуальностей, стильових тенденцій, течій. Угруповання, організації. Втручання влади в літературний процес. Літературна дискусія 1925-1928 рр. та її значення. Масові репресії письменників, насильницьке нав'язування соцреалістичної естетики в 30-ті роки.

Поезія. Потужне ліричне самовираження, емоційне переживання пореволюційної епохи, її духовних катаклізмів. Революційний романтизм "перших хоробрих" (В.Чумак, В.Еллан-Блакитний). Неоромантизм Ю.Яновського, О.Влизька. Авангардистська лірика футуриста М.Семенка. Модерністична творчість П.Тичини. "Неокласики" М.Зеров, М.Драй-Хмара, М.Рильський, П.Филипович, Ю.Клен. Експресіоніст Т.Осьмачка. Поетичне експериментаторство В.Поліщука, М.Йогансена.

Типологічна спорідненість творчості Г.Аполлінера, Т.-С.Еліота, Р.-М.Рільке, французьких символістів (П.Верлена, Ш.Бодлера, А.Рембо) з українською поезією 20-30-х рр. Давній духовний світ людини в новітній рецепції "неокласиків".

Проза. Жанрово-стильове розмаїття. Рух "від нове­ли до роману". Найпоширеніші стильові тенденції: революційний романтизм та неоромантизм, імпресіонізм, реалізм та неореалізм, експресіонізм. Тематична новизна, проблемна заглибленість, ідеологічна заангажованість. Проза ліризована (Г.Михайличенко, М.Яловий, А.Любченко), авантюрно-пригодницька, "сюжетна" (В.Винниченко, О.Слісаренко, М.Йогансен, Ю.Смолич). Українське село періоду революції та непу: оповідання Г.Косинки, І.Сенченка. Імпресіоністична проза М.Івченка ("Ранок", "Порваною дорогою", "Земля в цвіту", роман "Робітні сили"). Спроба аналізу суспільних колізій пореволюційної дійсності, ідеологічний контекст ("Бур'ян" А.Головка). Романтична поетизація національно-визвольного руху ("Чотири шаблі" Ю.Яновського). Морально-психологічний мотив втрати Індивідуального "я" ("Смерть" Б.Антоненка-Давидовича). Тематичне розмаїття усмішок Остапа Вишні.

Типологічний зв'язок та вплив прози К.Гамсуна, М.Пруста, С.Пшибишевського на українську прозу 20-30-х років.

Драматургія. Розвиток українського театру ("Березіль" Л.Курбаса, Харківський театр ім. І.Франка) та драматургії: від ідеологічних агіток до психологічної драми. П'єси В.Винниченка, М.Куліша, І.Дніпровського, І.Кочерги, Я.Мамонтова, Є.Плужника та ін. - на перетині традиції "корифе­їв", зарубіжної класики та модерної драматургії. Новий тип героя, драматичне, ліричне, комічне, сатиричне. Поєднання національних проблем із загальнолюдськими. Вплив панівної ідеології на розвиток української драматургії цього періоду.

В. Винниченко (1886-1951) як засновник нової школи психологічної прози і талановитий драматург.

Нове село в ранніх оповіданнях (“Болото”, “Контрасти”, “Біля машини”, “Голод”). Малюнок із селянських розрухів (“Солдатики”).

Усвідомлення внутрішнього соціального лиха свого перспективного кінця, саркастичні ноти в оповіданні “Суд”.

Сатира і комізм у “малій прозі” (“Малорос – європеєць”).

Стильові риси ранніх оповідань В. Винниченка.

Дитяча тематика у творчості письменника (“Федько - халамидник”, “Комедія з Костелі”, зб. “Намисто”).

Тематика і проблематика роману “Слово за тобою, Сталіне”. “Сонячна машина” – перший соціально-психологічний роман, його особливості. Психологізм людської душі, боротьба внутрішніх сил в оповіданні “Краса і сила”.

Павло Тичина (1891-1967) Життєвий шлях поета. Трагізм його творчої долі - "феномен доби". Загальна характеристика ранньої творчості (зб. "Сонячні кларнети", "Замість сонетів і октав", "Плуг"). Особливості індивідуального стилю: звернення до "вічних" тем, висока культура віршування, потужне ліричне "я" - символ нової людини XX віку, поєднання різних стильових тенденцій (символізму, неоромантизму, експресіонізму, імпресіонізму). Наскрізна оптимістична тональність, життєствердна настроєвість поезій зб. "Сонячні кларнети". Місце Тичини в модерністичних пошуках новітньої української літератури. Злети поета в ранній творчості і падіння в добу тоталітаризму.

Поема “Золотий гомін” в контексті літератури про визвольні змагання українського народу. Трагізм громадянської війни в епічній драмі “Скарбна мати”, тема жертовності і просвітництва у поезії “Пам’яті тридцяти”.

Страшні картини голоду у творах “Загупало в двері прикладом”, “Хто ж це так із тебе насміятись смів” та ін.

Тема війни у творчості поета (філософська поема “Похорон друга”, поезія “Я утверждаюсь”).

Традиція, європейського модернізму (Ш.Бодлер, П.Верлен, А.Рембо) у творчості П.Тичини.

Творчий компроміс поета. Друге цвітіння в добу “шістдесятництва” (з-ка “В серці у моїм”). Є. Маланюк про Павла Тичину.

Еволюція художнього методу М.Рильського, основні риси його поетичного стилю, традиції і новаторство в творчості. Художні особливості збірок “На білих островах”, “Під осінніми зорями”, “Синя далечінь”. Видатні постаті культури в творчості М.Рильського (“Шопен”, “Шекспір”, “Бетховен”, “Пан Тадеуш”).

Жанр, мова, особливості поетики та композиції творів “Слово про рідну матір”, “Жага”. Пора “третього цвітіння” (“Троянди і виноград”). Тема мистецтва в творчості поема (“Сонет”). Композиційні особливості поезії “Діалог”. Рильський – перекладач.

Традиція Ш.Бодлера, А.Рембо, П.Верлена в поезії М.Рильського.

Творчість неокласиків. Літературне угрупування “неокласики”, його особливості. Основні риси творчої манери та світобачення його представників: “любов до слова, до строгої форми, до великої спадщини світової літератури”.

Творчість М.Зерова (1886-1937) – поета, перекладача, науковця, літературного критика. Сонети М.Зерова, зб. “Камена”. Михайло Драй-Хмара (1895-1937) – поет, науковець. Трагізм творчої долі. Збірка “Проростань”, особливості індивідуального стилю. Творчість Павла Пилиповича (1894-1937). Стильовий екзистенціалізм зб. “Простір”, “Земля і вітер”. Постать Юрія Клена (1891-1947) в українській літературі 20-30-х рр. Перекладницька і науково-практична діяльність. Поема “Прокляті роки”, вірші зб. “Каравели”. Творчість Євгена Плужника (1898-1936). Особливості світобачення і світовираження. Є.Плужник – неореаліст. Його місце в українській літературі ХХ ст. Мотиви, образи зб. “Дні”, “Рання осінь”. Проблематика поем “Галілей”, “Канів”. Михайло Семенко (1892-1937) – футурист. М.Семенко в житті і творчості. Особливості світобачення поета і його “футуристична позиція”.Експериментальність поетики: бароко вість, психологічний імпресіонізм, символізм, публіцистичність. Творча еволюція поета і творча криза з поч. 30-х рр. Поезія В.Свідзинського (1885-1941) як внутрішня самоізоляція і філософська заглибленість (зб. "Ліричні поезії", "Вересень", "Поезії"). "Холодна тиша", "Не в бога смерті і рабства", "Душа поета" - мотиви і образи (через національне, інтимно-особисте - до вічного і вселюдського). Богдан-Ігор Антонич (1909-1937) "Автопортрет", "Вишні", "Зелена євангелія", "Дороги", "Різдво". Особливості світобачення. Загальна характеристика творчості (зб. "Привітання життя", "Три перстені", "Книга Лева", "Зелена євангелія"). Її аполітичність, метафоричність, наскрізна життєствердність. Поєднання язичницьких мотивів із християнськими. Екзотика лемківського краю в контексті вселюдських мотивів. Міфологічність образу в поезіях Б.-І.Антонича. Спорідненість з ранньою поезією П.Тичини.

"Автопортрет" - мотив самоусвідомлення, самопізнання. Поетичне кредо митця. "Вишні" - використання традиційних народнопісенних тропів як символів національної свідомості. Роздуми про джерела своєї творчості. Одухотвореність світосприймання. "Зелена євангелія" - нерозривна єдність природи і людини. Мотив насолоди життям, радості життя. Ідея життєствердження. Пейзаж крізь призму чуттєвого сприймання ліричного героя. Лемківська конкретика як джерело образних асоціацій. "Дороги" - символіка образів поезії. Ліричний гімн молодості, майбутньому, життю. "Різдво" - поєднання язичницьких і християнських мотивів. Роздуми над поезією Антонича. Міфологізм, асоціативність. Усвідомлене наслідування традиції У.УЇтмена, Р.Тагора, Р.-М.Рільке. "Вишні", "Зелена євангелія" або інші (на вибір).

Лірика Володимира Сосюри (1898-1965). Життєвий і творчий шлях поета. Еволюція творчості.

Революційний романтизм Сосюри 20-х років. Поема “Червона зима”.

Риси індивідуального стилю поета. Майстер загадкової простоти”.

Інтимна лірика В. Сосюри (“Білі акації будуть цвісти”, “Так ніхто не кохав”, “Коли потяг у даль загуркоче”, поезії, присвячені Марії), зб. “Осінні зорі”, “Коли зацвітуть акації”.

Вірш “Любіть Україну”. Історія створення і опублікування.

Неопубліковані поеми “Мазепа”, “Каїн”, “Розстріляне безсмертя”. Проблематика, особливості поетики. Внутрішня боротьба поета (“Два Володьки”).

Біографічний роман “Третя Рота” як джерело до вивчення життєвої долі письменника в епоху “розстріляного відродження”.

Популярність інтимної лірики: "Васильки", "Так ніхто не кохав", "Марії". Внутрішня роздвоєність поета (поема "Два Володьки"). Романтизація національної історії в поемі "Мазепа". "Загадкова простота" індивідуального стилю. Інтерпретація біблійних мотивів у поемах „Хрест”, „Марія”.

Микола Хвильовий (Фітільов, 1893-1933) "Я (Романтика)", "Сентиментальна Історія”. Роль у літературному житті 20-30-х рр. Романтичне світобачення митця. М.Хвильовий - "основоположник нової української прози" (О.Білецький). Загальна характеристика прози (зб. "Сині етюди", "Осінь"). Тематика, риси індивідуального стилю (на прикладі оповідання "Синій листопад", "Наречений", "Мати", "Я (Романтика)", "Арабески", "Дорога й ластівка", повістей "Сентиментальна історія", "Санаторійна зона", "Іван Іванович", роману "Вальдшнепи").

"Я (Романтика)". Добро і зло в житті і в душі. Проблема внутрішньої роздвоєності людини між гуманізмом і фанатичною відданістю революції. Реальне І уявне у творі. Образ ліричного "я". Співвіднесеність автора з його героєм. Роль присвяти до твору. Характеристика образу матері, його символічність.

"Сентиментальна Історія". Проблема нової людини в повісті. Бянка - постать сильної української жінки (дискусійне обговорення). Мрія в її душі і реальна дійсність. Образи "товаришки Уляни" та художника Чаргара. Шукання героїнею справжніх морально-етичних вартостей. Останній вчинок дівчини - символічна спроба налагодити гармонію між мрією і дійсністю.