Vі. Література II половини XIX століття

Розвиток теоретико-літературної думки. Нові ідейно-естетичні засади літературної творчості письменників пошевченківської доби. Утвердження реалізму в українській літературі. Різні етапи народності і реалізму в новій українській літературі. Романтизм, натуралізм, символізм, сентименталізм – їх взаємодія з реалістичним мистецтвом.

Творчість Марка Вовчка (1833-1907). Класик української прози і активний діяч культурного, літературного процесу. Формування літературно-естетичних поглядів під впливом ідей Т.Шевченка, І.Тургенєва, М.Некрасова, А.Писарєва, О.Писемського.

Посилення міжнародної ролі української літератури. Вплив на розвиток болгарської белетристики. Переклади творів Марка Вовчка чеською, польською, сербською, словенською мовами.

Збірки творів "Народні оповідання" і "Рассказы из народного быта" - спільність тематики, проблематики, особливості композиції, стилю. Близькість збірок до баладно-романтичних творів Квітки-Основ'яненка. Народні оповідання – нове явище в європейській літературі.

Повість "Інститутка". Зображення долі села напередодні ліквідації кріпацтва. Реальний соціальний конфлікт. Поглиблення психологізації характерів.

Жанр героїко-романтичної повісті-казки ("Кармелюк", "Дев'ять братів і десята сестриця Галя"). Зв'язок з фольклором. Казки для дітей. М. Салтиков-Щедрін про казки Марка Вовчка.

Повісті і романи Марка Вовчка російською мовою ("Живая душа", "Маша", "Игрушечка"), соціальна проблематика, деградація людини з панською середовища.

Перекладницька діяльність письменниці. Демократична та опозиційна критика про твори Марка Вовчка.

Значення творчості письменниці. Стильова манера, імпульс до появи значної кількості оповідань і повістей. Творчість письменниці – подальший етап у розвитку критичного реалізму, поглиблення соціально-критичної і психологічної аналітичності методу зображення, більша індивідуалізація характерів, показ їхньої еволюції.

Творчість Леоніда Глібова (1827-1893). Видатний український байкар. Формування літературно-естетичних поглядів митця. Літературна і громадська діяльність. Інтерес до усної народної творчості. Видання "Черниговского листка".

Рання творчість Л.Глібова.Твори Л. Глібова російською мовою. Зв'язок його байок зі світовою та українською байкарською традицією і творами І. Крилова.

Два періоди творчості. Актуальність тематики і проблематики.Образи байок "Щука", "Мірошник", "Ведмідь-пасічник". Своєрідний показ антинародного характеру реформи 1861 року, розпаду кріпосницького господарства під тиском нових капіталістичних умов, сатиричне змалювання діяльності земства, суду, засудження закоренілих вад чиновників, хабарництва, продажності, казнокрадства.

Морально-етичні проблеми в байках "Мишача рада", "Пан на всю губу", "Вовк та мишеня".

Викривально-сатиричний образ пореформеної дійсності в байках II періоду творчості "Орачі і Муха", "Синиця", "Лисиця-жалібниця", "Цуцик", "Шелестуни", "Мальований стовп". Викриття моральних вад і неробства, паразитизму, лицемірства, брехливості, пихатості, неуцтва, користолюбства, деспотизму.

Ліберально-народницькі погляди Л.Глібова щодо засобів боротьби проти царизму ("Огонь і Гай"). Пропагування культурно-освітньої праці та її ролі в суспільному житті ("Солом’яний дід", "Жук", "Бджола").

Реалізм і народність байок Л.Глібова. Дедуктивний концепт, алегоричність образів і сюжетів. Особливості гумору і сатири, афористичність мови письменника. Показ позитивних рис представників народу.

Ліричний вірш і пісня-романс – основні жанри лірики Л.Глібова. Емоційно-романтичний характер поезій Л.Глібова "Журба", "Вечір", "Моя веснянка", "Ой не цвіти, калинонько".

Твори для дітей. Вірш "Зимня пісенька", "Жила в мене пташечка в цяцькованій клітці", загадки і відгадки ("Бачить - не бачить...", "Химерний, маленький"). Особливості стилю дитячих творів.

Спроби у прозі, драматургії. П’єса "Сусіди". Ствердження живучості й цінності етнічної традиції. Відкритий потенціал. Потреба індивіда і колективу в ситуаціях морального й естетичного вибору. Вплив творчості Л.Глібова на подальший розвиток гумористичної традиції в українській літературі.

Творчість Степана Руданського (1834-1873). С.Руданський – типовий представник різночинської демократичної інтелігенції 50-60-х років.

Періодизація творчості письменника. Рання творчість. Фольклорна основа ранніх балад; відгомін у них романтичних мотивів поезії Т.Шевченка, В.Жуковського, Л.Боровиковського ("Вечорниці", "Два трупи", "Верба", "Упир").Пісенність ранньої лірики („Сиротина я безродний", "Ти не моя", "Повій, вітре, на Вкраїну") - висока емоційність, образність, драматизм цих творів.

Петербурзький період творчості.

Громадянські мотиви лірики поета. Вплив творчості Т.Шевченка, Л.Боровиковського, М.Некрасова на розвиток суспільних та романтичних тем. Віра в майбутнє свого народу ("Гей, воли...", "До дуба", "Наука"), показ його нужденного життя ("Над колискою", "Студент").

Віршовані гуморески - "співомовки" С.Руданського. Особливості форми, стильове новаторство І.Франко про гуморески С.Руданського. Вияв у них народного гумору. Викриття панів, чиновництва, духовенства ("Засідатель", "Добре торгувалось", "Дід у пущі", "Сповідь" та ін.).

Розкриття негативних побутових явищ ("Указ", "Не мої ноги", "Слабий зуб")

Художні особливості гуморесок, популярність їх серед народу. Поемний жанр у творчості. Історичні віршові хроніки, поеми за літературними взірцями ("Олег - князь Київський", "Ігор-князь Сіверський" та ін.).Поетичні парафрази на теми відомих історичних подій. Історія гетьманщини у поемах „Мазепа”, „Іван Скоропада”, „Мініх”, ”Павло Полуботок”. Інакомовність і символізм у поемі „Цар Соловей”.

"Лірникові думи". Абстрактно-просвітительський характер художнього розв'язання "вічних питань" життя.

Ялтинський період творчості. Перекладацька практика письменника. Людинотрактуюча характеристика творчості. Пристрасний запит до зовнішніх обставин національного, соціального, практично-морального буття.

Творчість Анатолія Свидницького (1834-1871). Письменник-різночинець, продовжувач традицій народності й реалізму в поезії та прозі.

Лірика письменника. Жанрові особливості та народнопісенний характер поезій "Росте долом березина", "Україна, мати наша", "В полі доля стояла".

Проза А.Свидницького. Соціально-побутові, побутово-психологічні нариси і оповідання ("Хоч з мосту та в воду", "Гаврусь і Катруся").

Фольклорно-етнографічні нариси ("Відьми, чарівниці і опирі", "Великдень у подолян").

Нове слово в українській прозі – соціально-психологічний побутовий роман "Люборацькі". Історія написання і видання. Соціальні проблеми твору, особливості композиції (лінеарність), русифікація та полонізація українців. Концепція жінки. Перехід до об'єктивно-описової форми викладу. Перегук "Люборацьких" з "Нарисами бурси" К.Пом'яловського, виступами М.Добролюбова,М. Чернишевського з питань виховання, освіти.

Новаторство письменника, місце твору в українському літературному процесі.

Творчість Пантелеймона Куліша (1819-1897). Літературна і культурна діяльність (поет, прозаїк, драматург, літературний критик, фольклорист, історик, видавець, організатор культурних сил). Особливості національної філософії митця.

 

Поетичні твори П.Куліша. Перша збірка "Україна" (1843). Збірка "Досвітки", її просвітницько-народницький характер. Романтичні прийоми.

Збірка "Хуторна поезія" і критика її І.Франком.

Збірка "Дзвін'". Перевага мотивів особистісного, інтимного характеру. Жанрове і стильове багатство поезій. Драматичні поеми П.Куліша.

Збірка перекладів "Позичена Кобза". Новаторство в системі віршування.

Проза П.Куліша. Творче засвоєння традицій романтично-пригодницьких творів Вальтера Скотта, М.Гоголя, М.Грабовського. "Чорна рада" - перший історичний роман в українській літературі. Широка панорама української дійсності XVII ст., трактування народних мас у романі, створення образу державного діяча. Складність проблематики, особливості композиції, жанрово-художня своєрідність твору. Реалістичні і романтичні стильові засоби у творі. Роман як явище запізнілого романтизму в української літературі. Трансценденталізм у зображенні історії.

Оповідання "Орися". Мальовничість пейзажних зарисовок, експресивність романтико-легендарних епізодів. Перегук з творами Гомера.

Значення творчості П.Куліша в розвитку української літератури і культури.

Творчість Олекси Стороженко (1806-1874). Історико-легендарні та пригодницькі сюжети оповідань. Відображення селянського побуту в оповіданнях "Закоханий чорт", "Кіндрат Бубненко-Швидкий", "Оповідання Грицька Клюшника". Ноти соціального протесту в оповіданнях "Голка", "Вуси".

Белетризовані обробки фольклорних гумористичних мотивів у творах "Вчи лінивого не молотом, а голодом", "Се така баба..." та ін. Гострий сюжет, дотепність розповіді, комічність ситуацій.

Незакінчена повість "Марко Проклятий". Історична і народно-фантастична екзотика, мелодраматичні моменти у творі. Образ Максима Кривоноса. Стильова манера повісті.

Місце О.Стороженка в історії української народницької літератури.

Творчість Юрія Федьковича (1834-1888). Талановитий поет, прозаїк, драматург. Суспільно-політичні і літературно-естетичні погляди. Вплив творчості Т.Шевченка.

Збірка "Поезія Йосипа Федьковича". Доля жовніра цісарської армії у віршах та поемах "Нічліг", "У Вероні", "Дезертир". "Золотий лев", "Рекрут", поеми "Дезертир", цикл "Думи". Тема митця і образ Т.Шевченка ("Нива", "Окресни, бояне!", "Співанка").

Заклик до визвольної боротьби, до виступу проти цісарської влади ("Зокрутнів", "Браття-опришки"). Образи народних героїв-оборонців ("Довбуш","Лук'ян Кобилиця", "Юрій Гінда"). Романтичний пафос усіх творів.

Біблійні мотиви у творчості ("Я гадав", "Пречиста діво, радуйся, Маріє").

Ідея возз'єднання українських земель ("До мого брата Олекси Чернявського").

Любов до рідного краю, оспівування його краси у віршах "Мій сардак", "Рожа", "У полі, гей, у полі". Народна основа цих подій, ліризм, мелодійність.

Новаторство у прозі. Оповідання "Люба – згуба", "Серце не навчити", "Таліянка", "Дністрові кручі". Розкриття в них моралі й етики гуцулів. Елементи романтизму та сентименталізму в оповіданнях, стильові особливості художньої розповіді.

Показ тяжкого жовнірського життя, розкриття класових конфліктів у буковинському селі в оповіданнях "Побратим", "Штефан Славич", "Сафат Зінич", "Три, як рідні брати". Мотиви інтернаціоналізму, фольклорна основа прозових творів.

Особливості стильової манери письменника. Оцінка творчості Ю.Федьковича М.Драгомановим, І.Франком, Лесею Українкою.

Літературний рух 70-90 ст. Історичні умови. Втома романтизму і шукання нових методологій. Романтизм і породження ним історичної школи в літературознавстві. Еволюція реалізму як творчого методу. Боротьба ідейних напрямків у літературі. Літературна дискусія. Виступи М.Драгоманова, Б.Грінченка, І.Нечуя-Левицького, І.Франка та ін.

Зміцнення зв'язків Східної Галичини з Україною. Журналістика. "Москвофільські" й "народовські" видання ("Зоря", "Діло", "Правда", "Буковина" та ін.). Збірники та альманахи.

Зростання інтересу до усної народної творчості. Видання цінних фольклорних збірників М.Лисенка, І.Рудченка, Я.Головацького, М.Драгоманова та ін.

Театр. Бурхливий розвиток українського театрального мистецтва. Діяльність М.Кропивницького, М.Старицького, М.Лисенка, І.Карпенка-Карого. Репресії царського уряду проти українського театру. Розвиток театру в Галичині. І.Франко в боротьбі за реалістичний театр. Перший Всеросійський з’їзд діячів сценічного мистецтва (1897 р.), виступ на ньому М.Старицького, П.Саксаганського, М.Заньковецької.

Творчість І.Нечуя-Левицького (1838-1918). Визначний український письменник – реаліст. Розширення у прозі тематичних і жанрових меж тогочасної української літератури.

Творець класичних соціально-психологічних повістей і оповідань, драматург, автор художніх, історичних і етнографічних нарисів, літературно-критичних і мистецтвознавчих статей.

Перехід до об'єктивно-епічного повіствування у прозі. Тема села в ранній творчості. Повісті "Дві московки", "Рибалка Панас Круть". Соціально-психологічний підхід до змалювання героїв. Конкретизація та художня типізація.

Повість-хроніка "Микола Джеря". Соціальна проблематика, хронікальна композиція, групування та типізація образів.

Микола Джеря - бунтар-протестант, гордий і сміливий представник нового, молодого покоління селян, що бореться проти панів, посесорів, проти "своїх" і "чужих" гнобителів. Романтизація жіночих образів повісті.

Художня майстерність твору. Критика про повість "Микола Джеря".

Повість "Бурлачка", проблема пролетаризації села та виникнення перших капіталістичних фабрик. Трагедія селянської дівчини. Соціальна характерність і психологічна глибина образу Василини. Життєво правдиве змалювання підприємців та їхніх численних прислужників-підрядчиків, майстрів, наглядачів.

Майстерність художнього зображення процесу деморалізації людей праці на капіталістичних підприємствах. Традиції та новаторство у творенні образів-персонажів.

Оповідання про бабів Палажку та Параску. Розкриття приватновласницької психології, обмеженості світосприймання, породжених умовами кріпосного суспільства, нищення національних традицій. Особливості форми розповіді: гумор, діалог, монолог.

Соціально-побутова повість "Кайдашева сім'я".

Реалізм повісті. Національно-соціальна проблематика. Твір через призму національного світогляду. Майстерність композиції. Засоби гумору, комізм ситуацій, індивідуальна своєрідність характерів. Неоднозначність поглядів критиків на твір.

Сатиричне змалювання сільського начальства в оповіданнях "Сільська старшина бенкетує", "Старі гультяї", висміювання духовенства в повісті "Старосвітські батюшки і матушки" й оповіданні "Афонський пройдисвіт". Показ соціального розшарування села, забобонів, морального розкладу заможної верхівки села. Прийоми "гоголевської" школи. Іронія і сарказм автора.

Перші українські реалістичні романи з життя інтелігенції ("Хмари", "Над Чорним морем").Специфіка і художні особливості творів.Викриття в романах гнобительської національної політики царизму, консерватизму в галузі освіти та культури.

Історична белетристика. Інтерпретація історії у романах "Гетьман Іван Виговський", "Князь Єремія Вишневецький". Образи патріотів та перекінчиків.

Драматургія І.Нечуя-Левицького(сатирична комедія "На Кожум'яках", драма "Маруся Богуславка").

Значення творчості І.Нечуя-Левицького в розвитку української літератури, етнографічно-побутова школа в контексті народницької літератури.

Творчість Панаса Мирного (1849-1920). Видатний письменник-реаліст, автор соціальних романів і повістей із народного життя. Естетичні погляди та творча концепція письменника.

Ранні твори Мирного ("Лихий попутав", "П’яниця"). Продовження традицій реалістичної літератури і новаторство митця, звернення до суспільних проблем, заглиблення в психологію героїв.

Твори з життя української різночинної інтелігенції (повість "Лихі люди"). Образи "нових людей", революційно настроєних інтелігентів. Зрілість реалістичного творчого методу. Особливості композиції твору, засоби типізації і психологізації образів, роль пейзажів.

Місце інтелігенції в суспільному житті. Викриття псевдопатріотизму, псевдонародолюбства (оповідання "Народолюбець", "Пригоди з Кобзарем").

Оповідання з селянського життя ("Казка про Правду та Кривду", "Морозенко", "Серед степів”, "Сон". "Лови" та ін.). Відгомін ідей утопічного соціалізму і революційних подій 1905 року в цих творах.

Показ безвідрадного економічного і соціального становища селян до реформи 1861 р.("Лихо давнє і сьогочасне").

Майстерність письменника у показі класового розшарування села, критично-реалістичному зображенні конфліктів, образів.

Соціальний роман "Хіба ревуть воли, як ясла повні?". Історія створення, джерела твору, проблематика. Національна ідея у романі. Співавторство І.Білика в роботі над твором. Сюжет і композиція роману. Чіпка - головний персонаж твору. Сутність "пропащої сили" і проблема морального вибору. Образи селян, представників земства, поміщиків, чиновників, солдат, людей „соціального дна".

Засоби індивідуалізації образів.

Роль пейзажу.Стиль і мова роману.

Соціально-психологічний роман "Повія". Історія написання та видрукування твору. Викриття сільської та міської буржуазії, урядовців, лібералів - "народолюбців".

Архітектоніка твору, особливості композиції.

Образ Христі. Ідейна близькість до роману Л.Тостого "Воскресіння".

Вмотивування вчинків героїв. Засоби індивідуалізації мови. М.Коцюбинський, І.Франко, радянські літературознавці та гендерна сучасна критика про роман "Повія".

Драматичні твори Панаса Мирного. Драма "Лимерівна". Соціальний характер конфлікту, особливості композиції, засоби творення образів. Антиклерикальне спрямування драми "У черницях". Викриття хижацької суті буржуазії в комедії "Перемудрив".

Значення творів Панаса Мирного. Панас Мирний і світова психологічна проза. Тема "пропащої сили" у творах Гаскелла, Мопассана, Ожешко.

Драматургія 70-90 років. Розвиток українського театру. Відновлення театрального життя в західноукраїнських землях.

Створення першої професійної театральної трупи М. Кропивницьким (1881р.), згодом об'єднаної групи (1883р.) під керівництвом М. Старицького, що зосередила найвидатніші мистецькі сили (крім організаторів: М.Заньковецької, М.Садовської, І.Карпенка-Карого, П.Саксаганського, М.Садовської-Паріотті та ін.). Потреба у розширенні репертуару. Сценічні переробки. Розвиток жанрів соціально-побутової драми ("Лимерівна", "Перемудрив", "Згуба" Панаса Мирного; "На Кожум'яках" І.Нечуя-Левицького; п'єс Б.Грінченка, М.Кропивницького та ін.).

Жанр соціально-психологічної драми і комедії у творчості І.Карпенка-Карого, М.Старицького, М.Кропивницького, І.Франка, О.Пчілки.

Історична драма і трагедія.

Інші види в драматичному мистецтві (оперетка, водевіль).

Народний театр Старицького, Кропивницького, Карпенка-Карого - якісно нове явище в культурно-громадському житті України та за її межами.

Марко Кропивницький (1840-1910). Видатний актор, драматург, режисер, композитор, організатор театральної справи.

Перша соціально-побутова драма. Продовження традицій І.Котляревського, Т.Шевченка у п'єсі "Дай серцю волю, заведе в неволю ("Микита Старостенко"). Тема, драматичний конфлікт, групування образів. Досконале знання автором сільського побуту, народної мови і пісенної творчості. Реалізм драми.

Драма "Глитай, або ж Павук". Актуальність проблематики твору. Відкриття галереї українських "чумазих" в образі Йосипа Бичка. Образи Олени, Стехи, Андрія.

Драма "Дві сім’ї"' (первісна назва "Де зерно, там і полова"). Особливості жанру. Показ проникнення капіталізму в усі сфери життя села, руйнування дворянських гнізд, диференціація села, поява і утвердження куркульства. Співзвучність образу жінки-протестантки Зіньки й образу Катерини у "Грозі" Островського.

Комедія "Пошилися в дурні". Комізм ситуацій, динамізм сюжету, гумор.

Викривальний характер, висока художня цінність водевілю "По ревізії". Сучасний успіх твору.

Твори для дітей: п'єса-казка "Івасик-Телесик", "По щучому велінню". Місце драматурга у розвитку української культури.

Творчість Івана Карпенка-Карого (1845-1907). Найвизначніший класик української драматургії Х1Х ст. Особливості світогляду.

Реалізм і народність творчості. Поглиблення традицій і новаторство. І.Карпенко-Карий як реформатор української драми.

Соціально-побутова драма "Бурлака" - нове явище в українській драматургії. Актуальність проблематики, виразне ідейне звучання твору. Образ правдошукача Опанаса. Зображення класових взаємин у тогочасному українському селі. І.Франко про п'єсу.

Драма "Наймичка". Традиційність теми і сюжету. Показ страждань і безвихідного становища наймитів. Образи драми. Новаторство п'єси. Викриття огидної моралі.

Психологічна соціально-побутова п'єса "Безталанна" (Перша назва "Хто винен?").Напружений сюжет твору. Образи Варки, Гната, Софії, Ганни, Івана. Реалізм у поєднанні з психологізмом.

Карпенко-Карий - видатний майстер в жанрі комедії. "Розумний і дурень", "Сто тисяч", "Хазяїн" (Трилогія про "чумазого" на українському ґрунті).

Простота композиції, реалізм, народність мови.

Риси характерів персонажів. Психологічне вмотивування вчинків героїв.

Високі сценічні якості та популярність комедії І. Карпенка-Карого "Мартин Боруля". Образи п'єси. Сатиричне зображення сільської буржуазії, її прагнень перейти у дворянство.Викриття тогочасних судових порядків з їх хабарництвом, крючкотворством. Своєрідність конфлікту, особливості гумору п'єси.

Історична тематика в творчості І. Карпенка-Карого ("Бондарівна", "Паливода XVIII ст.", "Гандзя"). Патріотичний пафос п'єс, гостродраматичні колізії, сильні, ліричні, яскраво окреслені постаті. Романтичні художні засоби цих п'єс.

Історичні та фольклорні джерела трагедії "Сава Чалий" Патріотична ідея твору, колоритність образів, композиційна стрункість, напружений сюжет, барвиста мова. Образи представників повсталого народу (гайдамак) - Сави Чалого, Гната Голого.

Значення драматургії І.Карпенка-Карого.

Творчість Михайла Старицького (1840-1904). Талановитий поет, прозаїк, драматург, перекладач, визначний культурно-громадський діяч.

Поезія М Старицького. Тематика. Проблематика.

Доля трудящої людини у поезіях "Край комина", "Місто спить", "Швачка". "Ніч” - заклик до боротьби, надія на перемогу і волю ("Борвій", "Зустріч". "До молоді"). Інтимна лірика. Переклади М.Старицького. Новаторство Старицького - поета. Театральна діяльність і драматична творчість. Інсценізація творів М.Гоголя, переробка творів Нечуя-Левицького, Панаса Мирного.

Реалізм драм М.Старицького на тему села ("Не судилось", "Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці"). Тематика, проблематика цих творів. Елементи мелодрами у п'єсах. Сценічність.

Проблема інтелігенції у драмі "Талан".

Драми на історичні теми: "Богдан Хмельницький", "Маруся Богуславка", "Облога Буші".Реалістична основа п'єс. Романтичні засоби змалювання героїв, людей сильних почуттів, великих пристрастей, небуденних вчинків. Злиття долі героїв з долею вітчизни, народу.

Роль М. Старицького в розвитку української драматургії і театру.

Художня проза: "Осада Буші", трилогія "Богдан Хмельницький".

Роман "Розбійник Кармелюк", його проблематика, жанрові особливості, використання фольклорних і документальних джерел у змалюванні Кармелюка, художня майстерність.

Значення творчості письменника.

Творчість Павла Грабовського (1864-1902). Представник революційно-демократичного напряму в українській літературі ХІХ ст. Життєвий і творчий шлях поета. Вплив ідей марксизму на Грабовського, еволюція його світогляду від народництва до марксизму. Формування літературно-естетичних поглядів.

Боротьба поета за реалізм, народність літератури проти теорій "чистого мистецтва" та "єдиного потоку".

Збірки поезій "Пролісок", "З півночі", "Кобза". Тематика віршів. Естетична новизна кожної збірки.

Твори про роль митця в суспільстві ("Я не співець чудовної природи", "До парнасців", "До сіячів"). Перегук згаданих поезій з творами Т.Шевченка. М.Некрасова. Порушення естетичних проблем у статтях "Дещо про творчість поетичну", "Пам'яті Т.Г. Шевченка", в листах до І.Франка, Б.Грінченка.

Тема тяжкого становища трудящих у поезіях П.Грабовського ("Робітникові" "Швачка", "Сироти", "Веснянка", "Трудівниця").

Теми революційної боротьби, оспівування подвигу - провідні в поетичній творчості П.Грабовського ("Не раз ми ходили в дорогу". "Наперед", "Пісня кайданників").

Образи революціонерів (" До Н.К.С.", "Прощання", "До товариша", "На спогад". "На братній могилі").

Оспівування рідного краю в поезіях "До України", "Україна приснилась мені".

Інтернаціональні мотиви в творах "Народу єврейському", "Бурятка", "Прощай, коханий...".

Майбутнє суспільство в поезії П. Грабовського ("Прийде день великої відради"). Стиль поезії П.Грабовського.

Перекладацька практика поета ("Твори Івана Сурика", "З чужого поля", "Доля", "Хвиля", "Песни Украйны" - переклади творів українських поетів російською мовою. Новаторство поета.

Значення творчості П. Грабовського.

 

Утвердження критичного реалізму.

Літературно-теоретична думка. Розквіт літератури (проза, поезія, драматургія). Розвиток журналістики, театру.

Активний розвиток жанрово-стильової системи і української літератури, форм і засобів художнього дослідження дійсності, розквіт соціально-побутової та соціально-психологічної повісті й роману, реалістичної драматургії, малих епічних творів (оповідання, новела, нарису етюд), поглиблення соціального аналізу дійсності, психологічного дослідження життя, особливості внутрішнього світу людини, використання деяких засобів натуралістичного зображення життя.

Розквіт критичного реалізму.

Активне розширення його ідейно-тематичного діапазону, відображення становища пореформеного селянства, боротьби праці і капіталу. Проблема інтелігенції. Пошуки шляхів боротьби, викриття політичного дворушництва, індивідуалізму, розвиток образу позитивного героя.