Іі. Українська давня література періоду київської русі

XI—XIV ст.

Перекладна література. Загальна характеристика розвитку давньої української літератури XI—XVIII ст., її християнський характер. Упровадження християнства на Русі-Україні та його вплив на розвиток літератури.

Жанрово-стильова система прадавньої перекладної української літератури.

Загальна характеристика перекладного письменства візантійського та південнослов'янського походження. (Гімнографія. Апокрифи. Агіографія. Хронографія Іоанна Малали, Георгія Амартола). Значення ораторської прози (Іоанн Златоустий, Єфрем Сирин та ін.), агіографічної (Афанасій Олександрійський, Палладій, Іоанн Мосх, Симеон Метафраст), гімнографічної (Андрій Критський, Іоанн Дамаскін), повістевої(«Олександрія», «Девгенієве діяння», повісті про Акира Премудрого) літератури. Роль патристики-синтезу духовних традицій східної гілки християнства. Спадкоємність та відмінність літератури Київської Русі від праукраїнського періоду. Проблема так званого «двовір'я». Християнізація мислення русів. Співіснування двох мовних основ словесності — усної та книжно-слов'янської. Роль Кирила й Мефодія у запровадженні загальнослов'янської книжності.

Місце Біблії в системі духовних цінностей. Біблійні сюжети, образи, символіка, використання біблійних сюжетів та образів у літературі й мистецтві. Найвідоміші переклади Біблії українською мовою. Її зміст і структура, жанрові особливості окремих її частин. Алегоричний зміст біблійного тексту.

Апокрифи, історія їх рецепції.

Переклади і видання Біблії. Переклад Біблії та богослужбових книг церковнослов'янською мовою. «Трансплантація» системи жанрів візантійського письменства на слов'янський ґрунт. Найпопулярніші типи збірників: апракосне Євангеліє, Псалтир, «Пчола», «Золотоструй», «Ізмарагд». Остромирове євангеліє (1056 - 1057) -- найдавніша рукописна пам'ятка Київської Русі:

Оригінальна література. Жанрово-стильова система прадавньої оригінальної української літератури. Поєднання в ній різних літературних стилів (монументального, орнаментального) христоцентрична основа літературної творчості.

Ораторсько-повчальні пам'ятки. Ораторське письменство та його типи: простий (дидактичний) і урочистий. Стильове багатство "Слова про Закон і Благодать" митрополита Іларіона (XI ст.). Ораторсько-проповідницькі твори Кирила Турівського (XII ст.).

Паломницька література та інші жанри. Прочани середньовіччя та свідчення паломницької літератури в Київській Русі. "Житіє і ходіння Данила, Руської землі ігумена" (початок XII ст.) як пам'ятка паломницької літератури. "Моління Данила Заточника" - пам'ятка "сміхової культури" (кін. XII або поч. XIIIст.).

«Слово про похід Ігорів» (1185 - кінець 1187 рр.) — найвидатніша літературна пам'ятка Київської Русі. Історія відкриття, видання і вивчення «Слова». Боротьба навколо питання про його автентичність. Проблема автора «Слова» в літературознавчих дослідженнях. Зміст і основна ідея «Слова». Образ Руської землі у творі, його композиційно-символічна насиченість. Антитеза «Руська земля - Великий степ».

Сліди міфічного мислення у творі. Тематична і художня спорідненість «Слова про Ігорів похід» з такими пам'ятками: «Слово про князів» (XIII ст.), «Слово о погибелі Руської землі» (1238-1246), «Слово о Лазаревім воскресінні» (ХІІІ-ХІV ст.), а також — «Пісня про Роланда», «Пісня про мого Сіда», «Витязь у тигровій шкурі» Ш.Руставелі та ін. Експресивність пам'ятки, її вплив на давню та на нову українську літературу. Художні переклади й переспіви «Слова». Ремінісценції в численних творах сучасної літератури.

IІ. БАРОКО

Кінець ХVІ - ХVІІІ ст.

Поява терміну «бароко». Основні етапи еволюції. Засвоєння терміну «бароко» українським літературознавством (В.Перетц, С.Маслов, О.Білецький, М.Гнатишак, Д.Чижевський, А.Макаров, Л.Ушкалов). Визначальні естетично-художні засади і найхарактерніші ознаки бароко. Стильові особливості: контрастність, метафоризм, емблематичність, прагнення вразити й приголомшити читача та глядача. Роль і місце українських риторик та поетик у розбудові жанрової структури. Ускладнення художніх форм полемічної прози. Українське бароко в контексті європейського, спільні і відмінні риси.

Удосконалення художніх жанрів белетристики, поезії та драматургії. Розвиток книжної поезії та її жанрів: панегіриків, метафізичної та медитативно-елегійної лірики, бурлеску і травестії. Драматичні жанри: містерії, міраклі, мораліте, історичні драми. Тісний зв'язок між ними та інтермедіями. Взаємодія між народною та книжною словесною культурою. Відображення цих взаємин у гумористично-сатиричній поезії, вертепі.

Підкреслення національних засад у письменстві: патріотичне спрямування, культивування козацької тематики, етногенетичного міфу про походження нашого народу — «сарматизм» і «хозаризм» («козаризм») як його різновиди. Тісний зв'язок барокового письменства з національними історіями, фольклором і його поетикою, живою народною мовою, поетикою античності та християнської літератури.

Творчість представників науково-літературної групи «Атеней» (Захарія Копистенський, Памво Беринда, Іов Борецький, Тарасій Земка та ін.).

Значення діяльності братств, Києво-Могилянської колегії (з 1701 —Академії) у кристалізації літературного процесу, обов'язкове викладання в них риторик та поетик.

Співіснування барокових тенденцій із ренесансними та просвітницькими в давній українській літературі.

Полемічна література ( кінець ХVІ - ХVІІІ ст.). Тридентський собор і початок контрреформації, її особливості в Україні. Криза православної церкви в Україні та спроби її подолання. Книжка Гербста «Доводи віри римської церкви» (1586) як новий етап у підготовці церковної унії.

Творча спадщина письменників-полемістів із Острога. Засади світогляду та суспільних позицій Герасима Смотрицького в передмові «До народів руських», у творі «Ключ Царства Небесного».

Постать Петра Скарги (1536-1612). Роль його книжки «Про єдність Церкви Божої» (1577) у розгортанні міжконфесійної полеміки. Берестейський собор 1596 року: його підготовка та наслідки.

Посилення православної ідеології в трактатах «Про єдину дійсну православну віру» Василя Суразького, «Казання святого Кирила» Стефана Зизанія, листах Клірика Острозького до Іпатія Потія та його ж «Історії листрикійській... Флоренський синод».

«Пересторога» (початок XVII ст.). Особливості жанру та композиції твору. Використання літературних засобів у викладі історичного матеріалу, використання жанру сеймової промови як засобу самовикривання персонажа.

Творчість Мелетія Смотрицького і його «Граматика словенська» (1619) Художня майстерність письменника у творенні образної системи «Треносу» (1610). Місце в ньому персоніфікованого образу Матері-Церкви. Оборона православної церкви та її права на розвиток у трактаті «Виправдання невинності» (1621). Пошуки Мелетієм Смотрицьким злагоди між конфесіями, виправдання свого переходу до греко-католицьнії віри.

Творчість Івана Вишенського (від середини XVI ст.—до 1621 та 1643 рр.) Роль філософії аскетизму у формуванні світогляду та суспільної позиції Вишенського. Невизнання письменником ренесансних цінностей, повернення до ранньохристиянських ідеалів. Протиставлення двох типів європейської цивілізації: православної та католицької Консервативність поглядів автора щодо використання для національних потреб західної науки, освіти. Критика соціальної дійсності в Україні та Речі Посполитій в «Писанії до всіх... в Лядській землі живущих», «Викриття диявола-світодержця». Заперечення чинних на той час церковних інституцій, ієрархій та пошуки виходу з кризи. «Порада про очищення церкви» (Глава 3). Сатиричний образ пана-захланника та стилістична функція неологізмів у «Посланні до утеклих від православної віри єпископів». Утопічні засади авторської концепцій ідеального суспільства. Змалювання образу Юрія Рогатинця та Йова Княгицького. «Короткослівна відповідь Феодула» та створення образу короля Сигізмунда Ш. Полеміка з єзуїтом Петром Скаргою («Зачапка мудрого латинника з дурним русином»). Діалогічна форма композиції окремих творів. Використання прийомів і поетики ораторського мистецтва в стилі письменника. Постання стилю «плетіння словес» у творчій манері Вишенського.

Посилення художньої тенденції на засадах бароковості в трактаті «Апокрисис» Христофора Філалета. Близькість до протестантських засад.

Новий щабель розвитку полемічного письменства. Книжка Лева Кревзи «Оборона церковної єдності» (1617) як привід до появи трактату «Палінодія» Захарія Копистенського (1620-1622). Розробка у творі барокової моделі національної історії, розв'язання теологічних проблем з науково-художніми засадами. Полемічні твори Іоаникія Галятовського «Лебідь» (1679), «Магометів коран» (1638). Інші твори полемічної літератури (Інокентій Гізель, Михайло Андрелла та ін.).

Григорій Сковорода. Г.Сковорода - видатний український філософ і письменник XVIII ст. Загальна характеристика суспільно-політичних і філософських поглядів.

Поетична спадщина Григорія Сковороди: барокова традиційність і версифікаційне новаторство. Типологічний зв'язок поезії Сковороди з феноменом «мандрованих дяків». Синтез у творах традицій фольклору, досвіду національних і європейських поетів. Жанрове розмаїття віршів. Повчальна їх спрямованість. Барокові та просвітницькі тенденції стилю поета. Збірка «Сад божественних пісень» (1750-1780-і р.р.): її структура, особливості взаємозв'язку епіграфів і тексту віршів. Використання алегорії Саду в своєрідній інтерпретації образу.

Роль і значення біблійних образів і мотивів у віршах і звернення автора до жанру канта. Соціально-етична проблематика в 10 і 20 піснях. Сатиричний образ аморального світу. Вплив філософських узагальнень на метафізичну лірику. Просвітницькі засади панегіричної поезії (пісні 25-27). Спроби створення пейзажної лірики та естетичні функції пейзажу в З, 13, 18 піснях. Антитеза "місто-село" в пісні 12. Образи щастя (пісня 21), часу (пісня 23), спокою (пісня 24), Ісуса Христа (пісня 29). Новаторські пошуки Сковороди в ритміці, строфіці. Взаємозв'язки силабічного та народнопісенного віршів. Жанрові різновиди віршів, які не включені до збірки. Просвітницькі мотиви творів. Мотиви свободи ("Про свободу"), мудрості, людського вдосконалення на засадах християнського гуманізму.

Філософська проза Григорія Сковороди та її генетичний зв'язок із традиціями античного письменства, працями професорів Києво-Могилянської академії. Надання творам художніх рис просвітницького спрямування. Діалог як новаторський спосіб у жанрових пошуках Сковороди-прозаїка. Його значення в композиції творів.

Діалоги «Наркісс», «Алфавіт, або Буквар світу». Композиції трактатів. Персоніфікації філософських ідей. Образ Григорія як засіб введення авторських суджень до тексту. Розвиток вчення про пізнання самого себе, людське щастя, споріднену працю. Діалог «Ікона Алківіадська» як обґрунтування ідей третього світу— світу символів. Діалоги-притчі «Вдячний Еродій» та «Убогий Жайворонок» як втілення ідеї про моральні та національні засади виховання Розвиток у них барокової антетичної концепції двох натур. Вплив байкових традицій на створення типізованих образів-персонажів. Поєднання жанрів притчі та діалогу, надання творам філософсько-естетичного спрямування. Роль у них авторських реплік. Образи мавпи Пішека, Еродія, Жайворонка, тетерука Сабаша. Особливості дидактичних поглядів автора.

Концепція "філософії серця" Г.Сковороди — вираз іманентної сутності українського менталітету, відображеного у текстах української літератури.

Байкарська спадщина. Збірка Г.Сковороди "Байки Харківські" та її генеза. Час і місце створення. Композиція творів і джерела їх сюжетів. Персонажі байок. Втілення в образах філософських засад автора. Тематичні цикли творів. Філософські ремінісценції байок. Використання автором форми прозового викладу матеріалу. Місце Сковороди у становленні та розвитку жанру байки в національному письменстві.

Історіографія ХVІІ- ХVІІІ ст. Густинський літопис (II пол. XVII ст.) як спроба відтворення історії України від сивої минувшини до кінця XVII ст. «Синопсис» (1674) як тенденційна конфесійна інтерпретація та спотворення історії України. Процаристська спрямованість твору. Обґрунтування сарматського міфу в літописі. Увага до церковної історії.

Козацькі літописи — самобутнє явище давньої української літератури та культури. Втілення в них барокової моделі України.

«Літопис Самовидця»—перший твір з козакофільськими ідейно-естетичними настановами. Самобутній погляд автора на дії та постаті Богдана Хмельницького, гетьманів і козацької старшини. Історична достовірність описуваних сюжетів і роль жанру оповідань в їх відтворенні. Використання фольклорних елементів. Автор як козацький ідеолог. Проблема авторства. Позалітературні інтереси автора.

«Дії презільної битви Богдана Хмельницького, гетьмана Запорізького, з поляками» Григорія Граб'янки — маніфест козацько-українського автономізму. Обгрунтування «козарського міфу». Літературне опрацювання історичного матеріалу та композиційна роль жанру оповідань («сказань»). Поетизація образів гетьманів Б. Хмельницького, Я.Сомка, полковника І. Поповича. Використання жанру промови. Архаїзація мови твору — прийом «високого» бароко. Доля автора та його літопису.

«Сказання про війну козацьку з поляками...» Самійла Величка — монументальний твір, спроба аналізу та узагальнення національного життя Вкраїни в XVII — на початку XVIII ст. Творче використання документальних, фольклорних і літературних матеріалів. Просвітницьке спрямування літопису. Розгляд історії Батьківщини в європейському контексті. Багатство жанрового та стильового змісту твору. Різнобічне відтворення постатей Б. Хмельницького, І. Сірка, І. Мазепи, та інших державних і військових діячів. Місце містифікаційної хроніки Самійла Зорки в композиції літопису.

«Історія Русів» - вершинний твір барокової історіографії. Гіпотези про авторство. Ідеї автономізму та республіканізму. Публіцистично-художній пафос, антимонархічна спрямованість твору. Тісний зв'язок «Історії Русів» із життєвими перипетіями народу наприкінці XVIII ст. Актуалізація національно-патріотичних позицій, втілених у образах Б.Хмельницького, І.Богуна, І.Мазепи, П.Полуботка. Образи царя Петра І, його фаворита Меншикова як катів українського народу. Роль і місце монологу в композиції твору та його залежність від світогляду автора, його поглядів на минуле України.