Ігрова діяльність на уроках літературного читання

 

Ігрова діяльність − один із ефективних засобів підвищення якості сприймання молодшими школярами художніх творів на уроці літературного читання. У структурі уроку читання ігрова діяльність має форму дидактичної гри, ігрової ситуації, ігрового прийому, ігрової вправи [35].

У пошуках ефективної методики навчання, яка, з одного боку, враховувала б специфічні закони літератури як виду мистецтва, а з іншого − дала б змогу прилучати дітей до активної творчої діяльності, варто звернутися до дидактичної гри.

Дидактичні ігри − це ігри, що входять безпосередньо до структури уроку і сприяють засвоєнню, поглибленню й закріпленню навчального матеріалу та є засобом загального розвитку особистості, формування читацької самостійності тощо.

Вадами дидактичних ігор є сюжетно-рольові ігри, ігри-вправи, ігри-драматизації, ігри-конструювання. Дидактичні ігри можуть бути різної форми: тільки словесні, поєднувати слово й практичні дії, поєднувати слово й наочність, поєднувати слово й реальні предмети. З огляду на використання цих ігор на різних предметних уроках та залежно від виучуваного матеріалу вони поділяються на мовні, математичні, літературні тощо.

Термін «літературна гра» має подвійне значення. По-перше, це − художня творчість, гра мистецькими засобами за законами мистецтва, рівнозначна будь-якій соціальній грі, однак відмінна за змістом − тут панують естетичні критерії. По-друге, літературні ігри − це як узагальнена назва певних жанрів, які стимулюють інтелектуальну активність та розвивають естетичний смак.

У методичному аспекті літературні ігри − це словесні, рольові, драматичні ігри, побудовані на літературному матеріалі, розваги з використанням літератури, що розвивають пам'ять, уяву, фантазію, дотепність і винахідливість учасників, один із дієвих засобів опра­цювання літературного твору.

Гра активізує психічні процеси діяльності учня мо­лодшого шкільного віку (відчуття, сприймання, мис­лення, уяву, пам'ять, увагу), волю, мовлення. Викорис­тання на уроках літератури дидактичних ігор та ігрових моментів робить процес навчання цікавим, створює у дітей бадьорий, творчий настрій, полегшує засвоєння навчального матеріалу.

Звертання до гри як до засобу організації процесу читацького сприймання продиктоване не лише ві­ковими особливостями молодшого школяра, а й, по-перше, специфікою літературного твору, яка є дуже близькою до художніх умовностей гри, і, по-друге, специфікою сприйняття літератури, яка теж співзвуч­на природі ігрового моменту, потребує відриву від реальності, переживання іншого світогляду, інших почуттів. Дидактична гра на уроці читання сприяє усвідомленню ідейно-тематичного, композиційного задуму письменника, ознайомлює з літературними поняттями, що, у свою чергу, забезпечує адекватне розуміння твору. Деякі літературні ігри наче й не вносять нічого нового до обізнаності дітей, але приносять велику користь тим, що вчать їх творчо застосовувати наявні знання в інших умовах, активізують різноманітні розумові процеси.

Літературна гра містить величезні можливості: це може бути і засіб аналізу художнього твору, його осмислення, і спосіб оцінки прочитаного, і творчий підсумок вивченого, і метод перевірки рівня засвоєння матеріалу.

З метою ефективного використання на уроці літературного читанняу своєму дослідженні визначимо основні групи літературних ігор [3].

До літературних ігор за формою проведення належать: інсценізація, вікторина, буриме, каламбур, шарада, чайнворд, анаграма, кросворд, ребус, метаграма, головоломка, криптограма, фігурний вірш тощо. Слід зазначити, що такі словесні ігри, як загадки, шаради, анаграми, ребуси та інші ми вважаємо літературними за умов, що: 1) вони базуються на літературно-художньому матеріалі; 2) їх проведення потребує літературних знань; 3) їх структура відповідає законам дидактичних ігор (має ігровий задум, ігрову дію та ігрове правило). Відповідно до засвоєння молодшими школярами літературознавчих понять, з метою повноцінного сприймання літературного твору літературні ігри класифіковано за змістом навчального матеріалу: ігри на засвоєння понять «тема», «композиція»; ігри на засвоєння поняття «дійова особа»; ігри з метою формування поняття «мова художнього твору»; ігри з метою формування поняття «образ автора»; ігри з метою формування поняття «жанр літературного твору»; літературні ігри та творчі завдання для розвитку уяви, фантазії; ігри для розширення кола читання, збагачення читацького досвіду.

За рівнем читацькогосприймання літературні ігри поділяються на такі:

- ігри на первинне сприймання художнього твору;

- ігри на поглиблене сприймання художнього твору;

- ігри з метою закріплення літературних знань;

- ігри творчого характеру.

До групи ігор, класифікованих за дидактичною метою, належать:

- ігри проблемно-пошукового змісту (на осмислення, одержання нових знань);

- рефлексивно-тренувальні ігри;

- ігри творчого плану (на формування вміння здійснювати творче перенесення знань);

- контрольно-оцінювальні ігри.

За типом діяльності молодших школярів на уроці читання ігри поділяються на репродуктивні, пізнавально-пошукові, творчо-діяльнісні.

За характером створення ігри бувають запропоновані вчителем (запозичені) та створені самими учнями (авторські).

Структурними складовими дидактичної гри, а отже, і літературної, є дидактичне завдання, ігровий задум, ігровий початок, ігрові дії, правила гри, підбиття підсумків.

Головними умовами ефективності застосування дидактичних ігор є:

- органічне включення до навчального процесу;

- захоплюючі назви;

- наявність справді ігрових елементів, зокрема зачинів, римування;

- обов'язковість правил, які не можна порушувати

- використання лічилок;

- емоційне ставлення самого вчителя до ігрових дій (його слова й рухи цікаві, несподівані для дітей).

Якщо будь-яку гру використовувати надто часто, діти можуть втратити інтерес до неї, бо зникає новиз­на. Тому варто, залишаючи незмінними ігрові дії, до змісту вносити нове: ускладнювати правила, змінювати предмети, включати елементи змагання, починати гру з несподіваної лічилки або ігрового зачину.

Пояснення вчителя під час проведення гри має бути лаконічним і зрозумілим, пробуджувати інтерес. Чим молодші діти, тим детальніше варто пояснювати, показувати, як це робити. Участь класовода залежить від мети, змісту гри.

Хибною є думка про те, що дидактичні ігри найдоцільніші наприкінці уроку, оскільки в цей час діти найбільш стомлені. Саме гра може бути найкращим початком з метою створити емоційний настрій уроку, ефективно ознайомити дітей із його завданнями, пожвавити процес тренувальних вправ, читацької розминки. Гра є доцільною впродовж усього уроку: молодші школярі розв'язують кросворди, ребуси, складають загадки, прислів'я, змагаються у виразності, швидкості читання, що запобігає втомі. Гра може бути ефективним завершенням уроку: узагальненням вивченого, підбиттям підсумків.

Для успішного проведення дидактичної гри на уроці читання вчителю необхідно:

- знати психологію учня і вміти використати ці знання на уроці як активну дієву силу;

- творчо опанувати методику використання ігор на уроці як раціональний засіб опрацювання літературного твору;

- вміти визначати ступінь необхідності гри на певних етапах уроку;

- бути впевненим у досягненні позитивних результатів у навчанні читання та виховного впливу на учнів;

- усвідомлювати жанрові особливості, зміст літературного матеріалу.

Розуміння позитивних аспектів дидактичних ігор допоможе учителеві:

- здійснити індивідуальний підхід до кожного учня, що забезпечує результативність сприймання;

- визначити ступінь сформованості читацьких умінь та навичок;

- виявити читацькі уподобання учнів;

- зрозуміти позитивні якості і вади учнів, допомогти кожному позбутися негативних рис і розвинути якості, необхідні для навчання, не примушуючи їх це робити вольовими зусиллями.

Разом з тим, у дидактичній грі літературні знання сприймаються емоційно, а тому запам'ятовуються краще і зберігаються довше.

Ефективність гри на уроці читання зумовлена її використанням у процесі вивчення творів. Так, скажімо, формується вміння бачити за рядками твору особу автора, відчувати його ставлення до героїв, подій, загальний настрій твору, красу його мови. Це складне вміння для молодшого школяра, а тому ігри, що проводяться в ході аналізу літературного твору, значно полегшують засвоєння та усвідомлення літературознавчих понять.

Наприклад, формуванню на пропедевтичному рівні поняття «автор твору» сприяла система літературних ігор. Починали з гри «Що ти про мене думаєш?». У першому класі ця гра проводилася після ознайомлення учнів з українськими казками. Дидактичною метою гри було формування вміння розуміти авторське ставлення до героїв залежно від емоційного забарвлення слова. Учитель пропонував учням прочитати заголовки відомих казок та визначити за заголовками авторське ставлення до героїв. Учні ділилися на команди. Вигравала команда, учасники якої найточніше визначали авторське ставлення до героїв [3].

Після того, як діти зрозуміли, що кожне слово літературного твору містить думки та почуття іншої людини, які можна зрозуміти за уважного прочитання, учитель пропонував наступний варіант гри «Що ти про мене думаєш?» з метою виявити вміння співвідносити форму слова з його лексичним значенням, вчити розуміти авторське ставлення залежно від емоційного забарвлення слова в художньому творі. Учитель про­понував дітям, зазирнувши в кінець читанки, перегля­нути її зміст та записати заголовки художніх творів, із яких можна здогадатися, як автор ставиться до своїх героїв. Переможцем ставав той, хто вибрав найбільше таких заголовків та обґрунтував свою думку.

Після гри діти пригадували заголовки інших літературних творів, з яких можна одразу дізнатися, що автор думає про зображених ним персонажів. У тексті, який діти читали вдома, їм теж пропонувалося підкреслити всі слова, які так чи інакше виявляють думки автора, дають змогу відчути авторську присутність.

Після того, як учні зрозуміли, що художній твір — витвір конкретної людини, знають дещо з біографії письменника, уявляють, що за словами автора стоять його думки, почуття, ставлення до світу тощо, їм пропонується серія літературно-ігрових завдань, які дають змогу поставити себе на місце автора. Наприклад, Я головна, я — буква...». У кишеньку вставляється будь-яка буква, учням необхідно скласти текст, у якому було б не менше ніж 20 слів, що розпочинаються з цієї букви. Виграє той, хто використає найбільше таких слів і його оповідання матиме смисл. Текст може бути й гумористичного змісту [27].

Як ось:

Смачно... Смачно синіє синя слива. Семен смачно смокче сьому сливу. Сашко смакує солоним салом. Сергійко сам смакує супом. Софійка сама собі сиром смакує. Смакують смачно сьогодні Семен, Сашко, Сергійко, Софійка — снідають собі.

Або:

Мильна мишка. Миколка миє мишеня маленьке в мисочці малій. Маринка милить мишку милом.: Морока Маленька мишка мильна в милі. Милиться милом мильна мишка, Марина миє мильну миску. Мовчки милуються Миколка, Маринка мишеням. Матуся Миша мимоволі милується маленьким мишенятком.

У цій грі діти не лише активізують свій словниковий запас, удосконалюють літературні здібності, а й вчаться бути в ролі автора. Такі ігри можуть мати різні варіанти. Наприклад, гра «Відсутня буква О». Учні складають текст, у якому відсутні слова, що мають зазначену букву. Виграє той, хто придумає найцікавіший текст з найбільшою кількістю слів. Гра «Використай задані слова»: складається текст, у якому використовуються задані слова. Один учень — оповідач. Решта на аркушах паперу пишуть по одному слову і передають йому. Упродовж 10 хвилин оповідач має скласти зв'язний текст з обов'язковим використанням усіх заданих слів у будь-якій послідовності і граматичній формі.

Гра «Уяви себе...», крім вище наведених цілей, сприяє формуванню творчої уяви учнів. Учні працюють у групах по 4—5. Після ознайомлення з текстом кожна група отримує картку з одним із таких завдань [27].

«Уяви собі, що ти — продавець у книгарні. Зроби рекламу цієї книги так, щоб її охоче розкупили».

«Уяви, що ти — літературний критик. Напиши, що тобі не сподобалось у цій книзі. Обґрунтуй свою думку».

«Уяви себе вдячним читачем. Тобі необхідно написати листа-подяку авторові цієї книги».

«Уяви себе співавтором книги. Зроби необхідні зміни, доповнення до сюжету, композиції, оформлення книги».

«Уяви себе вчителем 3-го класу. Допоможи дітям ознайомитися з книгою, зумій викликати до неї інтерес. Напиши, що ти для цього зробиш: покажеш ілюстрації, обереш історичні факти, розкажеш про..., зачитаєш..., даси такі завдання... тощо».

«Уяви себе кореспондентом місцевої газети. Візьми інтерв'ю у автора цієї книги. Про що ти запитаєш?»

Зважаючи на специфіку засвоєння молодшими школярами літературознавчих понять, учителі можуть коригувати послідовність проведення та характер літературних ігор. Так, контрольно-оцінювальні ігри можна успішно використовувати як ігри тренувального змісту з метою збагачення читацького досвіду учнів, поповнення запасу знань про дитячих письменників. Наприклад, гра «Письменник — не письменник». Заздалегідь готується список прізвищ дитячих письменників, які чергуються з прізвищами видатних наукових і громадських діячів, художників, музикантів, але таких, які відомі учасникам гри. У ході гри ведучий вимовляє прізвище письменника — учні підносять руку. Якщо звучить прізвище іншого митця — не підносять. Ті, хто не підніс руку, коли вимовлялося прізвище письменника, і хто підніс, коли воно не звучало, вибувають із гри.

Наприклад, діти вибирають прізвища письменників з такого списку: Марійка Підгірянка, В.Сухомлинський, М. Лисенко, К.Тринивичева, К.Білокур. Після гри діти одержують додаткове завдання: пригадати твори письменників, прізвища яких були в списку, самостійно продовжити його.

У ході уроку використовуються ігри, складені самими учнями. Наприклад, гра «Приказка-казка», дидактична мета проведення якої — вчити дітей усвідомлювати ідейно-тематичний зміст прочитаного, розглядати події, що відбуваються, з позиції автора. На дошці записані прислів'я. Учитель читає твір і дає завдання вибрати ті з них, що відображають основну думку твору (ідею). Виграє група, яка найшвидше виконає завдання.

Наприклад: казка «Колосок» — Землю красить сонце, а людину — праця. Бджола мала, а й та трудиться. В.Чухліб «Золотий дощ» — Все трудом славиться. Діло майстра величає. Дерево на дерево спирається, а людина на людину.

Після застосування системи літературних ігор на засвоєння поняття «автор твору» варто провести контрольні зрізи у вигляді гри «Хто більше?». Учитель пропонує дітям за 5 хвилин записати якомога більше прізвищ відомих їм дитячих письменників — українських та зарубіжних.

Досвід організації ігрової діяльності літературознавчого спрямування на уроці читання засвідчує ефективне опрацювання літературних творів, свідоме засвоєння таких літературних понять, як тема, ідея, сюжет, персонаж, мова твору, жанр тощо. Діти, відповідно до запропонованого типу діяльності, виконуючи ігрові дії, вчилися помічати та розпізнавати художні засоби виразності, визначати жанрові особливості твору, бачити компоненти твору (персонаж, вчинок), відтворювати в своїй уяві прочитане; вчилися розуміти авторський задум і визначати свою позицію, тобто в цілому набували вміння повноцінно сприймати літературний твір.

Отже, перевага організації ігрового навчання в структурі уроку літературного читання полягає в системності використання літературних ігор, змістом яких є початкові літературознавчі поняття та уявлення, у проблемно-пошуковому підході до їх засвоєння в процесі аналізу літературного твору, у ході літературно-творчої ігрової діяльності молодших школярів на уроці читання.