У чому полягає специфіка факультативних занять з літератури?

Факультативне вивчення літератури починається в 9 класі, коли інтереси школярів вже визначилися, а їх здатність до самостійної інтелектуальної діяльності стрімко зростає. Факультативні заняття ведуться за програмами, затвердженими Міністерством освіти і служать доповненням до основного курсу літератури; вони потрібні для поглиблення знань учнів, розвитку їх інтересів та здібностей; вони сприяють професійної орієнтації майбутніх працівників літератури, вчителів-словесників, бібліотекарів, літературознавців, журналістів. Випускники школи, приймали участь у факулітатівном вивченні літератури, в якій би сфері не працювали, зазвичай зберігають високу читацьку активність і культуру.

Участь школярів у факультативах - справа добровільна як і в позакласній работе.Перед кожним старшокласником відкривається можливість поглиблено займатися тим, що його тягне. У школах є факультативи з різних предметів, той чи інший вибирається на початку навчального року. Але вибір має бути продуманим: факультативна група (від 15 до 25 осіб) зберігається протягом всього навчального року. Заняття йдуть за розкладом, як і уроки (35 годин на рік, одне заняття на тиждень), ведеться журнал занять.

Працюючи з відносно невеликим числом зацікавлених учнів, вчитель у більшій мірі, ніж на уроці, може здійснювати диференційований підхід, підбирати завдання в залежності від схильностей та особливостей учнів.

Факультативні заняття мають на меті високий рівень творчої самостійності школярів. Тут ширше, ніж на уроках, може бути застосований дослідницький метод, який сучасна дидактика розглядає як виховний в системі методів. Дослідницький характер роботи залежить не тільки від формулювання завдання, скільки від підходу учня до роботи: він спирається на відомості, здобуті наукою, користується деякими прийомами наукового аналізу, щоб вирішувати нові для нього і його товаришів завдання. У цій роботі можливі свіжі спостереження, що мають інтерес для науки: "художній твір невичерпний, воно живе і змінюється у свідомості нових читацьких поколінь і ніколи не може бути пояснено до кінця. Але в умовах школи найбільш реально і суспільно значуще те нове, що народжується в самому процесі захопленого вивчення літератури: творча спрямованість, читацька активність, наукова допитливість школярів ".

Робота учасників факультативних занять оцінюється дещо по-іншому, ніж на уроках: п'ятибальна система зазвичай не застосовується, але визнання підготовленого доповіді або повідомлення гідними того, щоб повторити їх у більш широкої аудиторії - на уроці, на вечорі, схвалення і подяку вчителя і товаришів, задоволення самого учня, радість самостійного, нехай скромного відкриття - усе це спонукає думати, шукати, виконувати відносно складні завдання.

Як і на уроках, на факультативних заняттях основна увага приділяється художньому твору. Аналіз тексту, зіставлення його редакцій, вивчення творчої історії твори, його життя на сцені і на екрані, інтерпретації літературних образів у книжковій графіці, живопису, скульптурі, музиці, в мистецтві режисера і актора - такого роду робота широко застосовується на факультативних заняттях.

Факультативи створюють сприятливі умови для того, щоб школярі відчули суспільну цінність навчальної праці:

учасники їх, як правило, "Стають творчим активом класу на уроках за основним курсом, ініціативні і діяльні в позакласній роботі, є найближчими помічниками вчителя і бібліотекаря у пропаганді книги."

У результаті проведення факультативу в учнів формуються якості, що допомагають вивчення літератури на уроках і сприяють спілкуванню з мистецтвом поза рамками школи.

Уміння вловити основну емоційну тональність художнього тексту і динаміку авторських почуттів. Уміння виправдати змістом літературного твору зміну емоційних мотивів у читанні. Уміння бачити читається в уяві, уявляти собі образи тексту. Уміння з'єднувати образи, думки, почуття, що наповнюють текст, з власним особистим досвідом, з пережитим у реальності. Уміння правильно читати художній текст. Уміння співвіднести характер читання зі стилем письменника. Уміння виявити інтерпретацію художнього тексту, за інтонаціями почути і зрозуміти концепцію прочитаного. Уміння почути і передати своєрідність мови персонажа і авторської мови, і т.д. На першому вступному занятті вчитель, знайомлячи школярів із програмою факультативу, говорить про організацію їх роботи.

Далі, приступаючи до чергової темі, вчитель на вступному занятті розглядає разом з учнями, враховуючи їх пропозиції, план занять, розподіляє і пояснює завдання.

Завдання вишиковуються як би по спіралі: основні види роботи повторюються, але складність їх зростає.

У чому полягає доцільність проведення літературних ігор та вікторин на уроках літератури.

Проводячи нестандартні уроки вчитель дотримується таких вимог:

– ігрове завдання збігається з навчальних;

– зміст нетрадиційного уроку є посильним для кожної дитини;

– підсумок завжди є чіткий і справедливий. Поряд з навчальними завданнями реалізуються і виховні.

В процесі нестандартних завдань вчителька вчить учнів зосереджуватись, самостійно думати, розвивати увагу, кмітливість мислення. Під час проведення занять освітня, розвиваюча і виховна функції діють у тісному взаємозв’язку.

В основі вікторини лежать запитання, на які мають відповісти окремі учні чи команди, тому від змісту, форми та характеру запитань залежатиме результат вікторини. Складаючи запитання вікторини, вчитель повинен урахувати вік інтереси, розумовий розвиток, рівень знань учнів свого класу.

Готуючи уроку-вікторину, вчитель не повинен забувати, що головне завдання цієї форми навчання – дати учням знання з певної теми.

Усі запитання вікторини повинні бути цікавими і нестандартними. Слід уникати сталих форм запитання на зразок: “Дайте визначення.” Назвіть. Під час формування запитань учитель може використати ілюстрації, роздавальний матеріал, твори мистецтва, ТЗН.

Урок-вікторина має характер змагання. Що також повинно впливати на побудову запитань. Для активного змагання запитання вікторини слід формувати чітко, конкретно, без зайвих слів. Лише в такому випадку учні зможуть дати швидку відповідь.

Не менш важливим є підбиття підсумків вікторини. Логічним закінченням уроку-вікторини повинно бути оголошення переможців і оцінювання учнів.

Урок-гра

Залежно від конкретної педагогічної мети уроку, його змісту, індивідуальних психологічних особливостей дітей та рівня їхнього розвитку, можна проводити сюжетно-рольові ігри з одним учнем, групою або всіма учнями класу. Ці ігри організовують тоді, коли необхідно на практиці показати, як правильно застосовувати знання.

У процесі проведення ігор у багатьох учнів підвищується інтерес до навчального предмету. Навіть пасивні на уроках діти хочуть вступити в гру. Ігри повніше реалізують підготовку учнів до практичної діяльності, привчають до колективних форм роботи.

Ефективною є гра, що проводиться з настановою на перемогу. Система підбиття підсумків гри передбачає:

- доброзичливе ставлення до учня;

- позитивне оцінювання зусиль учня;

- конкретні вказівки, спрямованні на покращення досягнутого результату.

Готуючись до нестандартних уроків вчитель має продумати:

- які вміння і навички вони повинні формувати у дітей;

- які виховні завдання вони мають реалізувати;

- який матеріал краще використати для уроку;

- чітко визначити організацію проведення уроку;

- підбиття підсумків.

Рухливі ігри, нестандартні завдання запобігають перевтомленню, підвищують працездатність, сприяють фізичному розвитку, формує в них конкретні уявлення. Полегшує оволодіння абстрактними поняттями.

Призначення ігор різноманітне. Це й ознайомлення з новим матеріалом, і закріплення, повторення раніше набутих знань.

А.С.Макаренко писав: “Треба зазначити, що між грою і роботою немає великої різниці. В кожній грі є насамперед робоче зусилля думки”.

О.Я. Савченко зазначає, що “у структура уроку місце гри визначається її пізнавальною метою і можливостями навчального матеріалу”.

В процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватись, самостійно думати, розвивати увагу, спостережливість, кмітливість. В грі всі діти займають активну позицію. Ігри на уроках пов’язані з розвитком пізнавальних інтересів школярів, розвивають усне мовлення та логічне мислення школярів.

Гра дарує дітям радість і захоплення, пробудження у душі кожного з них добрі почуття, роздмухує вогник дитячої думки і творчості. Вона дає змогу привернути увагу й тривалий час підтримувати інтерес до тих важливих і складних завдань на яких у звичайних умовах зосередити увагу не завжди вдається.

Наприклад, одноманітне розв’язування завдань на уроці математики стомлює дітей, виникає байдужість до вивчення предмета. Проте розв’язання цих самих завдань у процесі гри стає для дітей вже цікавою діяльністю через конкретність поставленої мети – в кожного виникає бажання перемогти, не відстати від товаришів, не підвести їх, показати всьому класу, що він вміє, що він знає.

— літературні ігри допомагають розширити та упорядкувати читацький кругозір;

— літературні ігри сприяють формуванню уявлення про письменника та його творчість;

— літературні ігри розвивають читацьку пам'ять і увагу до значущих деталей, які характеризують персонаж і твір;
— літературні ігри, спрямовані на розвиток почуття ритму, рими, мовного чуття