ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Розкрийте суть змісту, структури і завдань шкільного вивчення літератури.



Зміст літературної освіти учнів, тобто система знань та вмінь, які повинні набути учні певного класу, визначається шкільними програмами і держав­ними документами, обов'язковими для виконання кожним вчителем літера­тури.

Українська література вивчається в усіх школах нашої держави, хоч і в різному обсязі. Глибоке знання державної мови, культури, літератури укра­їнського народу є сьогодні засобом дальшого зміцнення суверенітету України, громадянського виховання підростаючого покоління, прилучення його до загальнонародних моральних цінностей.

Літературну освіту учні набувають в українських і в російських, в мол­давських і угорських, польських, болгарських, єврейських та інших школах. В умовах будівництва демократичної держави необхідно забезпечити кожно­му народові його невід'ємне право вільного національного розвитку. За дани­ми останнього перепису населення, на території України проживає, крім 73,6% українців, 21,1% - росіян, 1,3% - євреїв, 0,8% - білорусів, 0,6% - молдаван, 0,5% - поляків, 0,5% - болгарів. А ще проживають в Україні угорці, греки, гагаузи та інші національності. Тому не може бути єдиної школи для всіх, єдиних програм.

Школа на Україні покликана формувати таку особистість, яка б почу­вала себе частиною нації, виявляла свою причетність до її історії, традицій, культури, духовного житті.

Інваріантність програм зумовлена також різними типами навчальних закладів (школи-ліцеї, гімназії, профтехучилища, технікуми та ін.), диферен­ціацією навчання в загальноосвітніх школах, яка повинна задовольнити різні природні здібності учнів. Це, насамперед, класи з поглибленим вивченням предметів, різні факультативи тощо.

У загальноосвітніх школах республіки учителям дозволено працювати за програмами, які складені:

а)співробітниками Інституту педагогіки АПН України;

б)працівниками Київського університету ім. Тараса Шевченка та Інституту українознавства;

в)викладачами Національного педагогічного університету ім. М.Драгоманова та Прикарпатського університету.

Є також авторські програми, за якими працюють вчителі західних регіонів. Шкільні програми з літератури визначають чітко окреслене коло знань, пінь і навичок, які повинні набути учні кожного класу.

У програми введені найвизначніші твори нашого письменства, що дають уявлення про його жанрову та стильову розмаїтість, відкривають широкі можливості для суспільно-політичного, морального і естетичного виховання підростаючого покоління.

Не можна не погодитися з відомим методистом А.Лісовським, що твори для вивчення в школі повинні добиратися з урахуванням принципу "небагато, але багато". Це означає, що добір матеріалу і систе­ми його вивчення повинні будуватися на основі такої стратегії, що дозволяє за короткий час розв'язати багато питань у плані літературної освіти учнів, їхнього виховання, а також розвитку інтересу до літератури. Величезний об'єм художньої інформації породжує чимало труднощів у її осмисленні. Намагання ввести до шкільної програми велику кількість імен письменників та їхніх творів, завжди викликало у вчителів реакцію супротиву. Насамперед це пояснюва­лося тим, що такий підхід не дозволяє учням заглиблюватися в твори, ґрунтов­но осмислювати їх, а тому й ефект від ознайомлення незначний. Поверхово вивчені твори швидко стираються з пам'яті і не стають складовою частиною особистості учня, хоч, звичайно, є інша крайність — надто обмежена кількість творів, на матеріалі яких реалізується літературна освіта учнів, не виправдо­вує себе через збіднене уявлення учнів про українську літературу. Таким чином, у підходах до вивчення художніх творів у школі повинне бути чуття міри.

Оскільки в різних програмах пропонуються для вивчення твори різних письменників, мінімальний обсяг необхідних знань регулюється стандартами літературної освіти. В них визначається також і мінімальний обсяг умінь та навичок школярів.

У всіх класах програмою передбачено вивчення відомостей з теорії літе­ратури, виділені спеціальні години на розвиток усного і писемного мовлен­ня. Цей час учитель використовує для написання учнями переказів, творів та на інші види стилістичних і граматико-стилістичних вправ.

Виділення певної кількості годин на розвиток усного і писемного мовлення аж ніяк не означає, що лише на спеціальних уроках учитель повинен збага­чувати мову школярів. Художня література — це мистецтво слова. І чим краще оволодіє дитина скарбами рідної мови, тим повніше вона відчує красу і силу художнього слова. Тому всі уроки літератури, як цього й вимагає шкільна програма, повинні бути пройняті турботою вчителів про розвиток мовної культури наших учнів, що поступово формується на всіх етапах літературної освіти.

Програми відводять спеціальні години для уроків з позакласного читання, мета яких — активізувати читацький досвід дітей.

Ми повинні виховувати дітей не на стражданнях народу, а на його гро­мадянській мужності, полум'яному патріотизмі.

Сучасна програма з літератури має передбачати два ступені навчання — пропедевтичний, або початковий курс літератури в п'ятих-восьмих кла­сах і систематичний курс, на основі історико-літературного процесу, у дев'я­тих-одинадцятих класах. В основі програми у різних класах лежать ті прин­ципи групування матеріалу, що відповідають віковим категоріям дітей та завданням літературного їх розвитку. У п'ятому-восьмому класах весь нав­чальний матеріал в основному згрупований за жанровим та тематично-хроно­логічним принципами. За жанровим принципом групуються народні та літе­ратурні казки, прислів'я, загадки, народні пісні та думи, за тематично-хронологічним — окремі твори письменників.

54.Розгорніть питання про специфіку використання різних методів навчання в залежності від вікових особливостей, рівнів пізнавальної діяльності школярів, характеру виучуваних творів.

За характером і рівнем пізнавальної діяльності учнів, виділяють 5 методів: пояснювально-ілюстративний(інформаційно-рецептивний), репродуктивний, проблемного викладу, частково пошуковий(евристичний), дослідницький. Це класифікація за Лернером і Сказкіним. Дослідницький метод стимулює розумову активність дітей, прищеплює їм важливі вміння і навички. Евристичний реалізується через систему знань і завдань, які націляють учнів на те, щоб на основі спостережень, аналізу явищ і фактів зробити самостійні висновки та узагальнення. Репродуктивний метод орієнтує на запам’ятовування учнями відповідної інформації. Отже, методи навчання повинні стимулювати всебічний розвиток особистості, забезпечувати високий рівень знань, формування потрібних умінь і навичок, посилювати виховний вплив уроків літератури, розвивати і учнів пізнавальні інтереси.

За джерелом знань (Степанишин):

- словесні

- наочні

- практичні (планування, тезування, конспектування)

- бібліографічні

За логікою викладу (Бабанський):

- індуктивні (від окремого до загального)

- дедуктивні (від загального до окремого)

За допомогою розумової діяльності (Паламарчук):

- аналізу і синтезу

- аналогії

- абстрагування

- порівняння

- узагальнення

На основі рівня і характеру пізнавальної діяльності учнів (Лернер, ...):

- пояснювально-ілюстративний

- репродуктивний

- частково-пошуковий (еврестичний)

- проблемного викладу

- дослідницький

За рівнем засвоєння знань (Махмутов):

- викладання (пояснювальний, повідомляючий, інструктивний, пояснювально-спонукальний, спонукальний)

- учіння (виконавчий, репродуктивний, практичний, частково-пошуковий, пошуковий)

За активністю учнів на уроці (Ващенко):

- пасивні

- напівпасивні (сократівський (еврестичний))

- активні (для ВУЗу – робота в музеях, студіювання пам,яток старовини; для середньої школи – шкільні екскурсії, лабораторно-дослідницькі, реферативно-семінарські)

Методи Кудряшова:

- творчого читання

- репродуктивний

- дослідницький

- еврестичний





Последнее изменение этой страницы: 2016-06-06; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.239.233.139 (0.009 с.)