Розкажіть про структуру позакласного читання як процесу, яким керує школа.

Позакласне читання – складова частина шкільного предмета, що іменується читанням. Це різновид читання, якому поряд з класним читанням відведено окреме місце в системі початкової освіти. Його мета – сформувати в учнів стійку потребу самостійно й осмислено вибирати і систематично читати книги, спираючись на знання й навички, здобуті на уроках навчання грамоти й класного читання.

Отже, учитель має прагнути до того, щоб зацікавити дітей книгою, навчити міркувати над прочитаним, самостійно здобувати знання, тобто навчити дитину вчитися з книги.

Позакласне читання здійснюється в різних сферах учнівського життя на уроках і в позаурочний час. Це й визначає різноаспектні напрямки роботи вчителя, яку він виконує, керуючи самостійним читанням дітей. Перший: учитель дає завдання і прищеплює дітям читацькі уміння на уроках позакласного читання. Другий: в обов’язки вчителя входить підготовка, організація і проведення масових позаурочних заходів, пов’язаних з читанням літературних ранків, вікторин, книжкових виставок, створення класних бібліотек). Третій: учитель повинен пропонувати читання, створення домашніх бібліотек у сім’ях учнів.

Завдання вчителя – залучити учня до читання дитячих книг в усьому тематичному і жанровому обсязі, доступному дитячому віку. При цьому не можна забувати також і про нахили й інтереси дітей, задоволення яких вони знайдуть у дитячих книгах.

Відповідно до цього класовод рекомендує учням тематику книг з урахуванням можливостей і уподобань школярів. З кожним роком тематика творів розширюється. Паралельно триває розширення знайомства з творами різних жанрів. Спочатку доцільно заохочувати учнів до читання художніх творів, потім припустимо рекомендувати літературу наукову, фантастичну, тобто таку, яка не вводиться в класне читання.

Для того щоб забезпечити певну систему в читанні учнів, щоб позакласне читання служило цілим всієї навчально-виховної роботи в школі, учитель повинен організувати і повсякденно керувати читанням учнів.

Програма з літератури у 5, 6, 7, 8, 9, 10 класах виділяє спеціальні години і подає список творів української літератури.Через них здійснюється поглиблене осмислення проблем, які розв’язуються під час вивчення літератури, удосконалюються рівень творчої самостійності учнів, поглиблюються теоретично-літературні знання.

Уміле керівництво позакласним читанням стимулює самостійне читання учнів, сприяє освітньому, культурному і творчому розвиткові школяра.

Позакласне читання має свою специфічну форму – урок позакласного читання. Така організаційна форма з’явилася в 1954-55 навчальному році, коли в програму з літератури були внесені спеціальні години для бесід з позакласного читання. У зв’язку з цим постала необхідність визначити місце такої ланки в системі роботи з літератури пропонуються різноманітні типи уроків позакласного читання:

1. Вступні

2. Уроки рекомендації книжок

3. Уроки поглиблення знань про твір

4. Уроки вироблення навичок анотування і рецензування

Залежно від мети уроку і особливостей художнього твору рекомендують різноманітні форми роботи: лекція, бесіда, огляд, диспут, обговорення, конференція, заочна екскурсія, літературний вечір.

Зауважимо, що обговорення – це і є бесіда за прочитаним твором. А літературний вечір – це вже як наслідок використання матеріалу, підготовленого для уроку позакласного читання. Літературниц вечір – форма позакласного роботи.

Деякі вчені за доцільні пропонують такі типи уроків позакласного читання в ст.класах загальноосвітньої школи:

1. вступні уроки

2. бібліотечні

3. уроки роботи над творами

4. підсумкові

На вступних уроках учитель поцікавиться, що прочитали учні, що з прочитаного їм найбільше сподобалося, потім ознайомить учнів з тим, що вони мають прочитати за весь навчальний рік, зацікавить школярів новими творами.

Мета бібліотечних уроків – навчити школярів користуватися бібліотечними каталогами.

В уроки роботи над творами входить його обговорення, виразне читання, написання рецензій, анотацій відгуків, підготовка літературно-музичних композицій (за поезією) тощо.

Підсумкові – це уроки, на яких узагальнюється те, що учні прочитали упродовж навчального семестру чи року.

Під час проведення уроків позакласного читання слід ураховувати наступні моменти:

Не забувати про тісний зв’язок класних занять і позакласного читання учнів, бо саме останні спямовують учнів на самостійну роботу з твором, виробляють потребу в читанні.

Цей зв’язок може здійснюватися на оглядових лекціях, зокрема на уроках вивчення життєпису письменника, чи в процесі вивчення окремих його процесів.

Так, вивчаючи біографію Шевченка, можна обговорити з учнями повість О.Ільченка "Петербурзька осінь" або роман Л.Смілянського "Постова молодість".

Отже, учитель має продумати, які твори потрібно дібрати для вивчення, що використати, готуючись до уроку, яку критичну і методичну літерутару опрацювати і пов’язати бесіди, які він проводитиме, з вивчення програмних творів.

Проблема організації позакласного читання активно розробляється методичною наукою і в теоретичному і в практичному планах.

Ці дослідження допомагають учителям-словесникам у підготовці і проведенні системи уроків з позакласного читання в старших класах.

Заслуговують на увагу статті у яких розробляються форми і методи роботи над окремими творами. Це статті, поміщені у методичних журналах. Важливе значення під час проведення уроків має наочність і ТЗН. Це репродукції картин, ілюстрації, фрагменти кіно і діафільми. Але вони не повністю замінюють уроки літератури, а лишедоповнюють їх.

85.Розкрийте питання про роль Біблії у моральному виховання учнів.

Однією з найбільш характерних ознак становлення незалежної української держави є повернення до християнства. Не стало винятком система народної освіти. При вивченні предметів гуманітарного циклу вчителі все частіше звертаються до біблійних текстів.
Незмінним залишається прагнення людей пізнати істину, зрозуміти закони життя.
Лише у християнстві ми знаходимо чітко визначену мету і призначення освітніх систем. В усіх офіційних документах знаходимо вказівку: "Виховати всебічно розвинуту особистість". Без сумніву, це прекрасний заклик. Біде лише в тім, що такої особистості, принаймні останнім часом, ніхто не бачив.
Серед моральних цінностей християнства відзначимо також ідею оптимістичного, радісного сприйняття світу. У щоденному житті маємо безліч факторів, які несуть із собою жаль і смуток. Без віри подолати всі негаразди надзвичайно важко.
Християнство є завершеною цілісною системою поглядів, дотримання яких дозволяє достойно прожити і один день і все життя.
У складному процесі формування всебічно розвиненої особистості чільне місце належить моральному вихованню.
Зміст морального виховання учнів зумовлений потребами і вимогами суспільства до формування всебічно розвиненої особистості, рівнем його моральності. З огляду на ці чинники, завдання морального виховання в школі - формування жити в гармонії з природою, обов'язку та відповідальності, поваги до закону, до старших.
Знати й виконувати українські народні чесноти й вимоги християнської етики має кожна культурна людина.
Метою і завданням навчального предмета з християнської етики, - визначав М.Стельмахович, - є формування особи школяра на засадах християнської моралі, плекання духовності, доброти, людяності, милосердя, чесноті, працьовитості, виховання духовно багато особистості, яка усвідомлювала б свою відповідальність перед Україною і рідним народом".
Заняття з християнської етики сприяють розвитку у дітей мислення, зв'язного мовлення, пам'яті, інтересу до знань, естетичних смаків, творчих здібностей, виробленню правильних уявлень про світ, взаємозв'язок у цьому світі, формуванню у дітей високих духовних якостей. Моральне (духовне) виховання - "Сіль" усього виховного процесу. На прикладах загальнолюдських моральних якостей, 10 Божих Заповідей, 7 смертних гріхів і 3-х доброчинств, тільки з вірою в кожного учня буду весь виховний процес. Важливе місце у моральному розвитку особи посідають бесіди на морально-етичні теми, тестування. Психологічні ситуації і, звичайно, приклад поведінки конкретних, відомих дітей біблійних героїв.
Майбутнє нашої держави, що має багату тисячолітню християнську культуру, залежить від християнського виховання, від змісту тих цінностей, які закладаються в серця молоді, від усвідомлення ідентичності зі своїм народом, його історією, традиціями, від мудрої книжки, рідного слова.
Враховуючи потребу духовного відродження України не кожна покликана забезпечити наповнення всіх ланок навчально-виховного процесу змістом, який би допомагав педагогам виховувати душу, чесні і сильні характери, формувати сумління і громадянські чесноти: працьовитість, самопожертву, пошану до старших і спонукав би школярів у єдності з Богом вирости корисними своєму народові.
В основу реформування системи освіти за Державною національною програмою "Освіта" (Україна - ХХІ ст.) покладена духовність, сьогодні роль релігії у духовному відродженні не викликає заперечень. Релігійне виховання у школі не суперечить її світському характеру і не розглядається як щось окремішнє, а як складова частина національного виховання в цілому. Адже, допомагає кожній людині стати людиною. А нації - нацією. У християнській моралі сконцентровані найвищі цінності європейської цивілізації, тому християнські аргументи залишаються найвагомішими. Релігійне виховання виправдало себе у світовій педагогіці, чудово зарекомендувало себе в етнопедагогіці Галичини 1939 р. Тому, щоб виховати здорову, культурну спільному людей, нам необхідна цілюща, сила християнської моралі. Імперативом нашого часу стало релігійне виховання. Віримо, що воно поверне нашу народові справжні ідеали.
Уроки християнської етики мають освітньо-виховний характер, підкріплений прикладами на які багата наша історія, література і культура. Як показує життєвий досвід, такий матеріал у духовному вихованні стає внутрішнім переконанням, спонукає до відповідних вчинків, дій.
Важливо при викладанні предмета не обмежуватись чисто текстуальним ознайомленням з біблійним сюжетом чи євангельською подією, а на їх підставі вміти дати оцінку вчинками з точки зору етичної вартості, моральної правди, і ці вартості впроваджувати у життя дитини і родині, класі, державі.
Враховуючи те, що на уроках християнської етики дітям прищеплюються ціла низка добрих почуттів: співчуття, жалість, милосердя, любов, для досягнення цього я на уроці послуговую різноманітними формами навчання: читання Святого Письма, слухання духовної музики, ознайомлення з основами іконографії, малювання. Поезія, конкурси, вікторини, кросворди, дискусії, інсценізації.
У формуванні духовності дітей не слід орієнтуватись на швидку віддачу, а на результати, які, можливо, не відразу яскраво помітні, але обов'язково будуть. Першою необхідністю на уроках є Святе Письмо, тому велику перевагу надаю роботі з Біблією, тобто розвивається вміння користуватися та орієнтуватися у книгах Святого Письма. Теж важливе місце на уроці відіграють наочні методи навчання: ілюстрування, демонстрування та самостійне спостереження, що розвивають вміння аналізувати та висловлювати свої почуття і думки.
Щодо форм організації навчання, то урок - основна форма, а типи уроку підбираю стосовно складності матеріалу.
Найголовнішим завданням моїх уроків є: всебічний розвиток особи; моральне та християнське виховання дітей на уроці; розвиток здібностей та таланту в умовах організації навчального процесу.
Прикладами моєї роботи в сфері морального виховання є урок "надія на краще майбутнє", зустрів з Аллою Кох "На крилах Любові, театралізований тематичний вечір "Нова радість стала", та вся моя праця на благо виховання моральності та духовності особистості.
Моральне виховання досягає мети, якщо може спрямувати діяльність дитини у потрібне русло.
Уявлення кожної дитини про навколишній світ складається не стільки з наших розмов про нього, скільки з тих моральних виборів, які вона робить. Саме через розв'язання моральних завдань можна навчити її здійснювати правильний вибір, деякою мірою регулювати й формувати готовність до нього, сприяти зміцненню позитивних ціннісних орієнтацій.
Таким чином, у центрі уваги курсу має бути проблема джерел християнської, загальнолюдської, моральності. Важливо навчити дітей вірити і відрізняти моральне від аморального. Головним завданням християнської етики стає віра в Бога, але обов'язково з наведенням прикладів у сьогоденні, коли наймогутнішою силою душі виступає краса і доцільність правильної поведінки, пізнання доброти і любові до людей. Результатом поставленої мети курсу виступає моральна всебічно розвинена особистість.
Дбаючи про піднесення релігійно-морально виховання молоді, маю на меті показати глибину, мудрість, добро, красу Заповідей Божих, які були дороговказом для наших дідів і прадідів.