Зміст і завдання фінансового обліку

Фінансовий облік можна визначити як систему реєстрації та узагальнення даних про господарську діяльність підприєм­ства, складання фінансової звітності та передавання її зацікав­леним користувачам.

Важливими для фінансового обліку є реєстрація та нагро­мадження всіх операцій, що призвели до зміни майна підприє­мства, його капіталу та фінансового стану. Однак зібрана та­ким чином інформація є складною для використання, особ­ливо при значній кількості операцій. Користувачів, як правило, цікавить дуже конкретна інформація, пов'язана з рішеннями, які вони збираються приймати, або про наслідки прийнятих рішень на певну дату. Наприклад, власників може цікавити ефективність та доцільність виготовлення на існуючому облад­нанні нового виду продукту, виконання кошторису виготов­лення продукції "А", доцільність отримання позики та інше. Інвесторів цікавить можливість отримання дивідендів та зрос­тання вартості інвестиції у підприємство—об'єкт інвестуван­ня. Тому виникає необхідність в обробці облікової інформації: її групуванні, узагальненні та передачі користувачам у дос­тупній формі.

Групування інформації в фінансовому обліку здійснюєть­ся з деталізацією, яка б улаштувала всіх користувачів, узагаль­нення - виходячи з вимог окремих груп користувачів та по­треби складання фінансової звітності.

Передача облікової інформації користувачам здійснюєть­ся в доступній для них формі: звіти, таблиці, висновки, гра­фіки чи діаграми. Інформація повинна викликати у користу­вачів довіру: бути точною, достовірною та дохідливою.

У окремих випадках виникає потреба користуватись інформацією попередніх облікових періодів: для проведення перевірок, аналізу ефективності діяльності чи виробництва окремого продукту, здійснення взаємозвірок з кредиторами або дебіторами, нарахування пенсій для працівників. Отже, обліко­ва інформація повинна певний час (в окремих випадках без­термінове) зберігатись на підприємстві.

Таким чином, фінансовий облік — це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, збері­гання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Мета фінансового обліку тісно пов'язана з метою діяль­ності підприємства. Оскільки більшість власників підприємств ставлять перед собою за мету отримання максимального при­бутку від діяльності, то центральним питанням обліку є виз­начення фінансових результатів, вивчення умов та затрачених зусиль для їх досягнення.

Метою ведення обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності (при­бутки і збитки) та рух грошових коштів підприємства.

Для досягнення повноти у процесі фінансового обліку повинні бути виявлені всі господарські операції, що відбулись і призвели до зміни фінансового стану підприємства. Необхід­но здійснити їх вимірювання та обчислення, зареєструвати, систематизувати, і нагромадити за певний період таким чи­ном, щоб адміністрація підприємства, його власники та акціо­нери мали інформацію про ефективність діяльності підприє­мства в цілому, про виконання окремих угод із тим, щоб своє­часно прийняти рішення щодо доцільності їх реалізації. Якщо окремі господарські операції не будуть виявлені та не відоб­ражені в обліку, це призведе до перекручення окремих по­казників фінансової звітності, внаслідок чого користувачі мо­жуть прийняти необґрунтовані рішення.

Облікова інформація вважається правдивою, якщо вона не містить суттєвих помилок та перекручень, які можуть спричи­нити прийняття користувачами хибних рішень. Наприклад, якщо доходи підприємства, відображені у звітності, завищені або витрати занижені, то результат його діяльності - прибуток буде відображений у значно більшому розмірі, ніж це є на­справді. Внаслідок цього інвестори можуть прийняти необґрунтоване рішення про придбання акцій підприємства з метою отримання високих прибутків на вкладений капітал.

Інформація вважається неупередженою, якщо вона буде однаково правдивою для усіх груп користувачів: інвесторів, власників та акціонерів, працівників державної податкової ад­міністрації та інших. Це означає, що використовуючи її, вони приймуть адекватні рішення.

Система фінансового обліку, як правило, надає інформа­цію про господарські операції при їх завершенні. Після того, як операції відбулись, вони оцінюються, документуються, уза­гальнюються. За результатами обробки облікової інформації складається фінансова звітність. Паралельно здійснюється попередня оцінка окремих операцій, їх можливих результатів, перспектив зміни економічної системи.

Основними завданнями фінансового обліку є:

- виявлення, вимірювання, реєстрація, систематизація та нагромадження інформації про діяльність підприємства;

- забезпечення зовнішніх та внутрішніх користувачів до­стовірною та своєчасною інформацією про дії та події, що відбулися на підприємстві, наявність і стан активів, зобов'я­зань та капіталу;

- оцінка ефективності діяльності підприємства;

- формування інформаційної бази для прогнозування діяльності підприємства;

- відображення прав і вимог суб'єктів господарювання та їх зміни;

- подання усієї наведеної інформації у грошовому вимір­нику.

 

Облікова інформація та прийняття економічних рішень

Господарська операція — дія або подія, яка викликає зміни у структурі майна підприємства, його доходів або вит­рат. Усі господарські операції можна згрупувати у такі класи: виробництво, обмін та споживання.

Ряд операцій, що виконуються персоналом підприємства, але не впливають на розмір та структуру майна підприємства, його доходів або витрат в обліку не відображаються.

Завданням фінансового обліку, в першу чергу, є виявлен­ня господарських операцій, їх аналіз, узагальнення та переда­ча особам, зацікавленим в інформації про діяльність підприєм­ства. Отримана в системі фінансового обліку інформація ви­користовується ними за такими напрямками:

1. Для прийняття обґрунтованих стратегічних та поточ­них рішень.

Стратегічні рішення, що приймаються користувачами на перспективу з метою отримання в майбутньому більших при­бутків або доходів можна поділити на такі основні типи:

інвестиційні рішення — рішення про формування певно­го розміру власного капіталу, який би задовольнив потреби власників та вимоги кредиторів;

рішення про діяльність — вибір виду діяльності, який в умовах наявних обмежених ресурсів та з урахуванням квалі­фікації персоналу буде найбільш вигідним;

рішення про просування продукції (робіт, послуг) — виз­начення оптимальної ціни продукції (робіт, послуг) з ураху­ванням цін конкурентів, вартості її виготовлення на даному підприємстві, рівнем заповнення ринку та можливостями її просування (можливі витрати на рекламу тощо).

На основі облікової інформації менеджерами підприємств приймаються поточні рішення щодо цін та вигідності окремих угод, проектів, оцінки та переоцінки майна. Тип рішення, яке приймається менеджером, залежить від його рівня в ієрархії управління підприємством, а, отже, і від можливостей в отри­манні облікової інформації.

Процес прийняття рішень можна поділити на такі кроки (Рис. 1.1):

 

 

 

Визначення проблеми або поставленої цілі		Виявлення обмежень і критеріїв що впливають на прийняття рішень		Виявлення альтернатив та оцінка можливих здобутків чи втрат		Вибір остаточного рішення

Рис. 1.1. Загальна модель прийняття рішень користувачами

Вибір оптимальних рішень серед існуючих альтернатив здійснюється користувачами, виходячи з функції корисності, за якою результат, що має найвищу оцінку, вважається найбільш корисним. При цьому важливими є витрати на по­шук оптимального варіанту. Вони повинні бути заставними з очікуваною корисністю. Результат прийняття рішень залежить також від індивідуальних особливостей користувачів обліко­вої інформації, від їх ставлення до ризику. Чим ризикованішим є прийняте рішення, тим більша потенційна можливість отри­мання вищих прибутків. Різниця між очікуваними сумами виг­рашів при виборі альтернативних буде премією за ризик.

2. Виявлення економічного ефекту від прийнятих рішень.

Бухгалтерські звіти, що складаються з різною періодич­ністю, дозволяють користувачам виявити економічний ефект від прийнятих стратегічних рішень, вплив поточних рішень на реалізацію стратегічних та сукупний ефект від ряду прийнятих рішень на будь-якій стадії їх реалізації. Для цього складаються прогнозні та фактичні кошториси витрат, проводиться аналіз їх виконання, досліджуються фактори, що впливають на відхилен­ня від кошторисів. За даними обліку та звітності здійснюється порівняння фактично отриманих доходів та здійснених витрат і визначається результат діяльності підприємства.

3. Вивчення потреби в майні, його структурі та напрямках формування.

Для забезпечення безперебійної та ефективної діяльності підприємство повинне мати певну кількість майна. При його недостачі можуть бути перерви в процесах виробництва чи торгівлі, що призводить до додаткових втрат. Наприклад, підприємство займається виробництвом морозива, однак його виробничих потужностей недостатньо, щоб задовольнити по­треби споживачів у теплу пору року. В результаті частину рин­ку захоплюють конкуренти, до продукції яких споживачі по­ступово звикають. Підприємство зазнає безсумнівних втрат. При цьому надлишкове нагромадження майна також не корис­не на підприємстві, оскільки, по-перше - вилучаються обігові кошти на його придбання; по-друге - з'являються додаткові витрати на його обслуговування. Облік повинен давати відповіді на питання: скільки і яких потрібно підприємству ос­новних засобів, запасів, грошей; чи слід для їх придбання ко­ристуватись позиками; якими є борги інших підприємств пе­ред даним на визначений момент і скільки воно заборгувало; якими є рівень механізації та автоматизації виробництва та ефект від їх запровадження.

4. Забезпечення інших інформаційних потреб користувачів.

Інформація, отримана з бухгалтерського обліку, також може використовуватись для:

- оцінки якості управління підприємством;

- оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;

- визначення забезпеченості виконання зобов'язань підприємства;

- визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

- регулювання діяльності підприємства.