Розрахунок амортизації технологічної лінії за виробничим методом

 

Рік	Фактичний обсяг виробництва	Амортизаційні відрахування	Накопичена амортизація	Залишкова вартість
				250 000
	220 000	240000x0,2 = 44000		206 000
	300 000	300000x0,2 = 60000
		250000x0,2 = 50000
	280 000	280000 х 0,2 = 56 000	210 000
	150 000	150000x0,2 = 30000	240 000

Крім перерахованих вище методів нарахування аморти­зації, підприємство відповідно до П(С)БО 7 "Основні засоби" може застосовувати норми і методи нарахування амортизації, передбачені податковим законодавством. Але в цьому випад­ку суми амортизації, нараховані відповідно до вимог оподат­кування та отримані у фінансовому обліку, будуть відрізняти­ся. Це пов'язано, зокрема, з тим, що у фінансовому обліку (на відміну від оподаткування) витрати на ремонт не збільшують вартість основних засобів, а відносяться на собівартість виго­товленої продукції чи на витрати періоду; нарахування амор­тизації для цілей оподаткування здійснюється щоквартально, у бухгалтерському обліку — щомісячно та інше.

Для обліку амортизації основних засобів використо­вується рахунок 13 "Знос необоротних активів". За кредитом рахунку відображається нарахування амортизації, за дебетом — її зменшення. Нарахована амортизація за придбаними ос­новними засобами включається до складу витрат. При цьому в обліку здійснюються такі записи:

Дебет 23 "Виробництво";

Дебет 91 "Загальновиробничі витрати";

Дебет 92 "Адміністративні витрати";

Дебет 93 "Витрати на збут";

Дебет 94 "Інші витрати операційної діяльності".

Кредит 13 "Знос необоротних активів".

При нарахуванні амортизації за безкоштовно одержани­ми основними засобами одночасно із нарахуванням аморти­зації визнається дохід із зменшенням сум власного капіталу. При цьому складається ще один запис:

Дебет 424 "Безоплатно одержані необоротні активи";

Кредит 746 "Інші доходи від звичайної діяльності".

Якщо підприємство утримує на балансі основні засоби житлово-комунального господарства та соціальної сфери, то при нарахуванні їх амортизації складається кореспонденція:

Дебет 94 "Інші витрати операційної діяльності";

Кредит 131 "Знос основних засобів".

Нарахування амортизації починається з наступного міся­ця, після місяця введення об'єкта основних засобів у експлуа­тацію, і припиняється наступного місяця, після місяця завер­шення експлуатації цього об'єкта на підприємстві. Нарахуван­ня амортизації припиняється на період реконструкції, модернізації, добування (дообладнання) і консервації об'єкта основних засобів.

Нарахування амортизації проводиться щомісяця. Підприємства із сезонним характером виробництва річну суму амортизації нараховують протягом періоду роботи.

Зміни строків корисного використання та методів амортизації основних засобів

Строки корисної експлуатації та способи принесення корисності об'єктів основних засобів визначаються підприєм­ством за попередніми оцінками при їх придбанні чи введенні в експлуатацію. Враховуючи те, що експлуатація окремих об'єктів може тривати декілька років, а то і декілька десятків років, строки використання об'єктів основних засобів та ме­тоди амортизації можуть переглядатись.

На термін використання основних засобів можуть впли­вати такі фактори: фізичний та моральний знос, зміна умов експлуатації, проведені покращення (добудова, модернізація). При зміні термінів амортизації слід скоригувати суму аморти­зації в майбутніх періодах.

Зміна методу амортизації основних засобів не вважається зміною облікової політики. Отже, нараховуючи амортизацію за іншим (зміненим) методом, слід використовувати дані про первісну (переоцінену) вартість, залишкову вартість та суму нарахованого зношення, що є за даними обліку на початок звітного періоду. Жодних корегувань цих сум через зміну ме­тоду амортизації не здійснюється.

 

Облік ремонтів основних засобів

Протягом періоду експлуатації основних засобів здійсню­ються витрати для підтримання їх у робочому стані: технічне обслуговування та ремонт.

Технічне обслуговування — це роботи, які виконуються для підтримання роботи основних засобів, попередження їх не­справностей та зупинок.

Ремонт - це роботи, що виконуються для відновлення працездатності основних засобів.

Залежно від обсягу та складності ремонтних робіт розріз­няють поточні і капітальні ремонти.

Поточний ремонт, як правило, є короткотерміновим, не­складним, недорогим і здійснюється для відновлення працез­датності основних засобів.

При капітальному ремонті здійснюється відновлення ре­сурсу об'єктів основних засобів з метою отримання первісне визначеної суми майбутніх економічних вигод.

Ремонти можуть виконуватися власними силами і підряд­ними організаціями. У всіх випадках передача основних засобів у ремонт, як і отримання з ремонту, оформляється актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих і модернізо­ваних об'єктів (форма ОЗ—2).

За П(С)БО 7 "Основні засоби" витрати, що здійснюють­ся для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання пер­вісної суми майбутніх економічних вигод від його використан­ня, включаються до складу витрат.

Якщо ремонт здійснюється виробничим підрозділом підприємства, то витрати на його проведення доцільно нагро­маджувати на рахунку 23 "Виробництво" (субрахунок ремонт­ного виробництва), з подальшим списанням на відповідні ра­хунки витрат залежно від призначення та місця використання основних засобів.

При цьому складаються записи:

Дебет 23 "Виробництво" (аналітичний рахунок ремонт­ного виробництва);

Кредит 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети";

Кредит 661 "Розрахунки з оплати праці";

Кредит 65 "Розрахунки за страхуванням";

Кредит 91 "Загальновиробничі витрати".

При завершенні ремонту об'єкта:

Дебет 23 "Виробництво" (субрахунок інших видів вироб­ництв);

Дебет 91 "Загальновиробничі витрати";

Дебет 92 "Адміністративні витрати";

Дебет 93 "Витрати на збут";

Дебет 94 "Інші витрати операційної діяльності";

Кредит 23 "Виробництво" (субрахунок ремонтного ви­робництва).

Якщо ремонтні роботи виконуються безпосередньо пра­цівниками підрозділів підприємства, то витрати на ремонт відображаються безпосередньо на рахунках класу 9 "Витрати діяльності".

При виконанні ремонту сторонніми організаціями вини­кають розрахунки з ними:

1. На вартість ремонту:

Дебет 23 "Виробництво" (субрахунок основного вироб­ництва);

Дебет 91 "Загальновиробничі витрати";

Дебет 92 "Адміністративні витрати";

Дебет 93 "Витрати на збут";

Дебет 94 "Інші витрати операційної діяльності";

Кредит 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядни­ками".

Одночасно на суму ПДВ:

Дебет 641 "Розрахунки за податками";

Кредит 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядни­ками".

Витрати, пов'язані з поліпшенням стану основних засобів (модернізація, модифікація, дообладнання, реконструкція тощо), що призводять до збільшення майбутніх економічних вигод первісно очікуваних від їхнього використання, додаються до первісної вартості об'єкта. Прикладами таких поліпшень можуть бути реконструкція об'єкта основних засобів, після якої відбувається збільшення виробничої потужності, скорочення матеріальних витрат на виробництво або збільшення терміну його корисного використання.

 

Переоцінка основних засобів

Залишкову вартість об'єктів основних засобів на дату балансу слід порівнювати із справедливою вартістю. Якщо вони відрізняються більше, ніж на 10%, то за П(С)БО 7 "Основні засоби" слід здійснювати їх переоцінку. Переоцінку основних засобів проводять фахівці - експертні оцінювачі або спеціалі­сти підприємства. Важливим є те, що за умови переоцінки хоча б одного об'єкта групи основних засобів слід здійснювати пе­реоцінку усієї групи за справедливою вартістю, незважаючи на розмір відхилень вартостей інших об'єктів.

При переоцінці залишкової вартості об'єктів одночасно переоцінюється їх первісна вартість та знос.

Переоцінена первісна вартість об'єкта (ППВ) визначаєть­ся таким чином:

ППВ = Первісна вартість х Індекс переоцінки

Переоцінена сума зносу (ПСЗ):

ПСЗ = Знос об'єкта, що переоцінюється х Індекс переоцінки

Якщо переоцінка об'єкта здійснюється вперше, то відоб­раження її в обліку буде таким:

- дооцінка залишкової вартості буде відображатися у складі власного капіталу за кредитом рахунка 423 "Дооцінка активів";

- уцінка залишкової вартості відноситься до витрат пері­оду і відображається на рахунку 975 "Уцінка необоротних ак­тивів і фінансових інвестицій".

Якщо підприємством проведена переоцінка групи основ­них засобів, то надалі, відслідковуючи тенденції зміни їх вар­тості, слід здійснювати корегування власного капіталу, визна­вати доходи чи витрати за цими операціями.

У випадку дооцінки основних засобів, які раніше були уцінені, сума дооцінки зменшується на суму раніше проведе­ної уцінки і визнається як дохід. Різниця між сумою дооцінки та сумою попередньо проведеної уцінки призводить до зрос­тання власного капіталу.

У випадку уцінки основних засобів, які раніше були до-оцінені, на суму попередньо проведеної дооцінки зменшуєть­ся власний капітал, а різниця відображається у складі витрат звітного періоду.

Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу ос­новних засобів заносяться до регістрів їх аналітичного обліку.

Якщо проведена уцінка перевищує попередню дооцінку, то різниця відноситься на витрати. Якщо після проведення уцінки проводиться дооцінки на суму, що перевищує уцінку, то така сума переоцінки визнається у складі інших доходів від звичайної діяльності.

Вартість основних засобів може зменшуватись через втра­ту корисності.

Зменшення корисності — це втрата економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над його справедли­вою вартістю, яка не включає витрати на реалізацію активу.

Втрати від зменшення корисності включаються до складу витрат звітного періоду із збільшенням у балансі суми зносу.

Якщо причини зменшення корисності об'єкта перестали існувати, сума відновлення корисності, що не перевищує суму попереднього зменшення корисності, відображається визнан­ням доходу з одночасним зменшенням суми зносу.