ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Тема 1. Основи побудови фінансового обліку



КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З КУРСУ

„Фінансовий облік І”

 

Тема 1. Основи побудови фінансового обліку

 

Зміст і завдання фінансового обліку

Фінансовий облік можна визначити як систему реєстрації та узагальнення даних про господарську діяльність підприєм­ства, складання фінансової звітності та передавання її зацікав­леним користувачам.

Важливими для фінансового обліку є реєстрація та нагро­мадження всіх операцій, що призвели до зміни майна підприє­мства, його капіталу та фінансового стану. Однак зібрана та­ким чином інформація є складною для використання, особ­ливо при значній кількості операцій. Користувачів, як правило, цікавить дуже конкретна інформація, пов'язана з рішеннями, які вони збираються приймати, або про наслідки прийнятих рішень на певну дату. Наприклад, власників може цікавити ефективність та доцільність виготовлення на існуючому облад­нанні нового виду продукту, виконання кошторису виготов­лення продукції "А", доцільність отримання позики та інше. Інвесторів цікавить можливість отримання дивідендів та зрос­тання вартості інвестиції у підприємство—об'єкт інвестуван­ня. Тому виникає необхідність в обробці облікової інформації: її групуванні, узагальненні та передачі користувачам у дос­тупній формі.

Групування інформації в фінансовому обліку здійснюєть­ся з деталізацією, яка б улаштувала всіх користувачів, узагаль­нення - виходячи з вимог окремих груп користувачів та по­треби складання фінансової звітності.

Передача облікової інформації користувачам здійснюєть­ся в доступній для них формі: звіти, таблиці, висновки, гра­фіки чи діаграми. Інформація повинна викликати у користу­вачів довіру : бути точною, достовірною та дохідливою.

У окремих випадках виникає потреба користуватись інформацією попередніх облікових періодів : для проведення перевірок, аналізу ефективності діяльності чи виробництва окремого продукту, здійснення взаємозвірок з кредиторами або дебіторами, нарахування пенсій для працівників. Отже, обліко­ва інформація повинна певний час (в окремих випадках без­термінове) зберігатись на підприємстві.

Таким чином, фінансовий облік це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, збері­гання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Мета фінансового обліку тісно пов'язана з метою діяль­ності підприємства. Оскільки більшість власників підприємств ставлять перед собою за мету отримання максимального при­бутку від діяльності, то центральним питанням обліку є виз­начення фінансових результатів, вивчення умов та затрачених зусиль для їх досягнення.

Метою ведення обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності (при­бутки і збитки) та рух грошових коштів підприємства.

Для досягнення повноти у процесі фінансового обліку повинні бути виявлені всі господарські операції, що відбулись і призвели до зміни фінансового стану підприємства. Необхід­но здійснити їх вимірювання та обчислення, зареєструвати, систематизувати, і нагромадити за певний період таким чи­ном, щоб адміністрація підприємства, його власники та акціо­нери мали інформацію про ефективність діяльності підприє­мства в цілому, про виконання окремих угод із тим, щоб своє­часно прийняти рішення щодо доцільності їх реалізації. Якщо окремі господарські операції не будуть виявлені та не відоб­ражені в обліку, це призведе до перекручення окремих по­казників фінансової звітності, внаслідок чого користувачі мо­жуть прийняти необґрунтовані рішення.

Облікова інформація вважається правдивою, якщо вона не містить суттєвих помилок та перекручень, які можуть спричи­нити прийняття користувачами хибних рішень. Наприклад, якщо доходи підприємства, відображені у звітності, завищені або витрати занижені, то результат його діяльності - прибуток буде відображений у значно більшому розмірі, ніж це є на­справді. Внаслідок цього інвестори можуть прийняти необґрунтоване рішення про придбання акцій підприємства з метою отримання високих прибутків на вкладений капітал.

Інформація вважається неупередженою, якщо вона буде однаково правдивою для усіх груп користувачів: інвесторів, власників та акціонерів, працівників державної податкової ад­міністрації та інших. Це означає, що використовуючи її, вони приймуть адекватні рішення.

Система фінансового обліку, як правило, надає інформа­цію про господарські операції при їх завершенні. Після того, як операції відбулись, вони оцінюються, документуються, уза­гальнюються. За результатами обробки облікової інформації складається фінансова звітність. Паралельно здійснюється попередня оцінка окремих операцій, їх можливих результатів, перспектив зміни економічної системи.

Основними завданнями фінансового обліку є :

- виявлення, вимірювання, реєстрація, систематизація та нагромадження інформації про діяльність підприємства;

- забезпечення зовнішніх та внутрішніх користувачів до­стовірною та своєчасною інформацією про дії та події, що відбулися на підприємстві, наявність і стан активів, зобов'я­зань та капіталу;

- оцінка ефективності діяльності підприємства;

- формування інформаційної бази для прогнозування діяльності підприємства;

- відображення прав і вимог суб'єктів господарювання та їх зміни;

- подання усієї наведеної інформації у грошовому вимір­нику.

 

Облікова інформація та прийняття економічних рішень

Господарська операція — дія або подія, яка викликає зміни у структурі майна підприємства, його доходів або вит­рат. Усі господарські операції можна згрупувати у такі класи: виробництво, обмін та споживання.

Ряд операцій, що виконуються персоналом підприємства, але не впливають на розмір та структуру майна підприємства, його доходів або витрат в обліку не відображаються.

Завданням фінансового обліку, в першу чергу, є виявлен­ня господарських операцій, їх аналіз, узагальнення та переда­ча особам, зацікавленим в інформації про діяльність підприєм­ства. Отримана в системі фінансового обліку інформація ви­користовується ними за такими напрямками:

1. Для прийняття обґрунтованих стратегічних та поточ­них рішень.

Стратегічні рішення, що приймаються користувачами на перспективу з метою отримання в майбутньому більших при­бутків або доходів можна поділити на такі основні типи:

інвестиційні рішення — рішення про формування певно­го розміру власного капіталу, який би задовольнив потреби власників та вимоги кредиторів;

рішення про діяльність — вибір виду діяльності, який в умовах наявних обмежених ресурсів та з урахуванням квалі­фікації персоналу буде найбільш вигідним;

рішення про просування продукції (робіт, послуг) — виз­начення оптимальної ціни продукції (робіт, послуг) з ураху­ванням цін конкурентів, вартості її виготовлення на даному підприємстві, рівнем заповнення ринку та можливостями її просування ( можливі витрати на рекламу тощо).

На основі облікової інформації менеджерами підприємств приймаються поточні рішення щодо цін та вигідності окремих угод, проектів, оцінки та переоцінки майна. Тип рішення, яке приймається менеджером, залежить від його рівня в ієрархії управління підприємством, а, отже, і від можливостей в отри­манні облікової інформації.

Процес прийняття рішень можна поділити на такі кроки (Рис. 1.1):

 

 

 

Визначення проблеми або поставленої цілі   Виявлення обмежень і критеріїв що впливають на прийняття рішень   Виявлення альтернатив та оцінка можливих здобутків чи втрат   Вибір остаточного рішення  
   
     

Рис. 1.1. Загальна модель прийняття рішень користувачами

Вибір оптимальних рішень серед існуючих альтернатив здійснюється користувачами, виходячи з функції корисності, за якою результат, що має найвищу оцінку, вважається найбільш корисним. При цьому важливими є витрати на по­шук оптимального варіанту. Вони повинні бути заставними з очікуваною корисністю. Результат прийняття рішень залежить також від індивідуальних особливостей користувачів обліко­вої інформації, від їх ставлення до ризику. Чим ризикованішим є прийняте рішення, тим більша потенційна можливість отри­мання вищих прибутків. Різниця між очікуваними сумами виг­рашів при виборі альтернативних буде премією за ризик.

2. Виявлення економічного ефекту від прийнятих рішень.

Бухгалтерські звіти, що складаються з різною періодич­ністю, дозволяють користувачам виявити економічний ефект від прийнятих стратегічних рішень, вплив поточних рішень на реалізацію стратегічних та сукупний ефект від ряду прийнятих рішень на будь-якій стадії їх реалізації. Для цього складаються прогнозні та фактичні кошториси витрат, проводиться аналіз їх виконання, досліджуються фактори, що впливають на відхилен­ня від кошторисів. За даними обліку та звітності здійснюється порівняння фактично отриманих доходів та здійснених витрат і визначається результат діяльності підприємства.

3. Вивчення потреби в майні, його структурі та напрямках формування.

Для забезпечення безперебійної та ефективної діяльності підприємство повинне мати певну кількість майна. При його недостачі можуть бути перерви в процесах виробництва чи торгівлі, що призводить до додаткових втрат. Наприклад, підприємство займається виробництвом морозива, однак його виробничих потужностей недостатньо, щоб задовольнити по­треби споживачів у теплу пору року. В результаті частину рин­ку захоплюють конкуренти, до продукції яких споживачі по­ступово звикають. Підприємство зазнає безсумнівних втрат. При цьому надлишкове нагромадження майна також не корис­не на підприємстві, оскільки, по-перше - вилучаються обігові кошти на його придбання; по-друге - з'являються додаткові витрати на його обслуговування. Облік повинен давати відповіді на питання: скільки і яких потрібно підприємству ос­новних засобів, запасів, грошей; чи слід для їх придбання ко­ристуватись позиками; якими є борги інших підприємств пе­ред даним на визначений момент і скільки воно заборгувало; якими є рівень механізації та автоматизації виробництва та ефект від їх запровадження.

4. Забезпечення інших інформаційних потреб користувачів.

Інформація, отримана з бухгалтерського обліку, також може використовуватись для:

- оцінки якості управління підприємством;

- оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;

- визначення забезпеченості виконання зобов'язань підприємства;

- визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

- регулювання діяльності підприємства.

 

Таблиця 1.1. Групування користувачів облікової інформації та їх інформаційні потреби

Користувачі Інформаційні потреби.  
Акціонери, власники Фінансові результати діяльності підприємства. Можливість повернення суми інвестиції.  
Постачальники та кредитори Можливість своєчасної сплати відсотків за позиками. Своєчасне повернення суми позик.
Працівники Стабільність діяльності підприємства. Збереження робочих місць, заробітної плати, соціальні гарантії.
Замовники Своєчасне виконання замовлень за визначеною якістю та цінами.
Уряд Державне регулювання економіки. Своєчасність і повнота сплати податків.
Громадські організації Вплив діяльності підприємства на навколишнє середовище, вирішення підприємством соціальних проблем працівників.
       

 

Різні групи користувачів облікової інформації мають різні потреби в її обсягу, змісті, деталізації та групуванні показників. Такі відмінності існують також у межах кожної з груп. Наприк­лад, дрібні акціонери найчастіше зацікавлені в інформації про розподіл дивідендів та можливість їх отримання, власників ча­стіше цікавить інформація про умови та можливість інвесту­вання з метою укрупнення придбаних пакетів акцій та отри­мання контролю над підприємством; окремих замовників ціка­вить якість і швидкість виконання замовлень, інших — якість і ціна та ін.

Інформацією про результати діяльності, фінансовий стан підприємства та його зміни користувачів забезпечують фінан­сові звіти. Багато підприємств публікують свій річний фінан­совий звіт. Обов'язковим є опублікування річного звіту у засо­бах масової інформації тиражем не менше 10000 екземплярів для відкритих акціонерних товариств, фінансових посеред­ників: банків, інвестиційних компаній та інших учасників фондового ринку. З метою забезпечення більшої довіри до фінансових звітів, що публікуються, вони перевіряються ауди­торами, які складають висновки про фінансовий стан підприємств та перспективи їх діяльності.

Для задоволення в повній мірі всіх інформаційних потреб користувачів в обліковій інформації слід складати цільові фінансові звіти, розраховані на окремі групи користувачів, або вибрати основну групу, на яку слід орієнтуватися при складанні й поданні фінансової звітності.

Виділення серед перелічених груп користувачів основної, на яку слід орієнтуватися при складанні фінансової звітності та визначенні точних інформаційних потреб в її межах, є складною проблемою. Перевагу в даному випадку слід надавати зовнішнім користувачам, які мають обмежений доступ до облікової інформації: інвесторам та кредиторам. В ряді країн орієнтація здійснюється на інвесторів та кредиторів, в ряді країн орієнтуються на потреби в інформації урядових структур.

Вирішенням названої проблеми є розширення обсягу та ступеня деталізації інформації у звіті, який одночасно задоволь­няє інтереси усіх груп користувачів облікової інформації. Од­нак обсяг фінансової звітності, як правило, є обмеженим, тому подати всю інформацію, яка необхідна користувачам, досить складно. Окрім того, зайва з точки зору окремих користувачів інформація може утруднити їх розуміння фінансової звітності.

У зв'язку з цим обсяг, групування, розкриття та подання інформації у фінансовій звітності слід здійснювати з урахуван­ням інтересів більшості користувачів облікової інформації.

 

Таблиця 2.1 Визначення справедливої вартості придбаних ідентифікованих активів

Матеріали Відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання)
Основні засоби  
1. Земля та будівлі Ринкова вартість
2. Машини та устаткування Ринкова вартість. У разі відсутності даних про ринкову вартість - відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки
3. Інші основні засоби Відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки
Нематеріальні активи Поточна ринкова вартість. За відсутності такої вартості - оціночна вартість, яку підприємство сплатило б за актив у разі операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами, виходячи з наявної інформації
Чисті активи або зобов'язання за пенсійними програмами з передбаченими виплатами Теперішня (дисконтована) сума належних виплат пенсій за вирахуванням справедливої вартості будь-яких активів пенсійної програми
7. Податкові активи та зобов'язання Сума податкових пільг чи податків, що підлягають сплаті, які виникають унаслідок об'єднання підприємств
8. Поточні та довгострокові зобов'язання Теперішня (дисконтована) сума, яка має виплачуватися при погашенні заборгованості, визначеної за відповідними поточними відсотковими ставками. Дисконтування не здійснюється для короткострокових зобов'язань, якщо різниця між номінальною сумою зобов'язання та дисконтованою сумою є несуттєвою (менше 5% номінальної вартості)
9. Несприятливі контракти та інші ідентифіковані зобов'язання Теперішня (дисконтована) сума, яка підлягає сплаті при погашенні зобов'язання, визначення за відповідною поточною відсотковою ставкою.

Ідентифіковані активи та зобов'язання — придбані акти­ви та зобов'язання, які на дату придбання відповідають кри­теріям визнання статей балансу, визначених П(С)БО 2 "Ба­ланс".

Справедлива вартість активів не може бути самостійною оцінкою і визначається в порівнянні до вартості обмінюваних об'єктів.

Активи, виготовлені підприємством (готова продукція, основні засоби), виконані роботи чи надані послуги оцінюють­ся за собівартістю виготовлення або нормативними витратами. Для визначення фактичної собівартості активів використо­вують калькуляцію. Калькуляцію складають за окремими об'єктами обліку в розрізі статей витрат. Процес визначення собівар­тості активу називається калькулюванням. Підприємство може використовувати різні способи калькулювання продукції, робіт, послуг. Усі вони зводяться до відповідної грошової оці­нки об'єктів обліку.

До виробничої собівартості продукції включаються :

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- загальновиробничі витрати.

Перелічені статті калькуляції для цілей управлінського обліку є більш деталізованими. Наприклад, калькуляція со­бівартості продукції містить повний перелік матеріалів, які використовуються, а також їх кількість та вартість, суму вит­рат на оплату праці та на соціальні заходи, суму загальновиробничих витрат.

Не включаються до собівартості виготовлених підприєм­ством активів витрати, які безпосередньо не можна пов'язати з їх виробництвом. Наприклад, витрати на відсотки за позика­ми, отриманими для придбання матеріалів, витрати на послу­ги банків, витрати управління підприємством, на збут та інші. Такі витрати називаються витратами періоду і списуються у ті періоди, коли фактично вони були здійснені.

 

Таблиця 4.1 Узгодженість відображення фінансових інвестицій у бухгалтерському обліку

Види фінансових інвестицій Рахунки бухгалтерського обліку Статті балансу
Довгострокові інвестиції 141 "Інвестиції пов'язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі" 142 "Інші інвестиції пов'язаним сторонам" 143 "Інвестиції непов'язаним сторонам" 040 "Довгострокові фінансові інвестиції, які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств" 045 "Інші довгострокові фінансові інвестиції"
Поточні інвестиції (крім еквівалентів грошових коштів) 352 "Інші поточні фінансові інвестиції" 220 "Поточні фінансові інвестиції"
Еквіваленти грошових коштів 351 "Еквіваленти грошових коштів" 230 "Грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті" 240 "Грошові кошти та їх еквіваленти в іноземній валюті"

Таблиця 4.2 Розрахунок амортизації дисконту за інвестиціями в облігації

Періоди Дата Номінальна сума відсотків, (гри.) Сума відсотків за ефективною ставкою, (грн.) Сума амортизації дисконту, (грн.) (гр. 4 - гр. 3) Амортизо­вана собі­вартість інвестиції, (грн.)
01.01.2003      
31.12.2003
31.12.2004
31.12.2005
31.12.2006
31.12.2007

 

У гр. 6 таблиці вказується амортизована собівартість інвес­тиції на кінець кожного звітного періоду, за якою вона буде відображена у балансі.

Сума амортизації дисконту нараховується одночасно з нарахуванням відсотка за ефективною ставкою. Вона буде до­ходом від фінансових інвестицій, що підлягає отриманню у звітному періоді і відображається у складі інших фінансових доходів.

При цьому на кінець першого року утримання інвестиції здійснюється такі записи в бухгалтерському обліку:

1. На суму зростання вартості інвестиції (амортизації дис­конту), грн.:

Дебет 143 "Інвестиції непов'язаним сторонам"

Кредит 733 "Інші доходи від фінансових операцій " 853

2. На суму визнаних доходів за відсотками, грн.:

Дебет 373 "Розрахунки за нарахованими відсотками"

Кредит 732 "Відсотки отримані" 6 000

На кінець другого року бухгалтеру слід зробити такі об­лікові записи:

3. На суму зростання вартості інвестиції (амортизації дис­конту), грн.:

Дебет 143 "Інвестиції непов'язаним сторонам"

Кредит 733 "Інші доходи від фінансових операцій " 990

4. На суму визнаних доходів за відсотками, грн.:

Дебет 373 "Розрахунки за нарахованими відсотками"

Кредит 732 "Відсотки отримані" 6 000

На дату погашення облігації (31.12.2007) вартість облігацій на балансі повинна бути доведена до номінальної, оскільки виплата коштів емітентом облігації здійснюється за номіналь­ною вартістю.

При погашенні облігацій складають такі записи:

5. На суму отриманого погашення:

Дебет 311" Поточні рахунки в національній валюті"

Кредит 143 "Інвестиції непов'язаним сторонам" 50 000

6. На суму зростання вартості інвестиції (амортизації дис­конту), грн.:

Дебет 143 "Інвестиції непов'язаним сторонам"

Кредит 733 "Інші доходи від фінансових операцій" 2 845

7. На суму визнаних доходів за відсотками, грн.:

Дебет 373 "Розрахунки за нарахованими відсотками"

Кредит 732 "Відсотки отримані" 6000

Облігації, які підприємство придбало за ціною, вищою від номінальної вартості, називаються преміальними. Перевищен­ня ціни придбання над номінальною вартістю називається пре­мією.

Вартість інвестиції на кінець кожного звітного періоду відображається за вирахуванням суми амортизації премії за ефективною ставкою відсотка. На рахунках бухгалтерського обліку наведені операції відображаються на кінець першого року таким чином:

1. На суму амортизації премії:

Дебет 952 "Інші фінансові витрати"

Кредит 143 "Інвестиції непов'язаним сторонам"

2. На суму нарахованих відсотків:

Дебет 373 "Розрахунки по нарахованих доходах"

Кредит 732 "Відсотки отримані"

За принципом нарахування відсотки нараховуються що­місячно незалежно від дати їх виплати (отримання).

Оцінка і облік інвестицій в боргові зобов'язання здійснюється за кожною інвестицією.

Якщо інвестиція в боргові цінні папери здійснена за номі­нальною вартістю, балансова вартість її не змінюється протя­гом усього періоду утримання її підприємством. У такому ви­падку визнається дохід лише за відсотками.

 

Облік інвестицій в акції

Фінансові інвестиції в акції здійснюються з метою отри­мання доходів у вигляді дивідендів. На дату балансу вони об­ліковуються за методом участі в капіталі або за справедливою вартістю. Якщо справедливу вартість фінансових інвестицій визначити неможливо, вони відображаються на балансі за їх собівартістю з урахуванням зменшення корисності.

За методом участі в капіталі відображаються інвестиції в асоційовані, дочірні підприємства та здійснені інвестиції при проведенні спільної діяльності, тобто за умови, що частка інвес­тора в об'єкті інвестування є такою значною, що дозволяє здійснювати контроль його діяльності.

Балансова вартість цих інвестицій відображається за вар­тістю, яка визначається з урахуванням усіх змін у власному ка­піталі об'єкта інвестування, крім тих, що є результатом опе­рацій між інвестором та об'єктом інвестування.

Балансова вартість інвестицій при використанні даного методу оцінки на дату балансу збільшується на суму, що є част­кою інвестора в чистому прибутку об'єкта інвестування із вклю­ченням цієї суми до складу доходу від участі в капіталі, Одно­часно балансова вартість інвестицій зменшується на суму виз­наних дивідендів від об'єкта інвестування.

Балансова вартість фінансових інвестицій збільшується (зменшується) на частку інвестора в сумі інших змін у власно­му капіталі об'єкта інвестування за звітний період. Суми змін

включаються до відповідних статей власного капіталу інвесто­ра. Якщо сума змін за статтями капіталу є більшою, ніж суми за статтями капіталу інвестора, то коригування здійснюються за рахунок нерозподіленого прибутку (непокритого збитку).

Метод участі в капіталі при здійсненні значних інвестицій не використовується за таких умов:

- фінансові інвестиції придбані та утримуються виключно для продажу протягом дванадцяти місяців з дати придбання;

- асоційоване або дочірнє підприємство ведуть діяльність в умовах, що обмежують його здатність передавати кошти інвес­тору протягом періоду, що перевищує дванадцять місяців.

Фінансові інвестиції, в яких частка інвестора в об'єкті інвестування є незначною, слід відображати на балансі за спра­ведливою вартістю. У разі відхилення справедливої вартості фінансових інвестицій від їх балансової вартості необхідно проводити переоцінку, результати якої визнаються як інші до­ходи або інші витрати. У бухгалтерському обліку доходи від такої переоцінки слід відображати на рахунку746 "Інші доходи від звичайної діяльності".

Якщо справедливу вартість фінансових інвестицій дос­товірно визначити неможливо, їх слід відображати в балансі за собівартістю з урахуванням зменшення корисності.

Зменшення балансової вартості фінансових інвестицій відображається в бухгалтерському обліку лише в межах вартості інвестиції.

Приклад.ВАТ "Львів-АТП" 2 січня 2006 р. придбало знач­ну частку (55%) у власному капіталі ВАТ "Мережа" за 712 тис. грн. ВАТ "Львів-АТП" веде облік інвестицій в асоційоване підприємство ВАТ "Мережа" за методом участі в капіталі.

За результатами 2006 року ВАТ "Мережа" отримало чистий прибуток 125 680 грн. і нарахувало дивіденди на суму 78500 грн. Вартість фінансової інвестиції ВАТ "Львів-АТП" станом на 31.12.2006 р. складатиме 737 949 грн. (712000 + 69124 - 43175).

Проведені операції відображаються в обліку записами, грн.:

1. Інвестовані кошти в акції асоційованого підприємства:

Дебет 141 "Інвестиції пов'язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі"

Кредит 311" Поточні рахунки в національній валюті" 712 000

2. Отриманий дохід від інвестицій в асоційоване підприємство:

Дебет 141 "Інвестиції пов'язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі

Кредит 721 "Дохід від інвестицій в асоційовані підприємства" 69 124

3. Нараховані дивіденди за інвестиціями в асоційоване підприємство:

Дебет 373 "Розрахунки за нарахованими доходами"

Кредит 141 "Інвестиції пов'язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі" 43 175

Якщо підприємство — об'єкт інвестування отримало збит­ки у звітному періоді, то балансова вартість інвестицій підприємства - інвестора зменшується на суму, що є часткою інвестора в чистому збитку об'єкта інвестування. Частка збит­ку, який отримує об'єкт інвестування, відноситься до складу втрат від участі в капіталі. При цьому буде зроблено запис:

Дебет 96 "Втрати від участі в капіталі"

Кредит 141 "Інвестиції пов'язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі".

Облік поточних інвестицій

Підприємство може мати у своєму розпорядженні тимча­сово вільні грошові кошти, які не будуть використовуватися в господарській діяльності найближчим часом. Відсотки, які сплачують банки за залишки коштів на поточних рахунках клієнтів, є незначними - 2-3 %. Тому підприємству вигідно інвестувати їх у короткострокові цінні папери з метою отри­мання вищих доходів.

Підприємство може здійснити такі поточні інвестиції:

• придбання депозитних сертифікатів;

у високоліквідні акції інших підприємств за умови очікування зростання їх ціни в короткостроковому періоді;

• у поточні боргові зобов'язання інших підприємств (облігацій);

• інші інвестиції.

Інвестиції можна класифікувати як поточні, якщо вони відповідають таким вимогам:

1. Висока ліквідність.

2. Визначений короткий термін утримання (до 12 місяців).

Якщо поточні фінансові інвестиції відповідають наведе­ним вимогам, то їх можна без втрат конвертувати у грошові кошти. Такі інвестиції називають еквівалентами грошових коштів.

Поточні фінансові вкладення на дату придбання відобра­жаються:

- при придбанні за грошові кошти - за первісною вар­тістю;

- при обміні на інші цінні папери - за справедливою вар­тістю.

На дату балансу оцінка поточних інвестицій здійснюєть­ся за справедливою вартістю або собівартістю. Оцінка фінан­сових інвестицій за справедливою вартістю можлива за умови, що вони обертаються на фондовому ринку.

Приклад.12.01. ВАТ "Маяк" придбало пакет акцій ВАТ "Промінь" вартістю 18 250 грн. (73 000 х 0,25 грн.) з метою одержання доходів від зростання їх вартості у поточному періоді. Акції ВАТ "Промінь" не обертаються на фондовому рин­ку. Витрати на перереєстрацію акцій у реєстрі склали 2190 грн.

Операції з придбання акцій ВАТ "Промінь" будуть відоб­ражені на рахунках бухгалтерського обліку таким чином, грн.:

1. Придбання пакету акцій:

Дебет 35 "Поточні фінансові інвестиції"

Кредит 311" Поточні рахунки в національній валюті" 18 250

2.Перереєстрація права власності незалежним реєстратором:

Дебет 35 "Поточні фінансові інвестиції"

Кредит 377 "Розрахунки з іншими дебіторами" 2 190

Отже, собівартість пакету акцій придбаних фінансових інвестицій за балансом складе 20 440 грн. (собівартість 1 акції - 0,28 грн.). Акції ВАТ "Промінь" не обертаються на спеціально організованих ДКЦПФР ринках і тому їх слід об­ліковувати у балансі за собівартістю придбання.

02.05. ВАТ "Маяк" продало 30 000 шт. акцій ВАТ " Промінь " за 11400грн. В обліку ця операція буде відображена таким чином, грн.:

1. Визнані доходи від реалізації:

Дебет 311 "Поточні рахунки в національній валюті"

Кредит 741 "Дохід від реалізації фінансових інвестицій" 11400

2. Списано інвестицій на собівартість реалізованих акцій:

Дебет 971 "Собівартість реалізованих фінансових інвестицій" Кредит 35 "Поточні фінансові інвестиції" 8400

Аналітичні дані про фінансові інвестиції в асоційовані, дочірні підприємства, в спільну діяльність, облік яких ведеть­ся за методом участі в капіталі, а також еквівалентів грошових коштів, інші інвестиції відображаються у Відомості 4.2 "Відомість аналітичного обліку фінансових інвестицій". Для довгострокових та поточних інвестицій відкриваються окремі відомості.

 

4.7. Розкриття інформації про фінансові інвестиції

У примітках до фінансової звітності слід наводити таку інформацію про фінансові інвестиції:

1. Балансова вартість фінансових інвестицій за статтею "Довгострокові фінансові інвестиції", які облічуються за ме­тодом участі в капіталі інших підприємств" у розрізі фінансо­вих інвестицій в асоційовані підприємства і у спільні підприє­мства зі створенням юридичної особи.

2. Фінансові інвестиції, що включені до складу статей ба­лансу "Інші довгострокові фінансові інвестиції", "Поточні фінансові інвестиції" за собівартістю, за справедливою варті­стю, за амортизованою собівартістю.

3. Про підстави для визначення справедливої вартості фінансових інвестицій.

4. Доходи і витрати від змін справедливої вартості фінан­сових інвестицій за звітний період.

5. Перелік провідних асоційованих, дочірніх і спільних підприємств із зазначенням частки в капіталі і методів оцінки, що використовуються для обліку таких фінансових інвестицій.

 

 

Таблиця 6.1 Групування основних засобів

Ознаки Групи основних засобів
За технічними характеристиками і способом використання - земельні ділянки; - капітальні витрати на поліпшення земель; - будівлі, споруди і передавальні пристрої; - машини та обладнання; - транспортні засоби; - інструменти, прилади, інвентар; - робоча і продуктивна худоба; - багаторічні насадження; - інші основні засоби; - інші необоротні матеріальні активи.
За функціональним призначенням - виробничі; - невиробничі.
За належністю - власні; - орендовані.
За рівнем використання - діючі; - недіючі.
За галузями економіки - основні засоби промисловості; - основні засоби сільського господарства; - основні засоби транспорту; - та ін.

Окремі об'єкти основних засобів відрізняються за техніч­ними характеристиками, призначенням та способом використан­ня (табл. 6.1). Наведене групування передбачене П(С)БО 7 і здійснюється в межах рахунків 10 "Основні засоби" та 11 "Інші необоротні матеріальні активи".

Узагальнений облік об'єктів основних засобів (у сумово­му вираженні) на рахунку 10 "Основні засоби" ведеться за та­кими групами:

1. Земельні ділянки;

2. Капітальні витрати на поліпшення земель;

3. Будинки та споруди;

4. Машини та обладнання;

5. Транспортні засоби;

6. Інструменти, прилади та інвентар;

7. Робоча і продуктивна худоба;

8. Багаторічні насадження.

За дебетом рахунка 10 "Основні засоби" відображається залишок основних засобів за первісною або переоціненою вар­тістю на початок звітного періоду; сума витрат пов'язаних з поліпшенням об'єкта у звітному періоді, що призводить до зро­стання майбутніх економічних вигод, первісне очікуваних від використання об'єкта; вартість основних засобів, що надійшли у звітному періоді.

За кредитом рахунка 10 "Основні засоби" відображається вибуття основних засобів внаслідок ліквідації чи продажу ок­ремих об'єктів, сума уцінки основних засобів, списання через повну втрату майбутніх економічних вигод, безоплатна пере­дача основних засобів.

Окремі об'єкти основних засобів відрізняються за техніч­ними характеристиками, способом використання та призна­ченням. За названими ознаками вони поділяються на 9 груп, визначених Планом рахунків і обліковуються на окремих суб­рахунках рахунку 10 "Основні засоби":

101 "Земельні ділянки";

102 "Капітальні витрати на поліпшення земель";

103 "Будинки та споруди";

104 "Машини та обладнання";

105 "Транспортні засоби";

106 "Інструменти, прилади та інвентар";

107 "Робоча і продуктивна худоба";

108 "Багаторічні насадження";

109 "Інші основні засоби".

На субрахунку 101 "Земельні ділянки" ведеться облік земельних ділянок, що є власністю підприємства, тобто за умо­ви, що воно має Акт державної власності на землю. Якщо зе­мельна ділянка виділена підприємству лише у користування, то вона на субрахунку 101 не обліковується.

Субрахунок 102 "Капітальні витрати на поліпшення зе­мель" призначений для обліку капітальних витрат на прове­дення культурно-технічних заходів поверхневого покращення земель сільськогосподарського використання (меліорація, осушування, іригаційні роботи, пов'язані із зміною ландшаф­ту тощо).





Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.239.51.78 (0.039 с.)