Оцінка запасів при їх надходженні на підприємство

Собівартість запасів включає всі витрати на придбання, витрати на переробку та інші витрати, що виникли під час до­ставки запасів на склад підприємства, а також витрати на до­ведення до стану, придатного для використання у запланова­них цілях. Наприклад, якщо підприємство придбало ліс-круг-ляк для виготовлення меблів, то до вартості запасів буде віднесено також і витрати на розпилювання колод на дошки, оскільки саме з них виготовляють меблі.

Витрати на придбання запасів включаються з ціни прид­бання за вирахуванням непрямих податків, що повертаються підприємству податковими органами (ПДВ і акцизного збо­ру), витрат на транспортування, вартості робіт навантаження-розвантаження і складування запасів, суми непрямих податків, які не повертаються підприємству, витрат на страхування ри­зиків перевезення запасів, інших витрат, які безпосередньо можна пов'язати з придбанням запасів та доведенням їх до ста­ну, у якому вони придатні до використання.

Первісна оцінка запасів здійснюється залежно від шляхів їх надходження на підприємство:

№	Напрями надходження	Первісна вартість
1.	Придбання за плату	Усі витрати, пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні до використання у запланованих цілях
2.	Придбання за рахунок кредитів банку	Усі витрати на придбання запасів (див. п. 1) без урахування витрат на сплату відсотків за кредит банку
3.	Власне виробництво запасів на підприємстві	Собівартість їх виробництва, яка визначається П(С) БО 16 "Витрати"
4.	Внесок до статутного капіталу	Узгоджена засновниками (учасниками) справедлива вартість
5.	Одержання безоплатно	Справедлива вартість
6.	Обмін на подібні активи	Балансова вартість переданих запасів (якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то початковою вартістю отриманих запасів с їх справедлива вартість)
7.	Обмін на неподібні активи	Справедлива вартість переданих запасів, збільшена (зменшена) на суму грошових коштів або їх еквівалентів, яка була передана (отримана) в процесі обміну
8.	Виявлення як надлишок при інвентаризації	Справедлива вартість

Первісною вартістю запасів, придбаних за плату, є со­бівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

- суми, що сплачуються згідно з договором постачальни­ку за вирахуванням непрямих податків;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

- транспортно-заготівельні витрати;

- інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбан­ням запасів і доведенням їх до стану, у якому вони придатні до використання у запланованих цілях.

Первісна вартість запасів, виготовлених власними сила­ми, визначається за П(С)БО 16 "Витрати".

Собівартість виробництва запасів включає:

- прямі матеріальні витрати: сировина і основні матеріа­ли, допоміжні матеріали, комплектуючі вироби;

- прямі витрати на оплату праці: заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві (виконанні робіт, наданні послуг);

- інші прямі витрати: амортизація, знос малоцінних і швидкозношуваних предметів, відрахування на соціальні за­ходи та інші;

- загальновиробничі витрати: витрати на управління ви­робництвом та його обслуговування, утримання та експлуата­цію основних засобів (розподілені).

Первісною вартістю запасів, внесених до статутного ка­піталу підприємства, є погоджена засновниками їх справедлива вартість.

Первісною вартістю запасів, отриманих безоплатно, є їх справедлива вартість.

Первісна вартість одиниці запасів, отриманих у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості пере­даних запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів пе­ревищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю отри­маних запасів буде їх справедлива вартість. Різниця між балан­совою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду.

Не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат періоду:

- понаднормові втрати і нестачі запасів;

- відсотки за користування позиками;

- витрати на збут;

- загальногосподарські та інші витрати, безпосередньо не пов'язані з формуванням первісної вартості запасів.

Первинний облік запасів

Усі операції надходження запасів на підприємство по­винні бути оформлені первинними документами. Можливі такі напрями надходження запасів на підприємство:

- придбання у постачальника;

- придбання підзвітними особами за готівку;

- виготовлення на даному підприємстві;

- безкоштовне отримання;

- від ліквідації основних засобів та малоцінних необорот­них активів;

- виявлення надлишків при проведенні інвентаризації;

- обмін на подібні та неподібні активи;

- інші напрями;

Для отримання запасів від постачальників підприємством виписується довіреність. Бланки довіреностей є документами суворої звітності і не можуть виготов­лятися підприємством самостійно. Воно купує їх із нанесеною друкованим способом нумерацією. Наказом керівника підприємства визначається перелік працівників підприємства, які можуть отримувати довіреності. Видача кожного бланку довіреності реєструється в журналі реєстрації виданих довіре­ностей. У журналі здійснюється нумерація сто­рінок, він шнурується та скріплюється підписами керівника та головного бухгалтера. При видачі довіреностей у журналі вка­зується інформація про дату, місце та підставу їх видачі, а та­кож строк дії довіреності. Строк дії довіреності не може пере­вищувати 10 днів. У бланку довіреності відображається номен­клатура та кількість запасів, які має отримати його представник, та засвідчується його підпис.

Якщо виписана довіреність не використана у визначений термін, то вона повертається в бухгалтерію, анулюється і збе­рігається разом з журналом протягом трьох років. У журналі робиться відмітка про те, що довіреність не використана.

Бланки довіреностей обліковуються на субрахунку 209 "Інші матеріали" за собівартістю їх придбання з одночасним обліком на позабалансовому рахунку 08 "Бланки суворої звітності".

Оприбуткування запасів на склад і здійснюється за таки­ми первинними документами: накладна (форма № М-11), то­варно-транспортна накладна (форма №М-6), прибуткові орде­ри форма № М-4), прийомні акти (форма № М-7), товарні чеки і чеки реєстраторів розрахункових операцій (при придбанні запасів за готівкові кошти). Надходження матеріалів на підприємство реєструються у журналі обліку вантажів, що надійшли (форма М-1). При оприбуткуванні їх на склад перевіряють їх відповідність кількості і якості, відображеної у супровідних документах до фактичних.

Якщо фактична наявність поставлених матеріалів відпо­відає укладеній угоді та супровідним документам, їх оприбут­кування на склад здійснюється за документами постачальни­ка або за прибутковим ордером (форма № М-4). Прибуткові ор­дери виписуються на кожну партію поставки. У випадку виявлення розбіжності фактичної поставки запасів до вказа­ної у супровідних документах чи в договорі складається акт про приймання матеріалів (форма № М-7), Акт складається та­кож у випадках невідфактурованих поставок, тобто при над­ходженні запасів на підприємство без супровідних документів. У випадку складання акта прибутковий ордер не виписується.

Після надходження запасів документи на їх оприбуткуван­ня відображаються у реєстрі приймання-здачі документів (фор­ма М-13), який передається завідуючим складом в бухгалтерію в одному екземплярі разом з первинними документами.

При надходженні на склад запасів, виготовлених власни­ми силами, їх оприбуткування здійснюється на підставі накладної-вимоги (форма М-11). Вона складається матеріально-відповідальною особою, що передає запаси у двох примірни­ках. Перший примірник є основою для списання запасів з матеріально-відповідальної особи цеху (комірника, бригади­ра), другий - передається на склад для оприбуткування запасів.

На підставі перевірених документів постачальників бух­галтерією виписується картка складського обліку матеріалів (форма М-12) (на кожне найменування, вид або номенклатур­ний номер матеріалів), яка реєструється у реєстрі і отримує реєстраційний номер. Усі надходження і вибуття запасів завідуючий складом зобов'язаний відображати в картках, виводячи залишок після кожної операції. На окремі номенклатурні номери (види) матеріалів ним виписується і прикріплюється матеріальний ярлик (форма № М-16).

Вибуття матеріальних запасів зі складу здійснюється за такими напрямками:

- відпуск на виробництво та загальновиробничі потреби;

- відпуск для задоволення адміністративних потреб;

- відпуск для задоволення потреб відділу збуту;

- списання за невідповідності критеріям визнання активом;

- безоплатна передача;

- обмін на подібні та неподібні активи;

- списання через втрати (крадіжки, псування);

- реалізація на сторону;

- інші напрямки.

Відпуск матеріалів для внутрішніх потреб здійснюється за накладними — вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) ма­теріалів (форма № М-11) або лімітно-збірними картами (фор­ми М-8, М-9). Лімітно-збірна карта заповнюється в двох при­мірникам напередодні отримання запасів, виходячи з потре­би в них, що визначається окремими замовленнями. Факт відпуску запасів зі складу підтверджується підписами завідую­чого складом і отримувача матеріалів. Завідуючий складом підписується у примірнику лімітно-забірної карти, що знахо­диться у завідуючого складом, завідуючий складом - у при­мірнику отримувача матеріальних цінностей.

При одноразовому відпуску матеріалів для внутрішніх потреб заповнюють акт-вимогу на відпуск (внутрішнє пере­міщення) матеріалів, акт вимогу на заміну (додатковий відпуск) матеріалів.

При реалізації і безкоштовній передачі матеріалів на сто­рону складають накладну на відпуск товарно-матеріальних цінностей (форма М-20) або товарно-транспортну накладну (форма М-6).

Накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей ви­писується підприємством, що здійснює їх відпуск у трьох примірниках. У ній вказується така інформація: дата випис­ки, назва підприємства-постачальника, назва підприємства-покупця, номенклатура і характеристика запасів, що відпускаються, їх ціна, кількість та сума, через кого отримуються цінності, дата і номер довіреності підприємства-покупця. Дозвіл на відпуск підписує уповноважена особа підприємства та головний бухгалтер. Перший примірник накладної отримує підприємство - отримувач товарно-матеріальних цінностей, за яким здійснює їх оприбуткування, другий — залишається на складі підприємства-постачальника, як підтвердження факту відвантаження цінностей, третій - залишається на пропуск­ному пункті підприємства-постачальника для контролю за ви­везенням матеріальних цінностей з підприємства.

Товарно-транспортна накладна використовується при перевезенні матеріальних цінностей вантажним автотранспор­том. У ній відображають перелік усіх матеріальних цінностей, що підлягають перевезенню на даному автомобілі та наводять їх характеристики. При неможливості перерахування у товар­но-транспортній накладній усієї номенклатури запасів, що будуть перевозитись, до неї додається товарна накладна, накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма № 11), накладна на відпуск матеріалів (форма М-20), сертифікат. Відвантаження матеріалів покупцям здійснюєть­ся на підставі їх довіреностей (форма № М-2).

Для співставлення фактичної наявності матеріалів на складі з їх залишками заданими обліку на підприємстві періо­дично проводиться інвентаризація запасів. Порядок проведен­ня інвентаризації визначається Інструкцією з інвентаризації № 69. Для фактичного відображення матеріальних цінностей, виявлених під час інвентаризації, використовується інвента­ризаційний опис (форма № М-21).

З усіма працівниками діяльність яких безпосередньо по­в'язана із зберіганням, обробкою, відпуском (продажем) ма­теріальних цінностей укладаються договори повної матеріаль­ної відповідальності. Договори можуть бути укладені лише з особами, що досягли віку 18 років. У договорі визначаються зобов'язання працівника щодо забезпечення збереженості ма­теріальних цінностей підприємства, необхідність ведення їх обліку та складання звітності про залишки матеріальних цінно­стей, приймання участі в їх інвентаризації.

При цьому за умовами договору адміністрація зобов'я­зується створити умови, необхідні для забезпечення збереженості матеріальних цінностей та роботи з ними, забезпечити відповідною нормативно-довідкової літературою.

Працівник здійснює відшкодування за нестачі і втрати матеріальних цінностей лише за умови, що вони стались з його вини у розмірах, передбачених чинним законодавством.