Облік незавершеного виробництва та готової продукції

Продукція, що не пройшла всіх етапів технологічної об­робки на даному підприємстві і не відповідає визначеним па­раметрам та стандартам, а також незавершені роботи, не прий­няті замовниками, вважаються незавершеним виробництвом.

Для визначення розміру незавершеного виробництва не­обхідно врахувати облік руху сировини і матеріалів, деталей, вузлів та напівфабрикатів, ступінь їх обробки та всі витрати на обробку, включаючи накладні витрати.

За дебетом рахунку 23 "Виробництво" відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також роз­поділені Загальновиробничі витрати і втрати від браку продукції (робіт, послуг) з технологічних причин, за креди­том - вартість фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом готової продукції (у дебет рахунків 26, 27), вартість виконаних робіт і послуг (у дебет рахунку 90), со­бівартість виготовлених у допоміжних (підсобних) вироб­ництвах виробів, робіт, послуг (інструменту, енергії, ремон­тно-транспортних послуг тощо).

Аналітичний облік за рахунком 23 "Виробництво" ведеть­ся за видами виробництв, за статтями витрат і видами або гру­пами продукції, що виробляється. На великих виробництвах аналітичний облік витрат може вестися за підрозділами підприємства та центрами витрат і відповідальності.

У виробництвах, що мають постійні залишки незаверше­ного виробництва, для визначення витрат, що відносяться до готової продукції, їх необхідно постійно щомісячно оцінювати.

Собівартість готової продукції при наявності незаверше­ного виробництва визначають таким чином: до незавершено­го виробництва на початок місяця додають затрати звітного місяця, вираховують повернення і списання сум, а також не­завершене виробництво на кінець звітного періоду. Тому пра­вильна оцінка незавершеного виробництва є важливою.

При визначенні вартості незавершеного виробництва слід враховувати:

- фактично здійснені прямі витрати (за первинними до­кументами);

- транспортно-заготівельні витрати — за середнім відсот­ком, виходячи з вартості витрачених матеріальних цінностей;

- додаткову заробітну плату — за визначеним відсотком;

- витрати на соціальне страхування — за відсотками, виз­наченими у відповідності до вимог чинного законодавства до основної та додаткової заробітної плати;

- загальновиробничі накладні витрати — виходячи з виз­наченої підприємством бази розподілу.

Для точнішої оцінки незавершеного виробництва підприємства проводять його інвентаризацію. У акті інвента­ризації залишки незавершеного виробництва відображають за окремими об'єктами обліку витрат, виходячи із ступеня їх об­робки і порівнюють з даними, отриманими з бухгалтерського обліку. Отримані відхилення аналізують.

 

Облік браку у виробництві

Значну частину в непродуктивних витратах підприємства займають втрати від браку.

Браком у виробництві вважається продукція, напівфаб­рикати, деталі, вузли й роботи, які не відповідають за своєю якістю встановленим стандартам або технічним умовам і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням або можуть бути використані тільки після додаткових витрат на виправлення.

У процесі виробництва продукції можливі також техно­логічні втрати. До них належать витрачання сировини і мате­ріалів та інших запасів, внаслідок яких неможливо оприбутку­вати готову продукцію. Порядок їх розрахунку для промисло­вих підприємств визначені Методичними рекомендаціями по формуванню собівартості продукції (робіт, послуг), затверд­жені Державним комітетом промислової політики України від 02.02.2001р. №47.

Наприклад, підприємство займається виготовленням фар­би. За затвердженою технологією виробництва для виготов­лення однієї партії фарби робітники закладають в обладнання усі необхідні складові вагою 500 кг. Вихід готової фарби при повному дотриманні технології складе близько 485-485 кг. У даному випадку 15-20 кг вкладених матеріалів будуть техноло­гічними втратами. Оцінка технологічних втрат за прямими матеріальними витратами здійснюються за нормативними калькуляціями або технологічними картами, за витратами з оплати праці з нарахуваннями на соціальне страхування - з нормативами з урахуванням виконаних операцій, загальновиробничими накладними витратами — за відсотком, виходячи з порядку їх розподілу підприємством. Технологічні втрати спи­суються на собівартість виготовленої у звітному періоді про­дукції або на незавершене виробництво.

Брак продукції поділяється на зовнішній, тобто виявлений споживачем і пред'явлений для відшкодування збитків, та внутрішній, виявлений в процесі виробництва. У залежності від характеру відхилень від нормативів він може бути оста­точним або виправним.

Облік витрат на виправлення браку та вартість остаточ­ного браку відображається підприємством на рахунку 24 "Брак у виробництві". За дебетом рахунку 24 "Брак у виробництві" відображаються витрати виявленого зовнішнього та внутріш­нього браку (вартість невиправного, остаточного браку та вит­рати на виправлення браку), витрати на гарантійний ремонт в обсязі, що перевищує норму, витрати на утримання гаран­тійних майстерень; за кредитом - суми, що відносяться на зменшення витрат на брак, та сума, що списується на витрати на виробництво як втрати від браку, суми зменшення втрат від браку продукції: вартість відходів від бракованої про­дукції або реалізації її за зменшеною ціною; вартість утриман­ня з винуватців браку; суми відшкодувань, одержаних від постачальників недоброякісних матеріалів та напівфабрикатів, які спричинили брак продукції.

При зовнішньому браку, виявленому покупцем після повернення ним продукції, підприємство здійснює корегуван­ня отриманих доходів, визнаних податків та собівартості реалізо­ваної продукції. Для відображення операцій з обліку браку складаються такі облікові записи:

Таблиця 10.10 Кореспонденція рахунків при обліку браку

№	Зміст операції	Кореспонденція рахунків
		Дебет	Кредит
	Здійснено витрати для виправлення виправного браку:	24 «Брак у виробництві"	23 "Виробництво"
	- матеріалів	24 "Брак у виробництві"	20 "Виробничі запаси"
	- малоцінних та швидкозношуваних предметів	24 "Брак у виробництві"	22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети"
	- оплата праці	24 "Брак у виробництві"	66 "Розрахунки з оплати праці"
	- соціальне страхування	24 "Брак у виробництві"	65 "Розрахунки за страхуванням"
2.	Списання витрат на виправлення браку на собівартість продукції	23 "Виробництво"	24 "Брак у виробництві"
3.	Списана фактична собівартість остаточного браку	24 "Брак у виробництві"	23 "Виробництво"
4.	Здійснено відшкодування втрат від браку за рахунок винуватців	375 "Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків"	24 "Брак у виробництві"
5.	Оприбуткування матеріалів, які можливо використати повторно	20 "Виробничі запаси" 209 "Інші матеріали"	24 "Брак у виробництві"
6.	Корегування доходів у зв'язку з поверненням покупцями бракованої готової продукції	704 "Вирахування з доходу"	36 "Розрахунки з покупцями та замовниками"
7.	Корегування запасів та собівартості реалізованої продукції на суму повернень (метод "сторно")	901 "Собівартість реалізованої готової продукції"	26 "Готова продукція"

Аналітичний облік за рахунком 24 "Брак у вироб­ництві" ведеться за видами виробництва.

Втрати від браку відображаються в тому місяці, у якому вони виявлені. На виявлений брак відділом технічного конт­ролю складається акт про брак, у якому вказується місце ви­никнення браку, кількість бракованих виробів, причина бра­ку, а також особи, винні у виникненні браку.

Підприємство повинне скласти перелік можливих при­чин виникнення браку, включаючи технологічні втрати, вину­ватців браку. Якщо брак виник з вини працівників, то отри­мані втрати або здійснені витрати на його виправлення утри­муються з нарахованої їм заробітної плати (за письмовою заявою працівників). Якщо брак виник через поставки неякіс­них матеріалів постачальниками, то підприємство виставляє їм претензії відповідно до умов укладених договорів.