Зміст та необхідність облікових оцінок

Майно та господарські операції підприємства підлягають вимірюванню та оцінці. Вимірювання здійснюють у натураль­них показниках: грамах, кілограмах, центнерах, тоннах, шту­ках, людино-годинах, людино-днях тощо.

Однак для визнання майна, зобов'язань та господарсь­ких операцій у фінансовій звітності необхідною умовою є мож­ливість їх оцінки у грошовому вираженні.

Оцінка — це процес визначення вартості об'єктів у гро­шовому вираженні, проведений таким чином, щоб її можна було використати як для окремих об'єктів бухгалтерського об­ліку, так і для їх груп.

Грошова оцінка об'єктів бухгалтерського обліку здійснюється за принципом єдиного грошового вимірника, що вимагає вимірювання та узагальнення всіх господарських опе­рацій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній гро­шовій одиниці - у гривні. Отже, якщо підприємство здійснює операції з іноземною валютою або в іноземній валюті, то в бухгалтерському обліку їх реєстрація здійснюється за курсом На­ціонального банку на дату здійснення операції чи на звітну дату. Однак досить часто користувачам для прийняття рішень необхідна інша інформація: про розмір виробничих площ, про потужність обладнання та очікувані терміни його служби. Якщо виникає потреба в такій інформації, вона розкривається у примітках до фінансової звітності.

При оцінці активів перевага надається їх історичній (фак­тичній) собівартості, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання.

Оцінки в бухгалтерському обліку здійснюються:

- на дату придбання активів або виникнення зобов'язань;

- на дату передачі (обміну).

Наведені види оцінки обумовлюються тим, що підприєм­ство одночасно працює на двох ринках: купівлі і продажу, ціни на яких навіть для тих самих активів можуть відрізнятися. На­приклад, підприємство купило товари, собівартість придбан­ня яких складає 12 грн. за одиницю і продало їх за 17 грн. за одиницю на ринку продажу.

Ціна продажу активу може відрізнятись від придбання через втрату активом вартості, інфляцію, зростання цін, фізич­ний чи моральний знос. Наприклад, підприємство придбало токарний верстат, вартість якого (включаючи витрати на прид­бання) склали 8 250 грн. для заточування деталей. Через 2 роки експлуатації було прийняте рішення про продаж верстата. Ціна його реалізації склала 5 200 грн. Вартість верстата на ринку продажів зменшилася порівняно з вартістю придбання, оскіль­ки за час його використання підприємством він зазнав фізич­ного зносу (2 роки експлуатації) та морального (за 2 роки на ринку з'явилися нові моделі) зношення.

В умовах зміни цін або інфляції активи, що утримуються на балансі підприємства, підлягають дооцінці. Окремими П(С)БО визначено, що дооцінка можлива лише для необо­ротних активів (основних засобів, нематеріальних активів). Оборотні активи оцінюються переважно за собівартістю прид­бання.

 

Оцінка на дату придбання (виготовлення) активів

Оцінка на дату придбання включає суму всіх переданих підприємством грошових коштів чи матеріальних цінностей. Загальна сума здійснених витрат за придбання права власності і використання активу складає його собівартість або первісну вартість.

Первісна вартість активу складається з таких витрат:

- суми, сплачені постачальникам (за винятком непрямих податків, що відшкодовуються підприємству);

- реєстраційні збори, державне мито;

- ввізне мито;

- суми непрямих податків, що не відшкодовуються підприємству;

- витрати на транспортування, включаючи страхування ризиків перевезення;

- інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням активів та доведенням до стану, у якому вони придатні до ви­користання у запланованих цілях.

Якщо активи отримуються в обмін на інші немонетарні (негрошові) активи або безоплатно, їх оцінка здійснюється за справедливою вартістю.

Справедлива вартість - це вартість, за якою можуть бути обміняні активи між незалежними, зацікавленими та обізна­ними сторонами.

Оцінка об'єктів при негрошовому обміні залежить від того, чи є ці об'єкти подібними.

Подібними вважаються об'єкти, які мають однакове функціональне призначення та однакову справедливу вартість. Отже, об'єкти, що відрізняються за функціональним призначен­ням або за справедливою вартістю, вважаються неподібними.

За умови, що балансова вартість переданих запасів є ниж­чою від їх справедливої вартості, то вони приймаються до об­ліку за балансовою вартістю.

При обміні активами, неподібними функціональним при­значенням або справедливою вартістю, первісною вартістю придбаних активів вважається справедлива вартість отриманих запасів.

Справедлива вартість придбаних підприємством іденти­фікованих активів і зобов'язань наведена в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Визначення справедливої вартості придбаних ідентифікованих активів

Матеріали	Відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання)
Основні засоби
1. Земля та будівлі	Ринкова вартість
2. Машини та устаткування	Ринкова вартість. У разі відсутності даних про ринкову вартість - відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки
3. Інші основні засоби	Відновлювальна вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки
Нематеріальні активи	Поточна ринкова вартість. За відсутності такої вартості - оціночна вартість, яку підприємство сплатило б за актив у разі операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами, виходячи з наявної інформації
Чисті активи або зобов'язання за пенсійними програмами з передбаченими виплатами	Теперішня (дисконтована) сума належних виплат пенсій за вирахуванням справедливої вартості будь-яких активів пенсійної програми
7. Податкові активи та зобов'язання	Сума податкових пільг чи податків, що підлягають сплаті, які виникають унаслідок об'єднання підприємств
8. Поточні та довгострокові зобов'язання	Теперішня (дисконтована) сума, яка має виплачуватися при погашенні заборгованості, визначеної за відповідними поточними відсотковими ставками. Дисконтування не здійснюється для короткострокових зобов'язань, якщо різниця між номінальною сумою зобов'язання та дисконтованою сумою є несуттєвою (менше 5% номінальної вартості)
9. Несприятливі контракти та інші ідентифіковані зобов'язання	Теперішня (дисконтована) сума, яка підлягає сплаті при погашенні зобов'язання, визначення за відповідною поточною відсотковою ставкою.

Ідентифіковані активи та зобов'язання — придбані акти­ви та зобов'язання, які на дату придбання відповідають кри­теріям визнання статей балансу, визначених П(С)БО 2 "Ба­ланс".

Справедлива вартість активів не може бути самостійною оцінкою і визначається в порівнянні до вартості обмінюваних об'єктів.

Активи, виготовлені підприємством (готова продукція, основні засоби), виконані роботи чи надані послуги оцінюють­ся за собівартістю виготовлення або нормативними витратами. Для визначення фактичної собівартості активів використо­вують калькуляцію. Калькуляцію складають за окремими об'єктами обліку в розрізі статей витрат. Процес визначення собівар­тості активу називається калькулюванням. Підприємство може використовувати різні способи калькулювання продукції, робіт, послуг. Усі вони зводяться до відповідної грошової оці­нки об'єктів обліку.

До виробничої собівартості продукції включаються:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- загальновиробничі витрати.

Перелічені статті калькуляції для цілей управлінського обліку є більш деталізованими. Наприклад, калькуляція со­бівартості продукції містить повний перелік матеріалів, які використовуються, а також їх кількість та вартість, суму вит­рат на оплату праці та на соціальні заходи, суму загальновиробничих витрат.

Не включаються до собівартості виготовлених підприєм­ством активів витрати, які безпосередньо не можна пов'язати з їх виробництвом. Наприклад, витрати на відсотки за позика­ми, отриманими для придбання матеріалів, витрати на послу­ги банків, витрати управління підприємством, на збут та інші. Такі витрати називаються витратами періоду і списуються у ті періоди, коли фактично вони були здійснені.