Зміст і види запасів та завдання їх обліку 





Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Зміст і види запасів та завдання їх обліку



Запаси — це оборотні активи підприємства, які викорис­товуються переважно в одному операційному циклі діяльності підприємств або в період до одного року. Запаси складають основу виготовлюваної продукції (сировина і основні матеріа­ли), сприяють процесу її виготовлення або покращують влас­тивості готової продукції.

Методологічні засади формування інформації про виз­нання, оцінку запасів, їх розкриття у фінансовій звітності виз­начено у П(С)БО 9 "Запаси".

За П(С) БО 9 запаси - це активи, які:

— утримуються для подальшого продажу за умов звичай­ної господарської діяльності (товари, готова продукція);

— перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва (незавершене виробництво);

— утримуються для споживання під час виробництва про­дукції та надання послуг, а також для управління підприєм­ством (сировина, основні і допоміжні матеріали, малоцінні та швидкозношувані предмети).

До окремих груп запасів підприємства відносять:

— сировину і основні матеріали, призначені для вироб­ництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуго­вування та адміністративних потреб;

— незавершене виробництво — це продукція (робота, послу­ги), що не пройшли всіх стадій обробки на даному підприємстві;

— готову продукцію — предмети, обробка яких завершена на даному підприємстві, відповідають визначеним стандартам і технічним вимогам та призначені для продажу;

— товари — матеріальні цінності, придбані підприємством з метою подальшого продажу;

— малоцінні та швидкозношувані предмети — це засоби праці, що використовуються в процесі виробництва чи для ад­міністративних цілей не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більший одного року;

— молодняк тварин і тварини на відгодівлі, якщо вони оці­нюються за нижчою з двох оцінок: первісною вартістю або чи­стою вартістю реалізації запасів.

Норми П(С)БО 9 "Запаси" не поширюються на такі за­паси:

— незавершені роботи за будівельними контрактами, включаючи контракти з надання послуг, що безпосередньо по­в'язані з ними;

— фінансові активи (цінні папери, що утримуються з ме­тою продажу тощо);

— молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, корисні копалини, якщо вони оцінюються за чистою вартістю реалізації відповідно до інших положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Одиницею обліку запасів є їх однорідна група або вид. Де­талізацію об'єктів обліку запасів підприємство здійснює само­стійно, виходячи з управлінських потреб та витрат на ведення обліку. Як правило, облік запасів ведеться за їх видами, які відрізняються від інших видів хоча б однією ознакою (розмі­ром, кольором та ін.). У окремих випадках, коли деталізація за видами не важлива, декілька видів запасів для цілей обліку можуть об'єднати в групи (особливо в умовах ведення обліку вручну). Наприклад, на складі підприємства є сталеві листи розміром 1,5x1 м товщиною 8 мм і 9 мм. Призначення та умо­ви використання цих листів однакові, отже, можна вести облік обох видів листів різної товщини як одного об'єкта обліку.

Для правильної організації обліку матеріалів підприємству доцільно сформувати номенклатуру-цінник.

Номенклатура — систематизований перелік назв мате­ріалів, напівфабрикатів, запасних частин, палива та інших ма­теріальних цінностей, що використовуються на даному підприємстві. Номенклатурний перелік матеріальних ціннос­тей підприємства повинен містити таку інформацію про кож­ний вид або групу матеріалів: технічно правильну назву; повну характеристику (вид, марка, сорт, розмір, одиниця виміру та ін.); номенклатурний номер - цифрові умовні позначення пе­рерахованих ознак матеріалу; ціна кожного виду або групи ма­теріалів. Номенклатурні номери в процесі ведення обліку про­ставляються на усіх документах і в облікових регістрах, у яких відображається облік матеріалів, що сприяє зростанню точності обліку запасів та зменшенню затрат на його ведення.

Основні завдання обліку запасів такі:

—раціональне визначення одиниці обліку запасів та фор­мування номенклатури-цінника;

— організація складського господарства;

— достовірне визначення первісної вартості запасів;

— визначення умов переоцінки запасів на дату балансу та методів їх оцінки при вибутті;

— відображення на рахунках обліку операцій з надходжен­ня і вибуття запасів та точне визначення залишків запасів;

— розкриття інформації про запаси у примітках до фінан­сової звітності.

Матеріальні цінності, що знаходяться на підприємстві в умовах обмеженості доступу інших працівників і закріплюють­ся договорами матеріальної відповідальності з матеріально відповідальними особами, що забезпечує умови для уникнен­ня їх втрат. Такі договори передбачають повну матеріальну відповідальність осіб, які приймають, зберігають та відпуска­ють матеріальні цінності і укладаються перед початком їх ро­боти.

 

Умови визнання запасів

Запаси визнаються підприємством за таких умов:

- існує імовірність того, що підприємство отримає в май­бутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням;

- їх вартість може бути достовірно визначена.

Як правило, підприємство включає до складу запасів на дату балансу лише фактично отримані цінності і списує зі скла­ду запасів фактично відвантажені. Однак в окремих випадках за умовами договорів поставки у складі запасів можуть рахува­тись і такі, що вже відвантажені з підприємства (право влас­ності на які в нього залишилось) і такі, що повинні надійти, якщо підприємству-покупцю перейшло право власності на них, тобто товари в дорозі.

Перехід права власності на товари в дорозі і пов'язані з ним ризики та вигоди визначається умовами постачання. Перелік умов постачання наводиться у Міжнародних правилах інтерп­ретації комерційних термінів "ІНКОТЕРМС", якими корис­туються у багатьох країнах світу, в тому числі і в Україні. Найбільш поширені з них - FСА, ЕХW, FОВ та ін.

FСА (франко-перевізник) означає, що продавець постав­ляє товар покупцеві, який буде і перевізником у визначене в угоді місце. Моментом переходу права власності буде отриман­ня покупцем товару та документів на нього у визначеному в угоді місці. Подальші витрати на доставку товару здійснюються за рахунок покупця.

ЕХW (франко—завод) — покупець отримує товар безпо­середньо на підприємстві виробника разом з документами.

Момент передачі—отримання товару означає для продавця (ви­робника) факт передачі власності та всіх ризиків та вигод, по­в'язаних з цим правом; для покупця — факт отримання товарів у власність. Перевезення товару від виробника (продавця) до покупця здійснюється за рахунок покупця.

FОВ (франко-борт, порт відвантаження зазначені) — мо­ментом передачі права власності продавця вважається перехід товару поза поручні судна в порту відвантаження. Всі подальші витрати з перевезення товару несе покупець.

Не вважається передачею фактичне відвантаження запасів зі складу підприємства за договорами посередництва.

До посередництва відносять діяльність, за якою один суб'єкт підприємницької діяльності (посередник) за доручен­ням, в інтересах і за рахунок іншого суб'єкта (замовник) здійснює певні юридичні або фактичні дії з третіми особами, у тому числі забезпечує укладення та реалізацію господарських договорів між ними. Безпосереднім результатом посередниць­кої діяльності за умовами укладених договорів є послуга, за яку посередник отримує оплату (комісійні). Можливі такі форми здійснення посередницьких операцій, що визначаються умо­вами укладених договорів : комісії, консигнації, схову, довір­чого управління, та ін.

Угоди комісії чи консигнації передбачають, що власник (ко­мітент або консигнант) передає свій товар торговельному аген­ту (комісіонерові або консигнаторові) для реалізації. Така пе­редача товару не вважається його вибуттям зі складу підприємства власника, хоча фактично він знаходиться в аген­та, який приймає на себе відповідальність за його збереження. В агента такі запаси обліковуються на позабалансовому рахунку 02 "Активи на відповідальному зберіганні", субрахунок 024 "Товари, прийняті на комісію". Після реалізації товару агент передає виручені кошти власникові за вирахуванням комісій­них, що найчастіше складають обумовлений відсоток від суми реалізації. Підприємство-власник запасів буде визнавати змен­шення товарів лише після фактичного продажу агентом покуп­цям.

За договором схову майно, що передається на зберігання, залишається власністю сторони, яка передала на відповідаль­не зберігання за оплату і обліковується в складі його активів.

Отримане на зберігання майно відображається в сторони, що зберігає (охоронця) на позабалансовому рахунку 02 "Активи на відповідальному зберіганні", субрахунок 023 "Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні".

При укладенні договору довірчого управління майно зали­шається на балансі власника (засновника довірчого управлін­ня). У довірчого керуючого воно обліковується на позабалан­совому рахунку 02 "Активи на відповідальному зберіганні", субрахунок 025 "Майно в довірчому управлінні."

Не відображається вибуття запасів при їх передачі у пе­реробку іншому підприємству (на сторону). Наприклад, підприємство займається складанням автомобілів. Для забез­печення кращої якості готових виробів необхідно здійснити гальванізацію окремих деталей. Підприємство не має гальва­нічного цеху і передає деталі на гальванізацію спеціалізовано­му підприємству, яке виконує ці роботи швидко та якісно. Після проведення робіт з гальванізації запасні частини повер­таються на склад і готові до використання. Протягом усього цього періоду ці запасні частини обліковуються на балансі підприємства-власника.

При укладенні договору застави (наприклад, як умова при отриманні позики) запаси підприємства (найчастіше це гото­ва продукція) знаходяться на складі підприємства але не мо­жуть використовуватись за призначенням (бути реалізовані або використані у виробничому процесі), їх використання можливе лише після завершення договору застави за умови повернення позики та відсотків за неї. При неповерненні позики (несвоє­часному поверненні) заставні запаси підлягають реалізації бан­ком або іншою фінансовою установою, що надала позику.

Не визнаються запасами також суми попередньої оплати за запаси. У такому випадку виникає заборгованість постачаль­ника перед підприємством.

Якщо підприємство фактично отримало запаси, але не отримало документів постачальника на ці запаси, то воно може визнати їх за балансом за таких умов:

— їх постачання передбачене раніше укладеними угодами;

— кількість і якість отриманих запасів задовольняє покупця; - покупець може здійснити їх достовірну оцінку запасів. Такі поставки називаються невідфактурованими.

Отже, підприємство включає до складу залишків запасів:

— власні запаси, що знаходяться на складах, магазинах, у виробничих цехах, які повністю ним контролюються;

— власні запаси, що знаходяться на складах, контроль над якими обмежений;

— запаси в дорозі, за якими, за умовами укладених дого­ворів, підприємству перейшло право власності;

— невідфактуровані поставки;

Не включаються до складу запасів:

— матеріали, прийняті на переробку;

— матеріальні цінності, прийняті на відповідальне збері­гання;

— товари на комісії;

— матеріальні цінності, отримані за договорами схову;

— матеріальні цінності, отримані в довірче управління;

— попередня оплата за матеріальні цінності.

 





Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; просмотров: 202; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.224.133.198 (0.008 с.)