НЕ 1.8. Правова природа та особливості фінансового контролю в Україні

НЕ 1.8. Правова природа та особливості фінансового контролю в Україні

План

Поняття, зміст і значення фінансового контролю.

Види фінансового контролю.

Методи та форми фінансового контролю.

Система органів фінансового контролю.

Основна література:

1. Лимская декларация руководящих принципов контроля. Принятая IX Конгрессом Международной организации высших контрольных органов (ИНТОСАИ) в 1977 году.

2. Reed B.J., Swain J.W. Public Finance Administration. – 2nd ed. – Thousand Oaks, CA: SAGE Publications, 1996. – P. 301-331. – (392 p.)

3. Дмитренко Е.С. Фінансове право України. Загальна частина: Навчальний посібник. – К.: Алерта; КНТ, 2006. – С. 206-298.

4. Савченко Л.А. Правові проблеми фінансового контролю в Україні: Монографія. – Ірпінь: Академія державної податкової служби України, 2001. – 407 с.

5. Орлюк О.П. Фінансовий контроль у сфері діяльності банківських установ // Науковий вісник Чернівецького університету. Збірник наукових праць. Вип. 180. Правознавство. – Чернівці: Рута, 2003. – С. 105-109.

6. Савченко Л.А. Правові проблеми класифікації фінансового контролю за формою // Науковий вісник Чернівецького університету. Збірник наукових праць. Вип. 180. Правознавство. – Чернівці: Рута, 2003. – С. 92-96.

 

Додаткова література:

1. Eijffinger S., Masciandaro D. Handbook of Central Banking, Financial Regulation and Supervision. – Cheltenham, UK: Edward Elgar Pub., 2012. – 672 p.

2. Huang R.H., Schoenmaker D. (Eds.). Institutional Structure of Financial Regulation: Theories and International Experiences. – New York: Routledge, 2014. – 280 p.

3. Kellermann J.A., Haan J. de, Vries F. de. (Eds.). Financial Supervision in the 21st Century. – Heidelberg: Springer; 2013. – 232 p.

4. Kremers J., Schoenmaker D., Wierts P.J. Financial Supervision in Europe. – Cheltenham: Edward Elgar Pub., 2003. – 208 p.

5. Masciandaro D., Quintyn M. (Eds.). Designing Financial Supervision Institutions: Independence, Accountability and Governance. – Chelteham: Edward Elgar Pub., 2007. – 504 p.

6. Poto M. Financial Supervision in a Comparative Perspective. – Intersentia, 2010. – 110 p.

7. Wymeersch E., Hopt K., Ferrarini G. Financial Regulation and Supervision: A post-crisis analysis. – Oxford: Oxford University Press, 2012. – 560 p.

8. Фінансове право: навч. посіб. / За ред. проф. М.П. Кучерявенка. – Х.: Право, 2010. – 286 с.

9. Фінансове право: підручник / За ред. А.Й. Іванського. – К.: Київський міжнародний університет, 2014. – 685 с.

10. Фінансове право: проблеми розвитку та застосування: [монографія] / А.Т. Ковальчук, А.В. Матіос; заг. ред. Л.К. Воронової. – К.: Парламентське вид-во, 2010. – 480 с.

Поняття, зміст і значення фінансового контролю.

Важливою сферою діяльності держави, органів місцевого самоврядування та громадськості є контроль за станом економіки, розвитком соціальної сфери. Однією з ланок системи контролю є фінансовий контроль, який можна розглядати у декількох аспектах: як невід'ємну складову частину правового регулювання публічних фінансів; як спеціальну галузь контролю, що здійснюється як на державному, так і на місцевому та громадському рівнях.

У першому аспекті фінансовий контроль - це регламентована нормами права діяльність державних, місцевих, громадських та інших суб'єктів з перевірки своєчасності та точності фінансового планування, обґрунтованості та повноти надходжень до відповідних фондів коштів, правильності та ефективності їх використання;

у другому аспекті - це вид контролю за законністю і доцільністю дій у сфері розподілу та перерозподілу ВВП та НД, який здійснюється в установленому правовими нормами порядку усією системою органів державної влади, а також органів місцевого самоврядування та спеціально створеними контрольними органами за сприяння громадських організацій, трудових колективів та громадян.

Інститут фінансового контролю є відокремленою, стійкою групою норм, що регулюють єдиний комплекс фінансово-контрольних правовідносин. Він має складну структуру, оскільки складається з фінансово-правових норм, які не лише визначають поняття фінансового контролю, його завдання, цілі та принципи здійснення, а також його види, форми і методи, а й регулюють організацію і порядок проведення фінансового контролю.

Законодавчого визначення фінансового контролю немає проте є визначення одного з видів фінансового контролю у Податковому кодексі України – податкового контролю ст.. 61. Податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також: дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодав­ства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль у частині здійснення заходів, що вжива­ються митними органами з метою перевірки правильності нараху­вання, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, є складовою частиною митного контролю.

Метою фінансового контролю є:

- контроль за виконанням державного та місцевих бюджетів;

- контроль за організацією грошового обігу;

- захист фінансових прав та інтересів суб'єктів фінансових пра­вовідносин;

- вжиття заходів з метою усунення та запобігання фінансовим правопорушенням.

Мета фінансового контролю конкретизується у йогозавданнях. До завдань фінансового контролю належать такі:

1) забезпечення дотримання норм чинного законодавства та нор­мативних актів, які регулюють правове регулювання публічних фінансів;

2) забезпечення своєчасності та повноти виконання фінансових зобов'язань перед державним, місцевими бюджетами, ціль­овими позабюджетними фондами коштів усіма суб'єктами фінансових правовідносин;

3) забезпечення дотримання правил здійснення фінансових операцій, розрахунків та зберігання коштів підприємствами, установами, організаціями;

4) сприяння раціональному витрачанню матеріальних цінностей і коштів на підприємствах, установах, організаціях;

5) запобігання та усунення порушень фінансової дисципліни, бухгалтерського обліку та звітності.

Сутність фінансового контролю розкривається у його призначенні, змісті, принципах, об'єкті та предметі.

Зміст фінансового контролю полягає в:

1) перевірці виконання органами державної влади і місцевого самоврядування, та громадянського суспільства розподілу та перерозподілу ВВП та НД відповідно до своєї компетенції;

2) перевірці виконання юридичними та фізичними особами фінансових зобов'язань перед державою і органами місцевого самоврядування;

3) перевірці правильності використання підприємствами, устано­вами, організаціями державної та комунальної форми власності фінансових ресурсів, що перебувають у їх господарському віданні чи оперативному управлінні;

4) перевірці дотримання правил здійснення фінансових операцій, розрахунків і зберігання коштів підприємствами, установами, організаціями.

Фінансовий контроль ґрунтується на певних принципах, система яких закріплена у Лімській декларації керівних принципів контролю, прийнятій IX Конгресом міжнародної організації вищих контрольних органів (INTOSAL) у жовтні 1977 році, до якої у 1996 році приєдналася й Україна. Серед основних принципів фінансового контролю були передбачені такі:

- незалежність фінансового контролю як невід'ємного атрибуту демократії й обов'язкового елементу управління фінансовими ресурсами;

- законодавче закріплення незалежності органів фінансового контролю;

- визначення необхідності здійснення попереднього контролю й контролю за фактичними результатами;

- наявність внутрішнього та зовнішнього контролю як обов'язкової умови існування фінансового контролю;

- гласність та відкритість контрольних органів з обов'язковою вимогою дотримання комерційної та іншої таємниці, що захищається законом.

Огляд Стратегічного плану INTOSAІ
на 2011-2016 рр.

 

Мета

INTOSAІ - це автономна, незалежна, професійна та неполітична організація, яка створена для взаємодопомоги, обміну ідеями, знаннями та досвідом; діє від імені Вищих органів фінансового контролю (ВОФК) на міжнародному рівні; та підтримує постійне вдосконалення діяльності інших членів ВОФК.

Бачення

Стимулювати належне управління, надаючи допомогу урядам ВОФК, посилювати прозорість, забезпечувати звітність, підтримувати надійність, боротися з корупцією, стимулювати довіру суспільства, сприяти правильному та ефективному використанню державних ресурсів на користь народів.

Стратегічні цілі

Ціль 1: Підзвітність та професійні стандарти Метою цілі 1 є існування сильних, незалежних та багатовекторних ВОФК та заохочення до належного управління: 1) розробка та впровадження міжнародних стандартів для Вищих органів фінансового контролю (ISSAI) та 2) розробка та прийняття відповідних та ефективних професійних стандартів. Ціль 2: Інституційний розвиток Розвиток інституційного та кадрового потенціалу шляхом навчання, надання технічної допомоги, обміну інформацією та інших засобів. Ціль 3: обмін знаннями та навчання Співробітництво та постійний обмін знаннями між ВОФК, включаючи проведення семінарів, розробку керівних положень та проведення досліджень з питань, що становлять спільний інтерес. Ціль 4: зразкова міжнародна організація Організація діяльності та управління INTOSAІ проводиться шляхами, які сприяють ефективній роботі, своєчасному прийняттю рішень, ефективному управлінню, враховуючи незалежність, різні моделі та підходи кожного ВОФК.

Основні принципи

Незалежність Цілісність Професіоналізм Надійність Змістовність Співробітництво Прогресивність

 

Зазначені принципи дістали подальше закріплення у документах Європейської організації вищих контрольних органів (EUROSAI), заснованої у листопаді 1990 року у Мадриді за участю представників вищих контрольних органів 32 європейських держав, у національних законодавствах країн Європи, у тому числі й України. Зокрема, 8 червня 2001 року у м. Києві керівниками вищих органів фінансового контролю держав-учасниць СНД на основі Лімської декларації було прийнято Декларацію про загальні принципи діяльності вищих органів фінансового контролю держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав. До принципів, на яких будується діяльність вищих органів фінансового контролю, Декларація віднесла законність, незалежність, об'єктивність, компетентність, оперативність, доказовість, гласність, дотримання професійної етики.

В Україні було прийнято Кодекс етики працівників підрозділу внутрішнього аудиту від 17 жовтня 2011 року, згідно якого для забезпечення довіри, впевненості та поваги до контролюючого органу, та його працівників, вони при виконанні службових обов'язків повинні дотримуватись принципів професійної діяльності.

Основними принципами професійної діяльності при виконанні службових обов'язків Працівником є сумлінність, незалежність та об'єктивність, конфіденційність, професійна компетентність. Працівник повинен сприяти практичному втіленню цих принципів, а також сприяти авторитету Підрозділу та в цілому органу, в якому він працює.

Поведінка Працівників повинна сприяти співпраці та добрим стосункам між ними самими та з іншими особами, з якими Працівники спілкуються в рамках їх діяльності. Справедливість та збалансованість стосунків Працівників зі своїми колегами відповідають як їх інтересам, так і інтересам всієї громадськості.

Об'єктом фінансового контролю є, практично, усі відносини щодо розподілу та перерозподілу ВВП та НД публічного характеру. Але об'єкт фінансового контролю не обмежується лише перевіркою фондів коштів, а включає також контроль за використанням матеріальних, трудових, природних та інших ресурсів.

Безпосереднім предметом фінансового контролю є фінансово-вартісні показники: прибуток, доходи, податки, собівартість, відраху­вання до фондів, виручка від реалізації, які містяться у первинній документації (бухгалтерські звіти, кошториси, баланси тощо) та свідчать про рух коштів.

Серед суб'єктів фінансового контролю слід розрізняти окремо:

а) суб'єкт, який контролює;

б) суб'єкт, якого контролюють,

До першої групи суб'єктів слід віднести державні органи, недержавні та громадські організації, наділені компетенцією в сфері фінансового контролю. До другої групи належать підприємства, установи, організації, фізичні особи, діяльність яких пов'язана з, формуванням, розподілом та використанням централізованих та децентралізованих фондів коштів.

Отже, фінансовий контроль характеризується такими особли­востями:

1) здійснюється спеціальними суб'єктами, наділеними державою особливою компетенцією у сфері фінансового контролю;

2) здійснюється відносно спеціального об'єкта – публічних фінансів;

3) йому властиві цілеспрямованість, єдність та системність.

Значення фінансового контролю полягає в тому, що він є важли­вим засобом:

- забезпечення законності та доцільності правового регулювання публічних фінансів;

- виконання усіма суб'єктами, що здійснюють правового регулювання публічних фінансів, приписів держави, органів місцевого самоврядування у цій сфері;

- своєчасного наповнення бюджетів та цільових позабюджетних фондів коштів;

- суворого й точного дотримання усіма учасниками відносин щодо розподілу та перерозподілу ВВП та НД своїх обов'язків;

- виявлення фактів порушення фінансового законодавства, неналежного виконання учасниками своїх обов'язків та притягнення винних до відповідальності. Фінансовий контроль тісно пов'язаний з такими поняттями, як фінансова дисципліна, фінансове правопорушення та юридична відповідальність.

Згідно ЗУ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов’язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов’язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб’єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб’єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Види фінансового контролю

Фінансовий контроль поділяють на окремі види за різними підста­вами: за часом проведення; за суб'єктами його здійснення; залежно від волевиявлення суб'єктів контрольних правовідносин; за змістом; залежно від характеру взаємовідносин суб'єкта контролю з його об'єктом.

1. Залежно від часу проведення фінансовий контроль буває попе­редній, поточний і наступний. Попередній фінансовий контроль проводиться до початку фінан­сових операцій із мобілізації, розподілу та використання фондів коштів. Він здійснюється на стадії складання, розгляду і затвердження фінансо­во-планових актів (фінансових планів підприємств, кошторисів бюдже­тних установ, проектів бюджетів тощо), які є основою для здійснення фінансової діяльності, а також на етапі розгляду і прийняття рішень із фінансових питань. Цей вид контролю має велике значення для запобігання порушенням фінансової дисципліни: неправильного, нераціонального витрачання матеріальних, фінансових і трудових ресурсів та негативних фінансових результатів.

Поточний фінансовий контроль - це контроль, який проводиться в процесі здійснення фінансових операцій (під час виконання фінансо­вих зобов'язань перед державою, органами місцевого самоврядування, отримання та використання коштів підприємствами, установами, організаціями) та в процесі виконання фінансових планів.

Наступний фінансовий контроль здійснюється після виконання фінансових планів (виконання доходної та видаткової частин бюджету, виконання кошторису бюджетної установи, виконання фінансового плану підприємства) та здійснення фінансових операцій. Цей вид контролю реалізується під час аналізу звітів, бюджетів, кошторисів, балансів, поглибленого вивчення усіх сторін фінансової діяльності і здійснюється після завершення звітного періоду та фінансового року в цілому.

2. За суб'єктами здійснення контролю виділяють державний, місцевий, внутрішньогосподарський, громадський та аудиторський (незалежний) фінансовий контроль. Державний фінансовий контроль здійснюється у межах усієї держави органами законодавчої та виконавчої влади, в тому числі й спеціально створеними для таких цілей. Він призначений для реалізації фінансової політики держави, створення умов для фінансової стабілізації. Реалізується через загальнодержавний і відомчий фінансовий контроль:

а) загальнодержавний контроль здійснюється органами держав­ної влади і управління (Верховною Радою України та підзвітною і підконтрольною їй Рахунковою палатою. Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Міністерством фінансів України, Національним банком України, Державною фіскальною службою України, Державним казначейством України тощо). Фінансовий контроль зазначених органів спрямований на підконтрольних суб'єктів, незалежно від їх відомчої належності, і має щоденний, систематичний та регулярний характер. Ці органи здійснюють контроль під час розгляду прогнозу економічного та соціального розвитку України, під час затвердження Державного бюджету України, його виконання, затвердження звіту про його виконання, реалізації державних програм тощо;

б) відомчий фінансовий контроль - це контроль міністерств, відомств, інших органів виконавчої влади за фінансовою діяльністю підпорядкованих їм підприємств, установ, організацій. Здійснюється їх самостійними структурними контрольно-ревізійними підрозділами (управліннями, відділами, групами), які безпосередньо підпорядковані керівникам. Його об'єктом є фінансова діяльність підвідомчих підприємств, установ, а саме контроль за витрачанням матеріальних та фінансових ресурсів, за станом бухгалтерського обліку та звітності, за виконанням фінансових планів тощо. Порядок здійснення такого контролю міністерствами, відомствами, іншими органами виконавчої влади визначений постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 2011 р. N 1001 "Деякі питання утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення такого аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади".

Місцевий фінансовий контроль - це контроль органів місцевої виконавчої влади та органів місцевого самоврядування під час затвердження місцевих бюджетів, їх виконання, затвердження звітів про їх виконання, реалізації програм місцевого значення, при вирішенні інших фінансових питань на місцевому рівні.

Внутрішньогосподарський фінансовий контроль здійснюється на конкретних підприємствах, установах, організаціях їх керівниками та структурними підрозділами (бухгалтерією, фінансовим відділом, відділом планування, відділом заробітної плати тощо). Проводиться щоденно у процесі фінансово-господарської діяльності. Його об'єктом виступає виробнича та фінансова діяльність як підприємства в цілому, так і його структурних підрозділів (цехів, відділів, філій).

Фінансовий контроль, який здійснюють державні органи і органи місцевого самоврядування, доповнюється громадським фінансовим контролем, що базується на положеннях Конституції України про права громадян: брати участь в управлінні державними справами (ст. 38); на свободу об'єднання в громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод (ст. 36); направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (ст. 40). Такий контроль можуть здійснювати як окремі громадяни, так і трудові колективи та громадські об'єднання, зокрема професійні спілки. Крім цього, державні органи можуть залучати громадськість до виконання своїх контрольних функцій.

Незалежний (аудиторський) фінансовий контроль здійснюється аудиторами і аудиторськими фірмами. Метою такого контролю є вста­новлення достовірності фінансової (бухгалтерської) звітності суб'єктів господарювання та відповідності здійснених ними фінансових та господарських операцій вимогам приписів нормативних актів України.

3. За волевиявленням суб'єктів контрольних правовідносин розрізняють обов'язковий та ініціативний фінансовий контроль.

Обов'язковий фінансовий контроль проводиться:

а) на підставі встановлених чинним законодавством вимог (наприклад, контроль Верховної Ради України за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу відповідно до вимог ст. 109, Глави 17, Розділу 5 Бюджетного кодексу України);

б) за рішенням уповноважених державних органів (Державної фіскальної служби, Державної фінансової інспекції України, правоохоронних органів).

На відміну від обов'язкового ініціативний фінансовий контроль здійснюється за рішенням суб'єктів господарювання.

4. Залежно від характеру взаємовідносин контролюючого і підконтрольного суб’єкта виділяють внутрішній і зовнішній фінансовий контроль.

Внутрішній фінансовий контроль – це контроль уповноважених органів та керівників підприємств, установ, організацій за власною фінансовою діяльністю як підприємства в цілому, так і його підрозділів. Під час проведення внутрішнього контролю контролюючий суб'єкт та підконтрольний суб’єкт належать до однієї системи.

На відміну від внутрішнього при зовнішньому фінансовому контролі контролюючий суб’єкт і підконтрольний суб’єкт належать до різних систем, і він здійснюється стороннім органом як загальної, так і спеціальної компетенції, уповноваженим на його проведення.

5. Фінансовий контроль за змістом поділяють на бюджетний, податковий, банківський, контроль за страховою діяльністю, митний, валютний.

Бюджетний контроль здійснюють: Верховна Рада України, її ко­мітети, зокрема Комітет Верховної Ради України з питань бюджету; Рахункова палата; Міністерство фінансів України, Державне казначейс­ька служба України, органи Державної фінансової інспекції України; Верховна Рада Автономної Республіки Крим та відповідні місцеві ради; Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних місцевих рад. Метою проведення фінансового контролю в бюджетній сфері є дотримання законності на всіх стадіях бюджетного процесу для ефективного виконання державою, органами місцевого самоврядування своїх завдань і функцій. Завданням бюджетного контролю є контроль за дотриманням бюджетного законодавства під час складання проекту бюджету, його розгляду і затвердження, на стадії виконання бюджету, а також під час підготовки та розгляду звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього. Об'єктом такого контролю є суспільні відносини, що складаються на всіх стадіях бюджетного процесу.

Податковий контроль - ст.. 61. Податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також: дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодав­ства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 Податкового Кодексу, в межах їх повноважень.

Органи Служби безпеки України, внутрішніх справ, податкової міліції, прокуратури та їх службові (посадові) особи не можуть брати безпосередньої участі у проведенні перевірок, що здійснюються контролюючими органами, та проводити перевірки суб'єктів підприємницької діяльності з питань оподаткування.

Тобто, це регламентована нормами податкового права діяльність компетентних органів з метою перевірки дотримання податкового законодавства, правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення податків, зборів, інших обов'язкових платежів до бюджетів, цільових позабюджетних фондів коштів. Органами, уповноваженими на його здійснення, є ст..41 Контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

У складі контролюючих органів діють підрозділи податкової міліції.

41.2. Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Основною метою податкового контролю є забезпечення своєчасного і повного надходження податків і зборів, а також неподаткових доходів до відповідних фондів коштів. Об'єктом податкового контролю є суспільні відносини, пов'язані з нарахуванням і сплатою податкових платежів.

Банківський контроль, сутністю якого є нагляд за дотриманням учасниками банківських правовідносин банківського законодавства, здійснюється Національним банком України та його територіальними управліннями відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року в ред. 2015 року, аудиторами і аудиторськими фір­мами. Метою банківського нагляду як специфічної форми фінансового контролю є забезпечення безпеки та стабільності банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках. Здійснення контролю за дотриманням юридичними особами банківського законодавства та власних нормативних актів є одним із основних завдань банківського нагляду. Наглядова діяльність Національного банку України охоплює всі банки, їх підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог закону «Про банки і банківську діяльність» щодо здійснення банківської діяльності. Окремі положення регулюються Законом України "Про заходи, спрямовані на сприяння капіталізації та реструктуризації банків (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 6, ст.41).

Контроль за страховою діяльністю - це контроль за платоспро­можністю страховиків, перевірки правильності застосування страховиками законодавства України про страхову діяльність, контроль за використанням коштів, що спрямовуються на фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням. Його здійснюють: спеціально уповноважений орган виконавчої влади - Національна комісія з регулювання ринків фінансових послуг в Україні, ДФС, Пенсійний фонд України і фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх регіональні відділення.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах їх компетенції з метою забезпечення дотримання нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку. Митний контроль в Україні здійснюють митні органи відповідно до Митного кодексу України. Митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Цей вид контролю здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом: 1) перевірки документів та відомостей, необхідних длятакого контролю; 2) митного огляду (огляду та переогляду товарів і транспортних засобів, особистого огляду громадян); 3) обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України; 4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств, установ, організацій; 5) перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України; 6) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи. На підставі міжнародних договорів України, укладених в у встановленому законом порядку, на митному кордоні України може здійснюватися спільний митний контроль разом з митними органами суміжних держав. З метою забезпечення здійснення митними органами митного контролю створюються зони митного контролю. Спрощений митний контроль застосовується у випадках переміщення громадянами через митний кордон України товарів, що не підлягають обов'язковому декларуванню та оподаткуванню і не належать до категорії товарів, на переміщення яких через митний кордон України встановлено заборони чи обмеження.

Важливим видом фінансового контролю є валютний контроль - контроль за валютними операціями за участю резидентів і нерезидентів, а також за зобов'язаннями щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, які випливають з п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Мета валютного контролю - забезпечення дотримання валютного законодавства при здійсненні валютних операцій. Його призначенням є: визначення відповідності валютних операцій чинному законодавству та наявності необхідних ліцензій; перевірка обґрунтованості платежів в іноземній валюті резидентами і нерезидентами; перевірка повноти та об'єктивності обліку й звітно­сті за валютними операціями резидентів і нерезидентів. Валютному контролю підлягають: валютні операції за участю резидентів і нерезидентів; зобов'язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна. Державними органами валютного контролю в Україні є: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України; Національний банк України та уповноважені банки; Міністерство фінансів України; митні органи України; Державна фіскальна служба України; Міністерство зв'язку України. Основні засади здійснення Національним банком України функцій головного органу валютного контролю визначає Положення про валютний контроль, затверджене постановою правління НБУ №49 від 8.02.2000 в ред. від 8.11.14р. Об’єктом валютного контролю є валютні операції. Валютний контроль в Україні здійснюється відповідно до Декрету КМУ “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19 лютого 1993 року.

6. За цільовою спрямованістю контрольних дій органів виділяють стратегічний та тактичний фінансовий контроль.

Стратегічний фінансовий контроль спрямовується на розв’язання питання стратегії розвитку підприємства, організації, установи, галузі господарства у майбутньому, а тактичний – вирішує поточні питання їх фінансової діяльності.

7. Залежно від місця здійснення фінансового контролю його можна поділити на контроль на місцях, або виїзний контроль, під час здійснення якого контрольні органи виконують контрольні дії безпосередньо на підконтрольному об’єкті, та дистанційний, або невиїзний контроль.

8. За джерелом інформації: фактичний та документальний. Як правило ці два види контролю доповнюють один одного.

Фактичний фінансовий контроль складається з вивчення реального стану об’єкта, який перевіряють, його огляду, обмірювання, встановлення наявності грошових і матеріальних ресурсів, аналізу отриманої інформації і документів на предмет їхньої відповідності.

Документальний фінансовий контроль являє собою перевірку і аналіз первинних документів (у тому числі і технічних носіїв), що містять відомості про рух коштів.

9. За періодичністю проведення (частоти): -постійний фінансовий контроль (щоденний); - систематичний; - епізодичний

НЕ 1.8. Правова природа та особливості фінансового контролю в Україні

План