Реформування бухгалтерського обліку і звітності в банківській системі Укр.

Реформування бухгалтерського обліку і звітності в банківській системі Укр.

З 1 січня 1998 року банківські установи України працюють за реформованою системою обліку. Основна мета реформування обліку – зміна підходів до формування звітності, тобто відображення у звітнихформахпоказників за реальним станом активів, зобов’язань, капіталу банку. Такий підхід передбачає запровадження в методику облікувсіх банківських операцій основоположних принципів Міжнародних стандартів фінансової звітності.

Реформування бухгалтерського обліку в банках можна згрупувати в кілька етапів.

Перший етап – підготовчий (1995 р. – II кв. 1997 р.)Основна мета – розробка концепції та послідовності проведенняреформи. На цьому етапі вирішувались такі найважливіші завдання:_ концепція і структура плану рахунків та загальної фінансовоїзвітності. Основна увага була спрямована на відображеннябанківських ризиків, ліквідності та аналіз джерел рентабельності;_ розробка нової структури, номерів рахунків і параметріваналітичного обліку, які дозволяють використовувати додаткову систему для відстеження небухгалтерської інформації.

Другий етап (II–III кв. 1997 р.)Основна мета – підготовка методичних вказівок щодо застосуваннябухгалтерських рахунків, здійснення бухгалтерських процедур,підготовки форм фінансової звітності згідно з новим планом рахунківта відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і звітності; аналізу інформаційних потоків для розробки грошово-кредитноїстатистики і статистики платіжного балансу; визначення вимог до комерційних банків щодо складання звітності за грошово-кредитною статистикою,статистикою платіжного балансу, фінансовою звітністю.

Третій етап (IV кв. 1997 р.)Основна мета – апробація підготовлених документів у пілотнихбанках, усунення виявлених недосконалих рішень і внесення необхідних корективів. Перевірка готовності комп’ютерних мереж банків дообробки інформації.

Четвертий етап (з 1 січня 1998 р.)Основна мета – запровадження нового плану рахунків та формзагальної фінансової звітності в усіх банках України.

Реформування бухгалтерського обліку і звітності в банківськійсистемі охоплювало кілька блоків питань, а саме:

1. Зміна норм обліку фінансових інструментів, що забезпечилоформування нових форм звітності.

2. Зміна Плану рахунків бухгалтерського обліку та підходів до йогоформування.

3. Принципово нова організація аналітичного обліку банку, завдяки чому з’явилася можливість отримувати необхідну статистичну інформацію.

4. Відокремлення від фінансового та створення нових форм обліку– управлінського та податкового.

5. Перехід на прогресивну форму організації збирання економічноїінформації – за економічними показниками.

6. Зміна руху потоків інформації – збирання інформації від банку– юридичної особи, а не від філій.

7. Технічне забезпечення названих проектів за одночасної змінивсіх підсистем обслуговування бухгалтерського обліку, звітності, платежів та засобів захисту. А також адаптації цих підсистемдо експлуатації в реальних умовах за великих обсягів інформації. Зміни, які відбулися в процесі реформування, суттєвовплинули на організацію і ведення бухгалтерського обліку в банках. Урешті було сформовано цілісну систему обліку через механізми тісноговзаємозв’язку між її складовими підсистемами – фінансового обліку,управлінського обліку та податкового. Кожна підсистема функціонуєв межах системи бухгалтерського обліку. Це забезпечує використання інформації, введеної одноразово в систему автоматизації банку(САБ), під час формування звітності (фінансової, управлінської, податкової).

Організаційні основи бухгалтерського обліку в банках.

Організація бух. обліку - це система правил, яка забезпечує процес збору, опрацювання, використання, аналізу та зберігання облікової інформації для виконання функцій банків.

Система щоденного обліку, або бухгалтерський облік, - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність установи банку зовнішнім і внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Мета організації бухгалтерського обліку в банках - забезпечення необхідною та достовірною інформацією зацікавлених у ній користувачів шляхом своєчасного та повного відображення в бухгалтерському обліку банківських операцій.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх банківських операцій у первинних документах, збереження протягом установленого строку оброблених документів, реєстрів бухгалтерського обліку та звітності несуть керівник банку та головний бухгалтер. Керівник здійснює керівництво банком відповідно до законодавчих та установчих документів. Головний бухгалтер банку забезпечує:► дотримання єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку;►контроль за відображенням у бухгалтерському обліку всіх операцій, які здійснює банк;►складання і подання у встановлені строки фінансової звітності.

До питань організації бухгалтерського обліку відносять:

► вимоги до первинних облікових документів та реєстрів синтетичного і аналітичного обліку;

► план рахунків;

► облікову політику банку;

► внутрішній банківський контроль;

► складання звітності.

Внутрішній контроль - це сукупність процедур, що забезпечують дотримання положень внутрішніх і зовнішніх нормативних актів під час здійснення операцій банку та достовірність і повноту інформації. Внутрішній банківський контроль поєднує в собі бухгалтерський і адміністративний контроль.

Бухгалтерський контроль - це сукупність процедур, що дають змогу забезпечити збереження активів банку та достовірність звітності, яку складає служба бухгалтерського обліку на основі даних, отриманих від операційних підрозділів.

Внутрішній бухгалтерський контроль включає:

► попередній контроль;

► первинний-це контроль, який здійснюється на етапі оформлення і перевірки документів.

► основний;

► додатковий;

► подальший.

Додатковому контролю підлягають окремі операції, під час виконання яких існує вірогідність виникнення помилки і махінацій: видача чекових книжок; видача грошових коштів у національній та іноземній валютах; стягнення з клієнтів штрафів, операції за доходами і видатками банку; вкладні операції, операції за сумами до з'ясування та деякі інші. Додатковий контроль здійснює штатний контролюючий працівник (контролер) або головний бухгалтер (його заступник), що засвідчується його підписом на відповідних документах. Основним завданням подальшого контролю є виявлення недоліків поточного контролю і з'ясування причин їх виникнення. За результатами перевірок, отриманими під час наступного контролю, розробляють конкретні заходи щодо поліпшення ситуації і недопущення в подальшому таких недоліків, підвищення фахового рівня бухгалтерських працівників.Подальший контроль здійснюється у формі тематичних перевірок і ревізій, може бути вибірковим і суцільним. Адміністративний внутрішній контроль - це сукупність процедур, згідно з якими керівництво банку делегує свої повноваження та передбачає перевірку правильності фінансової операції до та після її проведення з метою забезпечення її відповідності встановленим правилам. Адміністративний внутрішній контроль дає змогу виявити ризики і вжити ефективні заходи щодо них.

Особливості побудови Плану рахунків бухгалтерського обліку в банках. Поділ рахунків за призначенням і структурою.

План рахунків - це систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використовуються для реєстрації банківських операцій.

Національний банк України розробив окремо План рахунків для установ НБУ та План рахунків для банків України.

Особливостями Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України є:

► мультивалютність; ► наявність класу рахунків для управлінського обліку; ►подвійний запис операцій на позабалансових рахунках; ► наявність вимог до аналітичних рахунків.

План рахунків бухгалтерського обліку банків України, затверджений Постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року № 280, поділяється на чотири категорії та дев'ять класів.

Перша категорія - "Балансові рахунки": Клас 1. Казначейські та міжбанківські операції. Клас 2. Операції з клієнтами.Клас 3. Операції з цінними паперами та інші активи і зобов'язання. Клас 4. Фінансові та капітальні інвестиції. Клас 5. Капітал банку.

Друга категорія - "Рахунки доходів і витрат банку": Клас 6. Доходи. Клас 7. Витрати.

Третя категорія - "Рахунки управлінського обліку": Клас 8. Управлінський облік.

Четверта категорія - "Позабалансові рахунки": Клас 9. Позабалансові рахунки.

Рахунки в Плані рахунків розташовуються за принципом зростання їх номерів:

► рахунки 1-го порядку (класи) - однозначні;► рахунки 2-го порядку (розділи) - двозначні;

► рахунки 3-го порядку (групи) - тризначні;► рахунки 4-го порядку - чотиризначні.

Перший клас визначає казначейські операції та взаємовідносини між Національним банком України та іншими банками, а саме: операції з готівкою, банківськими металами, міжбанківськими кредитами та вкладами (депозитами), вкладеннями в цінні папери, що рефінансуються Національним банком України.

У другому класі відображують операції з клієнтами (крім банків) - суб'єктами господарювання, органами загальнодержавного управління та фізичними особами. До суб'єктів господарювання належать усі юридичні особи, у тому числі неприбуткові установи й організації, а також підприємці, які проводять свою діяльність без створення юридичної особи.

За третім класом обліковують операції з цінними паперами (крім цінних паперів, що рефінансуються НБУ, і вкладень в асоційовані й дочірні компанії) та операції за іншими розрахунками, зокрема за господарськими операціями банку, операціями з формування та використання спеціальних резервів під цінні папери та дебіторську заборгованість, субординованим боргом. До цього класу віднесено також клірингові та транзитні рахунки, рахунки для обліку розрахунків між установами одного банку і позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів тощо.

У четвертому класі відображено вкладення банку в асоційовані та дочірні компанії, операції з основними засобами і нематеріальними активами.

П'ятий клас призначений для обліку капіталу банку. Він включає статутний капітал, емісійні різниці, результати переоцінки, загальні резерви та фонди банку, створені за рахунок прибутку, результати попередніх років та результати звітного року, що очікують затвердження.

Доходи і витрати банку відображують на рахунках, відповідно, шостого та сьомого класів. У бухгалтерських записах, пов'язаних із формуванням доходів і витрат, рахунки шостого та сьомого класів кореспондують із рахунками першого - четвертого класів. Залишків на рахунках шостого та сьомого класів до валюти балансу не включають, а в кінці звітного періоду рахунки шостого та сьомого класів закривають. Фінансовий результат обліковується як результат звітного року в п'ятому класі - "Капітал".

На рахунках восьмого класу ведеться управлінський облік. Нормативними документами Національного банку України він не регламентується і банки самостійно визначають методику й деталізацію такого обліку. Даних восьмого класу не враховують у фінансовій та статистичній звітності банку.

У дев'ятому класі обліковують позабалансові операції. Позабалансові операції відображують в обліку за системою подвійного запису, що забезпечується спеціальними контр-рахунками.

Дорожні чеки

1011 А Дорожні чеки в касі банку

1012 А Дорожні чеки в касі відділень банку

1013 А Дорожні чеки в обмінних пунктах 1017 А Дорожні чеки в дорозі

ААААкЕЕЕЕЕЕЕЕЕ

АААА — 2600 — номер балансового рахунку

к —ключовий розряд

Сегмент ЕЕЕЕЕЕЕЕЕ — формується банком самостійно (наприклад)

· характеристика контрагента (1 цифра)

· порядковий номер рахунку (2 цифри)

· код контрагента (до 6 цифр)

Код валюти заповнюється в окремому полі і виділяється похилою рискою «/». Банки можуть мати інші підходи щодо формування номерів аналітичних рахунків.

В операційній системі формується база даних клієнта, в яку входять обов’язкові параметри --аналітичного обліку:

- код контрагента

- ідентифікаційний код

- резидентність

- код держави

- ознака інсайдера

- інстутиційний сектор економіки

- форми власності

- галузь економіки

- вид економічної діяльності

Основним документом аналітичного обліку є особовий рахунок.

Другий екземпляр особового рахунку – це виписка з особового рахунку, яка видається на руки клієнту разом з копіями документів за операціями. Виписка з особового рахунку підтверджує витрати з банківських послуг та містить зміст операції — послуги з розрахунково-касового обслуговування, наданої банком, та суму операції, може слугувати в якості документа, що підтверджує суму витрат на оплату банківських послуг з розрахунково-касового обслуговування.

Особові рахунки реєструють у спеціальній книзі для кожного клієнта окремо.

Особовий рахунок клієнта складають у двох примірниках, роздруковують за встановленими стандартами і вважають вихідними документами банків.

Другий примірник особового рахунку є витягом з особового рахунку в призначений для видачі клієнтові. До витягів з особових рахунків додають документи (їх копії), на підставі яких зроблено записи за кредитом рахунку.

На документах, які додають до витягів, проставляється штамп банку, який оформлює витяги з особових рахунків, а також календарний штамп дати проведення документа за особовим рахунком, якщо ця дата не збігається з датою виписки документа

Структура відображення операцій з цінними паперами в Плані рахунків бухгалтерського обліку

Інвестиції банку в цінні папери з метою їх оцінки та відображення в бухгалтерському обліку класифікуються таким чином:

а) операції з цінними паперами в торговому портфелі;

б) операції з цінними паперами в портфелі банку на продаж;

в) операції з цінними паперами в портфелі банку до погашення;

г) інвестиції в асоційовані та дочірні компанії.

=Вкладення в цінні папери відображаються в обліку за принципами:

=Ліквідності (1 клас, 3 клас, 4 клас)

=Мети вкладень (за видами портфелів)

=Виду виплати доходів за ЦП (акції, боргові зобов’язання)

=За видами емітентів (органи державного управління, банки, небанківські фінансові установи, нефінансові підприємства)

=Активні операції з ЦП

=Типова структура групи рахунків з обліку вкладень в ЦП

Рахунки з обліку доходів за операціями з цінними паперами

=605 АП “Процентні доходи за цінними паперами”;

=610 “Комісійні доходи за операціями з банками”:

=611 “Комісійні доходи за операціями з клієнтами”:

=620 “Результат від торговельних операцій”:

6203 АП “Результат від торгових операцій з цінними паперами в торговому портфелі банку”;

=630 “Дохід у вигляді дивідендів”:

=631 “Дохід від інвестицій в асоційовані і дочірні компанії”:

=639 “Інші операційні доходи”:

6393 АП “Результат від продажу цінних паперів з портфеля банку на продаж”;

=Для відображення в бухгалтерському обліку операцій з цінними паперами банки відповідно до облікової політики можуть використовувати транзитні рахунки, рахунки кредиторської та дебіторської заборгованості з подальшим відображенням цих операцій за відповідними рахунками з обліку цінних паперів.

За датою операції куплені/продані ЦП відображаються на позабалансових рахунках груп 935 та 936 (дата операції - це дата, з якої банк зобов'язується придбати або продати актив).

Придбані цінні папери відображаються в балансі за датою розрахунку (дата розрахунку - це дата, з якої актив передається банку(визнається активом банку) або з якої актив передається банком (припинення визнання активу). Дата розрахунку є датою, з якої починається (у разі придбання) і припиняється (у разі реалізації) нарахування процентів за активами і зобов'язаннями банку)

Цінні папери, які придбані та/або зберігаються за дорученням і за кошти клієнтів, а також згідно з договорами про довірче управління, обліковують на позабалансових рахунках.

Банківські метали

1101 А Банківські метали в банку

1102 А Банківські метали у відділенні банку

1107 А Банківські метали в дорозі

Банківські метали, прийнятівідклієнтіввідповідно до їхньої заяви на продаж на міжбанківському валютному ринку України, або метали, куплені банком (до їхвідсиланняабопередачіклієнтам), зберігають у сховищіцінностей та оприбутковують за балансовимрахунком 1101 "Банківські метали в банку".

Банківські метали, прийняті від клієнта за договором про їх відповідальне зберігання, обліковують на рахунку 9703 "Інші активи на зберіганні". Для відображення балансових вимог і зобов'язань стосовно операцій із банківськими металами за заявою клієнтів і за власним рішенням банку на рахунках дебіторської і кредиторської заборгованості за операціями з іноземною валютою та банківськими металами (балансові рахунки 2800, 2900, 3540 та 3640) відкриваються окремі аналітичні рахунки.

Операціїкупівлі-продажу банківськихметалів, щоздійснюються через касу банку з населенням, відображають в обліку за наведеноюнижче схемою.

► Купівлябанківськихметалів

Дт Рахунки для облікубанківськихметалів

Кт 3800 Позиція банку щодоіноземноївалюти та банківськихметалів

► Продаж банківськихметалів

а) Дт рахунки для облікуготівки

Кт 3801 Еквівалентпозиції банку щодоіноземноївалюти та банківськихметалів

Порівняльна характеристика структури 6 і 7 класів Плану рахунків бухгалтерського обліку

Процентні доходи і витрати – це операційні доходи і витрати, отримані (сплачені) банком за використання грошових коштів, їх еквівалентів або сум, що заборговані банку (залучені банком), суми яких обчислюються пропорційно часу із застосуванням ефективної ставки процента. До них належать:

• доходи (витрати) за операціями з коштами, розміщеними в інших банках (залученими від інших банків);

• доходи (витрати) за кредитами та депозитами, наданими (отриманими) юридичним та фізичним особам, та за іншими фінансовими інструментами, у тому числі за цінними паперами;

• доходи у вигляді амортизації дисконту (премії);

• комісійні доходи і витрати (далі – комісії) – операційні доходи і витрати за наданими (отриманими) послугами, сума яких обчислюється пропорційно сумі активу або зобов'язання чи є фіксованою;

• комісії за наданими (отриманими) послугами залежно від мети їх оцінки та основи обліку пов'язаного з ними фінансового інструменту поділяються:

а) на комісії, що є невід'ємною частиною доходу (витрат) фінансового інструменту. Ці комісії визнаються у складі первісної вартості фінансового інструменту і впливають на визначення сум дисконту та премії за цим фінансовим інструментом. До них належать, зокрема, комісії: за оцінку фінансового стану позичальника, гарантій, застав, обговорення умов інструменту тощо;

б) комісії, що отримуються (сплачуються) під час надання послуг, визнаються доходами (витратами):

– комісії за розрахунково-касове обслуговування клієнтів;

– комісії за обслуговування кредитної заборгованості;

– комісії за резервування кредитної лінії, які розраховуються на пропорційній до часу основі протягом строку дії зобов'язання;

– комісії за управління інвестицією тощо;

в) комісії, що отримуються (сплачуються) після виконання певних дій, визнаються як дохід (витрати) після завершення певної операції. До них належать комісії за розподіл акцій (часток) клієнтів, розміщення цінних паперів за операціями з андерайтингу, за операціями на валютному ринку та ринку банківських металів для клієнтів, синдикування кредиту, за довірче обслуговування клієнтів тощо.

Прибутки (збитки) від торговельних операцій – це результат (прибуток чи збиток) від операцій з купівлі-продажу різних фінансових інструментів. За операціями з цінними паперами, за операціями з іноземною валютою та банківськими металами банк визнає такі прибутки і збитки:

• від реалізації фінансових інвестицій;

• від змін в оцінці (переоцінці) інвестицій щодо справедливої вартості;

• від результату переоцінки активів і зобов'язань в іноземній валюті та банківських металах у разі зміни офіційного курсу гривні щодо іноземних валют (банківських металів).

Дохід у вигляді дивідендів – це дохід, який виникає в результаті використання банком цінних паперів з нефіксованим прибутком.

Витрати на формування спеціальних резервів банку – це витрати на покриття можливих збитків від зменшення корисності активів банку та списання безнадійних активів.

За результатами інвестиційної діяльності банк визнає доходи (витрати):

• за операціями зі збільшення (зменшення) інвестицій в асоційовані компанії;

• за операціями зі збільшення (зменшення) інвестицій у дочірні установи;

• від реалізації (придбання) основних засобів та нематеріальних активів тощо.

За результатами операцій, пов'язаних із фінансовою діяльністю, банк визнає:

• доходи (витрати) за операціями з цінними паперами власного боргу;

• доходи (витрати) за субординованим боргом;

• дивіденди, сплачені протягом звітного періоду;

• доходи, які виникають у результаті випуску інструментів власного капіталу тощо.

Структура доходів і витрат (6-й, 7-й класи Плану рахунків)

Дебет

7400 А "Основна і додаткова заробітна плата";

7403 А "Матеріальна допомога та інші соціальні виплати";

7409 А "Інші витрати на утримання персоналу";

3559 А "Інша дебіторська заборгованість за розрахунками з працівниками банку та іншими особами";

Кредит 3652 П "Нарахування працівникам банку за заробітною платою";

б) виплата заробітної плати (премії, матеріальної допомоги, інших виплат) відображається в бухгалтерському обліку такими проводками:

Дебет 3652 П "Нарахування працівникам банку за заробітною платою";

Кредит

1001 А "Банкноти та монети в касі банку";

1002 А "Банкноти та монети в касі відділень банку";

2620 АП "Кошти на вимогу фізичних осіб";

2625 АП "Кошти на вимогу фізичних осіб для здійснення операцій з використанням платіжних карток";

Річна фінансова звітність

Річна фінансова звітність подається структурним підрозділам банківського нагляду відповідно до нормативно-правових актів НБУ. Після розгляду фінансової звітності структурні підрозділи бухгалтерського обліку повертають її разом із висновком попереднього контролю структурним підрозділам банківського нагляду для використання в роботі.

Річну фінансову звітність банку (скориговану з урахуванням впливу інфляції) та річну консолідовану фінансову звітність материнського банку (скориговану з урахуванням впливу інфляції), підтверджені аудитором, який має сертифікат на аудиторську перевірку банків, банк (материнський банк) зобов'язаний публікувати не пізніше ніж 1 червня наступного за звітним року в газетах "Урядовий кур'єр" чи "Голос України". Материнський банк на власне бажання може складати та оприлюднювати консолідовану фінансову звітність щокварталу.

Річний звіт складається з двох частин. Перша - адміністративно-управлінський огляд - це звіт (або звернення) президента компанії чи голови Ради директорів. Друга - безпосередньо фінансовий звіт.

Зміст першої частини жорстко не регламентується. В ній міститься управлінський огляд та аналіз результатів роботи компанії. Оскільки адміністрація краще обізнана у справах підприємства, ніж зовнішні користувачі фінансової інформації, її погляд на господарські операції, події та обставини, пояснення їх впливу на фінансовий стан підприємства сприяє кращому розумінню фінансового звіту. Тут можуть розглядатися:

1) події нефінансового характеру, які мали місце у звітному році і вплинули на діяльність компанії;

2) стан та перспективи розвитку економіки, галузі і роль у них компанії;

2) план розвитку діяльності компанії;

3) очікуваний ефект.

В цій частині, як правило, висвітлюються технологічні та економічні досягнення компанії, зусилля керівництва, спрямовані на їх здійснення; ринкова кон'юнктура та її вплив на діяльність підприємства, даються прогнози на майбутнє та оцінюються перспективи.

Хоча адміністрація має схильність висловлювати лише оптимістичні очікування, перевага таких оглядів полягає в тому, що в них акцентується увага на проблемах, які керівництво вважає основними.

Друга частина річного звіту - фінансовий звіт включає:

- Баланс;

- Звіт про прибутки та збитки;

- Звіт про зміни у власному капіталі;

- Звіт про рух грошових коштів.

До фінансових звітів надаються Пояснювальні примітки, в яких розкривається:

- облікова політика підприємства;

- інформація, не наведена у формах фінансової звітності, але якої вимагають відповідні стандарти;

- інформація, що містить додатковий аналіз статей звітності, необхідний для забезпечення її зрозумілості та доречності.

Особливості побудови Плану рахунків бухгалтерського обліку в банках. Поділ рахунків за призначенням і структурою

Структура відображення операцій з цінними паперами в Плані рахунків бухгалтерського обліку

Порівняльна характеристика структури 6 і 7 класів Плану рахунків бухгалтерського обліку

Річна фінансова звітність

 

Реформування бухгалтерського обліку і звітності в банківській системі Укр.

З 1 січня 1998 року банківські установи України працюють за реформованою системою обліку. Основна мета реформування обліку – зміна підходів до формування звітності, тобто відображення у звітнихформахпоказників за реальним станом активів, зобов’язань, капіталу банку. Такий підхід передбачає запровадження в методику облікувсіх банківських операцій основоположних принципів Міжнародних стандартів фінансової звітності.

Реформування бухгалтерського обліку в банках можна згрупувати в кілька етапів.

Перший етап – підготовчий (1995 р. – II кв. 1997 р.)Основна мета – розробка концепції та послідовності проведенняреформи. На цьому етапі вирішувались такі найважливіші завдання:_ концепція і структура плану рахунків та загальної фінансовоїзвітності. Основна увага була спрямована на відображеннябанківських ризиків, ліквідності та аналіз джерел рентабельності;_ розробка нової структури, номерів рахунків і параметріваналітичного обліку, які дозволяють використовувати додаткову систему для відстеження небухгалтерської інформації.

Другий етап (II–III кв. 1997 р.)Основна мета – підготовка методичних вказівок щодо застосуваннябухгалтерських рахунків, здійснення бухгалтерських процедур,підготовки форм фінансової звітності згідно з новим планом рахунківта відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і звітності; аналізу інформаційних потоків для розробки грошово-кредитноїстатистики і статистики платіжного балансу; визначення вимог до комерційних банків щодо складання звітності за грошово-кредитною статистикою,статистикою платіжного балансу, фінансовою звітністю.

Третій етап (IV кв. 1997 р.)Основна мета – апробація підготовлених документів у пілотнихбанках, усунення виявлених недосконалих рішень і внесення необхідних корективів. Перевірка готовності комп’ютерних мереж банків дообробки інформації.

Четвертий етап (з 1 січня 1998 р.)Основна мета – запровадження нового плану рахунків та формзагальної фінансової звітності в усіх банках України.

Реформування бухгалтерського обліку і звітності в банківськійсистемі охоплювало кілька блоків питань, а саме:

1. Зміна норм обліку фінансових інструментів, що забезпечилоформування нових форм звітності.

2. Зміна Плану рахунків бухгалтерського обліку та підходів до йогоформування.

3. Принципово нова організація аналітичного обліку банку, завдяки чому з’явилася можливість отримувати необхідну статистичну інформацію.

4. Відокремлення від фінансового та створення нових форм обліку– управлінського та податкового.

5. Перехід на прогресивну форму організації збирання економічноїінформації – за економічними показниками.

6. Зміна руху потоків інформації – збирання інформації від банку– юридичної особи, а не від філій.

7. Технічне забезпечення названих проектів за одночасної змінивсіх підсистем обслуговування бухгалтерського обліку, звітності, платежів та засобів захисту. А також адаптації цих підсистемдо експлуатації в реальних умовах за великих обсягів інформації. Зміни, які відбулися в процесі реформування, суттєвовплинули на організацію і ведення бухгалтерського обліку в банках. Урешті було сформовано цілісну систему обліку через механізми тісноговзаємозв’язку між її складовими підсистемами – фінансового обліку,управлінського обліку та податкового. Кожна підсистема функціонуєв межах системи бухгалтерського обліку. Це забезпечує використання інформації, введеної одноразово в систему автоматизації банку(САБ), під час формування звітності (фінансової, управлінської, податкової).