Механізм взаємодії громадянського суспільства і держави

 

У реальному житті можуть існувати три діалектично суперечливих варіанти взаємовідносин громадянського суспільства і держави:

1. Громадянське суспільство пригнічується державою, і як наслідок цього виникає тоталітарний режим.

2. Держава виконує волю громадянського суспільства, діє в рамках права, як правова держава – виникає демократичний режим.

3. Існує хитка рівновага між громадянським суспільством і державою, і тоді виникають авторитарні режими різного ступеня жорсткості.

Умови, збалансованої взаємодії держави і громадянського суспільства:

- загальність і розвиненість демократії, її реальний прояв у всіх сферах суспільного життя;

- легітимність влади та її ефективність в інтересах усіх громадян суспільства;

- залежність суспільства і влади від закону, їх безумовна підлеглість і підконтрольність йому;

- розвиненість та ефективність функціонування елементів (структур) громадянського суспільства.

Механізм взаємодії громадянського суспільства і держави в різних країнах світу дуже різноманітний. У найширшому плані його складають: демократичне законодавство, поділ влади, діяльність легальної опозиції, громадсько-політичний плюралізм.

Практика показує, що оптимальні можливості для діалектичної взаємодії громадянського суспільства і держави, збалансованості їх відносин складаються в країнах з демократичними режимами. У цих умовах громадянське суспільство є основою стабільності держави, а держава – фактором ефективного функціонування і розвитку громадянського суспільства.

Основні напрямки впливу на громадянське суспільство з боку держави – це ведення законотворчого процесу (дозволяє забезпечити правову захищеність громадян, їх соціальних та громадських об'єднань). Надання державних гарантій забезпечення свобод і прав людини (відповідно до Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН в 1948 р).

Послідовне провадження державою в життя принципів політичного та ідеологічного плюралізму, забезпечення свободи діяльності політичних партій, асоціацій та інших добровольчих об'єднань громадян.

Проведення заходів із зміцнення довіри між державою і громадянським суспільством, спрямованих на налагодження цивілізованих, конструктивних відносин, ведення повсякденної місцевої роботи.

Напрямки впливу на державу з боку громадянського суспільства – це, поперед усього,можливість утворювати, нерідко всупереч пануючим структурам, противаги правлячій еліті у вигляді:

- опозиційної еліти (контреліти);

- незалежних від держави громадських організацій і масових політичних рухів;

- засобів масової інформації;

- груп підтримки або тиску та ін.

Участь громадян в політичному житті країни, та подолання відчуження їх соціальних і політичних об'єднань від державного управління, від визначення і здійснення політики, їх активне включення в політичний процес в цілому, також є дієвою силою, яка може впливати на державу.

Сучасна держава може відмовитися від частини своїх функцій (або обмежити їх) на користь організацій та об'єднань громадянського суспільства, створених на добровільній основі. Через їх мережу держава мобілізує і залучає значні матеріальні засоби і трудові ресурси, що дозволяють розвантажити державні структури, компенсувати недоліки їх діяльності, вирішувати конкретні завдання.

 

Контрольні питання

1. Назвіть основні критерії та форми демократії.

2. Дайте характеристику визначних особливостей тоталітаризму і його різновидів.

3. Які особливості авторитаризму вам відомі?

4. Що таке громадянське суспільство? Що відображає дане поняття?

5. Що є основою громадянського суспільства? Яка його структура?

6. З якими проблемами стикається процес становлення громадянського суспільства в Україні?

7. Якими є основні функції громадянського суспільства?

8. Які важелі впливу на державу має громадянське суспільство?

9. Які напрямки впливу є у громадянського суспільства, щоб впливати на державу?

 

Практичні завдання

1. Порівняйте політичні режими за такими критеріями:

Критерії	Тоталітаризм	Авторитаризм	Демократія
Ступінь політичної свободи (наявність прав і свобод особистості)
Ступінь примусу і насильства
Принципи організації влади (поділ, відповідальність та ін.)
Місце і роль держави
Зрілість громадянського суспільства
Наявність опозиції, різноманіття ідеологій
Існування конкурентної або монопольної партійної системи

2. Одне з найбільш лаконічних визначень демократії було дано президентом США Авраамом Лінкольном (1809-1865): «Демократія є правління народу, обране народом і для народу». Зіставивши дане визначення із сучасною політичною практикою, визначить, чи можна стверджувати, що це дійсно так? Чи немає суперечності в самій формулі А. Лінкольна?

3. Який з принципів характеризує діяльність громадянського суспільства, а який – держави: «заборонено все, що не дозволено» і «дозволено все, що не заборонено»?

 

Теми рефератів та есе

1. Політичні режими: проблеми переходу від тоталітаризму до демократії.

2. Переваги і недоліки демократії як форми політичного режиму.

3. Порівняльний аналіз історичних форм демократії.

4. Авторитарний режим і його різновиди.

5. Демократія: основні принципи і різноманітність форм в сучасному світі.

6. Політичні організації та рухи в сучасній Україні.

7. Поняття «держава» і «громадянське суспільство» в історії політичної думки.

8. Громадянське суспільство і держава в ліберальній традиції політичної думки.

9. Марксистська і соціал-демократична інтерпретація взаємин держави і громадянського суспільства.

КОМПЛЕКСНИЙ КОНТРОЛЬ 1

1. Вперше термін «політика» був застосований і однойменнім творі давньогрецького філософа:

А) Геракліт;

Б) Демокрит;

В) Платон;

Г) Аристотель.

 

2. Політологія як системний міждисциплінарний науковий напрямок, що вивчає політику у всіх її проявах, сформувалася:

А) в к. ХІХ ст.;

Б) на поч. ХХ ст.;

В) у сер. ХХ ст.;

Г) в к. ХХ ст.

 

3. Політична семантика – це одна із спеціальних дисциплін політології, котра вивчає:

А) ціннісні аспекти владних відносин;

Б) суб’єктивні мотивації політичної поведінки;

В) знаки і символи в політиці, їх смисли і значення;

Г) зміни політичних інститутів і норм в процесі еволюції суспільства та ін.

 

4. Прогностична функція політології забезпечує:

А) політичну соціалізацію;

Б) можливість передбачення розвитку політичних процесів, озброює дослідників і практичних політиків знаннями про майбутнє;

В) оцінку політичних явищ з позицій суспільних, державних, класових, національних, групових, особистих інтересів;

Г) формування світогляду, визначення місця та ролі особи, соціальної групи, суспільних класів в політичному житті суспільства.

 

5. Вища форма політичної влади, що спирається на спеціальний управлінсько-владний апарат і володіє монопольним правом на видання законів, інших розпоряджень і актів, обов’язкових для всього населення – це:

А) державний примус;

Б) політична влада;

В) державна влада;

Г) влада.

 

6. Яка функція не є внутрішньою функцією державної влади:

А) функція співробітництва в економічній, політичній, культурній та інших сферах з іншими державами;

Б) соціальна функція;

В) політична функція;

Г) економічна функція.

 

7. Влада кращих, тобто привілейованої верхівки, групи знатних громадян – це:

А) демократія;

Б) аристократія;

В) тиранія

Г) олігархія.

 

8. До поведінкового підходу до походження влади належать концепції та парадигми:

А) теологічна, біологічна, біхевіористська;

Б) структурно-функціональна, класова, дуалістична;

В) теологічна, біологічна, дуалістична;

Г) психоаналітична, міфологічна, біхевіористська.

 

9. Системний і структурно-функціональний підходи до дослідження політичної системи зв'язують із іменами:

А) Г. Моска, В. Парето, Р. Міхельса;

Б) О. Тоффлера, Е. Масуда; М. Вебера;

В) Д. Белла, Р. Арона, 3. Бжезинского;

Г) Т. Парсонса, Д. Істона, Г. Алмонда.

 

10. Тоталітарний режим влади характеризується:

А) наявністю легальної опозиції й свободи слова;

Б) значним обмеженням прав і свобод особи;

В) проголошенням народу джерелом влади;

Г) плюралізмом і багатопартійністю.

 

11. Сукупність суспільних інститутів, що становлять самодіяльну організацію суспільства, – це:

А) політична система;

Б) громадянське суспільство;

В) політичний режим;

Г) форма правління.

 

12. Залежно від характеру пануючого політичного режиму політичні системи бувають:

А) демократичні, авторитарні, тоталітарні;

Б) федеративні, конфедеративні, унітарні;

В) монархічні, республіканські;

Г) відкриті, закриті, змішані.

 

13.Для демократичного режиму не характерно:

А) право народу на участь у розв'язку державних справ;

Б) повага й гарантія захисту прав і воль людину;

В)зосередження функцій влади й керування у вузький соціальній верстві;

Г) наявність легальної опозиції й ідеологічного плюралізму.

 

14. Укажіть головну ознаку громадянського суспільства:

А) це сукупність громадян, що мають право голосу;

Б) це здатність громадян до самоорганізації й самоврядуванню відносно незалежно від влади;

В) це об'єднання громадян даного держави;

Г) це об’єднання громадян за інтересами і цілями.

 

15. Яке коротке визначення політичної системи суспільства:

А) сукупність політичних ідей і теорій, політичних відносин, політичних і правових норм і політичної організації суспільства;

Б) політичне життя суспільства, узята в єдності всіх її сторін;

В) сукупність державно-правових і масово-політичних організацій країни;

Г) сума принципів діяльності вищих органів влади.

 

16. Що характеризує політичний режим у державі?

А) якими методами й способами здійснюється влада;

Б) як розподіляється власність;

В) адміністративно-територіальний поділ держави;

Г) структуру вищих органів влади.

 

 

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Безродний Є. Ф. Історія політичних вчень: навч. посіб. / Є. Ф. Безродний, О. Ш. Уткін. – К.: ВД «Професіонал», 2006. – С. 25-49.

2. Політологія: підруч, 2-е вид. перероб., доп. – [За редакцією О. В. Бабкіної та В.П. Горбатенко]. – К.: Видавничий центр «Академія», 2003. – 526 с. – (Серія «Альма-матер»).

3. Гаджиев К. С. Политическая наука: учеб. пособ. / К. С. Гаджиев. – 2-е. изд-е. – М.: Международные отношения, 1996. – 400 с.

4. Корогодов Н. В. Основы политологии: учеб. пособ. / Н. В. Корогодов, Ю. В. Зайончковский. – Х.: Парус, 2008.

5. Логвина В. Л. Політологія: навч. посіб. / В. Л. Логвина. – К.: Центр навчальної літератури, 2006.

6. Політологія: навч. посіб. для самостійного вивчення дисципліни / О. М. Кузь, В. І. Вихрова, Жеребятнікова, Н. О. Карась. – 2-е вид. випр. і допр. – Х.: ВД «Інжек», 2007

7. Моисеев Н. Н. Размышления о современной политологии / Н. Н. Моисеев. – М., 2000. – 212 с.

8. Мухаев Р. Т. Политология: учеб. для вузов / Р. Т. Мухаев. – 2-е изд-е. – М.: «Издательство ПРИОР», 2001. – 430 с.

9. Політологія: навч. посіб. для самостійного вивчення дисципліни / О. М. Кузь, В. І. Вихрова, Жеребятнікова, Н. О. Карась. – 2-ге вид. випр. і допр. – Х.: ВД «Інжек», 2007. – 389 с.

10. Пугачев В. П. Введение в политологию: учеб. для студ. высш. учеб. завед. / В. П. Пугачев, А. И. Соловьев. – 3-е издание перераб. и доп. – М.: Аспект Пресс, 2000. – 447 с.

11. Политология: учеб. пособ. для вузов / науч. ред. А. А. Радугин. – 2-е издание, перераб. и доп. – М.: Центр, 2001. –336 с.

12. Шматко Н. А. Феномен публичной политики / Н. А. Шматко // СОЦИС. – 2001. – № 7. – С.106-112.

13. Політологія / Л. Климанська, Я. Косминас, В. Харченко. – 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – С. 9-40.

14. Політологія. Кн. перша: Політика і суспільство. Кн. Друга: Держава і політика / А. Колодій, Політологія. Навчально-методичний комплекс: підруч. – К., 2004.– С. 37-72.

15. Політологічний енциклопедичний словник. – К., 2004.– С. 497-502; 522-523.

16. Шляхтун П. П. Політологія (теорія та історія політичної науки): підруч. / П. П. Шляхтун. – К.: Либідь, 2002. – С. 8-32.

17. Арендт Х. Джерела тоталітаризму / Х. Арендт; пер. з англ. – К.: Дух и літера, 2002. – 539 с.

18. Бодріяр Ж. Симулякри і симуляція / Ж. Бодріяр; пер. з фр. В. Шовкун. – К.: вид-во Соломії Павличко «Основи», 2004. – 230 с.

19. Габермас Ю. Структурні перетворення у сфері відкритості: дослідження категорії «громадянське суспільство» / Ю. Габермас. – Львів: Літопис, 2000. – 320 с.

20. Луман Н. Власть / Н. Луман – М.: Праксис, 2001. – 256 с.

21. Олсон М. Влада і процвітання. Подолання комуністичних і капіталістичних диктатур / М. Олсон; пер. з англ. А. Іщенка. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. – 174 с.

 

 

РОЗДІЛ ІІ.
ПОЛІТИЧНІ ПРОЦЕСИ В СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ