Типи політичних партій. Партійні системи держав

Типологія політичних партій базується на кількох критеріях.

Критерій – організаційна структура і характер членства в партії: виділяються партії масові й кадрові, партії виборців.

Масові партії сформувалися поза парламентів і рекрутують свою соціальну базу в основному з нижчих верств населення: робітників, селян, релігійних груп (як правило, масові партії відрізняються лівої орієнтацією, для них характерна висока ступінь ідеологізації, яка використовується для масової політичної мобілізації; керівництво в масових партіях належить професійним політикам, партійної бюрократії, члени партій не тільки сплачують членські внески, а й беруть участь у справах партії).

Кадрові партії свої цілі досягають підбором кадрів з числа авторитетних політичних діячів (кадрові партії нечисленні, сформовані навколо групи політичних лідерів, основою їх організаційної будови є політичний комітет, тут – вільне членство і аморфність організаційної будови).

Ознаки партії виборців: мета партії – перемога на виборах; партія прагне виражати загальнонаціональні, а не групові інтереси; територіальний принцип організації діяльності; у неї «сезонний» характер діяльності – від виборів до виборів; партійна дисципліна не жорстка.

Критерій – політичні позиції та ідеологічні принципи партій: комуністичні, соціалістичні, соціал-демократичні й інші партії.

Критерій – ступінь внутрішньої організації: централізовані і децентралізовані партії.

Критерій – положення в політичній системі суспільства: парламентські та непарламентські (авангардні).

Парламентська партія пов'язує боротьбу за владу, головним чином, з виборами до представницьких установ (свою організаторську діяльність вона здійснює в основному в ході виборчої кампанії, прагнучи до завоювання максимально можливого числа мандатів і проведення своєї політики через парламент і уряд).

Авангардна партія не обмежує свою діяльність боротьбою за депутатські мандати і здійснює широку позапарламентську діяльність, приділяє основну увагу ідеологічної та виховної роботи.

Критерій – ставлення партій до пануючого політичного режиму: правлячі і опозиційні.

Критерій – політична «важливість»:

- мажоритарна партія – отримала абсолютну більшість мандатів і право на проведення свого політичного курсу;

- партія з мажоритарним покликанням – в ситуації чергування партій у влади вона здатна перемогти на наступних виборах;

- домінуюча партія – отримала відносну більшість депутатських місць;

- міноритарна партія – має мінімальне число мандатів.

Є й інші критерії. Наприклад, залежно від стилю спілкування лідерів і рядових членів політичні партії поділяються на авторитарні і демократичні. На підставі того, якою мірою партії представляють суспільні верстви, виділяються інтегративні та представницькі партії.

За місцем у політичному спектрі розрізняють ліві (комуністичні, соціалістичні, робітничі, селянські, опозиційні), праві (ультрарадикальні (іноді виділяють право- та ліворадикальні), націоналістичні, консервативні, правлячі) і центристські партії (як правило ліберально-демократичні). Партії бувають легальні, нелегальні, напівлегальні.

За характером політичних дій політичні партії поділяються на помірні, раціональні та екстремістські.

Політичні партії, що функціонують в рамках тієї чи іншої держави, як правило, взаємодіють одна з одною, утворюючи партійні системи.

Партійна система – це сукупність стійких зв'язків і відносин між партіями, які беруть участь у здійсненні політичної влади.

Партійні системи протистоять безпартійним формам організації політичної влади. Політична система в цьому випадку виключає функціонування партій. Безпартійні системи сьогодні існують приблизно в 20 країнах (наприклад, Катар, Кувейт, Лівія, Нігерія, Оман). Причинами відсутності партій можуть бути: відсутність соціальних передумов для виникнення партій (Бутан); теократія в країні, відсутність світської політики (Ватикан); заборона партій (Гана, Йорданія) та ін.

Для характеристики партійних систем використовуються різні якісні та кількісні характеристики. Одним з основних якісних критеріїв є тип політичного режиму, в рамках якого функціонує партійна система. У відповідності до даного критерію партійні системи розділяють на демократичні, авторитарні й тоталітарні.

У той же час в політології найбільш поширеним критерієм типологізації партійних систем є кількісний. На його основі італійський політолог Дж.Сарторі обґрунтував 7-ми – елементну класифікаціюпартійних систем: система з однією партією; система з партією, що здійснює гегемонію; система з переважаючою партією; двопартійна система; обмежений плюралізм; система крайнього плюралізму.

Партійна система з єдиною партією характеризується тим, що тут дана партія монополізує політичну діяльність. Вона перетворюється в керівну силу держави. Головні політичні рішення приймаються партією. По суті, партія зростається з державою. Інші партії заборонені. Така система на Кубі, в КНДР, донедавна так було в Радянському Союзі, Румунії, Албанії.

Партійна система з партією, що здійснює гегемонію. Така система була в більшості колишніх соціалістичних країн Східної Європи. У НДР, ЧРСР, ПНР твердження при владі однієї партії (комуністичної) не супроводжувалося забороною інших. Дана система характеризується тим, що хоча формально в країні функціонує кілька політичних партій, однак лише одна з них перебуває при владі. Інші партії підтримують її, не допускаючи ніякої опозиції (в даний час така система функціонує в Китаї, де крім компартії, що зосереджує політичну владу, є ще чотири політичні партії).

Система з домінуючою партією характеризується тим, що хоча можливості всіх партій однакові (це закріплено законом), однак фактично досить тривалий час при владі залишається одна партія. До недавнього часу такими були Ліберально-демократична партія Японії та Індійський національний конгрес.

Двопартійна система. При такій системі незалежно від кількості партій в країні лише дві мають вирішальне значення і здатні змінювати одна одну при владі. Класичний приклад цього дають США, де періодично при владі змінюють один одного Республіканська і Демократична партії. У країні є інші партії, але вони не роблять скільки-небудь істотного впливу на політичне життя.

Система поміркованого плюралізму. Це один з видів багатопартійної системи, головна ознака – орієнтованість всіх складових її партій на участь в уряді. Відмінності в частині ідеологічної спрямованості цих партій невеликі. Країною, де існує така система, є Бельгія.

Система крайнього плюралізму. Даний тип багатопартійної системи відрізняється, по-перше, тим, що в неї входять партії, що виступають проти існуючого в країні суспільно-політичного ладу; по-друге, тим, що опозиційні партії розташовуються з двох сторін від уряду. Вони критикують уряд праворуч і ліворуч, а також різко критикують один одного. По-третє, в такій системі одна або група партій займає позицію «центру».

Атомізирована партійна система. Це багатопартійні системи, що налічують десятки і навіть сотні партій (Болівія, Малайзія).

Особливо слід зазначити, що важливу роль у політичних системах грають опозиційні партії, що розрізняються залежно від цілей, які вони ставлять. Непримиренна опозиція виступає проти існуючого соціально-політичного ладу, змінити його – її головне завдання, і таку опозицію не влаштовує будь-який уряд, що діє в рамках існуючого ладу.

Опозиція, спрямована проти конкретного уряду, але лояльна по відношенню до державного строю. Конструктивна опозиція підтримує одні заходи уряду і разом з тим критикує інші.

Виборча (електоральна) система – порядок формування виборних (представницьких) органів державної влади та система розподілу місць в них після встановлення результатів голосування.

Виборчі системи держави підрозділяють на пропорційні, мажоритарні, та змішані.

Пропорційна система – порядок визначення результатів голосування, при якому розподіл мандатів між партіями, виставили свої кандидатів у представницький орган, проводиться відповідно до одержаних ними кількістю голосів.

Мажоритарна система (від фр. majoritee – більшість) – при якій обраними вважаються кандидати, які отримали більшість голосів виборців по виборчому округу, де вони балотуються.

Змішана система – заснована на поєднанні двох систем представництва: пропорційної і мажоритарної.

Таким чином, партійні системи являють собою сукупність стійких зв'язків і відносин партій різного типу один з одним, а також з державою та іншими інститутами влади.