Типологія політичних процесів, види політичних дій

На практиці політична взаємодія зводиться до процесу прийняття та реалізації рішень, що відображають інтереси і вимоги учасників політичного процесу. У зв'язку з цим у політичному процесі можна виділити дві його активно взаємодіючі між собою складові: ціннісну (система культури, домінуючі норми і цінності політичного життя) і технологічну, яка позначається поняттям «стиль політики». Застосування даних категорій дозволяє здійснити типологію політичних процесів на основі відмінностей властивих їм політичних стилів.

З точки зору публічності здійснення владних функцій виділяють відкритий і прихований (тіньовий) політичні процеси.

Відкритий політичний процес характеризується при: демократичному режимі – систематичним виявленням політичних інтересів груп і громадян, що виражається в безперервних контактах між групами, громадянами та інститутами влади, обговоренні та коригуванні політичного курсу.

Прихований політичний процес може виступати в двох формах: альтернативної офіційній політиці формі, заснованій на публічно неоформлених політичних інститутах та центрах влади (нелегальні структури мафіозні клани), і неальтернативної, коли влада певних інститутів офіційно не афішується, але визнається.

За характером перетворення влади можна виділити: революційний і еволюційний політичний процес.

Революційний політичний процес характеризується швидкоплинністю, обвальним характером перетворень; допустимістю використання насильницьких засобів; стихійністю масових політичних рухів; незаконними способами впливу на органи влади; різкою зміною функцій і статусу політичних суб'єктів; поширенням нестандартних форм політичної поведінки і наростанням конфліктності.

Еволюційний політичний процес характеризується поступовим дозволом накопичуваних протиріч і раціоналізацією конфліктів; розведенням функцій і ролей різних політичних суб'єктів; стійкістю сформованих механізмів прийняття рішень; легітимністю органів влади.

По стійкості взаємозв'язків між політичними суб'єктами виділяють стабільний і нестабільний політичний процес.

Стабільний політичний процес характеризується стійкими формами політичної поведінки громадян; функціонально відпрацьованими механізмами прийняття політичних рішень; легітимністю режиму і високою ефективністю, що панують у суспільстві соціально-політичних і культурних норм.

Нестабільний політичний процес характеризується певними, що виникають з різною частотою відхиленнями від заздалегідь виробленої стратегії і тактики реалізації політичного рішення і зазвичай виникає в умовах кризи як прояв необхідності зміни політичного курсу.

За способами досягнення динамічної рівноваги політичної системи можна виділити три типи політичних процесів: технократичний, ідеократичний і харизматичний.

Технократичний тип відрізняється наявністю традицій еволюціонізму, безперервного і поступового адаптування політичних інститутів і механізмів до мінливих умов середовища, пріоритетом технологічного (процесуального) підходу при внесенні змін у політичну систему і рольові функції, винятком із політичної практики радикальної ломки політичних структур, що складаються на протязі століть.

Ідеократичний тип відрізняється пануванням однієї ідеології, щодо якої є загальнонаціональний консенсус.

Харизматичний тип характеризується всевладдям лідера-харизми, під політичні цілі якого підлаштовуються ідеологічні доктрини та політичні інститути.

За характером здійснення влади політичні процеси поділяються на: демократичні і недемократичні.

Демократичний тип характеризується наступними основними принцами: конституційність і легітимність політичного процесу; пріоритет інтересів більшості соціальних груп населення; правовий захист інтересів соціального меншини; коректність взаємин між правлячою владою і опозицією; цивільний контроль діяльності органів державної влади; правове забезпечення неможливості концентрації та централізації влади в суспільстві; пріоритетність прав людини і громадянина.

Недемократичний тип характеризується наступними основними принципами: тоталітарний політичний режим; зверхність інтересів малої групи осіб; відсутність громадянського суспільства; порушення прав людини і громадянина.

За характером демократії можна виділити такі різновиди політичних процесів: пряма демократія, представницька демократія, плюралістична демократія.

Пряма демократія – населення безпосередньо впливає на владні структури і визначає зміст законодавчого процесу. Схема такої взаємодії має наступний вигляд: народ – законодавчий процес.

Представницька демократія – люди не тільки самі впливають на владу, але й висувають зі свого середовища представників, що виконують функції прийняття законодавчих актів і повсякденного управління державою. Представницьку демократію відображає наступна схема: народ – законодавець – законодавчий процес.

Плюралістична демократія – з розвитком політичного ладу виникають різні політичні об'єднання, які посилюють здатність громадян впливати на зміст управлінських рішень. Схема такого політичного процесу наступна: народ – групи тиску (партії) – законодавець – законодавчий процес.

Таким чином, в природі існують різні типи політичних процесів. Запропонована типологія не може бути визнана вичерпною. Крім розглянутих підходів типологію політичних процесів можна проводити і за іншими підставами.

Політичний процес складається із сукупності політичних дій. Політична дія – це дія, яку можна спостерігати, відкрита поведінка, демонстрована в рамках політичної системи індивідом чи соціальною групою. Політична дія може являти собою незаплановану, спонтанну поведінку, або ж вона може бути частиною послідовного процесу прийняття та реалізації рішень.

Політичну дію можна охарактеризувати з урахуванням різних критеріїв. Так, різниться позитивна політична дія полягає в тому, щоб зробити щось для досягнення певної мети, і негативна – у тому, щоб «припинити щось робити».

Політична дія раціональна, що означає, що її агент має чітке уявлення про цілі, знає адекватні цим цілям методи, здатний ефективно застосовувати їх, і змінювати стратегію, якщо вона не призводить до бажаних результатів. Ірраціональна, – якщо агент не має чіткого уявлення про кінцеву мету, застосовує на практиці неадекватні форми і методи політичних дій.

Політична дія може бути організованою або стихійною. Як правило, дії еліт більш організовані, що дає їм можливість зберігати своє панування, розробляти стратегію і тактику, втілювати в життя свої плани. Однак у кожній політичній дії може бути і частка стихійності, випадковості, неузгодженості.

Види політичних дій залежать від типу суспільних перетворень, від ставлення політичних сил до дійсності. В результаті політичних дій політичні системи змінюються як швидко, так і повільно.

Основними видами політичних дій є революція і реформа.

Революція – це корінне перетворення структури влади в суспільстві, радикальна зміна його політичної системи. При цьому відбувається відсторонення від влади однієї правлячої еліти і заміна її іншою (у зв'язку з тим, що не всі верстви населення підтримують революційні зміни, в суспільстві формується рух, який виступає проти революції – контрреволюція – політичний рух, кероване відстороненими від влади групами, їх представниками, тими, хто порвав з революцією; метою контрреволюції є повалення нової еліти і відновлення колишніх порядків).

Реформа передбачає поступовість суспільних змін, перетворень, нововведень, перевлаштування якої-небудь сторони суспільного життя, не підриваючи основ влади правлячого класу, суспільного ладу і його соціально-політичної структури.

Крім основних видів політичних дій, які зачіпають в цілому політичну систему суспільства, політичні дії можуть здійснюватися і в інших видах. Як правило, вони не приводять до зміни політичного ладу: повстання, бунт, заколот, путч, тощо.

Повстання – це відкритий виступ будь-яких соціальних груп або класів проти політичної влади (йому притаманний певний рівень організованості, певні цілі, які обґрунтовуються в програмах або гаслах повсталих);

Бунт – це масові дії, як правило, відповідна реакція на будь-які екстраординарні дії панівних політичних груп, державних органів (бунт відрізняється від повстання відсутністю цілеспрямованості, мінімумом організованості, керованості і вичерпує себе опором окремих дій уряду);

Заколот – це збройний виступ, підготовлений певною групою осіб з більш обмеженим числом учасників, ніж під час бунту (зазвичай ядро ​​заколоту складають представники армії або інших силових структур, до яких приєднуються певні верстви населення);

Путч – це авантюристична спроба вчинити державний переворот, ініційована невеликою групою змовників (путч виражається в збройних діях, що не спираються ні на широку підтримку, ні на облік ситуації, ні на продуману програму).

Не менш важливим видом політичних дій є політична кампанія – система дій, розрахованих на досягнення певних цілей (зміна структури влади в суспільстві, перерозподіл політичних повноважень, формування органів влади тощо).

Прикладами специфічних політичних дій служать також мітинги, демонстрації, страйки, збори, пікетування, походи і т.д. Особливими видами політичних дій є вибори і проведення виборчих кампаній, референдуми, офіційні візити державних, партійних делегацій в інші країни, дипломатичні переговори і т.д.

Таким чином, політичні дії орієнтують політичну систему на досягнення певних цілей, що виражають інтереси різних груп, які вдягаються в теоретичну, ідеологічну форму.

 

Контрольні питання

1. У чому суть і основні особливості політичних відносин?

2. Які фактори впливають на функціонування та ефективність політичних процесів?

3. У чому полягають особливості протікання політичних процесів?

4. Чим відрізняються один від одного стадії політичних процесів?

5. Якими є критерії типологізації політичних процесів?

6. У чому полягають особливості політичного процесу в нашій країні?

7. Які підстави можна виділити для типологізації політичних процесів?

8. Які етапи прийняття політичних рішень виділяють дослідники?

9. Які види політичних дій виділяють в політології?

 

Практичні завдання

1. Наведіть приклади політичних відносин які складаються на різних рівнях: локальному, регіональному, національному, міжнародному, глобальному; зовнішньополітичному і внутрішньополітичному.

2. Т. Парсонс стверджував що: «Розвиток політичного процесу відбиває не що інше, як наростання складності і структурованості його змісту, веде до підвищення адаптивності владних структур до зовнішніх соціальних умов». Чи погодитеся ви з його думкою? Аргументуйте свою відповідь.

3. Заповніть таблицю: «Основні види політичних дій».

Види політичних дій	Наслідки для політичного процесу
Революція
Реформа
Повстання
Бунт
Заколот
Путч
Мітинг
Демонстрація
Страйк
Пікетування
Хода
Виборчі кампанії
Референдум