Політологія як наука та навчальна дисципліна

Політологія

Навчальний посібник

 

Маріуполь

УДК 32.01(075.8)

ББК Ф01я73

М 21

 

Затверджено Вченою радою

ДВНЗ «Приазовський державний технічний університет»,

як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

(протокол № ____від ________ р.).

Рецензенти:

– д-р політ. наук, професор Харківського національного університету ім. В. Каразіна;

Шайхатдинов А. З. – завідувач кафедрою природничо-наукових та гуманітарних дисциплін Азовського морського інституту Одеської національної морської академії, канд. істор. наук, доцент;

Коротіч Г. В. – канд. філос. наук, доцент кафедри філософських наук ДВНЗ «Приазовського державного технічного університету».

М 21

Мальцева О. В. Політологія: навч. посіб. / О. В. Мальцева, Г. М. Марінова. – Маріуполь: ПДТУ, 2015. – 159 с.   У навчальному посібнику висвітлені основні розділи політичної науки: теорія політики та практична політологія. У виданні знайшли відображення сучасні досягнення та проблеми політології як науки. Окрім викладу теоретичної складової навчального матеріалу кожний параграф містить зручний методологічний інструментарій для його опрацювання: контрольні питання, практичні завдання, теми для рефератів та есе, рекомендована література. Після розділів подані завдання для комплексного контролю, рекомендована література. Наприкінці посібника подані короткий словник політологічних термінів, іменний та предметний покажчики. Навчальний посібник розрахований на бакалаврів технічних спеціальностей, викладачів, усіх тих, хто цікавиться проблемами політичної науки. УДК 32.01(075.8) ББК Ф01я73

 

© О. В. Мальцева,

Г. М. Марінова, 2015

© ДВНЗ «ПДТУ», 2015

 

ЗМІСТ

ВСТУП.. 5

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПОЛІТОЛОГІЇ 8

1.1 Політологія як наука та навчальна дисципліна. 8

1.1.1 Витоки та розвиток політологічних знань. 8

1.1.2 Політологія – наука про політику. 12

1.1.3 Політика як соціальний феномен. 16

Контрольні питання. 20

Практичні завдання. 20

Теми рефератів та есе. 20

1.2 Політична влада як соціальний феномен. 21

1.2.1 Сутність політичної влади, її особливості, структура та соціальні функції 21

1.2.2 Теорії виникнення політичної влади. 25

1.2.3 Поняття про легітимність, механізм та форми політичної влади. 29

Контрольні питання. 33

Практичні завдання. 33

Теми рефератів і есе. 36

1.3 Місце і роль держави в політичній системі суспільства. 37

1.3.1 Сутність, структура і основні функції політичної системи суспільства. 37

1.3.2 Типологія, форми державного устрою та правління. 41

1.3.3 Структура і функції держави. 47

Контрольні питання. 49

Практичні завдання. 49

Теми для написання рефератів. 50

1.4 Демократія і громадянське суспільство. 51

1.4.1 Демократія і її опоненти в політичній практиці 51

1.4.2 Сутність і структура громадянського суспільства. 55

1.4.3 Механізм взаємодії громадянського суспільства і держави. 58

Контрольні питання. 60

Практичні завдання. 60

Теми рефератів та есе. 60

КОМПЛЕКСНИЙ КОНТРОЛЬ 1. 62

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА.. 65

РОЗДІЛ ІІ. ПОЛІТИЧНІ ПРОЦЕСИ В СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ 67

2.1 Політичні відносини і політичний процес. 67

2.1.1 Політичні відносини: зміст і типологія. 67

2.1.2 Сутність і структура політичного процесу. 68

2.1.3 Типологія політичних процесів, види політичних дій. 72

Контрольні питання. 75

Практичні завдання. 76

Теми для написання рефератів. 76

2.2 Політичні партії і громадські об'єднання. 77

2.2.1 Політична партія: сутність, структура, генезис становлення. 77

2.2.2 Типи політичних партій. Партійні системи держав. 80

2.2.3 Громадські об'єднання. Їх класифікація та функції 83

Контрольні питання. 86

Практичні завдання. 86

Теми рефератів та есе. 87

2.3 Особистість в політиці 88

2.3.1 Політична соціалізація. Політична поведінка і участь. 88

2.3.2 Політична еліта: сутність, структура і функції 92

2.3.3 Політичне лідерство. Типологія політичних лідерів. 94

Контрольні питання. 98

Практичні завдання. 98

Теми рефератів та есе. 99

2.4 Політичний конфлікт як соціальний феномен. 100

2.4.1 Поняття, передумови, причини, суб’єкти політичних конфліктів. 100

2.4.2 Типологія політичних конфліктів. Внутрішньополітичні та зовнішньополітичні конфлікти. 105

2.4.3 Структура, динаміка, порядок розв’язання та соціальні функції політичних конфліктів. 108

Контрольні питання. 112

Практичні завдання. 112

Теми рефератів та есе. 113

2.5 Прикладні аспекти політології 114

2.5.1 Становлення і розвиток прикладної політології, її предмет і завдання 114

2.5.2 Структура, функції і методи прикладної політології 118

2.5.3 Політичний маркетинг та політичний менеджмент. 121

Контрольні питання. 124

Практичні завдання. 125

Теми рефератів та есе. 125

КОМПЛЕКСНИЙ КОНТРОЛЬ 2. 126

ВИСНОВКИ.. 129

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА.. 130

КОРОТКИЙ СЛОВНИК ПОЛІТОЛОГІЧНИХ ТЕРМІНІВ.. 132

ПРАВИЛЬНІ ВІДПОВІДІ НА КОМПЛЕКСНИЙ КОНТРОЛЬ.. 149

ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК.. 150

ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК.. 155

 

ВСТУП

В умовах сьогодення політологія як наука та навчальна дисципліна набуває все більшої ваги серед провідних галузей гуманітарної освіти. Їй належить чільне місце в загальній системі підготовки висококваліфікованих спеціалістів для всіх сфер суспільного життя.

Вивчення політології спрямоване на поглиблення політичної освіченості людей, розуміння ними політичних процесів та явищ, шляхів досягнення злагоди та громадянського миру в суспільстві, розвиток їх громадянських компетентностей в умовах демократизації суспільства.

Політологія надає студентам, що її вивчають, не тільки необхідну базову підготовку з теорії та методології аналізу політичного процесу, але й формує світоглядні та ціннісні критерії оцінки суспільних подій, уміння пов’язувати політологічне знання з політичною практикою. Опанування змісту політології дає змогу студентам навчитися державницькому мисленню та підходам до актуальних питань сучасності, високим морально-етичним вимогам до політики та політиків, реально уявляти можливості, досягнення та прорахунки людей у розбудові та облаштуванні правової та соціальної держави, громадянського суспільства.

Політичні знання і культура потрібні кожній людині, незалежно від професійної приналежності, оскільки, живучи в суспільстві, вона необхідно повинна взаємодіяти з іншими людьми та державою. Відомий вислів Уїнстона Черчіля «Якщо ви не цікавитеся політикою, то політика зацікавиться вами» сьогодні дедалі більше актуалізується. Без політичних знань особистість ризикує стати розмінною монетою в політичній грі, перетворитися на об’єкт маніпулювання та стати рабом більш активних в політичному відношенні сил.

Звідси випливає нагальне завдання вищої школи забезпечити підвищення якості політичної освіти спеціалістів відповідно до державних вимог.

Метою вивчення дисципліни «Політологія» єформування наукових уявлень про політичне життя суспільства в його різноманітних виявах, способах організації влади, закономірностях діяльності політичної еліти, партій, лідерів, соціальних верств і народних мас; сформувати світоглядні і ціннісні настанови на підставі світової суспільно-політичної думки.

Завданнями вивчення дисципліни є:

- системне засвоєння теоретичного матеріалу політології;

- розкриття історії політичних вчень, відстеження становлення політичних систем;

- дослідження розвитку політичних відносини і процесів;

- формування політичної культури студентів, що виявляється в умінні критично ставитися до політичної ідеології, аргументовано аналізувати світову політику та міжнародні відносини;

- усвідомлення причин політичних конфліктів, виникнення кризових станів суспільства та шляхів їх розв’язання,

- виховання активної громадянської позиції щодо участі студентів у суспільно-політичному житті України.

У результаті вивчення дисципліни студент повинен

знати:

- об’єкт, предмет і метод політичної науки взагалі і української зокрема, чітко оперувати і володіти її понятійно-категоріальним апаратом;

- основні світові політичні школи, концепції і напрямки, українські політичні вчення;

- сутність політичного життя, політичних відносин і процесів, суб’єкти і об’єкт політики;

- права людини і громадянина, суть і значення політичних систем і режимів у житті держави та суспільства;

- процеси міжнародного політичного життя, геополітичну обстановку, місце, роль і статус України в сучасному політичному світі;

вміти:

- визначати теоретичні, духовні, прикладні та інструментальні компоненти політичного знання, їх роль і функції в підготовці політичних рішень, в забезпеченні особистого внеску до суспільно-політичного життя;

- самостійно аналізувати різноманітні явища політичного життя в Україні та світі;

- володіти навичками політичної культури, вміти застосовувати політичні знання в своїй професійній та громадській діяльності.

Пропонований навчальний посібник з політології цілком відповідає навчальній програмі для бакалаврів технічних спеціальностей, що затверджена на кафедрі соціології та соціальної роботи Державного вищого навчального закладу «Приазовський державний технічний університет».

Даний навчальний посібник охоплює основну проблематику політичної науки, її теоретичні та прикладні (практичні) аспекти і відбиває сучасний стан досягнень світової та вітчизняної політологічної думки.

Посібник містить два розділи. В першому розділі висвітлюються такі питання політологічної теорії, як: історія становлення та розвитку науки про політику; сутність поняття «влада» та різні концепції щодо пояснення цього феномену, його особливостей, структури, засобів реалізації; політична система суспільства, держава як соціальний інститут; формування уявлень про демократію та громадянське суспільство. Другий розділ розкриває проблему особистісного виміру політики; сутність і структуру політичного процесу; дає поняття про політичні партії, суспільні організації і рухи; поняття політичної кризи та політичного конфлікту, динаміку їх протікання та розв’язання; подає актуальні питання прикладної політології.

Окрім того, навчальний посібник містить зручний методологічний інструментарій для самостійного вивчення навчального матеріалу. На завершенні кожного параграфа містяться такі рубрики, як «Контрольні питання», «Практичні завдання», «Теми рефератів та есе».

Контрольні питання забезпечують перевірку ступеню засвоєння змісту теми, уміння аналізувати, узагальнювати, самостійно формулювати висновки щодо отриманих знань.

Практичні завдання передбачають опрацювання першоджерел, розвиток навичок аргументованого висловлення власної думки, уміння досліджувати політичні феномени, порівнювати політичні явища і процеси, узагальнювати інформацію, самостійно формулювати висновки щодо отриманих знань, володіння, а також удосконалення навиків складання тематичних таблиць, схем тощо.

Написання реферату за запропонованими темами забезпечить більш змістовне засвоєння певної теми курсу, вихід за межі її хрестоматійного викладу та має на меті залучення додаткових матеріалів, які значно розширюють коло питань з даної проблеми, розкривають сучасний стан її розробки, різні підходи до її вирішення.

Підготовка есе спрямована на розвиток у студентів уміння самостійно засвоювати новий навчальний матеріал, чітко, точно і коротко формулювати основні положення теми, мислити критично, висловлювати особисте ставлення до різних політичних явищ та процесів.

Кожний з двох розділів завершується комплексним контролем та рекомендованою літературою.

Комплексний контроль містить тестові завдання для перевірки рівня засвоєння викладеного в розділі навчального матеріалу.

Рекомендована література подається для самостійного опанування додаткового матеріалу розділу, застосування його під час підготовки рефератів та есе і т. ін.

Наприкінці посібника розміщено висновки, короткий словник політологічних термінів, правильні відповіді до комплексного контролю, предметний та іменний покажчики.

Начальний посібник підготовили:

к. філос. н., доцент О. В. Мальцева (Вступ; Розділ І (1.1; 1.2); Розділ ІІ (2.4; 2.5); Короткий словник політологічних термінів, Висновки);

к. філос. н., доцент Г. М. Марінова (Розділ І (1.3; 1.4); Розділ ІІ (2.1; 2.2; 2.3).

РОЗДІЛ І.
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПОЛІТОЛОГІЇ

Практичні завдання

1. Американський політолог та соціолог Г. Алмонд (1911-2002) визначав політичну науку як «науку про те, яким чином приймаються рішення, що зачіпляють усе суспільство, і чому ці рішення вважаються обов’язковими більшістю людей у більшості випадків». Дайте характеристику з точки зору цього підходу предмету науки про політику?

2. Загальновідомим є вислів: «Політика – справа брудна». Чи можна розглядати політику як «чисту справу»? Самостійно сформулюйте критерії моральної політики в сучасних умовах. Проаналізуйте з цих позицій нинішній стан політики в Україні: які явища ви віднесли би до негативних, а які – до позитивних?

3. Назвіть соціальні функції політики, котрі слабко розвинені в сучасній Україні. Як ви вважаєте, чому саме ці функції найменш розвинені на даному етапі? Обґрунтуйте свої висновки та аргументуйте їх практичними прикладами.

Теми рефератів та есе

1. Політична наука як соціальний інститут.

2. Виникнення та розвиток політичної науки.

3. Взаємозв’язок теорії політики та прикладної політології.

4. Наукові та побутові уявлення про політику: характерні ознаки та відмінності.

5. Предмет політології: характерні особливості та структурні елементи.

6. Політологія в системі соціально-гуманітарних наук.

7. Прогностична функція політології та її значення.

8. Завдання політології як науки і навчальної дисципліни в політичному розвитку сучасної України.

9. Політика як соціальний феномен.

10. Політика та мораль.

Практичні завдання

1. Ознайомтеся з уривком із роботи М. Вебера « Три чисті типи легітимного панування» та заповніть таблицю за запропонованим нижче зразком.

Чисті типи легітимного панування (за М. Вебером)

Типи легітимного панування	Головні ознаки, принципи та засоби здійснення влади

 

Теми рефератів і есе

1. Концепція влади М. Вебера.

2. Порівняльний аналіз концепцій влади в творах М. Вебера та Г. Арендт.

3. Насильство як атрибут влади в умовах тоталітарного політичного режиму.

4. Співвідношення моралі і влади.

5. Сучасні механізми стримання та противаг проти порушення принципу розподілу повноважень гілок влади та процес їх втілення в Україні.

Структура і функції держави

У кожній державі для забезпечення його функціонування створюється державний апарат.

Державний апарат – це комплекс спеціальних органів та установ, наділених владними повноваженнями і мають в своєму розпорядженні матеріально-технічні і правові можливості для реалізації функцій держави, вирішення завдань управління суспільством і захисту його основних інтересів.

Державний апарат включає такі елементи:

- представницькі (законодавчі) органи;

- виконавчо-розпорядчі органи;

- судова система;

- контрольно-наглядові інстанції;

- збройні сили; органи охорони правопорядку;

- органи забезпечення безпеки і розвідки;

- інші органи, необхідні державі для реалізації своїх функцій.

Найбільш важливим для забезпечення ефективної діяльності державного апарату є принцип поділу влади. Щоб захистити себе від свавілля абсолютної необмеженої влади одноосібного правителя і посадових осіб, суспільство ділить владу на законодавчу, виконавчу і судову, з тим, щоб різні гілки влади могли взаємно стримувати один одного.

Поділ державної влади на три гілки не виключає, а передбачає єдність їх дій на основі процедур, передбачених конституцією держави, а також певне верховенство законодавчої влади, рішення якої обов'язкові для всіх різновидів влади.

Законодавчі органи влади – найчастіше в побуті називають парламентами. Парламент – це представницький орган суспільства, він представляє інтереси різних груп населення і функціонує як «очі, вуха і голос» народу. Через своїх представників (парламентаріїв), яких народ обирає на виборах, суспільство уповноважує їх здійснювати державну владу на благо суспільства. Таким чином, у механізмі держави парламент має верховенство.

Поряд з цим законодавчий орган здійснює нагляд і контроль за урядом, включаючи прийняття рішення про його відставку. Ця функція найбільш розвинена у законодавчих органів у парламентських формах правління.

Виконавчу владу уособлює уряд, який, по суті, носить похідний, вторинний характер у порівнянні з представницькою владою. Уряд володіє великими можливостями, оскільки в його руках знаходиться державний апарат: чиновники, армія, поліція, судді, органи безпеки і т.п. Він здійснює поточне управління справами суспільства, розпоряджається значною часткою його ресурсів, виконує прийняті представницькими органами рішення і закони. Органи виконавчої влади видають нормативні акти (постанови, розпорядження, укази), які ґрунтуються на законах і не повинні їм суперечити.

З метою вирішення конфліктів і суперечок, що виникають в суспільстві, були засновані суди. Вони (і ніхто крім них) відправляють правосуддя, є арбітрами в суперечках про право. Одна з головних цілей діяльності судів – неупередженість.

Основними принципами судової системи є:

- принцип самостійності судів у вирішенні будь-яких питань у межах своєї компетенції;

- принцип рівності всіх перед законом і судом; гласності судочинства;

- принцип змагальності судочинства; принцип презумпції невинності; принцип забезпечення права обвинуваченого на захист і т.п.

Принцип поділу влади оберігає суспільство від небезпеки бути підлеглим диктатору.

Глава держави. Саме він уособлює цілісність і єдність державної влади. В конституційних монархіях главою держави є монарх, а в сучасних республіках – президент. Як публічному представнику держави президенту даються широкі повноваження, а саме:

- представляти країну у взаєминах з іншими країнами;

- приймати іноземних дипломатичних представників;

- призначати послів;

- оприлюднювати міжнародні договори і угоди;

- бути головнокомандуючим збройних сил країни;

- можливість накладати вето на закон, прийнятий парламентом, і повертати його на повторний розгляд і т.д.

Характер політичної системи визначається впливом різних факторів. До них відносяться стан економічного розвитку суспільства, його культура, традиції і т.д. Від умов діяльності держави, внутрішніх і зовнішніх факторів залежать пріоритети, які отримує та чи інша функція держави.

Функції держави – це основні напрями її діяльності, які випливають з соціальної природи і пов'язані з вирішенням завдань, що стоять перед суспільством на тому чи іншому етапі розвитку.

Найпоширенішим є розподіл функцій на внутрішні і зовнішні. Внутрішні функції характеризують діяльність держави всередині даної країни: політична; економічна; соціальна; екологічна; охорона прав і свобод громадян, забезпечення законності та правопорядку та ін. Зовнішні функції спрямовані на вирішення завдань держави зовні – на міжнародній арені: функція інтеграції у світову економіку; оборони країни; підтримки світового правопорядку; співпраці з глобальних проблем та ін. Внутрішні і зовнішні функції тісно пов'язані між собою, доповнюють один одного.

Розрізняють також постійні і тимчасові функції: постійні, – це ті, які здійснюються на всіх етапах розвитку суспільства і держави, а тимчасові функції пов'язані з вирішенням завдань, які обумовлені тимчасовим збігом обставин (боротьба зі стихійними лихами, епідеміями і т.д.).

Функції поділяють на основні та неосновні. Поділ на основні і неосновні функції є досить очевидним. Основні функції – це ті, без здійснення яких існування держави припиняється. Неосновні функції – дрібні або другорядні напрямки діяльності в рамках тієї чи іншої основної функції (наприклад, будівництво доріг в рамках економічної функції та забезпечення необхідної інфраструктури економіки).

Залежно від ступеня участі суспільства в здійснення функцій держави вони поділяються на загально-соціальні та спеціальні. Загально-соціальні – це функції, у здійснення яких беруть участь як держава, так і суспільні інститути (наприклад, економічна, екологічна функції). Спеціальні – це функції, які здійснюються тільки державою (наприклад, функція охорони правопорядку, функція забезпечення єдиної податкової і грошової системи та ін.).

Держава є центральним елементом політичної системи, тому політична система суспільства з'являється тільки разом з державою, без держави не може бути й політичної системи.

 

Контрольні питання

1. Якою є структура політичної системи з точки зору структурно-функціонального підходу?

2. Які елементи, складають структуру політичної системи?

3. Які функції здійснює політична система суспільства?

4. Які ознаки держави вам відомі?

5. У чому суть формаційної і цивілізаційної типології держави?

6. Які форми державного устрою найбільш поширені в сучасному світі?

7. У чому полягає відмінність між формою правління і політичним режимом держави?

8. У чому полягає принцип поділу влади?

9. Які види функцій здійснює держава?

 

Практичні завдання

1. Як ви розумієте вислів Г. Алмонда: «Політична система – це існуюча в усіх самостійних суспільствах система взаємодії, яка виконує функції інтеграції і адаптації (всередині суспільства, поза ним і між суспільствами) за допомогою застосування легітимного фізичного примусу»?

2. Т. Парсонс дав наступне визначення терміна «Соціальні системи» – «це системи, утворені станами й процесами соціальної взаємодії між суб'єктами... Усі основні типи їх структурних компонентів (цінності, норми, колективи, ролі) є по відношенню друг до друга незалежними змінними». Чи погоджуєтесь ви з його думкою? Свою відповідь обґрунтуйте.

3. Користуючись текстом даного розділу та рекомендованою літературою, складіть блок-схему «Державний устрій України».

 

Практичні завдання

1. Порівняйте політичні режими за такими критеріями:

Критерії	Тоталітаризм	Авторитаризм	Демократія
Ступінь політичної свободи (наявність прав і свобод особистості)
Ступінь примусу і насильства
Принципи організації влади (поділ, відповідальність та ін.)
Місце і роль держави
Зрілість громадянського суспільства
Наявність опозиції, різноманіття ідеологій
Існування конкурентної або монопольної партійної системи

2. Одне з найбільш лаконічних визначень демократії було дано президентом США Авраамом Лінкольном (1809-1865): «Демократія є правління народу, обране народом і для народу». Зіставивши дане визначення із сучасною політичною практикою, визначить, чи можна стверджувати, що це дійсно так? Чи немає суперечності в самій формулі А. Лінкольна?

3. Який з принципів характеризує діяльність громадянського суспільства, а який – держави: «заборонено все, що не дозволено» і «дозволено все, що не заборонено»?

 

Теми рефератів та есе

1. Політичні режими: проблеми переходу від тоталітаризму до демократії.

2. Переваги і недоліки демократії як форми політичного режиму.

3. Порівняльний аналіз історичних форм демократії.

4. Авторитарний режим і його різновиди.

5. Демократія: основні принципи і різноманітність форм в сучасному світі.

6. Політичні організації та рухи в сучасній Україні.

7. Поняття «держава» і «громадянське суспільство» в історії політичної думки.

8. Громадянське суспільство і держава в ліберальній традиції політичної думки.

9. Марксистська і соціал-демократична інтерпретація взаємин держави і громадянського суспільства.

КОМПЛЕКСНИЙ КОНТРОЛЬ 1

1. Вперше термін «політика» був застосований і однойменнім творі давньогрецького філософа:

А) Геракліт;

Б) Демокрит;

В) Платон;

Г) Аристотель.

 

2. Політологія як системний міждисциплінарний науковий напрямок, що вивчає політику у всіх її проявах, сформувалася:

А) в к. ХІХ ст.;

Б) на поч. ХХ ст.;

В) у сер. ХХ ст.;

Г) в к. ХХ ст.

 

3. Політична семантика – це одна із спеціальних дисциплін політології, котра вивчає:

А) ціннісні аспекти владних відносин;

Б) суб’єктивні мотивації політичної поведінки;

В) знаки і символи в політиці, їх смисли і значення;

Г) зміни політичних інститутів і норм в процесі еволюції суспільства та ін.

 

4. Прогностична функція політології забезпечує:

А) політичну соціалізацію;

Б) можливість передбачення розвитку політичних процесів, озброює дослідників і практичних політиків знаннями про майбутнє;

В) оцінку політичних явищ з позицій суспільних, державних, класових, національних, групових, особистих інтересів;

Г) формування світогляду, визначення місця та ролі особи, соціальної групи, суспільних класів в політичному житті суспільства.

 

5. Вища форма політичної влади, що спирається на спеціальний управлінсько-владний апарат і володіє монопольним правом на видання законів, інших розпоряджень і актів, обов’язкових для всього населення – це:

А) державний примус;

Б) політична влада;

В) державна влада;

Г) влада.

 

6. Яка функція не є внутрішньою функцією державної влади:

А) функція співробітництва в економічній, політичній, культурній та інших сферах з іншими державами;

Б) соціальна функція;

В) політична функція;

Г) економічна функція.

 

7. Влада кращих, тобто привілейованої верхівки, групи знатних громадян – це:

А) демократія;

Б) аристократія;

В) тиранія

Г) олігархія.

 

8. До поведінкового підходу до походження влади належать концепції та парадигми:

А) теологічна, біологічна, біхевіористська;

Б) структурно-функціональна, класова, дуалістична;

В) теологічна, біологічна, дуалістична;

Г) психоаналітична, міфологічна, біхевіористська.

 

9. Системний і структурно-функціональний підходи до дослідження політичної системи зв'язують із іменами:

А) Г. Моска, В. Парето, Р. Міхельса;

Б) О. Тоффлера, Е. Масуда; М. Вебера;

В) Д. Белла, Р. Арона, 3. Бжезинского;

Г) Т. Парсонса, Д. Істона, Г. Алмонда.

 

10. Тоталітарний режим влади характеризується:

А) наявністю легальної опозиції й свободи слова;

Б) значним обмеженням прав і свобод особи;

В) проголошенням народу джерелом влади;

Г) плюралізмом і багатопартійністю.

 

11. Сукупність суспільних інститутів, що становлять самодіяльну організацію суспільства, – це:

А) політична система;

Б) громадянське суспільство;

В) політичний режим;

Г) форма правління.

 

12. Залежно від характеру пануючого політичного режиму політичні системи бувають:

А) демократичні, авторитарні, тоталітарні;

Б) федеративні, конфедеративні, унітарні;

В) монархічні, республіканські;

Г) відкриті, закриті, змішані.

 

13.Для демократичного режиму не характерно:

А) право народу на участь у розв'язку державних справ;

Б) повага й гарантія захисту прав і воль людину;

В)зосередження функцій влади й керування у вузький соціальній верстві;

Г) наявність легальної опозиції й ідеологічного плюралізму.

 

14. Укажіть головну ознаку громадянського суспільства:

А) це сукупність громадян, що мають право голосу;

Б) це здатність громадян до самоорганізації й самоврядуванню відносно незалежно від влади;

В) це об'єднання громадян даного держави;

Г) це об’єднання громадян за інтересами і цілями.

 

15. Яке коротке визначення політичної системи суспільства:

А) сукупність політичних ідей і теорій, політичних відносин, політичних і правових норм і політичної організації суспільства;

Б) політичне життя суспільства, узята в єдності всіх її сторін;

В) сукупність державно-правових і масово-політичних організацій країни;

Г) сума принципів діяльності вищих органів влади.

 

16. Що характеризує політичний режим у державі?

А) якими методами й способами здійснюється влада;

Б) як розподіляється власність;

В) адміністративно-територіальний поділ держави;

Г) структуру вищих органів влади.

 

 

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Безродний Є. Ф. Історія політичних вчень: навч. посіб. / Є. Ф. Безродний, О. Ш. Уткін. – К.: ВД «Професіонал», 2006. – С. 25-49.

2. Політологія: підруч, 2-е вид. перероб., доп. – [За редакцією О. В. Бабкіної та В.П. Горбатенко]. – К.: Видавничий центр «Академія», 2003. – 526 с. – (Серія «Альма-матер»).

3. Гаджиев К. С. Политическая наука: учеб. пособ. / К. С. Гаджиев. – 2-е. изд-е. – М.: Международные отношения, 1996. – 400 с.

4. Корогодов Н. В. Основы политологии: учеб. пособ. / Н. В. Корогодов, Ю. В. Зайончковский. – Х.: Парус, 2008.

5. Логвина В. Л. Політологія: навч. посіб. / В. Л. Логвина. – К.: Центр навчальної літератури, 2006.

6. Політологія: навч. посіб. для самостійного вивчення дисципліни / О. М. Кузь, В. І. Вихрова, Жеребятнікова, Н. О. Карась. – 2-е вид. випр. і допр. – Х.: ВД «Інжек», 2007

7. Моисеев Н. Н. Размышления о современной политологии / Н. Н. Моисеев. – М., 2000. – 212 с.

8. Мухаев Р. Т. Политология: учеб. для вузов / Р. Т. Мухаев. – 2-е изд-е. – М.: «Издательство ПРИОР», 2001. – 430 с.

9. Політологія: навч. посіб. для самостійного вивчення дисципліни / О. М. Кузь, В. І. Вихрова, Жеребятнікова, Н. О. Карась. – 2-ге вид. випр. і допр. – Х.: ВД «Інжек», 2007. – 389 с.

10. Пугачев В. П. Введение в политологию: учеб. для студ. высш. учеб. завед. / В. П. Пугачев, А. И. Соловьев. – 3-е издание перераб. и доп. – М.: Аспект Пресс, 2000. – 447 с.

11. Политология: учеб. пособ. для вузов / науч. ред. А. А. Радугин. – 2-е издание, перераб. и доп. – М.: Центр, 2001. –336 с.

12. Шматко Н. А. Феномен публичной политики / Н. А. Шматко // СОЦИС. – 2001. – № 7. – С.106-112.

13. Політологія / Л. Климанська, Я. Косминас, В. Харченко. – 2-е вид., перероб. та доп. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – С. 9-40.

14. Політологія. Кн. перша: Політика і суспільство. Кн. Друга: Держава і політика / А. Колодій, Політологія. Навчально-методичний комплекс: підруч. – К., 2004.– С. 37-72.

15. Політологічний енциклопедичний словник. – К., 2004.– С. 497-502; 522-523.

16. Шляхтун П. П. Політологія (теорія та історія політичної науки): підруч. / П. П. Шляхтун. – К.: Либідь, 2002. – С. 8-32.

17. Арендт Х. Джерела тоталітаризму / Х. Арендт; пер. з англ. – К.: Дух и літера, 2002. – 539 с.

18. Бодріяр Ж. Симулякри і симуляція / Ж. Бодріяр; пер. з фр. В. Шовкун. – К.: вид-во Соломії Павличко «Основи», 2004. – 230 с.

19. Габермас Ю. Структурні перетворення у сфері відкритості: дослідження категорії «громадянське суспільство» / Ю. Габермас. – Львів: Літопис, 2000. – 320 с.

20. Луман Н. Власть / Н. Луман – М.: Праксис, 2001. – 256 с.

21. Олсон М. Влада і процвітання. Подолання комуністичних і капіталістичних диктатур / М. Олсон; пер. з англ. А. Іщенка. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. – 174 с.

 

 

РОЗДІЛ ІІ.
ПОЛІТИЧНІ ПРОЦЕСИ В СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Практичні завдання

1. Наведіть приклади політичних відносин які складаються на різних рівнях: локальному, регіональному, національному, міжнародному, глобальному; зовнішньополітичному і внутрішньополітичному.

2. Т. Парсонс стверджував що: «Розвиток політичного процесу відбиває не що інше, як наростання складності і структурованості його змісту, веде до підвищення адаптивності владних структур до зовнішніх соціальних умов». Чи погодитеся ви з його думкою? Аргументуйте свою відповідь.

3. Заповніть таблицю: «Основні види політичних дій».

Види політичних дій	Наслідки для політичного процесу
Революція
Реформа
Повстання
Бунт
Заколот
Путч
Мітинг
Демонстрація
Страйк
Пікетування
Хода
Виборчі кампанії
Референдум

 

Практичні завдання

1. Чи згодні ви з наведеним нижче визначенням політичної партії, що запропоноване філософом І. Ільїним.

«Політична партія – це союз людей, які з'єдналися для того, щоб домогтися потрібних їм усім законів». Аргументуйте свою відповідь.

2. Складіть порівняльну таблицю «Громадські рухи та громадські організації».

Громадські рухи та громадські організації

Критерії	Громадські рухи	Громадські організації
Соціальна база
Постанова цілей
Наявність структури
Сталість членів

 

3. Назвіть політичні партії та їх лідерів, що активно діють на політичній арені сучасної України. Дайте коротку характеристику їх політичним програмам.

Теми рефератів та есе

1. Політичні партії: історія, типологія, місце в політичній системі.

2. Партійні системи. Типи партійних систем.

3. Особливості становлення багатопартійності в Україні.

4. Виборчі системи. Виборча система в Україні.

5. Вибори як політичний інститут.

6. Політичні партії сучасної України: програма і діяльність.

7. Громадські організації, що здійснюють діяльність в Україні.

8. Групи тиску. Засоби політичного впливу.

9. Політичні рухи – визначні особливості.

Особистість в політиці

2.3.1 Політична соціалізація. Політична поведінка і участь.

2.3.2 Політична еліта: сутність, структура і функції.

2.3.3 Політичне лідерство. Типологія політичних лідерів.

 

Основні поняття і положення: політична соціалізація, політична поведінка, політична участь, політична еліта, політичне лідерство.

 

Практичні завдання

1. Американський психоаналітик Г. Ласуелл розумів політичну соціалізацію як процес переходу «від почуттів неповноцінності до богоподібної вищості». Як фактор соціалізації він розглядав почуття неповноцінності. Саме воно обумовлює «волю до влади». «Влада, – на думку Г. Ласуелл, – допомагає подолати низька самоповага». Як показує історичний досвід, багато видатних політики страждали комплексом неповноцінності, фізичними вадами (М. Лютер, М. Ганді, В. Вільсон, Ф. Рузвельт, Й. Сталін та інші). В якій мірі даний підхід розкриває природу політичної соціалізації і здатний пояснити поведінку сучасних політичних лідерів? Аргументуйте свою відповідь.

2. Німецький соціолог П.Г. Дрейцель увів поняття «соціально-політична еліта», припускаючи, що існують соціальна і політична еліта, які розріз