Тема 6. Політична система та її структурні елементи

Лекція 6. Держава в політичній системі суспільства – 2 год.

1. Політична система суспільства: сутність і структура. Еволюція сучасних політичних систем.

2. Роль і місце держави в політичній системі суспільства.

 

Мета лекції: усвідомлення структури і функцій політичної системи, типів зв'язків її суб'єктів; ознайомлення із сучасними політичними системами і їхньою еволюцією. Формування активної громадської позиції, щодо необхідності додержуватися основних принципів демократії.

Міжпредметні зв’язки: філософія, політологія, історія політико-правових вчень, галузеві юридичні науки.

Актуалізація опорних знань: згадайте раніш вивчене поняття „держава” та зі шкільного курсу основ правознавства поняття „політична система суспільства”.

Головні поняття по темі: політична система, політична партія, громадська організація, суспільний рух, самоврядування народу, права і свободи особи, громадянське суспільство, безпосередня демократія, представницька демократія.

ТЕЗИ ЛЕКЦІЇ:

1. Політична система у юридичній літературі визначається по-різному. Усі полярні точки зору з цього питання можна звести до двох основних напрямків: широке і вузьке розуміння цього суспільного явища. Вузьке розуміння політичної системи зводиться до визначення політичної системи як сукупності державних організацій, громадських об'єднань, трудових колективів, що здійснюють функції по реалізації політичної влади. Широка точка зору вбирає в себе найбільш широку сукупність матеріальних і нематеріальних компонентів, пов'язаних політичними відносинами з приводу здійснення політичної влади. Так, П.М.Рабінович, визначаючи політичну систему суспільства, вважає, що це система „усіх політичних явищ, які існують у соціально-неоднорідному, зокрема, класовому, суспільстві”.

Елементами політичної системи суспільства необхідно визнати: а) суб'єктів (носіїв) політики; б) політичні норми та принципи; в) політичні відносини (стосунки); г) політичні погляди, політичну свідомість та культуру; д) зв'язки, що об'єднують названі компоненти.

При системному вивченні цих компонентів ми можемо зробити висновок, що вони передбачають існування і функціонування п'яти основних сторін політичної системи: а) інституціальної (організації, установи); б) регулятивної (норми, принципи); в) функціональної (політичні функції, політичний процес та режими); г) ідеологічної (політичні погляди, політична свідомість та культура); д) комунікативної (зв'язки, що об'єднують вказані компоненти політичної системи).

Політична система України - це система суб'єктів політики, політичних норм і відносин, політичних поглядів, свідомості і культури, що існують і взаємодіють в Україні при здійсненні політичної влади.

Вона характеризується такими ознаками та особливостями: а) Україна проголошується демократичною правовою соціальною державою; б) вся повнота влади в Україні належить її народу; в) державна влада здійснюється за принципом розподілу влад на законодавчу, виконавчу та судову; г) в Україні проголошено принцип верховенства права; д) суспільне життя в Україні базується на засадах політичного, економічного і ідеологічного плюралізму; ж) визнаються пріоритетними загальнолюдські цінності, права і свободи людини і громадянина; е) держава відповідає перед людиною і супільством за свою діяльністю.

 

2. Суб'єктом здійснення державної влади є держава. Вона займає одне з провідних місць у політичній системі. Це зумовлено тим, що лише держава:

а) володіє суверенною владою, тому, що єдина уособлює суверенітет народу і суверенітет нації і є результатом реалізованого права на самовизначення;

б) виступає офіційним представником (через представницький вищий законодавчий орган влади) усього народу;

в) забезпечує і захищає права своїх громадян, а також інших людей, що знаходяться на її території;

г) здатна задовольняти загальнолюдські потреби, виконувати соціальну та інші функції;

д) має спеціальний апарат, що забезпечує виконання державних функцій;

ж) може встановлювати правила поведінки, тобто формально - обов'язкові для всіх правові норми і за їх допомогою регулювати суспільні відносини між різними суб'єктами суспільства.

Якраз тому, що держава є суб'єктом, у тому числі і політичної системи, їй притаманні такі ознаки:

а) наявність території, тобто частини земної кулі, що відокремлена кордонами, на яку розповсюджується повновладдя держави і де проживає населення, усі громадяни цієї держави; б) суверенітет;

в) державна влада;

г) державний апарат як система державних органів, за допомогою яких здійснюються функції держави;

д) спроможність видавати загально-обов'язкові юридичні норми.

Визначальними при співвідношенні держави і громадянського суспільства у більшості країн світу є такі засади: а) держава сприяє складанню і підпорядковує свою діяльність служінню громадянському суспільству; б) вона забезпечує різні для всіх можливості у сферах життєдіяльності людей, базуючись на принципі соціальної справедливості; в) чітко окреслює межі свого втручання у справи людини і суспільства. До того ж регулювання суспільних відносин здійснюється за допомогою права, яке диференціюється на публічне і приватне, а виявлення влади обмежене її розподілом, виконавчу і судову.

 

Семінарське заняття 6. Політична система та її структурні елементи – 2 год.

ПЛАН

 

1. Поняття, риси політичної системи суспільства.

2. Структура політичної системи. Загальна характеристика її основних елементів. Держава як особливий елемент політичної системи.

3. Політичні партії в політичній системі.

4. Об’єднання громадян в політичній системі. Їх види, відмінності від політичних партій.

 

Ключові поняття та терміни: “система”, “політика”, “політична система”, “політична партія”, “громадський рух”, “об’єднання громадян”, “трудовий колектив”, “демократія”.

Теми рефератів, доповідей

 

1. Вчення про політичну систему у зарубіжній науці (на основі поглядів

Г. Алмонда, Д. Істона та ін.).

2. Система суб’єктів політичної системи.

3. Особливості процесу становлення багатопартійності в Україні. Правовий статус політичних партій в Україні.

Самостійна робота студентів 6 – 4 год

Завдання та методичні рекомендації для самостійної роботи

Завдання 1

На основі вивчення тематичного матеріалу проаналізувати вищенаведені ситуації та підготувати письмові аргументовані відповіді на такі питання:

 

1. Політолог О. Зінов’єв стверджує, що в межах конституційної системи управління слід відрізняти два типи – сталінський і брежнєвський. У сталінській системі партійно-державний апарат відіграв другорядну, підлеглу роль, а головним суб’єктом влади виступав апарат особистої влади, що складався з людей, особисто зобов’язаних вождю своїм становищем. Найважливішим елементом сталінізму була система вождізму.

Брежнєвський тип політичної системи був альтернативою сталінському: в ньому стрижнем державної системи став партійний апарат. Він контролював усю систему влади, а вище керівництво прагнуло діяти в межах партійно-державних норм.

Чи є правомірним це твердження О.Зінов’єва? Чи можливий синтез вождістської та партійно-бюрократичної політичних систем? Хто є Зінов’єв?

 

2. Що відіграє більшу роль у становленні політичної системи – розвиток самої держави чи розвиток усієї сукупності суб’єктів політики та відносин, що створюють політичну систему?

 

3. Конституція України 1996р. закріпила загальні правові засади розвитку та функціонування політитчної системи України. Водночас серед частини суспільства, політичних діячів панує думка про неконституційний характер діяльності окремих політичних структур, про незавершенність становлення політичної системи.

Проаналізуйте реально існуючий стан. Які чинники стримують розвиток демократичної політичної системи в Україні, які суперечності доводиться долати на шляху її формування та коли, за яких умов можна буде вважати цей процес більш-менш завершеним?

 

4. Високий рівень політичної активності українського суспільства під час проведення виборів, референдумів супроводжується недовірою народу до органів влади або окремих державних діячів. Про що свідчить дана ситуація, які перспективи її розвитку та впливу на політичну систему?

 

5. Використовуючи знання з курсу теорії держави та права (матеріали п’яти перших розділів підручника “Загальна теорія держави та права” М.С. Кельман, О.Г. Мурашин, Н.М. Хома, 2003.), складіть міні-анкету “Курсанти (студенти) про політичну систему України” (обсягом до 8 питань). Зміст питань повинен розкривати:

1) рівень обізнаності щодо діяльності інститутів політичної системи;

2) оцінку пріоритетності проблем, що урегульовують інститути влади в Україні;

3) оцінку ними якості та ефективності роботи владних структур;

4) причини невдоволеності діяльністю тих чи інших політичних інституцій;

5) орієнтацію на те, щоб брати участь в діяльності окремих інститутів політичної системи тепер або в майбутньому.

Необхідно провести опитування курсантів (студентів). Проаналізувати результати, зробити висновки.

 

6) Чому “сильні” президенти представлені в тих політичних системах, в яких вони обираються безпосередньо народом?

 

7) Двопартійна система фактично поділяє суспільство на два угрупування. Назвіть фактори “pro” і “contra” стабільності політичної системи в такій країні. Чи є двопартійність панацеєю від великих соціальних конфліктів?

 

8) Який з чинників стабільності (нестабільності) політичних систем є головним:

1) еквівалентна відповідальність рішень і дій на “вході” вимогам і підтримці середовища на “вході” політичної системи;

2) відповідність її структур потребам як суспільства в цілому, так і основних соціальних груп;

3) відповідність конституційної динаміки соціальним реаліям;

4) неузгодженість трьох векторів соціальних взаємодій: переважання субординації, мінімум реорганізації та відсутність координації;

5) наявність багатьох позаконституційних центрів влади;

6) динамічне визначення: використання державної влади для апаратної бюрократії, для однієї соціальної групи, для обслуговування “тіні” чи в інтересах усього суспільства?

 

9. Який чинник стане вирішальним у зміцненні політичних систем майбутнього:

1) соціалізація громадян через політичні партії шляхом артикуляції інтересів соціальних груп;

2) консолідація національних політичних еліт навколо загальнодержавної мети;

3) інтелектуалізація індивідів через залучення до інформаційних ресурсів та джерел об’єктивної соціальної інформації;

4) удосконалення нормотворчості, спрямованої на задоволення потреб громадянського суспільства;

5) поява кагорти лідерів, які володіють “харизмою” та здатні оптимізувати міждержавні відносини.

 

10. У створенні та зміцненні Народного Руху України вирішальну роль відіграли такі суспільні сили:

1. робітничий рух;

2. молодь та молодіжні організації;

3. Спілка письменників УРСР;

4. Українська Гельсінська спілка;

5. ініціатива виходила від Комуністичної партії України;

6. просвітницькі та інші “неформальні” об’єднання.

 

11. Які із перелічених політичних партій можна зарахувати до право, а які до лівоцентристських:

1. Українська консервативна республіканська партія;

2. Народний Рух України;

3. Партія праці;

4. Народно-демократична партія;

5. Конгрес українських націоналістів;

6. Соціалістична партія України;

7. Партія зелених України;

8. Селянська партія України;

9. Российское движение Крыма;

10. Демократична партія України;

11. Комуністична партія України;

12. Українська республіканська партія;

13. Християнсько-демократична партія;

14. Українська національна Асамблея;

15. Ліберальна партія України;

16. Соціал-демократична партія України (об’єднана);

17. Аграрна партія України.

 

12. Як співвіднести багатопартійність та функціональність політичної системи? Чи перебувають вони у відношеннях прямої пропорції?

 

Завдання 2

Використовуючи доступну довідкову літературу і нормативні матеріали, підготувати письмову роботу (до 2-х стор.) з обґрунтуванням принципів співвідношення та функціонування органів державної влади і політичних партій сучасної Української держави, їх ролі у формуванні механізму та апарату держави.

Література

 

1. Мурашин Г.О. Акти прямого народовладдя: проблеми ефективності // Право України. - 1999. - №10. – С. 8.

2. Скрипнюк О. Вплив інститутів громадянського суспільства на становлення і розвиток демократичного політичного режиму // Право України. - 2001. - №3. – С. 12.

3. Борденюк В. Деякі аспекти співвідношення місцевого самоврядувння, держави і громадянського суспільства в Україні // Право України. - 2001. - №12. – С. 24.

4. Примуш М. Правова регламентація ідеологічних та організаційних засад політичних партій // Право України. - 2000. - №11. – С. 25.

5. Примуш М. Політичні партії та виборчий процес // Право України. - 2001. - №3. – С. 24.

6. Колпаков А. Проблеми змін в політичній системі України: політико-правовий вимір // Право України. - 2003. - №4. – С. 5.

7. Добродумов П. Про реформу політичної системи України // Право України. - 2003. - №5. – С. 19.