Лекція 9. Право як соціальне явище та нормативний регулятор суспільних відносин – 2 год..

1. Загальна характеристика основних підходів до праворозуміння. Поняття, сутність і зміст права.

2. Походження права.

3. Принципи права.

4. Функції права.

 

Мета лекції: поглиблення знань про сутність і зміст права, його принципи і функції; формування відношення до права, як до вищої соціальної цінності. Подолання правового нігілізму.

Міжпредметні зв’язки: філософія, політологія, соціологія, галузеві юридичні науки.

Актуалізація опорних знань: згадати зі шкільного курсу основ правознавства визначення терміну „право”.

Головні поняття по темі: право, об'єктивне право, приватне право, публічне право, форма права, нормативний акт, правова система, концепція права, цінність права, суб'єктивне право, суб'єктивні права, "права людини", свобода особи, природне право, правовий статус, правоздатність, дієздатність.

 

ТЕЗИ ЛЕКЦІЇ:

1. Загальна характеристика підходів до праворозуміння:

При нормативному підході до праворозуміння право переважно розглядається як система загальнообов'язкових, формально визначених норм, що відбивають по-державному організовану волю народу, гарантуються і охороняються державою, виступають регулятором суспільних відносин.

В межах генетичного підходу до праворозуміння основна увага зосереджується на процесах виникнення і формування права, його соціальної детермінованості об'єктивними і суб'єктивними умовами життя суспільства.

Інструментальному підходу притаманне дослідження права як специфічного регулятора соціальних відносин, за допомогою чого здійснюється і забезпечується державне управління суспільством.

Дослідження права як феномена культури, соціальної цінності складає основу аксіологічного (ідеологічного, природного) підходу. Правова дійсність вивчається у цьому випадку крізь призму її відповідності досягнутому суспільством ступеню соціологічного прогресу, що дає можливість виділити питому вагу "права в праві", тобто дати оцінку прогресивності правових явищ, виявити в них те, що відбиває регресивні тенденції, гальмує суспільний розвиток.

Системному підходу відповідає відбиття правової дійсності як системи (сукупності) правових явищ, що певним чином пов'язані між собою і утворюють єдине ціле - правову систему.

Статистичний аспект її складають норми права, правовідносини, суб'єкти права, правопорядок тощо, а динамічний - правотворчість, реалізація норм права, їх застосування, правове мислення та інші правові процеси.

Соціологічне праворозуміння на відміну від нормативного визнає правом не сукупність (систему) абстрактних і формальних соціальних норм, а безпосередньо суспільне життя, певним чином упорядковану взаємодію соціальних суб'єктів, "живе" право як конкретне, динамічне, фактично існуюче явище, що лежить в основі створення законів та прийняття інших юридичних рішень.

Поряд із зазначеними, в правознавстві мають місце і інші підходи до праворозуміння - аналітичний, вольовий, класовий тощо.

У нормативному розумінні право - це система особливих соціальних норм, що характеризується формальністю, визначеністю, формулюють права і обов'язки, встановлюються (санкціонуються), гарантуються і охороняються державою. Ознаки права: формальність (позитивність), визначеність, системність, забезпеченість державою, загальний характер, загальнообов’язковість, виступає як регулятор суспільних відносин.

Завдання на семінарське заняття: яке з визначень права найбільш вдало можна використовувати у правоохоронній діяльності?

 

2. Праворозуміння не можливе без висвітлення історичних аспектів виникнення становлення і розвитку права: але різноманіття тлумачень сутності права, його змістовних характеристик накладає свій відбиток і на проблеми правоутворення.

Класовий підхід до праворозуміння зумовив і дослідження походження права через призму класогенезу, тісний зв'язок виникнення права з утворенням приватної власності, класів та держави.

Нормативістська інтерпретація походження права акцентує увагу на виникненні права як системи правових норм, що утворюються і захищаються державою і тому в здебільшому залежать від останньої. Разом з тим соціологічний підхід до права дозволяє розглянути історію розвитку права в більш широкому контексті, покладаючи в якості критерія його періодизації безпосередньо ступінь розвитку суспільства, в тому числі його докласову, класову і посткласову фази. Крім того, важливо виділити не тільки етапи (стадії) сталого функціонування суспільства, але й стадії переходу від одного до іншого ступеню його розвитку.

Виникнення юридичного права пов'язане з утворенням держави як форми організації суспільства, механізму забезпечення його сталого існування і розвитку.

 

3. Принципи права - це його основні засади, вихідні ідеї, що характеризуються універсальністю, загальною значимістю, вищою імперативністю і відбивають суттєві положення права.

Призначення правових принципів полягає в тому, що вони: 1) здійснюють універсальне і узагальнене закріплення основ суспільного ладу; 2) забезпечують одноманітне формулювання норм права і їх вплив на суспільні відносини в формі правового регулювання та інших видів правового впливу (інформаційного, ціннісно-орієнтаційного, психологічного, системоутворюючого і т.д.).

В залежності від функціонального призначення і об'єкту відображення принципи права поділяються на соціально-правові і спеціально-правові принципи.

До загально-правових принципів відносяться:

1) принцип гуманізму;

2) принцип рівності громадян перед;

3) принцип демократизму;

4) принцип законності;

5) принцип взаємної відповідальності держави і особи.

Міжгалузеві принципи на відміну від загально-правових діють не в усіх галузях права, а у певних їх групах. Наприклад, принцип здійснення правосуддя тільки судом чи принцип матеріальної відповідальності і т.д. Галузеві принципи притаманні окремим галузям права.

Дія принципів правових інститутів відповідно обмежена їх предметом регулювання.

 

4. Соціальне призначення права, його місце і роль в системі соціального нормативного регулювання відображається в його функціях - основних напрямках впливу права на суспільні відносини.

Функції права поділяються на соціальні і спеціально-юридичні.

Соціальні функції права - це напрямки взаємодії права та інших соціальних явищ як єдності форми і змісту. Так, праву притаманні ідеологічна, економічна, політична функція і т.д.

Спеціально-юридичні функції права - це напрямки власно правового впливу на суспільні відносини. У цьому випадку виділяють регулятивну і охоронну функції права.

Регулятивна функція має об'єктом свого впливу нормальні, позитивні, корисні суспільні відносини, котрі право впорядковує шляхом: 1) закріплення сталих, розвинутих відносин в нормативних актах, таким чином гарантуючи їх недоторканість (статична функція); 2) заохочення, стимулювання розвитку тих суспільних відносин, що відбивають певні соціальні цінності, але знаходяться на етапі свого становлення (динамічна функція).

Охоронна функція спрямована на захист позитивних суспільних відносин шляхом витиснення соціально шкідливих і небезпечних діянь людей і їх об'єднань, відновлення порушених прав суб'єктів.

 

 

Семінарське заняття 9. Поняття, суть і соціальна цінність права – 2 год.

ПЛАН

1. Розуміння права у світовій і вітчизняній юриспруденції.

2. Поняття, ознаки права. Співвідношення права й закону.

3. Принципи права.

4. Соціальна цінність права, функції права та його структура.

 

Ключові поняття та терміни: “право”, “свобода”, “справедливість”, “праворозуміння”, “принципи права”, “типологія права”, “функції права”, “економіка”, “політика”, “правові презумпції”, “правові аксіоми”.

Теми рефератів, доповідей

1. Відмінності в тлумаченні права представниками різних філософських шкіл.

2. Роль права у реалізації загальносуспільних інтересів.

3. Новітня правова система України як суспільне явище.

Самостійна робота студентів 9 – 4 год.

Завдання та методичні рекомендації для самостійної роботи

Завдання 1.

На основі вивчення тематичного матеріалу проаналізувати вищенаведені твердження та підготувати письмові аргументовані відповіді на такі питання:

 

1. За умов політичного та ідеологічного тоталітаризму теорія права тлумачила категорію права з вузько-класових нормативістських позицій виключно як систему норм, встановлених або санкціонованих державою в інтересах певного соціального прошарку людей. На сьогодні є всі підстави розкривати це соціальне явище більш широко – адекватно його природно-соціальному походженню та призначенню. З яких двох мовознавчих підходів, на Вашу думку, слід починати з’ясування загального поняття “права”?

 

2. Розкрийте етимологію (походження) та семантику (значення) таких слів, як “право” та “юридичний”.

 

3. Чи погоджуєтеся Ви з думкою, про те, що право – це триєдине поняття, яке охоплює:

1) усвідомлення можливостей людини взагалі (абстрактної людини) в системі суспільних відносин;

2) формування цих можливостей та визнання відповідних можливостей за конкретними особами.

 

4. Право виступає в трьох сутностях:

1) право – усвідомлення справедливості;

2) право – нормативний регулятор, система інституціоналізованих норм;

3) право – особиста суб’єктивна можливість;

4) всі варіанти правильні.

5. Термін “право” в сучасній теоретико-правовій думці вживається в таких значеннях:

1) право загальносоціальне;

2) об’єктивне (позитивне) право;

3) суб’єктивне право;

4) усі варіанти правильні.

 

6. Вперше поняття “право” в загально-соціальному розумінні було визначено в:

1) 1975р. Рабіновичем П.М.;

2) 1978р. Алексеєвим С.С.;

3) 1987р. Суріловим О.В.;

 

7. Основні чинники, які стали передумовою щодо розробки поняття права в загальносоціальному розумінні:

1) широкий інтерес у світі до проблем прав людини;

2) докорінні політичні зміни в Україні та інших колишніх соціалістичних країнах; Продовжіть перелік:

3)

4)

5)

 

8. Право в загальносоціальному розумннні пов’язане з поняттям свободи, справедливості? Аргументуйте свою відповідь.

 

9. Об’єктивне (позитивне) право – це:

1) право, яке являє собою систему певного різновиду соціальних норм;

2) право, що існує незалежно від волі окремо взятих індивідумів;

3) право, що виходить значною мірою від держави;

4) усі варіанти правильні.

 

10. Елементами суб’єктивного права є:

1) право на позитивні дії, тобто право на власні дії;

2) право вимагати від іншого суб’єкта виконання юридичного обов’язку як умови реалізації носієм суб’єктивного права належної йому правової можливості;

3) право на захист з боку держави;

4) право, що виходить значною мірою від держави (хоча не лише від неї).

 

8. Абсолютні суб’єктивні права – це:

1) соціальні права;

2) права власності на певну річ (за договором купівлі-продажу, дарування тощо);

3) права, які регулюються поза правовідносинами.

 

10. Визнання норм державою здійснюється у такі способи:

1) санкціонування (наступне визнання вже існуючих соціальних норм як правових);

2) надання можливості прийняття актів, що містять норми із правовими властивостями, недержавним ораганам, зокрема органам місцевого самоврядування;

3) державна реєстрація нормативних актів корпоративно-локального характеру;

4) усі варіанти правильні.

 

9. Поясніть, чи можна погодитися з тим, що природне право не може бути змінено навіть Богом, так само як Бог не може зробити, щоб два рази по два не було чотири, і перешкодити поганому бути поганим? Обгрунтуйте свої твердження.

 

10. Теорія юридичного позитивізму представлена багатьма іменами, серед яких:

1) Джон Остін;

2) Карл Бергам;

3) Рудольф Ієрінг;

4) усі варіанти правильні.

 

11. Теорію солідаризму в праві розвивав у першій чверті ХХ століття французький вчений:

1) Леон Дюгі;

2) Ж.-Ж.Руссо;

3) Ш.Л.Монтеск’є;

4) усі варіанти правильні.

 

12. Творцем найбільш чіткої психологічної концепції в юридичній науці був:

1) О.Шпенглер;

2) Г.Гегель;

3) Л.Петражицький;

4) усі варіанти правильні.

 

Завдання 2

Використовуючи доступну довідкову літературу і нормативні матеріали, підготувати письмову роботу (до 2-х стор.) з обґрунтуванням принципів соціальної цінності права для суспільства.

 

Література

1. Колодій А.М. Принципи права України. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.

2. Кравець В. Право як об’єкт пізнання // Право України. - 2001. - №6. – С. 80.

3. Кондратьєв Р., Геристо О. Принципи права та їх роль у регулюванні суспільних відносин // Право України. - 2000. - №2. – С. 43.

4. Кравець В. Право як об’єкт пізнання // Право України. - 2001. - №6. – С.80.

5. Клименко О. Формування українського права та його взаємодія з іншими правовими системами // Право України. - 2001. - №9. – С. 85.

6. Цимбалюк М. Цивілізаційна цінність права у демократичному суспільстві // Право України. - 2003. - №2. – С. 65.

7. Ющик О. Право: у пошуках дефініції // Право України. - 2003. - №6. – С. 105.

8. Фулей Т. Загальнолюдські (загальноцивілізаційні) принципи права: деякі теоретичні аспекти // Право України. - 2003. - №7. – С. 24.

9. Курінний Є. Об’єкт права: доктринальні питання визначення категорії // Право України. - 2003. - №10. – С. 33.