Лекція 12. Форма права як категорія юридичної науки – 2 год.

1. Форма (джерело) права: поняття і види.

2. Характеристика юридичних джерел права.

3. Нормативно-правовий акт як основна форма права в Україні.

4. Закон: поняття, ознаки та види

5. Дія нормативно-правових актів в просторі, у часі та за колом осіб.

 

Мета лекції: формування уявлення про сутність поняття форма (джерело) права, поглиблення і систематизація знань про різні види форм (джерел) права. Усвідомлення головної ролі закону в системі нормативно-правових актів України. Виховання у дусі поваги до законів та активної правомірної поведінки.

Міжпредметні зв’язки: філософія, політологія, соціологія, історія України, історія держави та права України, історія держави та права зарубіжних країн, історія політико-правових вчень, галузеві юридичні науки.

Актуалізація опорних знань: зі шкільного курсу основ правознавства згадайте визначення поняття „джерело права, закон”.

Головні поняття по темі: форми (джерела) права, правовий звичай, правовий прецедент, нормативний договір, доктрина як джерело права, закон, підзаконний акт, нормативно-правовий акт, система нормативно-правових актів, вища юридична сила.

ТЕЗИ ЛЕКЦІЇ:

1. Термін “джерела права” має неоднозначне значення. В одному випадку його розуміють як матеріальне джерело права — правотворча сила (державна влада, судові органи, правові концепції, референдуми народу, правозастосувальна практика, звичаї на­роду і т.п.); в іншому — як історичні пам'ятники права, які колись мали значення діючого права (Руська Правда); в третьому випадку, як формальне джерело права — і спосіб вираження змісту правил поведінки, що встановлюються державою.

Форма права — це зовнішнє оформлення змісту загальнообов'яз­кових правил поведінки, які офіційно встановлені (санкціоновані) державою або загальновизнані суспільством. Це, по суті, різні види права, зовнішня форма існування змісту норм права.

Рішення проблеми: Яке співвідношення понять „форма права” та „джерело права”.

2. Правовий звичай — це історично обумовлене неписане правило поведінки людей, яке ввійшло в звичку в силу багаторазового застосування протягом тривалого часу життя суспільства. Іноді правовий звичай санкціонується державою.

Правовий прецедент — це рішення суду чи адміністрації по конкретній справі, яка розглядалась вперше, і яке має загальнообов’язковий характер для вирішення аналогічних справ.

Нормативно-правовий договір — це така форма права, при якій два і більше суб'єкти суспільних відносин домовились про взаємні права і обов'язки з економічних, політичних чи інших соціаль­них проблем, уклали між собою угоду або договір в письмовій формі.

Нормативно-правовий акт — це юридичний документ, який приймається органами державної влади або уповноваженими державою іншими суб'єктами, має формально-визначений, за­гальнообов'язковий характер і охороняється державною владою від порушень. Це основна, а іноді і єдина форма права в бага­тьох державах, в т.ч. і в Україні.

В сучасній науковій літературі, крім вказаних, виділяють: правову доктрину, релігійно-правові норми, міжнародний правовий договір та правові пам’ятники.

3. Нормативно-правовий акт -це юридичний документ, який містить норму права, приймається органами державної влади або уповноваженими державою іншими суб'єктами згідно до спеціальної процедури, має формально-визначений, за­гальнообов'язковий характер і охороняється державною владою від порушень. Це основна, а іноді і єдина форма права в бага­тьох державах, в т.ч. і в Україні.

Основні структурні елементи нормативно-правового акту:

- преамбула;

- пункти, статті;

- глави;

- розділи;

- частини.

 

Нормативно-правові акти поділяються на закони та підзаконні нормативно-правові акти (постанови, укази, накази, розпорядження тощо).

 

4. Закон – нормативно-правовий акт законотворчого органу (або всього народу), який містить норму права, приймається згідно до вимог законотворчого процесу та має вищу юридичну силу.

Ознаки закону: акт законотворчого органу (або народу); має нормативний зміст; письмовий акт-документ; приймається відповідно до конституції та раніше прийнятих законів; має вищу юридичну силу; приймається з урахуванням вимог особливої законодавчої процедури.

Види законів: конституційні, звичайні та надзвичайні.

Завдання до самостійної роботи: Наведіть іншу класифікацію законів.

5. Дія нормативних актів.

Для практики має безпосереднє значення проблема меж дії нормативних актів. Вона містить у собі чотири питання:

1) з якого часу і по який час нормативний акт має юридичну чинність (дія в часі);

2) на яку територію він поширює свій регулюючий вплив (дія в просторі);

3) які його адресати (дія за колом осіб).

1. Дія в часі пов'язана з вступом нормативного акта в силу і моментом утрати їм юридичної чинності. Всі акти нормативного характеру набирають сили після закінчення визначеного часу після офіційного опублікування, якщо при прийнятті акта не встановлений інший термін уведення його в дію.

Існують три способи припинення дії нормативних актів у часі:

а) указати термін, протягом якого акт буде діяти, і не продовжувати його;

б) скасувати даний акт;

в) замінити даний акт іншим, регулюючим фактично ті ж питання.

2. Дія нормативних актів у просторі пов'язується з їхнім поширенням на державну територію.

3. Дія за колом осіб означає за загальним правилом поширення нормативних вимог на всіх адресатів у рамках територіальної сфери дії того чи іншого акта. Адресатами нормативних актів можуть бути всі чи громадяни визначені групи населення, усі посадові чи особи окремі їхні категорії.

Завдання на самостійну роботу: Чому в Україні основним джерелом права є нормативно-правовий акт?

Самостійна робота студентів 12. Форми (джерела) права – 4 год.

Завдання та методичні рекомендації для самостійної роботи

Завдання 1

Користуючись рекомендованою літературою і нормативними матеріалами, опрацювати та законспектувати такі питання:

 

1. Поняття та види форм (джерел) права.

2. Юридична природа законів і підзаконних актів.

3. Нормативні акти України: види, значення, особливості та межі їх дії.

 

Ключові поняття та терміни: “форма”, “джерело”, “форма права”, “джерела права”, “правовий звичай”, “юридичний прецедент”, “нормативно-правовий акт”.

Теми рефератів, доповідей

 

1. Правотворчість як форма владної діяльності держави.

2. Культура і техніка законотворчості у парламенті.

 

 

Завдання 2

На основі вивчення тематичного матеріалу проаналізувати вищенаведені твердження та підготувати письмові аргументовані відповіді на такі питання:

1. Що слід розуміти зі філологічної точки зору під словом “джерело”? Проаналізуйте підходи до цього поняття сучасної української літературної мови.

 

2. Проаналізуйте норми Господарського процесуального кодексу (ГПК) України, Кодексу торговельного мореплавства, Кодексу законів про працю і визчіть наявність правового звичаю в правовій системі України (конкретні статті, які санкціоновані державою як правові звичаї).

 

3. В Україні до 1997р. питаня про роль судового прецеденту вирішувалось однозначно: жодне судове рішення будь-якої судової інстанції судових прецедентів не створювало і джерелом права не визнавалось. Після 17 липня 1997р., коли Верховна Рада України ратифікувала Європейську конвенцію захисту прав і свобод людини, ця проблема виникла, оскільки рішення Європейського суду набирають значення судових прецедентів, тобто джерел права. Але яке відношення до цього має Україна? Проаналізуйте ст. 9, 55 Конституції України та висловіть своє бачення цієї проблеми.

 

4. Наведіть конкретні приклади двосторонніх, багатосторонніх, універсальних міжнародних договорів, укладених Україною за роки незалежності.

 

5. Яким законом визначається правовий статус міжнародних договорів України?

 

6. Наведіть приклади нормативно-правових договорів як джерел права внутрішньодержавного характеру з різних галузей права України.

 

Література

 

1. Галянтич М. Колізія нормативних актів: вимушений шлях розвитку права // Право України. - 1996. - №6. – С. 14.

2. Копиленко О. Окремі колізії українського законодавства // Право України. - 2000. - №11. – С. 13.

3. Івановська О.П. Звичаєве право в Україні: етнотворчий аспект. Навчальний посібник. – К., 2002. – 264 с.

4. Указ Президента України “Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності” від 10.06.1997 р. // Офіційний вісник України. – 1997. - Число 27. – Ст.11.