ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Визначить поняття міжнародного приватного права. .Порівняйте його з міжнародним публічним правом.



Визначить поняття міжнародного приватного права. .Порівняйте його з міжнародним публічним правом.

Міжнародне публічне право — це галузь права, яка регулює відноси-ни між державами, міждержавними організаціями, державоподібними утвореннями, націями, що борються за незалежність. Міжнародне публ-ічне право є сферою політики. Суб’єктами цієї галузі права є носії вла-ди. Міжнародне приватне право – це система юридичних норм, спрямованих на врегулювання міжнародних невладних відновин з іноземним елементом. Міжнародне приватне право стосується цивільно-правових відносин передусім між організаціями і громадянами (особами без громадянства) різних країн. Предметом регулювання у міжнародному приватному праві є відносини цивільно-правового характеру. Майнові, трудові, сімейні, спадкові, деліктні, економічні, господарські, науково-технічні, культурні, освітні та інші відносини виникають у міжнародному житті з участю осіб різної державної належності. Такі відносини невладні, непо-літичні Цивільні правові відносини — це передусім майнові відносини між фізичними і юридичними особами різних держав. Міжнародного приватного права не буває без іноземного елементаМіжнародне приватне право — це галузь права, що регулює міжна-родні невладні відносини, ускладнені іноземним елементом.

 

 

Дайте визначення колізійної норми. Які основні характеристики цих норм?

Колізійна норма — це норма, яка визначає, право якої країни необхідно застосовувати при вирішенні питання прав і обов’язків сторін у правовідносинах, ускладнених іноземним елементом.

Ці норми мають різне призначення, що і забезпечує у кінцевому результаті процес регулювання. Колізійні норми як юридико-технічні утворення за структурою є складними нормами. За змістом прив'язки вони поділяються на односторонні та двосторонні. Загалом, колізійна норма може санкціонувати дію норм іноземного права у сфері функціонування "свого" права. Це становить особливість колізійної норми.

 

З. До яких питань застосовуються колізійні норми українського законодавства щодо врегулювання майнових відносин , ускладненим іноземним елементом? Виділіть у ціх сферах застосування загальні та спеціальні питання.

Правове положення майна регламентується законом місцезнаходження речі( lex rei sitae). За цією колізійною прив’язкою вирішуються питання належні до права власності.

Стаття 38. Загальні положення про право, що застосовується до права власності та інших речових прав

1. Право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом.

2. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Яка загальна колізійна прив’язка застосовується за законодавством України щодо визначення форми правочину? Які особливості визначення форми правочину щодо нерухомого майна???

Форма правочину : 1. Якщо інше не передбачено законом, форма правочину має відповідати вимогам права, яке застосовується до змісту правочину, але достатньо дотримання вимог права місця його вчинення, а якщо сторони правочину знаходяться в різних державах, - права місця проживання сторони, яка зробила пропозицію, якщо інше не встановлено договором.

2. Форма правочину щодо нерухомого майна визначається відповідно до права держави, у якій знаходиться це майно, а щодо нерухомого майна, право на яке зареєстроване на території України, - права України.

3. Зовнішньоекономічний договір, якщо хоча б однією стороною є громадянин України або юридична особа України, укладається в письмовій формі незалежно від місця його укладення, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором України.

Визначіть поняття МПП.

МПП-це галузь внутрішньодержавного права, яка регулює приватноправові відносини,до яких відносять сімейні,трудові, майнові, що ускладнені іноземним елементом.

Міжнародне приватне право – це система юридичних норм, спрямованих на регулювання міжнародних невладнаних відносин з “іноземним елементом”.

МПрП належить до умовних термінів. По своїй суті це внутрішне право і носить національний характер. В німецькій правовій системі воно спочатку називалось прикордонне право, потім — зовнішнє приватне право, опісля отримало назву “міждержавне приватне право”. Французи спочатку визначили МПрП як міжнародне цивільне право, але з 1834 року закріпився термін, який використовується і сьогодні, — міжнародне приватне право.

МПрП складається з:

- колізійних норм;

- уніфікованих матеріальних правових норм;

- внутрішніх правових норм;

- процесуальних норм.

Дайте визначення кол. норми.Порівняйте стр-ру коліз. і мат. норми.

Колізійна норма — це норма, яка визначає, право якої країни необхідно застосовувати при вирішенні питання прав і обов’язків сторін у правовідносинах, ускладнених іноземним елементом. Сукупність колізійних норм є колізійним правом конкретної країни. Колізійні норми є найскладнішою і найбільш об’ємною частиною МПрП.

Колізійна норма — це інструмент, за допомогою якого вирішується проблема, право якої країни підлягає застосуванню в даному випадку. Колізійна норма не відсилає до конкретної правової норми в іноземному праві, вона лише визначає певний правопорядок, до якого необхідно звернутись. Конкретну норму вже потім потрібно відшукати в іноземному праві.

Колізійна норма — це правило, яке визначає, право якої країни має бути застосоване до відповідних цивільно-правових відносин. Поява колізійних норм викликала інтенсифікацією м/н співробітництва та глобалізацією світових господарських зв’язків.

Колізійна норма складається з двох частин:

a) об’єм або обсяг колізійної норми — це визначення комплексу відносин, до яких дана колізійна норма застосовується;

b) прив’язка — вказівка на той правопорядок, що має бути застосований до відповідного комплексу відносин.

Матеріально-правова норма-це уніфіковані форми МД і окремих актів нац. законодавства, спрямовані на спец. регулювання відносин з іноземним елементом.

 

Як колізійне законодавство України визначає право, що застосовується до особистих немайнових прав.

Кожній фізичній особі притаманне право на ім’я.Права фізичної особи на ім'я, його використання та захист визначаються її особистим законом, якщо інше не встановлено законом. Особистий закон (lex personalis) відома у вдвох видах:

- національний закон, або закон громадянства (lex patriae), т.я. закон цієї держави, в якій дане лице належить по своєму громадянству;

- закон місця проживання (lex domicilii), тобто закон держави, на території якого дана особа вважається такою, що має "осілість" (це поняття загальне для всіх правових систем, але вони різними шляхами визначають місце, яке варто розглядати як місце осілості).

Особи, що не має ні звичайного місця постійного перебування, ні постійного житла, закон наділяє фіктивним місцеперебуванням, що стає їх юридичною прив’язкою, що визначає громадянський стан цих осіб. Засобами запобігти відсутності прив’язки є являється прив’язка по походженню (людина здобуває ту прив’язку, що на момент її народження мав її батько), що протиставляється прив’язці на вибір.

Фізичним особам притаманні й інші немайнові права. За законодавством України їх перелік не вичерпний.До них належать ті, що притаманні їй від народження або за законом.

До особистих немайнових прав застосовується право держави, у якій мала місце дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про захист таких прав, якщо інше не передбачено законом.

 

Яка загальна колізійна прив’язка застосовується за законодавством України щодо визначення форми правочину?Які особливостівизначенняформи правочину якщо хоча б однією стороною є громадянин України або ЮО?

Відповідно до ЗУ «Про МПП» . Якщо інше не передбачено законом, форма правочину має

відповідати вимогам права, яке застосовується до змісту правочину, але достатньо дотримання вимог права місця його вчинення, а якщо

сторони правочину знаходяться в різних державах, - права місця проживання сторони, яка зробила пропозицію, якщо інше не

встановлено договором. Форма правочину щодо нерухомого майна визначається відповідно до права держави, у якій знаходиться це майно, а щодо нерухомого майна, право на яке зареєстроване на території України, - права України. Зовнішньоекономічний договір, якщо хоча б однією стороною є громадянин України або юридична особа України, укладається в письмовій формі незалежно від місця його укладення, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором України.

 

Поняття МПП

Мпп–це галузь внутрішнього держ.права, яка регулює приватно-правові відносини, до яких відносяться сімейні, трудові, що ускладнені іноземним елементом. Відносини, які регулює Мпп є міжнародними за формою та приватними(невладними) по суті. Приватноправові відносини - відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи. Під іноз. елементом розум-ть: 1) S, який має іноз. належність (гром-во, місце прожив. -для ФО, "нац-ть" - для ЮО); 2) об'єкт, який знах. на тер-рії іноз. д-ви; 3) юр. факт, що мав місце за кордоном. Сторони між.відносин невладного характеру підкоряються юрисдикції різних держав, їх право- і дієздатність, правосуб’єктність визначаються нормами нац. Права не однієї й тієї самої держави. Взаємовідносини цих сторін, що отримали свою правосуб. на підставі норм нац. права різних держав, не можуть підпадати під виключну юрисдикцію якоїсь однієї держави.

Яка загальна колізійна прив’язка застосовується за законодавством України щодо права , за яким визначається зміст договору? Які особливості визначення застосовуваного права до змісту договорів зберігання та страхування у разі відсутності вибору такого права сторонами?

Одним з важливих питанням стосовно договору є вибір права, якому цей договір підпорядковується. Внаслідок цього встановлення прав і зобов'язань, які повинні знайти своє відображення в тексті договору, обумовлюється, головним чином, нормами обраного за принципом lex voluntatis права. Проте у випадках, коли сторони не скористалися принципом автономії волі чи скористалися ним не належним чином, постає наступна проблема: правове регулювання питань, які в сукупності складають зміст певного контракту, у різних національних законодавствах є різним, як різними бувають і засоби колізійного регулювання. Ними можуть бути і закон держави продавця (lex venditoris), і закон місця виконання договору (lex loci solutionis), і закон місця укладення договору (lex loci actus), і інші формули прикріплення.

За Законом від 23.06.2005 р. (ст. 32), зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місцепроживання або місцезнаходження.

Ст. 44 закону зазначає, що стороною , що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, у разі відсутності згоди сторін про вибір права, що підлягає застосуванню до договору страхування є страховик, а за договором зберігання-зберігач. Отже, в данних випадках, до змісту договору страхування буде застосовуватися право держави у якій страховик має своє місце проживання або місцезнаходження, а для договору зберігання застосовуваним буде право країни місцезнаходження або місце проживання зберігача.

 

 

Яка загальна колізійна прив'язка застосовується за законодавством України щодо права, за яким визначається зміст договору? Які особливості визначення застосовуваного права до змісту договорів про нерухоме майно та договорів про спільну діяльність, у разі відсутності вибору такого права сторонами

Укладаючи договір, сторони можуть встановити, яким законод-вом він повинен регулюватися. Сторони мають право зробити вибір в силу автономії волі сторін ( lex voluntatis). Ця автономія полягає в тому, що сторони мають право встановлювати за своїм розсудом зміст договору,тобто сторони можуть самостійно визначати, який правопорядок вони будуть застосовувати до відносин між ними. Сторони договору можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України. Якщо воля сторін прямо не визначена, то суд повинен визначити ту волю, яку сторони мали на увазі, підписуючи даний договір. Автономія волі сторін зазвичай визнається в зак-ві різних держав. Проте допустимі межі автономії волі сторін розуміється в різних законод-вах держав по-різному. У одних країнах діє принцип локалізації договору: сторони можуть вільно обрати право, але таке, яке пов»язано з даною угодою. Однак в угодах купівлі-продажу товарів вибір закону самими сторонами зустрічається нечасто. За відсутністю прямо вираженої волі сторін при визначені права, яке має застосовуватись до угоди, у суді або арбітражі створюються великі можливості свободы усмотрения при тлумаченні передбачуваної волі сторін. Англійська судова практика виходить у цих випадках з пошуку права, властивого даному договору, застосовуючи метод локалізації договору. Цим правилом користуються у США, так згідно правил Єдинообразного торгового кодексу США, сторони вправі у тих випадках, коли угода має розумний зв»язок як з даним, так і з іншим штатом чи державою, погодитися з тим, щоб їх права та обв»язки визначались за правом або даного, або ішншого штата чи держави. За відсутності такого положення справжній закон застосовується до угод, що мають належний зв»язок з даним штатом. З принципу автономії волі сторін виходять і в Німеччині. Так, у випадку відсутності такого вибору до договору належить застосуванню право держави, з якою договір пов»язаний найбільш тісним чином. Загальне обмеження свободи вибору права сторонами полягає в тому, що за допомогою такого вибору неможливо виключити застосування імперативних норм, які належать застосуванню до відповідних правовідносин, а також неможливо виключити застосування норм права, які в більшій мірі відповідають інтересам споживача чи робітника (у торудовому договорі). За ЗУ «Про МПрП» Визначення застосовуваного права до змісту договорів про нерухоме майно та договорів про спільну діяльність, у разі відсутності вибору такого права сторонами: 1) щодо дог. про нерухоме майно– пр. д-ви, у якій це майно знах., а якщо таке майно підлягає реєстрації- пр. д-ви, де здійснена реєстрація; 2) щодо дог. про спільну діяльність або виконання робіт – пр. д-и, у якій провадиться така діяль. або створюються передбачені договором результати;

Принцип автономії волі є одним з важливих проявів диспозитивності в регулюванні міжнародних приватних відносин. На відміну від інших принципів, автономія волі прямо визначена в Законі “Про міжнародне приватне право”. Відповідно до п. 5 ст. 1 Закону автономія волі – це принцип, згідно з яким учасники правовідносин з іноземним елементом можуть здійснити вибір права, що підлягає застосуванню до відповідних правовідносин.

 

Яка загальна колізійна прив'язка застосовується за законодавством України щодо права, за яким визначається зміст договору? Які особливості визначення застосовуваного права до змісту договорів про виконання робіт та договорів, укладених на аукціоні, за конкурсом або на біржі, у разі відсутності вибору такого права сторонами?

Укладаючи договір, сторони можуть встановити, яким законод-вом він повинен регулюватися. Сторони мають право зробити вибір в силу автономії волі сторін ( lex voluntatis). Ця автономія полягає в тому, що сторони мають право встановлювати за своїм розсудом зміст договору,тобто сторони можуть самостійно визначати, який правопорядок вони будуть застосовувати до відносин між ними. Сторони договору можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України. Якщо воля сторін прямо не визначена, то суд повинен визначити ту волю, яку сторони мали на увазі, підписуючи даний договір. Автономія волі сторін зазвичай визнається в зак-ві різних держав. Проте допустимі межі автономії волі сторін розуміється в різних законод-вах держав по-різному. У одних країнах діє принцип локалізації договору: сторони можуть вільно обрати право, але таке, яке пов»язано з даною угодою. Однак в угодах купівлі-продажу товарів вибір закону самими сторонами зустрічається нечасто. За відсутністю прямо вираженої волі сторін при визначені права, яке має застосовуватись до угоди, у суді або арбітражі створюються великі можливості свободы усмотрения при тлумаченні передбачуваної волі сторін. Англійська судова практика виходить у цих випадках з пошуку права, властивого даному договору, застосовуючи метод локалізації договору. Цим правилом користуються у США, так згідно правил Єдинообразного торгового кодексу США, сторони вправі у тих випадках, коли угода має розумний зв»язок як з даним, так і з іншим штатом чи державою, погодитися з тим, щоб їх права та обв»язки визначались за правом або даного, або ішншого штата чи держави. За відсутності такого положення справжній закон застосовується до угод, що мають належний зв»язок з даним штатом. З принципу автономії волі сторін виходять і в Німеччині. Так, у випадку відсутності такого вибору до договору належить застосуванню право держави, з якою договір пов»язаний найбільш тісним чином. Загальне обмеження свободи вибору права сторонами полягає в тому, що за допомогою такого вибору неможливо виключити застосування імперативних норм, які належать застосуванню до відповідних правовідносин, а також неможливо виключити застосування норм права, які в більшій мірі відповідають інтересам споживача чи робітника (у торудовому договорі). За ЗУ «Про МПрП» Визначення застосовуваного права до змісту договорівпро виконання робіт та договорів, укладених на аукціоні, за конкурсом або на біржі у разі відсутності вибору такого права сторонами: 1) виконання робіт – пр. д-и, у якій провадиться така діяль. або створюються передбачені договором результати; 2) щодо дог., укладеного на аукціоні, за конкурсом або на біржі- пр. д-ви, у якій проводяться аукціон, конкурс або знаходиться біржа.

Яким правом визначається форма і порядок укладення шлюбу в Україні між грм-м Укр. та іноземцем або особою без гром-ва? За яких умов шлюб між громадянами Укр., якщо хоча б один з них проживає за межами України, буде укладатись згідно з правом Укр. за її межами?

Право на шлюб визначається особистим законом кожної з осіб, які подали заяву про укладення шлюбу. У разі укладення шлюбу в Україні застосовуються вимоги Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу. 1. Форма і порядок укладення шлюбу в Україні між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, а також між іноземцями або особами без громадянства визначаються правом України. 1. Шлюб між громадянами України, якщо хоча б один з них проживає за межами України, може укладатися в консульській установі або дипломатичному представництві України згідно з правом України. Укладення шлюбу між іноземцями в консульській установі або дипломатичному представництві відповідних держав в Україні 1. Шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином України та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без

громадянства, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу. Шлюб між іноземцями, шлюб між іноземцем та особою без громадянства, шлюб між особами без громадянства, що укладені відповідно до права іноземної держави, є дійсними в Україні

 

Яким правом за загальним правилом визначається форма і порядок укладення шлюбу в Україні іноземцями або особами без громадянства? За яких умов, шлюб між іноземцями на території України буде укладатися згідно з іноземним правом?

Існує багато причин активізації міжнародних міграційних процесів, побічним результатом яких стало збільшення родин, члени яких мають різне громадянство. Коли на території України укладається шлюб між особами, що мають громадянство різних держав, виникає комплекс питань, зокрема, за яким законодавством має відбуватися процедура оформлення шлюбу і яких умов слід дотримуватися при цьому. Від правильного вирішення цього колізійного питання цілком залежать конкретні правові наслідки: чи буде вважатися шлюб, укладений, наприклад, за законодавством України, дійсним і за її межами, чи він не отримає визнання в іншій державі, а отже, не стане розглядатися як юридичний факт, що породжує певні правові наслідки і буде віднесений до так званих "шлюбів, що кульгають", тобто нестійких.

Колізійна норма сімейного права - це норма, що визначає, право якої держави має бути застосоване до відповідних сімейних відносин з іноземним елементом.

Під формальними умовами укладення шлюбу розуміють вимоги, які є обов’язковими для процедури його здійснення. До них відноситься порядок, форма укладення шлюбу, попередня публікація про шлюб, церемонія одруження, що здійснюється в цивільній чи релігійній формі, і є різними в різних країнах.

У законі про міжнародне приватне право зазначено, право на шлюб визначається особистим законом кожної з осіб, які подали заяву про укладення шлюбу. У разі укладення шлюбу в Україні застосовуються вимоги Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу. Проте,саме форма і порядок укладення шлюбу в Україні між іноземцями або особами без громадянства визначаються правом України. Тобто закріплена колізійна прив'язка "закону місця одруження", щодо форми шлюбу.

Шлюб між іноземцями буде укладатись за іноземним правом у випадку укладання шлюбу в консульській чи дипломатичній установі відповідних держав і регулюватиметься правом акредитуючої держави. У сімейному кодексі встановлено: визнання дійсності консульських шлюбів в Україні залежить від дотримання двох умов: по-перше, законодавство відповідної іноземної держави визнає реєстрацію шлюбу в українському консульстві чи посольстві, тобто повинна дотримуватись умова взаємності; по-друге, ті, що беруть шлюб, повинні належати до громадянства країни, яка призначила посла або консула. Форма, порядок і умови укладення вищезазначених шлюбів визначаються відповідно до закону країни, що призначила посла чи консула, тобто відповідно до особистого закону іноземців.

 

Див пит. № 81

Види уніфікації:*універсальні, багатосторонні - (Наприклад, Варшавська конвенція про перевезення);*Регіональні, локальні – (Наприклад, Мінська конвенція про правову допомогу у цивільних, кримінальних і сімейних правовідносинах, 1993 року);*двосторонні – угоди, які укладаються між двома державами з питань урегулювання правовідносин з спірних питань. Особливості уніфікації в МПрП:*уніфіковані правові норми можуть бути створені на основі м/н договору чи м/н звичаю (INKOTERMS були створені на основі звичаю);*уніфікація — це досить високий рівень правового співробітництва між державами. Крок до єдиного права.

86. Що таке зворотне відсилання та відсилання до закону третьої держави0 Наведггь приклад

Зворотне відсилання - повторне відсилання колізійної норми права іноземної держави до правопорядку держави, колізійна норма якого відіслала до даного іноземного правопорядку.

Відсилання до права третьої держави- відсилання колізійної норми права іноземної держави, визначеної відповідно до цього Закону, до права третьої держави.

Питання прийняття чи неприйняття зворотнього відсилання (та й відсилання до закону третьої держави), а також обсягу права, до якого відсилає норма, виникла в середині XVIII ст. Європейській судовій практиці вона стала відомою, зокрема, у зв'язку винисенням французьким касаційним судом 1878 р. рішення у справі Форго, яке нині вважається класичним?.

Суть справи полягає в тому, що баварський підданий Форго, позашлюбно народжений, постійно проживав у Франції (проте під кутом зору французького закону не вважався таким, що набув доміцилію у Фрнації), після своєї смерті залишив у французьких банках грошові вклади. Заповіту складено не було. За законом на отримання спадку претендували баварські кровні родичи Форго по бічній лінії. Вони посилалися на баварське право, що допускало спадкування навіть після позашлюбних дітей. Французький прокурор наполягав на тому, що до спадкування повинен застосуватися французький закон, відповідно до якого родичі позашлюбної дитини не спадкують. Тому майно як виморочне надходить у розпорядження Французької держави. Виникло питання: який закон щодо спадкування - французький чи баварський повинен застосувати суд Франції.

За французьким колізійним правом питання про спадкування рухомого майна обговорюється за законом "доміцилію походження". Тобто спостерігається відсилання французького закону до баварського права. Останнє містило колізійне правило, за яким спадкування рухомого майна підпорядковано законові фактичного доміцилію. Отже, якщо відсилання французької колізійної норми слід розуміти як відсилання до баварського права в цілому, то необхідно керуватися і баварською колізійною нормою, яка відсилала до французького права. Французький касаційний суд прийняв зворотнє відсилання.

Під предметом регулювання в міжнародному приватному праві являються відносини цивільно-правового характеру, які виникають в міжнародному житті (або, як їх інколи називають, міжнародні цивільні відносини).

Визначить поняття міжнародного приватного права. .Порівняйте його з міжнародним публічним правом.

Міжнародне публічне право — це галузь права, яка регулює відноси-ни між державами, міждержавними організаціями, державоподібними утвореннями, націями, що борються за незалежність. Міжнародне публ-ічне право є сферою політики. Суб’єктами цієї галузі права є носії вла-ди. Міжнародне приватне право – це система юридичних норм, спрямованих на врегулювання міжнародних невладних відновин з іноземним елементом. Міжнародне приватне право стосується цивільно-правових відносин передусім між організаціями і громадянами (особами без громадянства) різних країн. Предметом регулювання у міжнародному приватному праві є відносини цивільно-правового характеру. Майнові, трудові, сімейні, спадкові, деліктні, економічні, господарські, науково-технічні, культурні, освітні та інші відносини виникають у міжнародному житті з участю осіб різної державної належності. Такі відносини невладні, непо-літичні Цивільні правові відносини — це передусім майнові відносини між фізичними і юридичними особами різних держав. Міжнародного приватного права не буває без іноземного елементаМіжнародне приватне право — це галузь права, що регулює міжна-родні невладні відносини, ускладнені іноземним елементом.

 

 





Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.239.236.140 (0.018 с.)