Тема 3. Держава: поняття, ознаки, сутність

Лекція 3. Поняття держави, її ознаки та сутність – 2 год.

 

1. Держава як соціальне явище: сутність, основні ознаки.

2. Державна влада. Співвідношення державної і політичної влади.

3. Типологія держави: формаційний і цивілізаційний підходи та їхні сучасні оцінки.

Мета лекції: формування уявлення про сутність держави, ознайомлення з різними підходами до розуміння сутності держави, поглиблення і систематизація знань про типологію держави. Формування переконань закономірності історичного процесу.

Міжпредметні зв’язки: філософія, політологія, соціологія, історія України, історія держави та права України, історія держави та права зарубіжних країн, історія політико-правових вчень, конституційне право України.

Актуалізація опорних знань: згадайте зі шкільного курсу основ правознавства поняття: держава, державна влада.

Головні поняття по темі: держава, ознаки держави, суверенітет, державна влада, політична влада, типологія, історичний тип держави, цивілізація, демократія.

ТЕЗИ ЛЕКЦІЇ:

1. Термін “держава” ми зустрічаємо дуже часто в засобах масової інформації та побуті. Протягом тривалого історичного періоду не було наукового визначення цього поняття і його зміст часто мінявся. Науковий підхід до визначення поняття держави, як і будь-якого іншого поняття, вимагає відмежувати одне поняття від іншого або від аналогічних соціальних явищ. Такими аналогіч­ними або близькими соціальними явищами є родове і громадянське суспільство, політичні партії, релігійні і громадські організації, колонії, напівколонії, домініони, мафіозні організації.

Держава є організацією суспільства, але організацією особливою, яка характеризується тим, що вона:

1) всеохоплююча організація - об'єднує в єдине ціле всіх членів сіспільства, відбиває та забезпечує загальносуспільні інтереси і потреби;

2) територіальна організація - об'єднує членів суспільства (громадян) за територіальним принципом, а територія є матеріальною базою держави;

3) єдина організація, що об'єднує все суспільство як ціле, всі інші соціальні організації (політичні партії, професійні та молодіжні спілки, асоціації підприємців тощо), на відміну від держави, охоплюють лише частини, окремі верстви населення;

4) офіційна організація - репрезентує суспільство, виступає від його імені, і в такій якості визнана іншими суспільствами (державами);

5) універсальна організація, бо об'єднує членів суспільства для вирішення питань, що стосуються різних сфер їх суспільного життя;

6) верховна організація - є вищим за значенням та силою об'єднанням суспільства, всі інші соціальні організації в сфері загальносуспільних інтересів підпорядковані їй;

7) централізована організація - внутрішня побудова держави здійснюється за ієрархією, тобто підпорядкованості нижчих організаційних структур (регіонів, місцевих органів державної влади і управління, державних підприємств і установ) вищим, в кінцевому результаті, - загальнодержавним (парламенту, президенту, міністерствам тощо).

В сучасній науковій літератури зустрічається багато різних підходів до визначення держави, це зумовлюється як суб’ективними причинами (скільки людей – стільки й різних точок зору), так й об’ективними (держави певною мірою розрізняються).

Одне з визначень, держава — це особлива політична організація публічної влади, яка має свою територію, суверенітет, видає закони, стягує податки з метою нормального функціонування суспільства, висту­пає як суб'єкт міжнародних відносин і виражає інтереси всього народу чи панівного класу (соціальних груп). (За В.В. Копєйчиковим).

Завдання на семінарське заняття: наведіть 2-3 визначення держави, які б відрізнялися від наведеного вище.

2. Державна влада характеризується як прояв державної організації суспільства, вбирає в себе особливості держави і характеризується розповсюдженністю за територією, всезагальністю, універсальністю, самостійністю, верховністю, легітимністю, незалежністю, повнотою. В найбільш концентрованому вигляді ознаки державної влади виявляються через її суверенність як:

а) верховенство - державна влада є вищою владою в суспільств;

б) повнота (неподільність) - державна влада належить народу, який є її єдиним витоком;

в) самостійність - державна влада не залежить від волі будь-яких інших суспільних організацій, окремих осіб чи інших суспільств.

Суверенність державної влади обумовлюється її властивостями матеріально, а не тільки ідеологічно, впливати на суспільні відносини. Матеріальність впливу забезпечується особливими державними утворюваннями, способами і засобами їх діяльності (підприємствами, армією, поліцією тощо).

Поняття „політична влада” та „державна влада” не є тотожними. Політична влада є більш широким поняттям (кожна державна влада є політичною, але не кожна політична влада є державною).

 

3. Розмаїття держав, що мали місце в історії та існують у теперішній час, потребують їх певної упорядкованості, класифікації за загальними та особливими ознаками.

Основною класифікацією держав є їх розподіл і об'єднання за типами, тобто сукупністю найбільш суттєвих ознак. Заслуговують на увагу два підходи до типології держав: формаційний та цивілізаційний.

За критерій історичної типізації держав найчастіше береться поняття суспільно-економічної формації, яке охоплює сукупність усіх суспільних відносин в їх взаємозв'язку з домінуючим засобом суспільного виробництва. Наукова класифікація історичних типів держав виходить з тих положень, що, по-перше, певним історичним етапам розвитку людства відповідають притаманний тільки їм спосіб виробництва та характер виробничих відносин; по-друге, економічний лад обумовлює всі інші суспільні відносини і разом з ними утворює історичний тип суспільства; по-третє, кожному історичному типу суспільства властивий тільки свій тип державної організації.

Історичний тип держави - це сукупність найбільш суттєвих ознак, притаманних державам, що існували на певних етапах історії людства.

У відповідності з класифікацією суспільно-економічних формацій все розмаїття держав в історичному контексті поділяється на держави рабовласницькі, феодального, буржуазного, соціалістичного та сучасного типів. Деякі автори до держав сучасного типу відносять держави соціал-демократичної орієнтації та, нарешті, соціал-демократичні держави.

Сучасний тип держави характеризується соціальною спрямованістю, демократичним режимом утворення державних органів і здійснення державної влади, правовою формою і характером державної діяльності.

Цивілізаційний підхід (Елінек, Кельзен, Коркунов, Тойнбі) бере за основу рівень розвитку цивілізації, який був досягнутий тими чи іншими народами. Тойнбі нараховував 21 цивілізацію, та виходив з рівня духовності народа, культури, ідеології, національного характеру, менталітету та інших факторів.

Рішення проблеми: чи є вичерпними наведені підходи до типології держав?

 

Семінарське заняття 3. Держава: поняття, ознаки, сутність – 2 год.

 

ПЛАН

 

1. Поняття «держава». Трактування держави у різних концепціях.

2. Ознаки держави.

3. Поняття, зміст державної влади.

4. Типологія держав. Характеристика окремих типів держав.

 

Ключові поняття та терміни: “держава”, “територія”, “суверенітет”, “державна символіка”, “грошова одиниця”, “влада”, “історичний тип держави”, “типологія”, “державна влада”.

Теми рефератів, доповідей

1. Трактування поняття “держава”.

2. Співвідношення державної і політичної влади.

3. Соціальна сутність Української держави.

4. Форми здійснення функцій держави.

 

Самостійна робота студентів 3 – 4 год.

Завдання та методичні рекомендації для самостійної роботи

Завдання 1

1. Філософ-ідеаліст Платон характеризує найліпшу (найдосконалішу) державну систему таким чином:

- така держава повинна мати силу власної організації та засоби її захисту;

- повинна здійснювати систематичне постачання всім членам суспільства необхідних матеріальних благ;

- покликана спрямовувати духовну діяльність і творчість своїх членів.

Які структури та види діяльності сучасної держави передбачив Платон?

 

2. Яким чином владі сучасної демократичної держави відповідають “чесноти”, властиві “державі благородної вигадки”?

 

3. Чи є в сучасному політичному світі держави, які реалізують ідеал Платона –“держава в ім’я загального блага” та ідеал Арістотеля – “держава в ім’я загальної користі”?

 

4. Чи “дарує” сучасна цивілізація більше передумов для “псування людської натури”, ніж за часів античності?

 

5. Впишіть у порожню колонку прізвище науковців та філософів, твердження та вчення яких відповідають нижченаведеним твердженням:

 

Повна самостійність і незалежність є послідовним, логічним завершенням потреб національного розвитку та самовизначення будь-якої народності, яка захищає певну територію і володіє достатніми здібностями й енергією розвитку.
Філософ Стародавньої Греції, який розглядав державу як розвинену форму спілкування між людьми.
Держава є не чим іншим, як втіленням поняття свободи.

 

 

6. Котрі з наведених характеристик є підставовими для державної організації:

1) мовно-культурна організація суспільства;

2) наявність публічної влади, що не ототожнює себе з суспільством;

3) наявність у розпорядженні цієї публічної влади установ, які професійно займаються справами управління всієї системи суспільної влади за рахунок податків з населення;

4) наявність системи правових норм, санкціонованих державою та обов’язкових для всього населення.

 

7. Доповність структуру держави ще двома складниками:

1. орган державного врядування;

2. орган адміністративного управління;

3.

4.

 

8. Іспанський науковець Х.Карра Седо виділяє три моделі, що використовуються в сучасній політичній науці для пояснення суті та призначеня держави. Впишіть третю з них:

1) модель справедливості;

2) модель держави політичного реалізму;

3)

 

9. Чому сприяє національно-консолідуюча функція Української держави:

1) процесам економічної, мовної та культурної інтеграції української нації;

2) утвердженню політичного розуміння нації;

3) формуванню спільних цінностей;

4) зміцненню системи державної влади;

5) розвитку національної культури;

6) зміцненню оборонної здатності держави.

 

10. Доповніть перелік найголовніших прерогатив держави:

1) управління загальносуспільними справами в інтересах збереження цілісності суспільства;

2)

3)

4) застосування організованого примусу.

 

11. Впишіть прізвище французького філософа, якому належить вислів: “Якщо влада законодавча і виконавча будуть поєднані в одній особі або установі, то свободи не буде… Не буде свободи і в тому випадку, якщо судова влада не буде відокремлена від влади законодавчої і виконавчої”(___________________)

 

12. “Національна держава” – це:

1) держава, на території якої проживають представники лише однієї нації;

2) держава, що проводить внутрішню та зовнішню політику в інтересах лише однієї нації;

3) держава, населення якої вважає себе єдиною нацією;

4) держава, яка трактує своє населення як одну націю.

 

13. Здійснюючи зовнішню політику, держава прагне до експансії, намагається розв’язати свої внутрішні проблеми за рахунок інших держав. Про який вид зовнішньої політики йдеться?

1) про агресивну політику;

2) про активну політику;

3) про пасивну політику;

4) про консервативну політику.

 

14. Природні ресурси одночасно є ознакою великої сили (впливу) держави на міжнародній арені:

1) так;

2) ні.

 

15. Демократизм зовнішньої політики України виявляється у:

1) послідовному дотриманні загальноприйнятих принципів міжнародних відносин;

2) відстоюванні загальнолюдських цінностей (прав людини, верховенства закону, економічної свободи та ін.);

3) політиці самозабезпечення і самоізоляції;

4) відмові від політики подвійних стандартів;

5) здійснення відкритої зовнішньої політики;

6) забезпечення прав національних меншин.

 

16. Україна – член таких міжнародних організацій, як:

1) ООН;

2) ЮНЕСКО;

3) НАТО;

4) СНД;

5) Рада Європи;

6) Загальноєвропейський Союз;

7) Світова організація торгівлі (СОТ);

8) Міжнародна організація праці;

9) ОБСЄ.

 

17. Вищим національним інтересом України є:

1) домінувння України серед держав Східної Європи;

2) розвиток її як впливової світової держави, яка здатна відігравати значну роль у забезпеченні миру, стабільності та безпеки в Європі та світі;

3) створення воєнної могутності держави, яка відповідає сучасним геополітичним реаліям.

 

Завдання 2

Проаналізуйте ситуацію й підготуйте письмові відповіді на поставлені питання:

В українсько-російських відносинах дестабілізуючими чинниками виступають територіальні претензії з боку окремих політичних сил Росії до України, антиукраїнські виступи в російських засобах масової інформації. Економічна експансія російського капіталу в Україну, спроби обмежити функціонування української мови в Україні як державної тощо. Які джерела цих та інших дестабілізуючих чинників в українсько-російських взаєминах, чиї інтереси вони відображають, які шляхи їх усунення?

На основі використання літератури, виданої провідними аналітичними та прогностичними центрами, опишіть можливі сценарії розвитку України у ХХІ столітті.

 

Література

1. Костенко О. Гегель і проблеми діалектики громадянського суспільства та держави // Право України. - 1998. - №6. – С. 72.

2. Рабінович П., Лобода Ю. Соціальна сутність держави: теоретико-методологічні засади дослідження // Право України. - 2001. - №8. – С. 41.

3. Темченко В. Функції держави із забезпечення прав людини у ринковій економіці // Право України. - 2003. - №5. – С. 47.

4. Гайворонський В. Виключне право Українського народу визначати конституційний лад у державі // Право України. - 2003. - №6. – С. 10.

5. Прокопець Л. Соціальна держава як політична реальність // Право України. - 2000. - №12. – С. 16.

 

Тема 4. Форми держави