Лекція 14. Правові відносини, поняття та види – 2 год.

1. Поняття та ознаки правовідносин.

2. Види правовідносин.

3.Структура правових відносин. Розмаїття підходів до характеристики його елементів

4. Суб'єкти і об'єкти правових відносин.

5. Юридичні факти: поняття і класифікація.

 

Мета лекції: формування уявлення про правові відносини як частину суспільних відносин; виробітка вміння проводити класифікацію правовідносин, узагальнення раніше отриманих знань про юридичні норми і їх зв'язок із правовими відносинами. Формування правового установлення на погодження спрямованості та очікувань особи з інтересами та очікуваннями суспільства.

Міжпредметні зв’язки: філософія, політологія, соціологія, історія політико-правових вчень, галузеві юридичні науки.

Актуалізація опорних знань: дайте визначення терміну „правові відносини”.

Головні поняття по темі: суспільні відносини, правові відносини, охоронні правовідносини, регулятивні правовідносини, правова норма, юридичний факт, подія, дія, індивідуальні юридичні акти, юридичний вчинок, юридичний стан, юридичний склад, суб'єкт правовідносин, об'єкт правовідносин, зміст правовідносин, правосуб'єктність, правоздатність, дієздатність, деліктоздатність, суб’ективне право, юридичний обов’язок, правова презумпція.

 

ТЕЗИ ЛЕКЦІЇ:

1. В суспільстві існує багато різних за своїм змістом відносин, серед яких правові відносини займають своє особливе місце. Правові відносини є результатом дії вимог норм права на відносини між різними суб'єктами. Вони мають ряд ознак, що в своїй сукупності відрізняють їх від інших видів суспільних відносин.

До цих ознак відносяться такі:

1) правовідносини є результатом свідомої діяльності людини і тому належать до сфери ідеологічних відносин;

2) правовідносини з формальної точки зору чітко юридичного підходу нерозривно пов'язані з нормами права, виникають на їх основі. Реально можуть виникати лише ті правовідносини, на котрі вказує юридична норма. Єдине виключення з цього правила - виникнення правовідношення у випадку вирішення справи на основі аналогії права;

3) правовідносини - це особлива форма взаємозв'язку мід суб'єктами через їх права і обов'язки, що закріплені в правових нормах. В правовідносинах завжди є дві сторони - одна, що має суб'єктивні права, і друга - на яку покладені відповідні юридичні обов'язки;

4) у правовідносинах реалізація суб'єктивних прав і здійснення юридичних обов'язків забезпечується можливістю застосування заходів державного примусу;

5) правовідносини - це вольове відношення між суб'єктами, тобто, для його виникнення потрібне виявлення їх волі. При цьому, є правовідносини, для виникнення яких потрібне волевиявлення всіх його учасників (наприклад, вступ до шлюбу, договір купівлі-продажу), а також правовідносини, для виникнення яких досить волевиявлення лише одного з його учасників (наприклад, проведення обшуку, накладення адміністративного стягнення).

Таким чином, правове відношення - це специфічне вольове суспільне відношення, що виникає на основі відповідних норм права, учасники (суб'єкти) якого взаємопов'язані суб'єктивними правами та юридичними обов'язками.

 

2. Існуючі в суспільстві правовідносини, в залежності від їх певних ознак, розподіляються на декілька видів.

1). За функціональною спрямованістю норм права, на основі яких вони виникають, правовідносини поділяються на: а) регулятивні, в яких поведінка суб'єкта повністю відповідає приписам норм права, тобто, є правомірною; б) охоронні - виникають з факту неправомірної поведінки суб'Єктів як реакція держави на таку поведінку.

2). За рівнем індивідуалізації суб'єктів: а) відносні - в яких точно визначені права і обов'язки всіх учасників як уповноважених, так і зобов'язаних: (покупець і продавець, жених і наречена і т.д.); б) абсолютні - в яких визначена лише одна сторона - носій суб'єктивного права, а всі інші визнаються зобов'язаними не заважати здійсненню ним своїх прав (наприклад, відносини власності, в яких точно визначений власник, а всі інші - зобов'язані не втручатися в його справи).

3). За галузями норм права: державно-правові, адміністративно-правові, кримінально-процесуальні і т.д.

4). За кількістю суб'єктів: а) прості, що відбуваються лише між двома суб'єктами; б) складні - між трьома і більше суб'єктами;

5). За розподілом прав і обов'язків між суб'єктами: а) односторонні, в яких кожна сторона має або лише права, або лише обов'язки; б) двосторонні, в яких кожна із сторін має як права, так обов'язки.

6). За характером дій зобов'язаного суб'єкта: а) активні, в яких зобов'язаний суб'єкт мусить вчинити певні дії; б) пасивні, в яких він повинен утриматись від певних дій.

7). За волевиявленням сторін: а) договірні, для виникнення яких необхідне виявлення (згода) як уповноваженої, так і зобов'язаної сторони (наприклад, договір найму); б) управлінські, для виникнення яких досить бажання лише уповноваженої сторони (наприклад, накладення адміністративного стягнення).

 

 

3. Виходячи з того, що у правовідношенні поєднуються фактичні суспільні відносини і юридичні (правові) норми, розрізняють його юридичний і фактичний зміст.

Юридичний зміст правоввідносин - це зафіксовані в нормах права суб'єктивні права та юридичні обов'язки їх учасників.

Під суб'єктивним правом розуміється міра можливої поведінки, що належить уповноваженій особі для задоволення її інтересів та потреб і яка забезпечується відповідними юридичними обов'язками інших (зобоов'язаних) осіб.

Юридичний обов'язок - це покладена на зобов'язану особу і забезпечена можливістю застосування засобів державного примусу міра необхідної поведінки, яку вона зобов'язана здійснювати в інтересах уповноваженої особи.

Фактичний зміст правовідносин - це реально здійснювані учасниками правовідносин дії, спрямовані на реалізацію їх суб'єктивних прав та юридичних обов'язків.

4. Суб'єкти права - це учасники правових відносин, які мають суб'єктивні права та виконують юридичні обов'язки. Для того, щоб бути суб'єктом права, організація або індивід повинні володіти правосуб'єктністю.

В державних і громадських організаціях правосуб'єктивність знаходить свій вираз в компетенції їх органів, тобто у сукупності їх прав та обов'язків, що надаються їм для виконання відповідних функцій.

Що ж до правосуб'єктності індивидів, то вона є складовим явищем, до якого входять правоздатність і дієздатність.

Правоздатність - це обумовлена нормами права здатність суб'єкта мати суб'єктивні права та юридичні обов'язки. У людини правоздатність (загальна цивільна) виникає з моменту її народження і припиняється з її смертю.

Дієздатність - це обумовлена нормами права здатність суб'єкта своїми діями набувати і здійснювати суб'єктивні права та юридичні обов'язки. Дієздатність може бути: повна, часткова та обмежена.

Об'єкт правовідношення - це матеріальні, духовні та інші соціальні блага, що служать задоволенню інтересів і потреб громадян та їх організацій, з приводу яких суб'єкти вступають у правовідносини і здійснюють свої суб'єктивні права та юридичні обов'язки.

Коло можливих об'єктів правовідносин визначається законом.

5. Юридичні факти - це конкретні життєві обставини, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну, або припинення правових відносин. Без юридичних фактів правовідносини неможливі. Отже, юридичні факти, як і правосуб'єктність є необхідною умовою виникнення, зміни або припинення правовідносин.

За різними ознаками (критеріями) юридичні факти поділяються на такі видові групи:

1). За юридичними наслідками: а) правоутворюючі - на основі яких у суб'ктів виникають певні права та обов'язки; б) правозмінюючі - що тягнуть за собою збільшення або зменшення обсягу певних прав чи обов'язків; в) правоприпиняючі - що ліквідують певні права і обов'язки, носієм яких суб'єкт був до виникнення цих фактів.

2). За складом: а) прості - що складаються з одного факту, якого досить для настання юридичних наслідків; б) складні - що являють собою певну сукупність окремих фактів, необхідних для настання юридичних наслідків. Так, для виникнення пенсійних відносин необхідна сукупність таких юридичних фактів: досягнення особою обумовленого в законі віку; наявність у неї встановленого законом трудового стажу; рішення відповідного органу про призначення пенсії.

3). За тривалістю в часі: а) одноактні - що складаються з одноразового акту їх виявлення (купівля квитка, що дає право на проїзд у транспорті); б) триваючі (або юридичні стани) - тривала у часі ознака (перебування у шлюбі, перебування на дійсній службі у Збройних Силах).

4). По відношенню до волі суб'єктів: а) події - відбуваються незалежно від волі суб'єктів (стихійне лихо, природна смерть людини); б) дії - відбуваються по волі суб'єкта (подача заяви про прийом на роботу).

В свою чергу дії, по відношенню до норм права, поділяються на:

а) правоохоронні - що відповідають вимогам норм права; б) протиправні - що не відповідають вимогам правових норм.

Правомірні юридичні факти поділяються на: а) юридичні акти - дії, що спеціально чиняться з метою виникнення певних юридичних наслідків (подача заяви про прийом на роботу); б) юридично значущі вчинки - дії, що не мають на меті викликати юридичні наслідки, але вони виникають в силу закону.