Поняття, форми та методи правового виховання.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Поняття, форми та методи правового виховання.



Цілком виправданою буде думка про формування пра­восвідомості в результаті впливу множинності політичних, еко­номічних, соціальних чинників, але ми не можемо заперечува­ти можливість цілеспрямованого впливу на процес формування правосвідомості людей. Навпаки, правосвідомість, як і будь-який інший вид суспільної свідомості, потребує раціонального, поступового, систематичного формування, стимулювання. Сис­тема подібних заходів охоплюється поняттям «правове вихо­вання».

Правове виховання - цілеспрямований вплив на свідомість та поведінку суб'єкта з метою отримання ним правових знань та навичок для формування активної правової позиції.

Правове виховання тісно пов'язане з усіма видами соціального виховання - морального, політичного, естетичного тощо.

Ознаки (риси) правового виховання:

1) засноване на нормах права;

2) спирається на можливість застосування примусового впливу держави шляхом притягнення правопорушників до юридич­ної відповідальності;

3) здійснюється за допомогою спеціальних правовиховних засобів;

4) здійснюється вихователями, які, як правило, мають юридич­ну освіту або спеціальну юридичну підготовку.

Сутністю правового виховання є формування правової установки на узгодження прагнень і очікувань особистості з інтересами й очіку­ваннями суспільства, тобто процес вироблення стійких правових ідей і принципів у правосвідомості вихованців, формування пра­вової культури.

Зміст правового виховання — процес цілеспрямованого й систе­матичного впливу на правосвідомість особистості (групи) за допо­могою сукупності (комплексу) спеціальних заходів, певних спо­собів і механізмів.

Функції правового виховання:

1) передача вихованцям (індивідам, суспільним групам) певно­го обсягу правових знань, навичок, умінь;

2) формування правових ідей, почуттів, переконань у правосвідо­мості, вироблення правової установки на правомірну поведінку.

Не слід ототожнювати правове виховання і правове регулюван­ня, хоча вони й взаємозалежні. Об'єктом правового регулювання є, головним чином, відносини - вольові акти поведінки особис­тості, а об'єктом правового виховання - її свідомість: думки, по­чуття. Це не означає, що правосвідомість особистості не перебуває під впливом правового регулювання і його механізму.

Правове виховання має свою систему, механізм, стадії.

Система правового виховання — сукупність основних частин (елементів) правовиховного процесу, що забезпечує його певний порядок й організацію.

Систему правового виховання складають такі елементи:

1) суб'єкти - державні органи, організації, спеціально уповнова­жені державою особи, які здійснюють правовиховну діяльність;

2) об'єкти — громадяни або суспільні групи;

3) сукупність правовиховних заходів.

Суб'єкт правового виховання може виконувати правовиховну функцію як основну (юридичні факультети державних універси­тетів та ін.) або як одну з багатьох (прокуратура, адвокатура, МВС тощо).

Об'єкт правового виховання (громадяни) під час правовихов­ного процесу випробовує вплив двох факторів, від яких залежить ефективність правового виховання:

1) об'єктивний фактор - позитивні зовнішні умови, які сприяють правовиховній діяльності (демократизація суспільства, захист прав особистості, успіхи правотворчої діяльності, юридичної практики тощо), або негативні умови, які ускладнюють пра­вовиховну діяльність (недосконалість законодавства, невідпрацьованість способів і методів правового виховання тощо);

2) суб'єктивний фактор — позитивний (правова вихованість, ус­тановка на правомірну поведінку) або негативний (правова установка на неправомірну поведінку, однією з підстав якої є правовий нігілізм) внутрішній стан особистості.

До способів правового виховання відносять: правову освіту; пра­вову пропаганду; юридичну практику державних органів та інших організацій; правомірну поведінку громадян, їхню особисту участь у здійсненні (реалізації) і охороні правових норм; самовиховання.

Механізм правового виховання - порядок передачі правових ідей і установок, що знаходяться в суспільній правосвідомості, у свідомість тих, хто потребує такого виховання (особистості, суспільної групи).

Суспільна правосвідомість і правосвідомість вихованців - це внутрішня, духовна частина механізму правового виховання, а сис­тема норм права, способи і засоби правового виховання - його зовнішня, інструментальна частина.

Правова вихованість — внутрішній духовно-правовий стан, в якому перебуває особистість у момент ухвалення рішення про те, як поводитися у тих або інших обставинах. Це стан пра­восвідомості особистості, рівень її правової культури, готовність до правомірної або протиправної поведінки. Рівень правової вихо­ваності - це не тільки знання права й розуміння необхідності виконувати правові приписання. Він визначається ступенем став­лення до права й правового закону як до цінностей, що перебува­ють у демократичному суспільстві поза конкуренцією.

Однією із цілей правового виховання є подолання правового нігілізму - антипода правової культури.

Правовий нігілізм - деформований стан правосвідомості осо­бистості, суспільства, групи, що характеризується усвідомле­ним ігноруванням вимог закону, цінності права, зневажливим ставленням до правових принципів і традицій, що виключає, од­нак, злочинний намір.

Ігнорування закону зі злочинною метою - самостійна форма деформації правосвідомості. Разом з тим правовий нігілізм поро­джує правопорушення, у тому числі злочини.

Явище правового нігілізму (неприйняття законів, негативне відношення до права) - найпоширеніша і укорінена форма де­формації правосвідомості населення в державах із авторитарним і тоталітарним режимами. Причинами прояву правового нігі­лізму в Україні можна вважати невпорядкованість законодав­ства, його нестабільність і суперечливість, низький рівень право­вої культури, слабкість механізму приведення в дію прийнятих законів.

84. Поняття співвідношення правового впливу та правового регулювання.

Одна з головних функцій права - регулятивна. Право є найбільш потужним регулятором суспільних відносин у більшості країн су­часного світу. Завдання будь-якого законодавця - зробити так, аби регулятивний вплив права був ефективним і досягав поставленої ме­ти. Така ефективність досягається двома шляхами. Перший - удос­коналення системи законодавства шляхом прийняття нових норм. Другий - підвищення ефективності дії вже існуючих правових норм. Усе це обумовлює необхідність вивчення категорій правового впливу та правового регулювання. Весь інструментарій, за допомо­гою якого право врегульовує суспільні відносини, називають пра­вовими засобами. До правових засобів відносять норми права, правозастосовні акти, договори, юридичні факти, суб'єктивні права, юридичні обов'язки, заборони, пільги, заохочення, покарання то­що. Окрім того, для досягнення бажаного суспільного результату право використовує широкий арсенал неюридичних засобів, а саме: політичних, економічних, культурних, інформаційних, виховних тощо. Для того аби зрозуміти, яким чином використовуються ті чи інші засоби досягнення правового результату, потрібно з'ясувати співвідношення понять «правовий вплив» та «правове регулюван­ня». В юридичній літературі справедливо звертають увагу на нерівнозначність цих понять. Термін «регулювання» (лат. regulo -правило) означає приведення чогось у відповідність, упорядкуван­ня. Термін «вплив» - досягнення певного результату за допомогою системи дій. Поняття вплив за своїм значенням є ширшим, ніж по­няття регулювання. Юридичне поняття «правовий вплив» включає в себе як регулювання за допомогою правової норми, так і викорис­тання інших правових засобів. Якщо правове регулювання у будь-якому разі пов'язане із встановленням прав та обов'язків суб'єктів, приписами про необхідну та дозволену поведінку, то правовий вплив - не завжди. Правове регулювання реалізовує правові норми через правовідносини, правовий вплив - не обов'язково. У цьому розумінні правове регулювання - лише одна із форм впливу права на суспільні відносини. Тобто правове регулювання - це вплив пра­ва на суспільні відносини за допомогою спеціальних юридичних за­собів, переважно норм права.

Правовий вплив - вплив права на суспільні відносини як за до­помогою правових (норми права, акти правозастосування, пра­вовідносини тощо), так і неправових (виховних, інформаційних, культурних) засобів.

Отже, право здійснює вплив не лише юридичного, а й виховно­го, інформаційного характеру. А правове регулювання передбачає лише одну спеціально-юридичну форму впливу права на суспільні відносини

Окрім спеціально-юридичної форми, у межах правового впливу виділяють:

- інформаційно-психологічну - вплив правової інформації на мотиви діяльності суб'єктів;

- виховну - ідеологічний вплив на внутрішній світ суб'єкта, формування у свідомості людей ціннісних уявлень, правове виховання особистості;

- соціальну - взаємозв'язок правових та інших соціальних (політичних, економічних, моральних) факторів, що беруть участь у житті права на усіх етапах його функціонування.

Розглядаючи питання правового впливу та регулювання, слід враховувати, що усі форми правового впливу є взаємопов'язани­ми, а правове регулювання є головною, але не єдиною формою правового впливу.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.237.71.247 (0.005 с.)