Які основні джерела правового регулювання міжнародного факторингу в Україні?

ЗУ Про приєднання України до Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг. Конвенція УНІДРУА про міжнародний факторинг (Оттава, 28 травня 1988. Дата приєднання України: 11.01.2006 Дата набрання чинності для України: 01.07.2007 Конвенція регулює договори факторингу і відступлення права грошової вимоги, зазначені в цьому розділі. 2. Для цілей цієї Конвенції " договір факторингу " означає договір, укладений між однією стороною (постачальником) та іншою стороною (фактором), відповідно до якого: (a) постачальник відступає або може відступати фактору право грошової вимоги, яке випливає з договорів купівлі-продажу товарів, укладених між постачальником та його покупцями (боржниками), крім договорів купівлі-продажу товарів, придбаних в першу чергу для їхнього особистого, сімейного або домашнього використання; (b) фактор має виконувати принаймні дві з таких функцій: - фінансування постачальника, включаючи надання позики та здійснення авансових платежів; - ведення обліку щодо дебіторської заборгованості; - пред'явлення до сплати грошових вимог; - захист від несплат боржників; (с) боржники повинні бути повідомлені про відступлення права грошової вимоги. Конвенція застосовується щоразу, коли грошові вимоги, відступлені згідно з договором факторингу, випливають з договору купівлі-продажу товарів між постачальником та боржником, які здійснюють господарську діяльність на території різних держав і: (a) такі держави і держава, де фактор здійснює господарську діяльність, є Договірними державами; або (b) як договір купівлі-продажу товарів, так і договір факторингу регулюються законодавством Договірної держави. Посилання в Конвенції на місце здійснення господарської діяльності сторони, якщо вона здійснює свою діяльність більш, ніж в одному місці, означатиме, що йдеться про те місце діяльності, яке має найтісніший зв'язок з відповідним договором і його виконанням, беручи до уваги обставини, відомі або передбачені сторонами у будь-який час перед укладенням або при укладенні такого договору

65 Які основні джерела правового регулювання міжнародного кредитового переказу в Україні?

ЦУ України ст..1089.банк зобов’язується відповідно до доручення платника за рахунок грошових коштів, що розміщенні на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особо(одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківсткими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.Новелою у цьому відношенні є те, що зазначені положення можуть застосовуватися за певних умов, навіть до осіб,які не мають рахунка в цьому банку. Банк,що прийняв платіжне доручення платника,повинен перерахувати відповідну суму банку одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні, та повинен негайно інформувати платника на його вимогу про виконання платіжного доручення. ГКУ: зазначено, що субєктамиміжн.розрахунків є експортери, імпортери і банки, які вступають у відносини, пов’язані з рухом товаророзпорядчих документів та операційним оформленням платежів.Міжн.розрахунки регулюються нормами міжн.права, банківськими звичаями і правилами, умовами зовнішньоекономічних контрактів, валютним законодавством країн-учасниць розрахунків.Встановлено також, що міжн.розрахунки здійснюються між банками, між якими є кореспондентські відносини (що мають домовленість про проведення платежів та розрахунків за взаємним дорученням).

 

 

66 Які основні джерела правового регулювання міжнародного фінансового лізингу в Україні?

ЗУ Про фінансовий лізинг Цей Закон визначає загальні правові та економічні засади фінансового лізингу. Так, ф інансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Законодавство про фінансовий лізинг 1. Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦКУ про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку. ЗУ Про приєднання України до Конвенції УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг. Конвенція УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг Дата підписання: 28.05.1988 Дата приєднання України: 11.01.2006 Дата набрання чинності для України: 01.07.2007 Ця Конвенція регулює операцію фінансового лізингу, в якій одна сторона (лізингодавець), (a) на умовах іншої сторони (лізингоодержувача) укладає договір (договір поставки) з третьою стороною (постачальником), згідно з яким лізингодавець одержує виробниче обладнання, засоби виробництва або інше обладнання (обладнання) на умовах, схвалених лізингоодержувачем настільки, наскільки вони стосуються його інтересів, та (b) укладає договір (договір лізингу) з лізингоодержувачем, надаючи лізингоодержувачеві право користування обладнанням за лізингові платежі. Ця Конвенція застосовується незалежно від того, має лізингоодержувач чи він у подальшому отримує можливість придбати обладнання чи орендувати його й надалі, і незалежно від того, придбає він обладнання за номінальною ціною чи він орендує обладнання за лізингові платежі. Ця Конвенція застосовується до операцій фінансового лізингу щодо всього обладнання, за винятком того, яке повинно бути використане здебільшого для особистих, сімейних або побутових цілей лізингоодержувача

 

67 Які основні джерела правового регулювання міжнародного франчайзингу в Україні?

Осн.джерелом правового регул міжн.франчайзингу, тобто комерційної концесії є ЦК і ГК. Відповідно до ЦК за договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг. Відповідно до ГК За договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) на строк або без визначення строку право використання в підприємницькій діяльності користувача комплексу прав, належних правоволодільцеві, а користувач зобов'язується дотримуватися умов використання наданих йому прав та сплатити правоволодільцеві обумовлену договором винагороду.

З міст договору франчайзингу полягає в тому, одна сторона (франчайзер) надає іншій стороні (франчайзі) діловий комплекс (фірмове найменування, тов.знак, комерційну інформацію), що має високий імідж на ринку, для здійснення підприємницької діяльності, яка являється аналогічною діяльності франчайзера, та оплачуючи йому за це певну компенсацію (дохід). Поширеність міжнародного франчайзингу не призвела до виникнення універсального міжнародного регулювання цих відносин. Тому при врегулюванні відносин між сторонами та захисті їх прав за договорами міжнародного франчайзингу зазвичай використовуються положення міжнародних конвенцій, що регулюють промислові та авторські права. До таких конвенцій можна віднести: Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів, Паризький Акт від 24 липня 1971 року змінений 2 жовтня 1979 року, Дата набрання чинності для України: 25.10.95 р., Всесвітня конвенція про авторське право 1952 року Дата набуття чинності для України: 17.01.1994 р., Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року Набуття чинності для України: 25 грудня 1991 р. Відносини в договорі міжнародного франчайзингу загалом регулюються умовами підписаного договору, а також нормами національного законодавства сторін.

 

68 Які основні джерела правового регулювання міжнародних розрахунків у формі акредитиву в Україні?

Міжнародна Торговельна Палата «Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів» (зі змінами і доповнен. 1993) Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів редакції 1993, застосовуються до всіх документарних акредитивів (включаючи резервні акредитиви тією мірою, якою вони можуть бути до них застосовані), коли вони включаються до тексту акредитива. Вони є обов'язковими для всіх сторін, якщо інше не передбачене в акредитиві. Акредитив за своєю природою являє собою угоду, відокремлену від договору купівлі-продажу або іншого контракту, на якому він може базуватися, і банки жодною мірою не пов'язані й не зобов'язані займатися такими контрактами, навіть якщо в акредитиві є яке-небудь посилання на такий контракт. Отже, установа банку, що оплачує, акцептує й оплатила тратти або негоціює та/або повністю виконує будь-які інші зобов'язання по акредитиву, не є предметом позовних вимог заявника, заснованих на його угоді з банком-емітентом або бенефіціаром. КМУ Постанова від 18 грудня 1996 «Про відкриття акредитивів на оплату товару та фрахту судна для закупівлі соєвого шроту». Міжнарод.регулювання. Конвенція ООН про незалежні гарантії та резервні акредитиви - 11 декабря 1995, Подписали только 4 государства, ратифицировали и присоединились - 5. Конвенция не вступила в силу на 30.10.2001. Россия не участвует.Ця Конвенція застосовується до міжнародного зобов'язання,: a) якщо комерційне підприємство гаранта / емітента, в якомувидано зобов'язання, знаходиться в Договірній Державі,або b) якщо норми міжнародного приватного права відсилають до праваДоговірної держави, якщо тільки зобов'язання невиключає застосування Конвенції. 2. Ця Конвенція застосовується також до міжнародногоакредитивом, що не охоплюються статтею 2, якщо в ньому прямо зазначено,що він підпадає під дію цієї Конвенції. 3. Положення статей 21 і 22 застосовуються до міжнароднихзобов'язаннями, згаданим у статті 2 незалежно від пункту 1цієї статті. З обов'язання 1. Для цілей цієї Конвенції зобов'язання означає незалежне зобов'язання, під яким у міжнародній практиці розуміється незалежна гарантія або резервний акредитив і яке видається банком або іншою установою або особою, сплатити бенефіціару певну або визначених суму по простому вимогу або на вимогу з поданням інших документів відповідно до будь-якими документарними умовами зобов'язання, що вказують або з яких випливає, що платіж належить через невиконання будь-якого зобов'язання або настання іншої обставини,або на сплату за позикові або авансовані грошові кошти, абояк платіж у погашення будь-якої строкової заборгованостіпринципала / наказодавця або іншої особи.

 

 

1. Дайте загальне визначення міжнародного торгового права,

2. Дайте визначення предмету і методу міжнародного торгового права.

3. Порівняйте предмет правового регулювання міжнародного торгового права та міжнародного приватного права.

4. Порівняйте метод правового регулювання міжнародного торгового права та міжнародного приватного права.

5. Порівняйте предмет правового регулювання міжнародного торгового права та міжнародного публічного права.

6. Порівняйте метод правового регулювання міжнародного торгового права та міжнародного публічного права.

7. Визначить особливості відносин, що регулюютьcя міжнародним торговим правом.

8. Порівняйте внутрішньодержавне та міжнародне регулювання міжнародних торгових відносин.

9. Зробіть класифікацію джерел міжнародного торгового права.

10. Дайте характеристику міжнародних звичаїв та узвичаєнь як джерел правового регулювання міжнародних торгових відносин.

11. Визначить поняття міжнародної уніфікації торгового права.

12. Визначить види міжнародної уніфікації торгового права.

13. Визначить основне призначення ЮНСІТРАЛ та основні конвенції, розроблені цією комісією.

14. Визначить основне призначення Міжнародної Торгової Палати та основні документи. розроблені нею.

15. Дайте характеристику Lexmercatoriaяк джерела міжнародного торгового права.

16. Порівняйте міжнародну уніфікацію правового статусу суб’єктів міжнародного торгового обороту в ЄС та СНД.

17. Який порядок визнання юридичної особи, легалізованої в інший державі, встановлений в США.

18. Який порядок визнання юридичної особи, легалізованої в інший державі, встановлений в континентальних європейських країнах.

19. Зробіть загальну класифікацію суб’єктів міжнародного торгового обороту.

20. Зробіть класифікацію об’єктів міжнародного торгового обороту.

21. Визначить особливості товарів як об’єктів міжнародного торгового обороту.

22. Визначить особливості результатів інтелектуальної діяльності як об’єкту міжнародного торгового обороту.

23. Визначить особливості послуг як об’єкту міжнародного торгового права.

24. Визначить поняття міжнародної торгової угоди та джерела регулювання міжнародних торгових угод.

25. Визначить принципи укладення міжнародних торгових угод.

26. Дайте загальну характеристику правового регулювання міжнародної купівлі-продажу товарів.

27. Визначить основні джерела правового регулювання міжнародної купівлі-продажу.

28. Визначить поняття та особливості правового регулювання міжнародного торгового посередництва.

29. Визначить умови застосування Віденської конвенції (1980р.).

30. Визначіть умови застосування Конвенції про міжнародний факторинг.

31. Визначіть умови застосування Конвенції про міжнародний фінансовий лізинг.

32. Визначіть зміст договору факторингу.

33. Визначіть зміст договору лізингу.

34. Визначіть зміст договору франчайзингу.

35. Порівняйте порядок обмеження дії Конвенції про міжнародний факторинг та Конвенції про міжнародний фінансовий лізинг.

36. Визначить суб’єктів – учасників правовідносин за договором міжнародного лізингу (як вони називаються, їх основні права і обов’язки).

37. Визначить суб’єктів – учасників правовідносин за договором міжнародного факторингу (як вони називаються, основні їх права і обов’язки).

38. Визначить суб’єктів – учасників правовідносин за договором міжнародного франчайзингу (як вони називаються, їх основні права і обов’язки).

39. Визначить суб’єктів – учасників правовідносин за договором кредитового переказу (як вони називаються, їх основні права і обов’язки).

40. Визначить суб’єктів – учасників правовідносин за договором міжнародного акредитиву (як вони називаються, їх основні права і обов’язки).

41. Що є спільним у міжнародному торговому праві та міжнародному публічному праві?

42. В чому полягають особливості міжнародних конвенцій як джерел міжнародного торгового права?

43. В чому полягають особливості правового статусу транснаціональних корпорацій?

44. В чому полягають особливості правового статусу європейського об'єднання зі спільною економічною метою?

45. Які загальні тенденції розвитку об’єктів міжнародного торгового обороту?

46. Як ступінь індивідуалізації товару впливає на порядок розподілу ризиків між покупцем та продавцем в міжнародному торговому праві?

47. Що є засобами індивідуалізації товару?

48. Як оцінює міжнародна арбітражна практика вимогу однієї із сторін договору купівлі-продажу щодо обов’язкового готівкового розрахунку?

49. Як міжнародна арбітражна практика визнає виконання зобов’язань в іншій валюті, ніж це передбачено в контракті?

50. Який порядок допуску до здійснення підприємницької діяльності на своїй території встановлюють держави для іноземних приватних підприємців?

51. В чому полягає зміст презумпції обізнаності покупця в міжнародному торговому праві?

52. В чому полягають особливості порядку тлумачення договору за Віденською конвенцією1985 р.?

53. На які контракти не розповсюджується дія Віденської конвенції 1985 р.?

54. В чому полягають особливості порядку визначення форми договору за Віденською конвенцією1985 р.?

55. Як розв’язується конфлікт норм міжнародного та національного права у міжнародному торговому праві?

56. Які акти Співтовариства набувають все більшого значення в європейській уніфікації торгового права? Поясніть чому.

57. Для яких підприємств вимагається спеціальна процедура допущення до господарської діяльності на території іноземної держави?

58. В чому полягають особливості держави як суб’єкта міжнародного торгового обороту?

59. В чому полягають особливості цінних паперів як об’єктів міжнародного торгового обороту?

60. Який орган (комісія) розробив Конвенцію про міжнародний фінансовий лізинг і Конвенцію про міжнародний факторинг?

61. Який порядок виключення застосування Конвенції про міжнародний факторинг?

62. Який порядок виключення застосування Конвенції про міжнародний фінансовий лізинг?

63. Що передбачає договір міжнародного кредитового переказу?

64. Які основні джерела правового регулювання міжнародного факторингу в Україні?

65. Які основні джерела правового регулювання міжнародного кредитового переказу в Україні?

66. Які основні джерела правового регулювання міжнародного фінансового лізингу в Україні?

67. Які основні джерела правового регулювання міжнародного франчайзингу в Україні?

68. Які основні джерела правового регулювання міжнародних розрахунків у формі акредитиву в Україні?