Визначить особливості товарів як об’єктів міжнародного торгового обороту.

Товар (речі, майно) – це предмети матеріального світу або в їх природньому стані, добутому в природньому середовищі (вугілля, нафта, газ), або у переробленому вигляді, тобто такі, які потрапили під вплив людини. Товар як об’єкт міжнародного торгового обігу можна охарактеризувати з використанням різних критеріїв (родових ознак), а саме: кількісних та якісних характеристик, ціни, країни походження, можливості утилізації тощо. Кількісні характеристики товару залежать від номенклатури товару і відображаються в одиницях виміру та загальній кількості. Одиниця виміру товару, за якою встановлюється ціна, залежить від характеру товару, а також від практики, що склалася в торгівлі товарами даного виду на світовому ринку. Окрему увагу необхідно звернути на встановлену «Систему мір і ваги», тому що вона може бути метричною або національною (США, Канада)

Якість можна визначити відповідно до: стандартів, технічних умов, специфікацій, зразка, попереднього огляду, вмісту окремих речовин у товарі, виходу готового продукту, тощо.

Ціна товару може виражатися в абсолютних величинах, або вказується спосіб її визначенніня (наприклад, може прийматися до уваги вартість кави на Лондонській товарній біржі на певне число певного року).

Для індивідуалізації товару також можуть використовуватися:

- Охороноздатні позначки (зареєстрований товарний знак)

- Необороноздатне маркування на самому товарі або упаковці (етикетка, клеймо, тавро).

Для уніфікації кодування товарів у світі було розроблено і підписано Конвенцію про Гармонізовану систему опису та кодування товарів, 1983 р. У Конвенції установлено, що країни,які її застосовують, не можуть змінити класифікацію товарів і їхній код у межах перших шести знаків. Таким чином, створюється основа для доволі точного опису товарів виходячи з їх об’єктивних характеристик, відображених у Гармонізованій системі.

Визначить особливості результатів інтелектуальної діяльності як об’єкту міжнародного торгового обороту.

Результати інтелектуальної діяльності – виключне право фізичної або юридичної особи на результати інтелектуальної діяльності та прирівняні до них засоби індивідуалізації товарів, виконуваних робіт або послуг, що надаються.

«Інтелектуальна власність» включає права, що відносяться до:

- літературних, художніх і наукових творів;

- виконавської діяльності артистів, звукозапису.

- винаходів;

- наукових відкриттів;

- промислових зразків;

- товарних знаків, фірмових найменувань та комерційних позначень;

-захисту проти недобросовісної конкуренції, а також всі інші права, що стосуються інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній-ний областях;

Особливість виключних прав інтелектуальної власності - територіальність. Вони підлягають захисту тільки в межах однієї держави. Щоб вони охоронялися на території іноземних держав, необхідне укладення міжнародної угоди з ними. Тому в області захисту інтелектуальної власності існує велика кількість багатосторонніх міжнародних договорів:

1. Паризька конвенція про охорону промислової власності 1883 р.

2. Договір про реєстрацію товарних знаків 1973р.

3. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів 1886 р.

4. Всесвітня конвенція з авторського права, 1952 р.

5. Конвенція про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності, 1967 р

Визначить особливості послуг як об’єкту міжнародного торгового права.

Торгівля послугами одержала міжнародно-правову регламентацію в Генеральній угоді про торгівлю послугами, 1994 р., яка у ст.. 1 визначає послуги як «будь-який вид послуг у будь-якому секторі, за винятком послуг, що постачаються при виконанні функцій державної влади». Особливістю послуг є, як правило, відсутність їх матеріального вираження(в предметно-речовому світі, щодо якісних та кількісних характеристик тощо), хоч вони і надаються в матеріальних цілях і можуть мати певне матеріальне оформлення.

В ГАТС не міститься класифікація послуг. Секретаріатом ГАТС був лише розроблений «Секторальний класифікаційний лист послуг» де визначаються основні 12 сфер, у яких надаються понад 160 послуг.

В ГАТС передбачається 4 способи надання послуг:

- Транскордонну поставку з території однієї країни на територію іншої країни;

- Споживання за кордоном, тобто поставку послуг на території однієї країни споживачеві послуги будь-якої іншої країни;

- Комерційну присутність постачальника з однієї країни на територію іншої країни споживання послуг;

- Переміщення фізичних осіб, які надають послуги на територію іншої країни.

Міжнародні документи у сфері надання конкретних видів послуг:

- Варшавська конвенція про повітряні перевезення, 1929 р.

- Митна конвенція про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП, 1959 р.

- Конвенція про право, що застосовується до агентських договорів 1978 р.

- Конвенція про представництво в міжнародній купівлі-продажу товарів, 1983 р.

Визначить поняття міжнародної торгової угоди та джерела регулювання міжнародних торгових угод.

У доктрині, законодавстві та міжнародних договорах поняття міжнародної торгової угоди визначається по-різному.

Л.А. Лунц пише: «До міжнародних угод і до правовідносин з міжнародної торгівлі ми віднесли такі, в яких щонайменше одна зі сторін є іноземцем (іноземним громадянином або іноземною юридичною особою) і змістом угоди є операції з ввезення або вивезення товарів за кордон або якісь підсобні операції, пов'язані з вивезенням чи ввезенням товарів. Однак існує й інша точка зору. Міжнародними торговими угодами визнаються «вчинені в ході здійснення підприємницької діяльності договори між особами, комерційні підприємства яких знаходяться в різних державах». Такий же підхід закріплений і у Віденській конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р. та Нью-Йоркської конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 р.

Ознаки

1) знаходження суб'єктів у різних державах (або різна їх національна приналежність);

2) експортний характер.

3) укладення здійснюється з метою отримання прибутку.

Джерела регулювання міжнародних торгових угод

Віденська конвенція про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р.

Нью-Йоркська конвенція про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 р.

Принципи УНІДРУА

Принципи європейського контрактного права

Правила ІНКОТЕРМС, та ін.

 

Визначить принципи укладення міжнародних торгових угод.

Міжнародним інститутом уніфікації приватного права розроблено Принципи міжнародних комерційних договорів, які на сьогоднішній день діють в редакції 2004 року.

Даний документ зазначає про такі принципи укладення договору:

- принцип свободи договору – передбачає, що сторони вільні вступати в договір і визначати його зміст;

- принцип свободи форми – договір, заяви або інші дії не повинні бути здійснені або підтверджені в будь-якій особливій формі;

- принцип обов’язковості договору – договір, укладений в належній формі, є обов’язковим для сторін;

- принцип добросовісності і чесної ділової практики – згідно з яким кожна сторона зобов’язана діяти у відповідності з добросовісністю і чесною діловою практикою;

- принцип належного виконання договору – передбачає, виконання договору в встановлений строк, у встановленому місці, оплата у встановленому порядку і встановленою валютою;

- принцип звільнення від відповідальності за невиконання договору – сторона звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що невиконання було викликано непереборною силою (форс-мажором)

- принцип відшкодування завданих збитків – будь-яке невиконання договору дає постраждалій стороні право на відшкодування збитків;

- принцип зарахування виконання – якщо дві сторони повинні сплатити одна одній кошти або здійснити інше однорідне виконання, будь-яка з них може зарахувати своє зобов'язання проти зобов’язання свого боржника.