Етапи проведення соціологічного дослідження

 

Прикладне соціологічне дослідження спрямоване на одержання фактів, що складають емпіричний базис соціологічної теорії або мають самостійне конкретно-прикладне значення, задовольняючи практичні потреби конкретних замовників:

· керівників підприємств;

· представників громадських організацій, партій і об’єднань;

· органів державного управління;

· засобів масової інформації.

Воно проводиться з метою підтвердження чи спростування теоретичних припущень, гіпотез.

Прикладне соціологічне дослідження має ряд етапів свого здійснення, які відрізняються один від одного характером, змістом, формами і процедурами дослідної діяльності. Етапи взаємозалежні та об’єднані логікою єдиного дослідницького задуму. Такими етапами є: підготовчий етап, польовий етап, підготовка до обробки й обробка інформації, аналіз інформації і підготовка підсумкових документів соціологічного дослідження.

Підготовчий етап емпіричного соціологічного дослідження насичений різними видами робіт, науковими і практичними процедурами. У ході підготовки забезпечується цінність інформації, яка буде отримана в результаті проведеного соціологічного дослідження. На підготовчому етапі:

· уточнюється тема;

· розробляється теоретична концепція і програма дослідження;

· визначається вибірка;

· розробляються і тиражуються методичні документи для збору інформації;

· визначається інструментарій дослідження;

· формуються дослідні групи;

· складаються графіки робіт;

· проводяться організаційні заходи;

· зважуються питання, пов’язані з матеріально-технічним забезпеченням дослідження.

Польовий етап (чи етап збору первинної соціологічної інформації) пов’язаний зі збором інформації в зоні практичних дій соціолога, тобто в так званому «полі». Він припускає одержання інформації від її носіїв – людей:

· на вулицях;

· в аудиторіях;

· у будинках;

· на виробництві і т.д.

Інформація збирається різними способами та інструментарієм, що притаманні соціології і визначені програмою дослідження. Це можуть бути різні види опитування (анкетний, інтерв’ю, експертний і т.д.), а також спостереження, аналіз документів, експеримент і т.д.

Етап підготовки й обробки інформації. Інформація, отримана на польовому етапі, має потребу в перевірці та упорядкуванні. Весь зібраний масив вивчається з погляду відхилення вибірки від розрахун-кових параметрів. Процедура перевірки зібраного масиву містить:

· перегляд методичних документів на предмет точності, повноти і якості заповнення;

· вибракування тих з них, які не відповідають запропонованим вимогам.

На цьому ж етапі відбувається кодування відкритих питань. Складається логічна програма обробки інформації на ЕОМ. У деяких випадках (при невеликих масивах і незначному обсязі інструментарію) обробка інформації здійснюється вручну.

Аналіз інформації і підготовка підсумкових документів (заключ-ний етап). Методологічний інструмент аналізу – програма дослідження, складена на підготовчому етапі. Методи аналізу залежать від виду соціологічного дослідження, його мети і задач. У ході аналізу:

· робляться висновки про підтвердження чи спростування гіпотез;

· виявляються соціальні зв’язки, тенденції, протиріччя, парадокси, нові соціальні проблеми.

На цьому ж етапі оформлюються результати дослідження. Підсумковий документ залежить від виду дослідження і визначається побажаннями замовника. Такий документ може бути у вигляді:

· інформаційної довідки;

· інформаційної записки;

· аналітичної записки;

· звіту про науково-дослідну роботу.

Аналітична записка і звіт повинні містити висновки і рекомендації з розв’язання проблеми, вивченню якої було присвячено соціальне дослідження.

Таким чином, ми розглянули основні етапи проведення соціологічного дослідження. Дуже часто в методологічній літературі з соціології кількість етапів варіюється. Однак суть справи від цього не змінюється, тому що окремі етапи або узагальнюються, або дробляться на більш дрібні. Запропонований варіант є найбільш вдалим. Він охоп-лює всі основні процедури проведення соціологічного дослідження.

 

Основні види соціологічного дослідження.

Соціальний моніторинг

 

Залежно від глибини необхідного кількісно-якісного аналізу предмета дослідження, масштабності і складності задач, які вирішуються у ході дослідження, розрізняють три основні види соціологічного дослідження: пілотажне (розвідувальне) дослідження, описове дослідження, аналітичне дослідження.

Пілотажне дослідження є пробним дослідженням, яке передує основному. Воно призначене для перевірки якості підготовки основного дослідження. Таке дослідження охоплює, як правило, невеликі обстежувані сукупності і ґрунтується на спрощеній програмі і стислому за обсягом інструментарії.

У ході пілотажного дослідження перевірці піддаються всі елементи майбутнього основного дослідження:

· уточнюються його задачі і гіпотези;

· перевіряється якість операціоналізації основних понять;

· уточнюється інструментарій дослідження, коректуються межі обстежуваної сукупності в основному дослідженні;

· виявляються труднощі, з якими можуть зіткнутися в ході його проведення;

· відпрацьовується організація збору інформації.

Часто в результаті пілотажного дослідження формуються нові гіпотези, а також збираються оперативні соціологічні дані.

Для визначення обсягу вибірки пілотажного дослідження не існує яких-небудь формул. Звичайно досліджувана сукупність нараховує 50-100 людей. У цю вибірку повинні включатися всі значущі для досягнення мети дослідження групи респондентів.

Описове дослідження – це більш складний вид конкретно-соціологічного аналізу. За своєю метою і завданням воно припускає отримання емпіричних відомостей, що дають відносно цілісне уявлення про досліджуване явище, його структурні елементи.

Описове дослідження проводиться за повною, досить докладно розробленою програмою і на базі методично апробованого інстру-ментарію. Його надійна методологічна і методична оснащеність уможливлює угрупування і класифікацію елементів досліджуваного об’єкта за тими характеристиками, які виділені як істотні у зв’язку з досліджуваною проблемою.

Описове дослідження застосовується тоді, коли об’єкт аналізу – відносно велика спільнота людей, що відрізняється різноманітними характеристиками. У дослідженні такого виду можна здійснити порів-няння і зіставлення характеристик, які цікавлять дослідника, виявити наявність чи відсутність зв’язків між ними. Вибір методів збору інформації в описовому дослідженні визначається його задачами і спрямованістю.

Аналітичне дослідження – це вид соціологічного аналізу, метою якого є не тільки опис структурних елементів досліджуваного явища, але і з’ясування причин, що лежать у його основі, обумовлюють його характер і специфіку.

Підготовка аналітичного дослідження вимагає значного часу, ретельно розробленої програми й інструментарію. За методами збору соціологічної інформації аналітичне дослідження має комплексний характер. У ньому, доповнюючи одна одну, можуть застосовуватися різні форми опитування, аналізу документів, спостереження.

Поряд з основним критерієм розрізнення видів соціологічного дослідження можуть використовуватися й інші критерії, пов’язані з формою і характером проведення дослідження.

Залежно від того, як вивчається предмет, що цікавить дослідника у статиці чи в динаміці, виділяються два види соціологічного дослідження: разове і повторне.

Разове дослідження надає інформацію про стан об’єкта аналізу, про кількісні характеристики будь-якого явища чи процесу в момент його вивчення.

Така інформація може бути названа статичною, оскільки відбиває ніби моментальний «зріз» характеристик об’єкта і не дає відповіді на питання про тенденції його зміни в часі. Тобто однократне зняття інформації про будь-яке явище дозволяє схарактеризувати явище в статиці, але непридатне для опису змін цих явищ.

Повторне дослідження – це дослідження того самого чи різних контингентів, проведене кілька разів, через визначені проміжки часу або в однакових соціальних умовах.

Можливі варіанти типів повторних соціологічних досліджень визначаються обстежуваним контингентом, часом обстеження і ситуа-цією. Повторні дослідження досить складні і вимагають від соціолога високої методичної і методологічної підготовленості. Основними вимогами до повторних досліджень є порівнянність досліджень, а також обґрунтованість істотності розходжень за порівнюваними показниками.

Повторні дослідження, у свою чергу, поділяються на:

· трендові дослідження;

· панельні дослідження;

· лонгіт’юдні дослідження.

Трендові дослідження здійснюються на аналогічних вибірках чи у рамках єдиної генеральної сукупності з інтервалом у часі. Мета такого дослідження – аналіз змін на рівні визначеної групи, сукупності. Розрізняють: когортні тренди, історичні тренди.

Об’єктом когортних трендових досліджень є певна вікова група (когорта), що залишається постійною під час повторних обстежень. Вибірка на різних етапах дослідження не обов’язково повинна складатися з тих самих індивідів, важливо лише, щоб респонденти були представниками досліджуваної когорти.

Об’єктом історичних трендових досліджень є певна вікова група, що обстежується через визначені проміжки часу. У цьому випадку постійною залишається вікова група, а когорти і час проведення обстеження змінюються. Дані одержують при обстеженні сукупностей, що знаходяться в однакових соціальних умовах.

Ні історичні, ні когортні тренди не дають можливості аналізувати індивідуальні шляхи життєдіяльності людини. Для цього проводяться панельні і лонгіт’юдні дослідження.

При проведенні панельного дослідження обстеженню піддаються ті самі люди через однакові інтервали. Частота повторюваності, а також загальна тривалість панельного дослідження можуть бути різними, часові інтервали між обстеженнями є довільними. Дослідження проводяться за однаковою методикою. Дотримання однаковості при проведенні панельного дослідження – найважливіша умова коректності його результатів.

При проведенні панельних досліджень одержують інформацію саме про індивідуальні зміни в обстежуваній сукупності. Головним недоліком панельних досліджень є складність збереження вибірки від одного дослідження до іншого. Крім того, існує така можливість, що з часом члени вибірки вже стануть нетиповими для генеральної су-купності, і дані про неї не будуть достовірними для неї. Тому для панельних досліджень доцільно дотримуватись таких інтервалів, що дозволяють максимально зберігати стабільність досліджуваної сукупності за її розміром і складом. У панельному дослідженні моменти вторинного і наступного обстеження встановлюються за зовнішніми для досліджуваного контингенту факторами, наприклад:

· через визначену кількість років;

· при здійсненні певних соціальних заходів.

Якщо ж моменти повторного обстеження вибираються з урахуванням генезису самої досліджуваної сукупності, по мірі досягнення обстежуваною сукупністю визначеної стадії свого розвитку, то таке дослідження називається лонгіт’юдним.

Якщо в панельних дослідженнях об’єктом спостереження можуть бути будь-які вікові групи, то в лонгіт’юдних дослідженнях, як правило, вивчається тільки молодь – вікова група, яка найбільш динамічно розвивається. Переваги лонгіт’юдних досліджень порівняно з іншими видами повторних соціологічних досліджень полягають у можливості:

· ефективно вивчати процеси розвитку досліджуваних об’єктів;

· виявляти специфічні варіанти цього розвитку для груп, що входять у досліджувану сукупність;

· аналізувати тенденції розвитку індивідів, що входять у різні соціальні групи;

· встановлювати зміни в зв’язках між досліджуваними ознаками і виявляти детермінанти процесів розвитку.

Проведення лонгіт’юдного дослідження вимагає великих витрат засобів і часу, тривалої методичної і методологічної підготовки. При проведенні лонгіт’юдного дослідження найважливішою є вимога однаковості дослідження і дотримання відносної сталості показників на всіх етапах дослідження.

Важливою методичною проблемою при проведенні лонгіт’юдного дослідження є збереження і недопущення звуження вибірки з часом, і відповідність цієї вибірки генеральній сукупності.

При проведенні повторних досліджень усіх видів: когортних та історичних трендів, панельних і особливо лонгіт’юдних досліджень найважливішою умовою їхньої ефективності є створення баз даних на ЕОМ і обробка матеріалів досліджень за допомогою спеціальних прог-рамних засобів.

Для цього доцільно використовувати нову форму організації соціальної інформації – соціальний моніторинг.

Проблеми організації, управління і вивчення суспільних явищ припускають отримання і використання складних потоків інформації політичного, економічного і соціального змісту. Ця інформація, як правило: не систематизована, непорівнянна, отримана з різних джерел і за різними методиками, має різний ступінь вірогідності, містить дублювання відомостей, характеризується надмірністю даних за одними проблемами і недостатністю за іншими.

Тому для одержання достовірної інформаційної картини со-ціальної реальності, динаміки соціальних процесів, що відбуваються, у конкретному населеному пункті, регіоні, країні необхідні спеціальний збір і обробка такої інформації, що найбільш повно відбиває соціальні зміни, відносно легко піддається класифікації, систематизації й узагальненню в кількісній формі.

Найбільш ефективним засобом вирішення таких проблем є організація соціального моніторингу – безупинного й оперативного одержання даних про явища і процеси, що відбуваються в суспільстві. Моніторинг як процес одержання соціальної інформації є цілісною системою, що дозволяє фіксувати, зберігати і робити первинний аналіз одержуваних відомостей. Збір даних у формі моніторингу припускає наявність теоретичної і методологічної бази і технічних засобів його здійснення.

Теоретичне забезпечення функціонування системи моніто-
рингу – це програма збору інформації, одержуваної в ході збирання даних, розробка форм представлення і збереження цієї інформації.

Технічне забезпечення моніторингу – це розгалужені мережі каналів зв’язку, що охоплюють всі об’єкти спостереження. Це великий головний обчислювальний центр і більш дрібні (обласні, районні, міські) обчислювальні центри, а також спеціальна обчислювальна техніка.

У системі соціального моніторингу необхідно виділити дві підсистеми: соціологічний моніторинг і статистичний моніторинг.

Соціологічний моніторинг являє собою деяку цілісну систему відстеження змін, які відбуваються в суспільстві, на основі дослідження і аналізу масових уявлень про них.

Головна задача соціологічного моніторингу – одержання нової, потрібної і систематизованої соціологічної інформації, причому не одноразово, а систематично, через невеликі періоди часу. При моніторинговій формі дослідження, як правило, проводяться обов’язкові щомісячні і щоквартальні експрес-опитування за найбільш актуальними проблемами.

Статистичний моніторинг – це система одержання кількісних характеристик, а саме: статистичних показників і коефіцієнтів про різ-ні сторони життя суспільства.

Головна мета статистичного моніторингу – збір і передача деякого набору показників соціальної та економічної статистики, необхідних для ефективного аналізу явищ у політичній, економічній, соціальній і іншій сферах.

Соціологічний і статистичний моніторинги надають різну інфор-
мацію:

· соціологічний моніторинг враховує суб’єктивні думки людей за різними питаннями;

· статистичний моніторинг дає опис різних явищ за допомогою об’єктивних кількісних характеристик.

Однак, незважаючи на розходження в характері соціологічних і статистичних даних, принципи організації підсистем соціологічного і статистичного моніторингу збігаються. Обидві системи, поєднуючись, утворюють єдину систему соціального моніторингу.

Таким чином, соціальний моніторинг – це розгалужена система одержання, обробки і збереження соціологічної і статистичної інформації з найбільш актуальних проблем життя суспільства.

Основними рисами соціального моніторингу є:

· охоплення найбільш значних соціальних явищ у країні;

· наявність визначеного постійного складу показників і індикаторів (соціологічних і статистичних);

· наявність часових показників, які доповнюють основну систему і змінюються залежно від потреб користувача, що забезпечує гнучкість системи моніторингу;

· передача даних по каналах зв’язку на центральний обчислю-вальний центр, їх обробка і збереження;

· проведення моніторингу з єдиного організаційного центра;

· організація доступу споживачів до наявної інформації.

Найважливішою задачею реалізації функцій системи соціального моніторингу є організація комплексної обробки статистичної і соціологічної інформації

Одержання подібних даних дозволяє вивести досить обґрунтовані закономірності поведінки людей залежно від об’єктивних умов життя і, навпаки, визначити вплив інтересів, ціннісних орієнтацій, мотивів і мети діяльності людей на ці умови.

Моніторингове дослідження значно зменшує труднощі зіставлення соціологічних і статистичних даних між собою, тому що припускає чіткий опис:

· системи показників;

· індикаторів;

· прийомів збору даних;

· методів їхньої первинної обробки.

Наявність єдиного центру забезпечує чітке фіксування вибірки. Відстеження одноманітності досліджуваного об’єкта полегшує порівнянність одержуваної інформації на основі заздалегідь вироблених критеріїв.

При проведенні соціального моніторингу необхідно дотримуватись наступних принципів збору даних:

1) проведення соціологічних опитувань і статистичного спостереження на тих самих територіях чи адміністративних одиницях;

2) узгодженість термінів збору соціологічних і статистичних
даних;

3) однаковість вихідних форм для одержання даних;

4) відпрацьовування критеріїв кореляції соціологічних і статистичних даних;

5) наявність, збереження і поповнення єдиного банку соціальної інформації.

Крім задоволення потреб науки і управління високоякісною інформацією про життя суспільства, соціальний моніторинг забезпечує доступність наявної інформації для будь-якого користувача за усіма питаннями, що його цікавлять.

Важливе значення в системі моніторингу має програмне забезпечення споживача, що має містити в собі наступні функції:

· надання вихідної інформації, яка легко сприймається;

· здійснення швидкого пошуку і добору інформації відповідно до мети користувача;

· надання можливості вибору методів обробки відібраної інфор-мації і форм;

· надання конкретних результатів обробки.

Нова організація інформаційного обслуговування споживачів – один з найважливіших напрямків підвищення якості та ефективності соціальних досліджень і одна з основних функцій системи соціального моніторингу в сучасних умовах.

Програма і методологія
соціологічного дослідження

1. Методологічні основи складання програми соціологічного дослідження.

2. Методи збору даних у соціологічному дослідженні.

3. Графічне відображення результатів соціологічного дослідження.

 

Ключові поняття. Програма соціологічного дослідження. Проблемна ситуація. Соціальна проблема. Об’єкт і предмет соціологічного дослідження. Мета дослідження. Завдання дослідження. Інтерпретація основних понять. Системний аналіз об’єкта і предмета дослідження. Гіпотеза. Стратегічний план дослідження. Верифікація. Вибірка. Репрезентативність. Робочий план дослідження. Кількісні методи. Якісні методи. Опитування. Інтерв’ю. Анкета. Біографічний метод. Метод експертних оцінок. Контент-аналіз. Спостереження. Експеримент. Тестування. Полігон розподілу даних. Гістограма.

 

1. Методологічні основи складання програми

соціологічного дослідження

Будь-яка серйозна справа вимагає ретельної і глибоко продуманої підготовки. Це не підлягає сумніву. Соціологічне дослідження в цьому відношенні також не є виключенням.

Досвід роботи соціологічних установ свідчить, що справджуються тільки ті соціологічні дослідження, підготовка, проведення й аналіз результатів яких підлягають відповідним науковим вимогам, що накопичені як у світовій, так і вітчизняній прикладній соціології. Накопичений досвід соціологічних досліджень, зокрема, говорить про те, що при підготовці до проведення соціологічного дослідження величезну роль відіграє якісно підготовлена програма конкретного соціологічного дослідження. Якщо перефразувати на соціологічний лад відомий крилатий вираз «Скажи мені, хто твій друг, і я скажу тобі, хто ти!», то ми одержимо наступне твердження: «Покажи мені програму твого соціологічного дослідження, і я скажу, який ти одержиш результат!»

Таким чином, програма соціологічного дослідження – це той стратегічний документ, ознайомившись з яким можна зрозуміти:

по-перше, концепцію всього дослідження;

по-друге, наміри його організаторів по аналізу тієї чи іншої соціальної проблеми;

по-третє, можливі варіанти розв’язання даної соціальної проблеми.

У поняття «програма соціологічного дослідження» входить, з одного боку, весь комплекс методологічних і теоретичних задач, що ставить перед собою соціолог, з іншого – обсяг методичних процедур і технічних прийомів, що будуть використані для вирішення цих задач.

Отже, програма соціологічного дослідження покликана виконати наступні функції.

Методологічну. Її зміст полягає в тому, що програма соціологічного дослідження дозволяє:

· визначити наукову проблему, для вирішення якої проводиться дослідження;

· сформулювати мету і задачі дослідження;

· зафіксувати вихідне уявлення про досліджуваний об’єкт;

· встановити відношення даного дослідження до раніше виконаного чи паралельно виконуваного дослідженням з аналогічних проблем.

Методичну. Зміст даної функції полягає в тому, що програма соціологічного дослідження:

· передбачає розробку загального логічного плану дослідження на основі якого будується весь цикл дослідження: теорія – факти – теорія;

· показує, як використовуються ті чи інші методи збору й аналізу інформації;

· розробляє процедуру дослідження і дає можливість проводити порівняльний аналіз отриманих результатів аналогічних досліджень.

Організаційну. Дана функція програми соціологічного дослідження полягає в тому, що вона забезпечує:

· розробку чіткої системи поділу праці між членами дослідного колективу;

· контроль за ходом дослідження.

Виходячи зі сказаного, структура програми соціологічного дослідження містить у собі два розділи: методологічний і процедурний. Також програма соціологічного дослідження, як правило, доповнюється робочим планом дослідження. Розглянемо кожний з них.

Методологічний розділ програми соціологічного дослідження містить у собі виклад цілком визначених питань:

а) формулювання проблеми, визначення об’єкта і предмета
дослідження;

б) визначення мети і постановку задач дослідження;

в) попередній системний аналіз об’єкта дослідження;

г) уточнення та інтерпретацію основних понять;

д) розгортання робочих гіпотез.

Формулювання проблеми дослідження, визначення об’єкта і предмета дослідження. Соціальна проблема – це вираження необхідності вивчення будь-якої сфери соціального життя з метою активного впливу на вирішення соціальних протиріч, природа і особливості яких ще не зовсім зрозумілі. Вирішити соціальну проблему – це значить одержати нове знання чи створити теоретичну модель, яка пояснює дане явище, а також дозволяє виявити шляхи впливу на розвиток досліджуваного явища в бажаному напрямку.

У соціології існують певні підходи до класифікації соціальних проблем. Виходячи з даних підходів, соціальні проблеми групують залежно від:

· мети дослідження: на гносеологічні (логіко-пізнавального характеру) і предметні проблеми. Гносеологічні проблеми викликані браком інформації про стан, тенденції зміни деяких соціальних явищ, процесів, важливих з погляду здійснення окремих функцій управлінської діяльності. Ці проблеми породжені, як правило, браком знань. Наприклад, проблема вибору шляхів безболісного переходу до ринкової економіки і т.д. Предметні проблеми викликані зіткненням інтересів деяких соціальних груп, що дестабілізують їх життєдіяльність. Такі проблеми, як правило, очевидні. Наприклад, невдоволеність працею через її несправедливу оплату;

· масштабів поширеності: проблеми можуть бути загально-державного характеру (перехід економіки України на ринкові відносини) і регіонального характеру (вільна економічна зона «Донбас»);

· часу дії: соціальна проблема може бути короткостроковою (незадоволеність студентів тим чи іншим заняттям); середньостроковою (проблема адаптації працівників до нових умов взаємин у колективі в зв’язку з переходом на ту чи іншу форму власності); тривалою (в основі даної проблеми лежать соціальні протиріччя, які важко вирішуються. Наприклад, нерівність особистих можливостей різних категорій людей);

· глибини дії: розрізняють однопланові проблеми, що стосуються будь-якої зі сторін соціального процесу чи явища (прийняття чи неприйняття рішення колективом підприємства про перехід на ту чи іншу форму власності), і системні, які стосуються дисбалансу всієї системи елементів, що входять у досліджуваний об’єкт (зростанню злочинності у зв’язку зі зміною економічних відносин у суспільстві).

· носія проблеми: соціальна проблема може торкатися інтересів окремих соціальних груп (соціально-демографічних, національних, професійних, політичних і т.д.), соціальних спільнот і соціальних
утворень.

Таким чином, формулювання проблеми – це складний і неоднозначний підхід до того чи іншого соціального явища або процесу.

Які помилки часто допускаються при формулюванні проблеми? Чого варто уникати при її обґрунтуванні?

По-перше, необхідно уникати постановки проблем, які не відбивають реальної ситуації, а також проблем, що вже давно вирішені.

По-друге, необхідно уникати висування проблеми занадто широкого плану (наприклад, у колективі проблем «світового» масштабу).

По-третє, не намагатися в процесі одного дослідження знайти відповіді на всі питання. У деяких випадках такий підхід може бути припустимий, але тоді і сама програма дослідження має бути націлена на «багатопроблемний» соціологічний аналіз. Це ускладнює до-слідний інструментарій, робить його громіздким, логічно не струнким, суперечливим. Усе це ускладнює використання спеціальних методичних прийомів у соціологічному дослідженні.

Як приклад при розгляді методики складання програми соціологічного дослідження ми будемо спиратися на дослідження, проведене студентами Донецького державного університету управління з проб-леми «Взаємини в трудовому колективі».

Дослідники формулюють наступну соціальну проблему:

«...У даний час у сфері виробництва в різних організаціях і струк-турах має місце виникнення конфліктів, зокрема на ґрунті неправильних взаємин між керівником і підлеглими. Внаслідок цього страждають обидві сторони. У ході соціологічного дослідження необхідно з’ясувати причини, що породжують конфлікти в трудових колективах і їхню динаміку».

Необхідно відзначити, що соціальна проблема не існує сама по собі. Вона припускає свого носія – ту чи іншу спільноту людей, відносини між ними, їх діяльність і т.д. Носій соціальної проблеми є об’єктом дослідження.

Для об’єкта соціологічного дослідження необхідно:

· по-перше, чітке визначення за такими параметрами, як: професійна приналежність, просторова обмеженість (колектив, район, місто, регіон), функціональна спрямованість (виробнича, службова, політична, побутова);

· по-друге, визначена тимчасова обмеженість;

· по-третє, можливість його кількісних вимірів.

Об’єктом соціологічного дослідження в нашому прикладі розглядається трудовий колектив, що є носієм соціальної інформації з досліджуваної проблеми.

Чітке виділення об’єкта сприяє правильному визначенню предмета соціологічного дослідження, тобто властивостей, сторін, відносин і процесів у рамках даного об’єкта, що виділяються дослідником для цілеспрямованого вивчення. Необхідно відзначити, що в тому самому об’єкті соціологічного дослідження (наприклад, трудовий ко-лектив) може бути виділена безліч предметів дослідження. Це диктується науково-пізнавальними і практичними цілями (наприклад, види і частота порушення виробничої дисципліни, мотиви порушень, поведінка окремих працівників у колективі, рівень інформованості про правила і норми дотримання трудової і технологічної дисципліни і т.д.).

Студенти-дослідники предметом дослідження обрали конфліктну ситуацію, що виникла в трудовому колективі між керівником і підлеглими. Таким чином, предмет соціологічного дослідження є концентрованим вираженням взаємозв’язку проблеми і об’єкта дос-
лідження.

Визначення мети і постановка задач дослідження. Мета соціологічного дослідження – це загальна спрямованість дослідження, очікуваний кінцевий результат.

Вирішення проблеми дослідження завжди пов’язано з тією чи іншою метою: підвищення ефективності виробництва, зниження плинності кадрів, розв’язання конфліктних ситуацій і т.д. Мета дослідження визначається планованим результатом, що може бути досягнутий при розв’язанні певного соціального протиріччя, який є причиною даного дослідження. Мета будь-якого дослідження припускає, з одного боку, приріст деякого теоретичного знання, з іншого – вирішення актуальних практичних питань. Чітке формулювання мети дослідження – одна з найважливіших методологічних вимог до програми соціологічного дослідження.

У запропонованому прикладі визначені наступні цілі дослідження:

· виявити причини виникнення конфліктів у даному колективі. Вони можуть полягати: або в методах управління, або в самому ке-рівникові, або в членах колективу, або в моральних і матеріальних факторах і т.п.

· з’ясувати можливі результати конфлікту і ступінь наслідків, до яких може призвести його невирішеність;

· визначити методи вирішення конфліктної ситуації в даний час;

· дати рекомендації з розв’язання конфліктів, які можливі в цьому колективі в майбутньому.

Задачі соціологічного дослідження формулюються відповідно до мети дослідження. Серед задач дослідження виділяють основну (головну) задачу, що спрямована на вирішення проблеми в цілому. На вирішення окремих сторін проблеми, яка поставлена в соціологічному дослідженні, спрямовані неосновні (додаткові) задачі. Поділ задач на основні й неосновні дозволяє соціологу відповідним чином розподілити свій час і сили, зосередити увагу на вирішенні головних задач. Неосновні задачі залишаються для підготовки майбутніх досліджень і вирішення методологічних питань.

У запропонованому як приклад соціологічному дослідженні студентами була сформульована наступна основна задача дослідження: визначити передумови і методи розв’язання конфліктів у конкрет-ному трудовому колективі. Відповідно до цієї задачі були сфор- мульовані кілька додаткових неосновних задач:

· вивчити соціальний вигляд трудового колективу і визначити його соціально-професійний статус;

· вивчити суспільну думку в конкретному колективі про причини виникнення конфліктних ситуацій;

· виявити справжнього лідера в колективі.

Попередній системний аналіз об’єкта дослідження. Суть системного аналізу об’єкта дослідження полягає в розгляданні його як системи, тобто комплексу елементів і зв’язків, що утворюють у взаємодії органічне ціле, у якому фактична чи передбачувана зміна одного з елементів веде до зміни інших елементів усієї системи в цілому. Отже, у процесі системного аналізу об’єкта дослідження соціолог має описати досліджуваний об’єкт через встановлення його структури, тобто через розкриття зв’язків і відносин, що обумовлюють якісний стан даного об’єкта. І тут істотно допоможуть досліднику раніше розроблені теоретичні концептуальні моделі, що пояснюють ту чи іншу поведінку чи стан об’єкта дослідження.

У соціологічному дослідженні, взятому як приклад, дослідники викладають концептуальні положення про конфлікти як соціальну категорію і конкретно про міжособистісний конфлікт у колективі як категорію спеціальної соціологічної теорії трудових колективів. Вони розглядають соціальний конфлікт як зіткнення суспільних сил, окремих груп чи осіб, що має на меті придушення чи знищення протиборчої сторони, а міжособистісний конфлікт як активне зіткнення різних принципів, думок, оцінок, позицій, характерів, що супроводжується емоційним порушенням у людей, перекручуванням їх уявлень один про одного, розвитком відносин ворожості, ворожнечі, суперництва.

Таким чином, звернувшись до аналізу вже сформованих підходів до розгляду проблеми, яка цікавить дослідника, він, як правило, знаходить корисні відомості про систему категорій і понять, у яких можна описати обраний об’єкт дослідження. Надалі ця робота допоможе соціологу більш точно встановити систему взаємозв’язків ос-новних і допоміжних понять, а також їх можливі якісні параметри.

Уточнення та інтерпретація основних понять. Значне місце в програмі соціологічного дослідження займає розгляд основних понять, у яких описується соціальна проблема. Значеннєвому уточненню понять, тобто виділенню істотних властивостей і ознак явищ і процесів, охоплюваних змістом понять, варто дати емпіричну, тобто засновану на досвіді інтерпретацію. Інакше кажучи, необхідно перекласти зміст поняття на мову, що піддається емпіричному спостереженню фактів і соціальних показників. Уточнення і інтерпретація основних понять здійснюється одночасно з процедурою системного аналізу об’єкта дослідження.

У нашому прикладі студенти-дослідники інтерпретують і уточнюють поняття «трудовий колектив» для того, щоб надалі можна було виявити причини, які впливають на наявність у ньому конфліктної ситуації (табл. 19.1).

 

 

Таблиця 19.1