Структура та функції програми соціологічного дослідження 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Структура та функції програми соціологічного дослідження



Охоплює відносно детальне, чітке І завершене формулювання мети і завдань і методологічне обґрунтування проблеми, визначення конкретної мети, об'єкту і предмету досліджень, логічний аналіз основних понять, формулювання гіпотез і завдань досліджень; методичного визначення сукупності характеристики використаних методів збирання і опрацювання первинної соціологічної інформації, логічної структури інструментарію для збирання інформації, логічних схем і їх опрацювання на електронно-обчислювальних машинах. Програма — теоретична основа здійснюваних процедур дослідження — збирання, опрацювання і аналізу інформації, необхідної для одержання теоретичних висновків і практичних рекомендацій. Складений на основі програми організаційно-технічний план дослідження має оперативний характер і визначає послідовність здійснення намічених процедур. Програма і організаційно-технічний план дослідження — затверджуються адміністрацією установи закладу, де ведеться дослідження. Розділи документів включаються в перспективні і поточні плани установи закладу і їх підрозділів. Для керівництва дослідженням призначається відповідальна особа за весь комплекс і відповідальні наукові працівники за своєчасне здійснення досліджень відповідно програми і організаційно-технічного плану. Відправним пунктом будь-якого дослідження виступає проблемна ситуація — специфічне становище об'єкту соціологічного дослідження, об'єкту, що характеризується суперечностями між потребами пам'ятати, що надто широкий план досліджень вимагає значних зусиль і тривалості. Якщо не вдається відразу надати формулюванню проблеми ясності і чіткості, обмежити певними рамками саме дослідження, то можна поетапно здійснювати дослідження відповідно методиці і методології.

Трапляється, що в ході одного дослідження доводиться шукати відповіді на ряд інших проблем. Проте, таке можливе лише в тому випадку, коли сама програма дослідження спрямована на багатоманітний соціологічний аналіз. В принципі ж йти на вивчення кількох програм в межах одного дослідження недоцільно. По-перше, ускладнюється інструментарій дослідження, який стає зайве громіздкий і логічно нечіткий, що може знизити якість зібраної соціологічної інформації. По-друге, втрачається оперативність дослідження, що має неабияке значення для організації, а це веде до старіння соціологічних даних, втрати їх актуальності, а іноді практичного сенсу. І, по-третє, досвід показує недоцільність, а іноді це дуже важко водночас вивчати декілька проблем на одному і тому ж об'єкті дослідження. В сучасних умовах соціологічними дослідженнями охоплено практично всі сторони і сфери життя суспільства. Проведення соціологічних досліджень визначається різкою соціальне значимою метою. Безпосереднім приводом до здійснення соціологічних досліджень є реально існуючі суперечності в розвитку соціальної системи між її елементами і окремими компонентами. Ось такі суперечності і становлять суть проблеми. Варто відрізняти проблеми соціальні і проблеми наукові. Соціальні проблеми — це соціальні, життєві суперечності, що вимагають організації цілеспрямованих дій для їх усунення. Наукові проблеми — це знання і незнання. Наукові проблеми відображають суперечності між знанням потреб суспільства і його організацією в певних практичних і теоретичних діях, з одного боку, і незнанням шляхів і засобів реалізації дій — з другого. Постановка наукової проблеми означає вихід за межі вивченого в сфері того, що має бути вивчено, це означає, що не завжди і не будь-яка соціальна проблема може бути вирішена в межах наявних знань. Тому-то вирішення деяких проблем вимагає теоретичних і практичних дій, функціонально спрямованих на одержання нового знання у формі тих або інших теоретичних рекомендацій, а в прикладних дослідженнях використовуються старі знання, яких нерідко буває недостатньо.

Програма соціологічного дослідження реалізує три функції: методологічну,

методичну та організаційну.

Методологічна функція програми соціологічного дослідження передбачає

визначення наукових проблем, для вирішення яких ведеться дослідження;

формування мети і завдань дослідження; фіксування вихідних уявлень про об'єкт;

встановлення співвідношення даного дослідження і раніше здійсненого або

паралельно виконуваного дослідження проблеми.

Методична функція програми полягає в тому, що в програмі розробляється

загальний логічний план дослідження, на основі якого здійснюється цикл

досліджень: теорія — факт — теорія. Методика розкриває шляхи, методи і способи

збирання, аналізу і опрацювання інформації, даних, дає можливість розробити

процедуру дослідження, провести порівняльний аналіз одержаних результатів

аналогічних досліджень.

Організаційна функція забезпечує розробку чіткої системи поділу праці в

дослідницькому колективі, налагодження контролю за ходом і процесом

дослідження, публікацію по необхідності результатів.

 

21. Структура робочого плану соціологічного дослідження. Поряд з розробкою стратегічного плану розробляється також робочий план дослідження, який дає можливість передбачати і найефективніше визначати весь обсяг наукових, організаційних та фінансових витрат, а також надає дослідженню необхідної ритмічності на всіх його етапах. Крім того, розробка робочого плану передбачає також дотримання відповідних принципів і правил, тобто певної технології. У загальному вигляді вони адекватні принципам та правилам управлінської і виконавської діяльності, вимогам теорії соціального управління. У той же час планування й організація дослідження мають низку певних специфічних рис, бо це особливий спосіб наукового пізнання складних соціальних явищ, що спирається не тільки на загальні, а й на «свої», відносно самостійні процедури і форми організації.Проведення соціологічного дослідження потребує гнучкого поєднання науково-теоретичної, методичної і організаційно-управлінської діяльності, а це, як відомо, вимагає чіткого розподілу праці між його учасниками. Тому уникнути певних помилок допомагає централізоване керівництво дослідженням, показником якого є робочий план його підготовки та проведення. Структурними компонентами робочого плану дослідження виступають його етапи та різноманітні за видами і формою науково-дослідні й організаційно-технічні процедури і операції. Всі вони можуть бути згруповані в чотири блоки згідно з послідовністю їх здійснення. Перший блок робочого плану визначає порядок обговорення й затвердження програми та інструментарію дослідження; формування і підготовку групи до збирання первинної інформації (наприклад, анкетерів); проведення пробного (зондажного) дослідження; внесення необхідних коректив у програму й інструментарій збирання первинної інформації за підсумками пробного дослідження; розмноження інструментарію (анкет, бланків-інтерв'ю, карток спостереження тощо).Другий блок робочого плану фіксує усі види організаційних та методичних робіт, що забезпечують чітке проведення польового дослідження, тобто масове збирання первинної соціологічної інформації. Тут передбачається також вибір відповідного місця і часу для опитування, інформування опитуваних (респондентів) про мету, завдання і практичні результати дослідження, а також централізоване збирання заповнених анкет, бланків-інтерв'ю чи інших видів інструментарію.Третій блок робочого плану охоплює всю сукупність операцій, які стосуються підготовки первинної інформації до опрацювання. Тут передбачається контроль за формуванням масиву інформації, яку необхідно ввести у комп'ютер. Крім того, попередньо намічаються заходи й операції щодо кодування відкритих запитань та вибракування зіпсованих анкет.Четвертий блок робочого плану включає всі види робіт, що стосуються соціологічного аналізу результатів опрацювання отриманих даних, обговорення форми і змісту попереднього та підсумкового наукових звітів, формулювання висновків і розробки відповідних практичних рекомендацій для замовника соціологічного дослідження 22. Основні типи соціологічного дослідження. Специфіка побудови програми дослідження залежно від його типу.

Соціологічні дослідження залежно від завдань, які вони розв'язують, та використовуваних методів поділяються на теоретичні та емпіричні, фундаментальні та прикладні.

Теоретичне соціологічне знання спирається на емпіричне. Емпіричні дослідження можуть бути як фундаментальними, так і прикладними. Фундаментальні соціологічні дослідження ставлять собі за мету розвиток та вдосконалення наукових уявлень про досліджуваний предмет. Прикладні дослідження спрямовані на розв'язання певної конкретної соціальної проблеми.

Емпіричне та теоретичне соціологічне дослідження, здійснюване на підставі наукових теоретичних принципів, постає як певні етапи в отриманні прикладного соціологічного знання. Прикладне соціологічне знання, в свою чергу, слугує розвиткові теорії і має безпосередній вихід у практику.

Незалежно від типу, будь-яке соціологічне дослідження повинне відповідати чотирьом головним критеріям: емпіричному, теоретичному, кумулятивному та об'єктивному.

Емпіризм у процесі пізнання соціальної реальності означає, що засадовими стосовно цього пізнання є принципи спостереження та каузальності. Доповнення емпіризму теоретичним аналізом означає, що будь-яке наукове соціологічне дослідження, спираючись на дані спостереження та знання різного роду залежностей, у логічно обґрунтованій формі дозволяє розкрити закономірний характер досліджуваних зв'язків та відносин у системі певного соціального об'єкта і здійснити на цій підставі типологізацію всієї системи соціальних об'єктів, які мають такі самі соціальні риси, що й досліджуваний об'єкт.

Кумулятивність соціологічного дослідження – це поглиблення, розширення або доповнення теоретичних знань про досліджуваний об'єкт. Знання є істинним, якщо воно не залежить від волі та свідомості людей і є об'єктивним відображенням об'єктивної соціальної реальності.

 

Залежно від наявності інформації з досліджуваної проблеми та цільової настанови дослідження визначають його тип. Є три типи соціологічних досліджень: розвідувальні (пошукові), описові та аналітично-експериментальні.

Розвідувальні (пошукові, пілотні) дослідження проводяться як попередній етап глибоких і масштабних досліджень, коли немає чіткого уявлення про проблему та об’єкт дослідження, а дослідники не в змозі висунути жодних наукових гіпотез.

Описові дослідження складніші. Їх проводять тоді, коли проблему сформульовано, об’єкт відомий, а дослідник має описову гіпотезу щодо структурно-функціональних зв’язків та соціальних характеристик досліджуваного об’єкта.

Аналітично-експериментальне дослідження — найбільш глибокий і складний вид соціологічного аналізу, який має на меті не тільки описати складові досліджуваного явища, а й з’ясувати причини, що зумовили його виникнення. Таке дослідження потребує старанно розробленої програми та чималого часу.

23. Гіпотеза – головний методологічний інструмент соціологічного дослідження.

Гіпотеза - головний методологічний інструмент, що організує весь процес дослідження і підпорядковує його суворій логіці. Логічна конструкція гіпотези являє собою умовно-категоричний умовивід "Якщо..., тоді...". Перше твердження висуває умову, а друге стверджує наслідок з даної умови.

Якщо дослідження не підтверджує наслідок, гіпотеза спростовується, але підтвердження наслідку не дає логічних підстав для достовірності гіпотези. Підтвердження робить гіпотезу правдоподібною, вірогідною. Звідси одне з принципових вимог до хорошої гіпотези: чим більше наслідків вона містить, тим більш ймовірним є її підтвердження.

Вихідні «посилки» соціологічних гіпотез черпаючться десь на межі між спостереженнями реальних подій і системою пояснення цих подій в поняттях, які є в соціологічній теорії та суміжних науках. Якщо знання, які ми маємо, не дозволяють пояснити дані спостережень, виникають нові припущення - гіпотези.

Важливо, щоб гіпотези були логічно пов'язані в систему доказів висунутого пояснення. У такому разі підтвердження однієї гіпотези дає додаткові підстави для прийняття пов'язаної з нею «посилки». Перевірка наступного наслідку на загальній «посилці» передбачає нові підтвердження і так далі. Зрозуміло, що спростування першої робочої гіпотези вимагає висунення нових гіпотез.

Отже, вихідні гіпотези повинні бути розгорнуті в цілий ланцюжок вивідних гіпотез-наслідків (операція дедуктивної обробки гіпотез). В емпіричному дослідженні перевіряються саме гіпотези-наслідки, що сформульовані в менш загальних поняттях, ніж вихідні припущення. В іншому випадку гіпотезу неможливо перевірити в емпіричних даних.

Як підкреслює У. Фрідріх, "центральній дослідницькій гіпотезі належить важлива системоутворююча функція". І лише з встановленням системи дослідницьких гіпотез закінчується побудова проекту рішення головної проблеми дослідження.

Гіпотези насамперед розрізняються за ступенем спільності припущень як гіпотези-підстави і гіпотези-наслідки. Останні дедуціюються із основ, так, що за їх допомогою розкривається зміст термінів та зв'язків гіпотез-підстав. Самі по собі поняття, в яких сформульована вихідна гіпотеза, можуть не мати прямих емпіричних ознак, але поняття вивідних гіпотез неодмінно повинні бути співвіднесені з емпіричними індикаторами. Підтвердження або спростування гіпотез-наслідків - шлях доказу обгрунтованості або спростування гіпотез-підстав.

З точки зору завдань дослідження, гіпотези підляються на основні і неосновні. За ступенем розробленості та обгрунтованості розрізняють первинні, і вторинні гіпотези. За змістом припущень про предметну область проблеми можна виділити описові та пояснювальні гіпотези.

 



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-08-06; просмотров: 517; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 52.91.67.23 (0.031 с.)