Необхідність та сутність фінансів

Фінанси є однією з найбільш важливих і складних економічних категорій. Без них неможливе функціонування держави і діяльність юридичних та фізичних осіб, оскільки саме вони забезпечують вартісний рух створеного у суспільстві валового внутрішнього продукту (ВВП), відображаючи досить складні відносини, що виникають при цьому. Головним їхнім призначенням є забезпечення кожної фізичної особи, кожного суб'єкта підприємництва, кожної державної структури, а отже і суспільства загалом, достатніми для здійснення їх діяльності грошовими коштами.

Фінанси мають як видиму, зовнішню, форму прояву, так і вну­трішній зміст. Видима сторона фінансів проявляється у грошових потоках, які рухаються між суб'єктами 4)інансових відносин. Ці потоки — їх характер і форми, спрямованість і обсяги — є пред­метом практичної фінансової діяльності. Прихована, змістова, сторона фінансів пов'язана з тим, що відображають ті чи інші грошові потоки, а саме — рух вартості створеного у суспільстві валового внутрішнього продукту, тобто обмінні й розподільні відносини. Від налагодженості цих відносин залежить ефектив­ність економічної системи і розвиток суспільства. Обмінно-розподільні відносини характеризують внутрішню сутність фі­нансів і є предметом фінансової науки.

Фінанси — сукупність грошових відносин, пов'я­заних з формуванням, мобілізацією і розміщенням ф/- нансовихресурсів та З обміном, розподілом і перероз— поділом вартості створеного на основі їх викорис­тання валового внутрішнього продукту, а за певних умов і національного багатства.                  

Окреслюючи засади фінансової теорії, по-перше, необхідно визначити основоположні елементи,що характеризують сутність

такого специфічного і важливого явища, як фінанси, та, по-друге, здійснити їх відповідну структуризацію. Тобто, визначаючи фі­нанси, як і будь-яке інше явище, необхідно дати відповідь на просте і водночас надзвичайно складне запитання — що це таке і що воно в себе включає? Незважаючи на здавалось би очевид­ність трактування, сучасна фінансова наука однозначної відповіді на ці запитання не дає. Можна навести безліч визначень фінансів, які різняться не окремими специфічними ознаками і деталями, а самою сутністю поняття. Звернемося, наприклад, до книг зарубі­жних авторів, виданих в Україні. У книзі «Фінанси» Е. Нікбахт і А. Гроппеллі, розглядаючи, по суті, фінанси підприємств, тобто мікрорівень економічної системи, визначають їх як «застосуван­ня різноманітних економічних прийомів для досягнення макси­мального достатку фірми або загальної вартості капіталу, вкла­деного у справу».

Ш. Бланкарт у підручнику «Державні фінанси в умовах демо­кратії», досліджуючи макроекономічний рівень, дає визначення не фінансів, а фінансової науки, характеризуючи її як «економі­чний аналіз державної діяльності». Але аналіз — це процес, то­ді як будь-яка наука являє собою систему знань про певний

предмет.

Детальне дослідження проблеми визначення державних фі­нансів проведено В. Л. Андрущенком у монографії «Фінансова думка Заходу в XX столітті (Теоретична концептуалізація і на­укова проблематика державних фінансів)». Лейтмотивом переваж­ної більшості визначень є характеристика державних фінансів як доходів і видатків держави, як суспільного багатства у формі грошей і кредиту, що перебуває у розпорядженні державних ор­ганів. При цьому фінанси тісно пов'язуються з грошима.

Вітчизняна фінансова наука виходить з того, що фінанси — це не просто гроші, доходи чи видатки або суспільне чи персоніфі­коване багатство, а сукупність відносин, насамперед розподіль­ного характеру, які опосередковуються через доходи і видатки підприємницьких структур, держави, фінансових інституцій і міжнародних організацій. У зв'язку з цим виникає питання, чи вказані відмінності у визначенні фінансів є справді абсолютно рі­зним їх тлумаченням, чи це просто різні підходи до одного і того самого явища? Адже, характеризуючи зміст і конкретні прояви фінансів, у кінцевому підсумку всі вчені-фінансисти розгляда­ють, може і по-різному, але одне й те саме: доходи та видатки підприємницьких структур і держави, заощадження та інвестиції, фінансові ресурси і фінансові результати.

Відмінності у визначенні фінансів вітчизняною та західною фінансовою наукою полягають у виборі тієї чи іншої сторони рі­зноманітних проявів фінансів як відправної точки для їх іденти­фікації і характеристики. Ключовими елементами визначення су­тності фінансів та засад їх функціонування, яке полягає у постійному русі і кругообігу коштів, є характеристика фінансо­вих відносин і фінансової діяльності. Фінансові відносини, відо­бражаючи рух вартості від одного суб'єкта до іншого, характери­зують обмінні, розподільні і перерозподільні процеси і проявля­ються у грошових потоках. Фінансова діяльність будь-якого суб'єкта проявляється у формуванні доходів і здійсненні витрат. Це водночас і різні, і тісно взаємопов'язані сторони прояву функ­ціонування фінансів: адже, з одного боку, фінансові відносини завершуються формуванням доходів одного суб'єкта при здійс­ненні витрат іншим, а фінансова діяльність, з іншого боку, не може здійснюватись кожним суб'єктом відособлено — доходи надходять від когось, а витрати йдуть комусь.

Західна фінансова наука у визначенні фінансів більше вихо­дить із прагматичного аспекту їх функціонування, тобто з погля­ду фінансової діяльності. Однак визначення нею фінансів як до­ходів і видатків фактично означає визнання і фінансових від­носин у суспільстві, адже, ще раз підкреслимо, гроші нізвідки не беруться і нікуди безслідно не зникають, а доходи одного суб'єк­та завжди є витратами іншого. Вітчизняна ж фінансова наука більше уваги приділяла й досі приділяє фінансовим відносинам, розглядаючи доходи і видатки як їх результат. Отже, можна зробити висновок, що ні явного протиріччя, ні принципових відмінностей у підходах до розуміння сутності фінансів у світовій фінансовій на­уці не існує.

Фінанси, як і будь-яке інше явище, мають певні ознаки, за якими їх ідентифікують. Більшість вітчизняних учених вважа­ють, що суттєвою ознакою фінансів є їх розподільний і перероз-подільний характер, а відносини обміну до них не належать. Од­нак формування доходів та здійснення видатків переважно на основі розподілу та перерозподілу вартості створеного продукту стосується лише державних фінансів. На рівні ж фінансів підпри­ємств цей процес більшою мірою пов'язаний саме з обмінними відносинами. Водночас і обмінні, і розподільні, і перерозподільні відносини охоплюють ширше коло відносин, ніж фінанси, а тому не можуть бути їх ключовою ознакою.

Окремі фінансисти вважають, що характерною рисою фінан­сів є не просто розподільні чи обмінні відносини, а процес фор-

мування і використання фондів фінансових ресурсів чи грошових коштів. Значною мірою це правильно, але дещо обмежує розу­міння фінансів. На макрорівні, у сфері державних фінансів, фон­довий характер фінансових відносин яскраво виражений. Однак на мікрорівні, у сфері фінансів підприємств, ці відносини сьогод­ні, як правило, не пов'язані з формуванням і використанням фон­дів. Оскільки фінансові відносини можуть мати і фондовий, і ка­нальний характер руху коштів, наявність фондів грошових кош­тів не є ключовою ознакою фінансів.

Головною ознакою, що визначає сутність і форму функціо­нування фінансів, є рух грошових потоків, у якому відображаю­ться і фінансові відносини, і фінансова діяльність. Саме вони є тією універсальною властивістю, що поєднує всі аспекти функ­ціонування фінансів. У них завжди чітко відображаються відно­сини двох суб'єктів з яскраво вираженим їх характером: об­мін — оплата рахунків за товари і послуги; розподіл і перероз­поділ — сплата податків, виплата дивідендів, отримання субси­дій та ін. Вхідні потоки пов'язані або з формуванням фінансо­вих ресурсів — надходження від розміщення акцій, отримання кредиту, бюджетні асигнування тощо, або з отриманням дохо­дів — надходження оплати за товари, роботи, послуги. Вихідні потоки відображають або видатки чи витрати, або процес пове­рнення фінансових ресурсів, що використовувались на поворот­ній основі, або розміщення тимчасово вільних ресурсів на фі­нансовому ринку.

Оскільки інструментом фінансових відносин є гроші, необхідно визначити співвідношення між категоріями «фінанси» і «гроші». Загальновідомим і визнаним усіма є твердження, що фінанси — це не гроші. Сфери функціонування грошей і фінансів, будучи досить широкими і розгалуженими, пересікаються у певному се­гменті. Це пересічення настільки важливе, що визначає характер дії і грошей, і фінансів. З одного боку, фінанси неможливі без грошей, адже інструментом фінансових відносин є саме гроші, а зовнішнім, видимим проявом цих відносин є грошові потоки. З іншого боку, функціонування грошей без фінансів багато в чому втрачає сенс і зводиться до суто технічних питань обміну. Вихо­дячи з цього врешті-решт зрозумілим стає побутове ототожнення фінансів і грошей.

Функціонування фінансів, що пов'язане з такими поняттями, як фінансові відносини, фінансова діяльність, гроші і грошові кошти, фінансові ресурси, доходи і видатки (витрати), відображено на схемі 1.

Схема 1