Складові ланки та грошові потоки міжнародних фінансів

Міжнародні фінансові відносини являють собою досить скла­дну систему руху грошових потоків. Вони можуть бути згрупова­ні за такими напрямами:

— взаємовідносини між суб'єктами господарювання різних країн;

— взаємовідносини держави з юридичними і фізичними особа­ми інших країн;

— взаємовідносини держави з урядами інших країн та міжна­родними організаціями;

— взаємовідносини держави і суб'єктів господарювання з міжнародними фінансовими інституціями.

У сфері міжнародних фінансів, крім національних суб'єктів — держави, підприємств і громадян, виділяються наднаціональні суб'єкти — міжнародні організації і міжнародні фінансові інсти­туції. У зв'язку з цим міжнародні фінанси розглядаються у широ­кому і вузькому розумінні. У широкому розумінні вони охоплю­ють усі міжнародні грошові потоки, а у вузькому — міжнародну централізацію коштів і фінансових ресурсів. Розглядаючи міжна­родні фінанси у широкому розумінні, у них виокремлюють між­народні фінансові відносини та дві ланки міжнародних фінансів у їх вузькому розумінні, фінанси міжнародних організацій та між­народні фінансові інституції.

Міжнародні фінанси — це сукупність обмінно перерозподільних відносин, що виникають у зв'язку з ь рухом вартості між окремими країнами та у процесі сформування і використання на світовому та резю нальному рівнях централізованих грошових фондів.

Відносини обміну пов'язані з міжнародною торгівлею. Вони характеризують валютні надходження та валютні платежі, які відображаються у торговельному балансі, стан якого характеризує взаємоув 'язку міжнародних гро­шових потоків. Позитивне сальдо відображає перевищення надходжень над платежами, що є передумовою забезпечен­ня стабільності національної валюти, і навпаки.

Відносини перерозподілу виникають у процесі форму­вання і використання централізованих грошових фондів світових та регіональних міжнародних організацій і фі­нансових інституцій. При цьому існують країни-донори, у яких переважають внески до відповідних фондів, та краї­ни-реципієнти, які отримують у різних формах фінансову допомогу за рахунок коштів централізованих фондів.

Міжнародні фінансові відносини виникають у зв'язку з рухом грошових потоків між національними суб'єктами різних країн:

— між підприємствами;

— між урядами країн;

— між підприємствами й урядами;

— між громадянами й урядами.

Взаємовідносини між підприємствами складаються в процесі купівлі-продажу товарів. Ці взаємовідносини насамперед відо­бражають фінанси суб'єктів господарювання. Однак, оскільки ці суб'єкти належать до різних країн, то дані взаємовідносини відо­бражають рух грошових потоків між країнами. Забезпечення ек­вівалентності обміну досягається через установлення реального курсу валют. Відхилення курсу валют від реального співвідно­шення між валютами веде до міжнародного перерозподілу дохо­дів і фінансових ресурсів.

Взаємовідносини між урядами різних країн виникають у сфері державного кредиту, коли одна країна є позичальником, інша — кредитором. Аналогічний характер мають взаємовідносини з урядом певної країни юридичних і фізичних осіб інших країн. За змістом ці всі відносини належать до державного кредиту, а за напрямом руху коштів — до міжнародних фінансових відносин.

Сукупність міжнародних фінансових відносин наведена на схемі 36. Торговельні взаємовідносини між суб'єктами господа­рювання різних країн охоплюють два грошові потоки: надхо­дження підприємству валютних доходів від експорту товарів і послуг; оплата підприємством товарів та послуг, що імпортують­ся. Кредитні взаємовідносини є двосторонніми: з одного боку — надання позики позичальником кредитору, з іншого — погашен­ня позики і сплата процентів.

Схема 36