Бюджетний устрій і бюджетна система

Вертикальна структура бюджету за рівнями влади характери­зується двома поняттями: бюджетний устрій і бюджетна система.

Бюджетний устрій — показує, яким чином побудована бю­джетна система, тобто це організація вертикальної структурної побудови бюджету держави за рівнями адміністративно-терито­ріального поділу країни.

Бюджетна система — відображає складові бюджету, тобто це сукупність усіх бюджетів, які формуються в даній країні згід­но з її бюджетним устроєм.

Основи бюджетного устрою:

— виділення видів бюджетів;

— установлення принципів побудови бюджетної системи;

— розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи;

— організація взаємовідносин між бюджетами. Виділення видів бюджетів грунтується на політичному устрої та адміністративно-територіальному поділі кожної країни. Уста­новлено два основні види бюджетів — центральні та місцеві. У країнах з федеральним устроєм існують два різновиди цент­ральних бюджетів: загальнодержавний та центральні для членів федерації. В Україні центральними є Державний бюджет України і Республіканський бюджет Автономної Республіки Крим. Склад місцевих бюджетів відображає територіальний поділ країни: в Україні — області, райони, поселення. Відповідно місцеві бю­джети поділяють на дві групи: централізовані (регіональні) — обласні, районні, міські та бюджети базового рівня — сіл, селищ, міст, районів у містах.

Принципи побудови бюджетної системи є визначальною ос­новою бюджетного устрою. Вони визначають характерні ознаки і риси бюджетної системи кожної країни. За основу побудови бю­джетної системи прийнято принцип поєднання централізованих і децентралізованих ланок, що дає змогу враховувати як загально­державні, так і регіональні потреби. При и,ьому взаємозв'язок рі­зних ланок бюджетної системи може встановлюватися на основі двох альтернативних принципів:

— єдності всіх бюджетів;

— автономності кожного бюджету.

Принцип єдності означає, що всі ланки бюджету в сукупності становлять єдиний (зведений, консолідований) бюджет, який складається і затверджується в загальному обсязі. Принцип єдно­

сті забезпечується єдиною дохідною базою всіх бюджетів, єди­ною системою видатків, а головне — керованістю процесом складання і виконання бюджету з єдиного центру.

Принцип автономності означає, що кожний бюджет, що вхо­дить до складу бюджетної системи, є відносно відособленою і са­мостійною ланкою. Автономність бюджетів забезпечується чітким законодавчим розмежуванням доходів і видатків між бюджетами із забезпеченням кожного бюджету досить міцною і стабільною до­хідною базою. Кожний бюджет складається, затверджується і ви­конується відповідними органами влади відособлено і самостійно.

 

Бюджетна система, що побудована на засадах авто­номності кожного бюджету, значно ефективніша, ніж за­снована на принципі єдності.

 

Розмежування доходів і видатків між бюджетами є важли­вим елементом бюджетного устрою. Воно починається з розме­жування видатків, яке грунтується на розмежуванні функцій держави між різними рівнями влади і, відповідно, на призначенні того чи іншого бюджету: з центрального бюджету фінансуються видатки загальнодержавного характеру, з відповідних місцевих бюджетів — видатки регіонального значення. При цьому може застосовуватись два підходи: розподіл за територіальною озна­кою (за місцезнаходженням об'єкта фінансування), та розподіл, виходячи з відомчого підпорядкування (фінансування ведеться з бюджету того рівня, до якого належить орган управління, якому підпорядкований даний об'єкт фінансування).

Розмежування доходів є похідним відносно розмежування ви­датків і може проводитись на основі двох методів. Перший — за­кріплення доходів за кожним бюджетом у повній сумі чи за твер­до фіксованими нормативами в умовах автономності кожного бюджету. Другий метод полягає у встановленні системи бюджет­ного регулювання в умовах єдності бюджету, тобто у проведенні відрахувань до бюджетів нижчих рівнів, виходячи з їхніх потреб. При цьому всі доходи поділяються на закріплені і регулюючі.

Організація взаємовідносин між бюджетами передбачає ви­ділення їх напрямів, видів та форм. За напрямами взаємовідноси­ни між бюджетами поділяються на вертикальні — між бюджета­ми різних рівнів, і горизонтальні — між бюджетами одного рівня (в Україні тільки вертикальні). Види взаємовідносин: регламен­товані законодавчими та інструктивними документами; договірні; — на підставі угоди між відповідними органами влади чи упра­вління. Форми взаємовідносин: бюджетне субсидіювання, вилу­чення коштів, взаємні розрахунки; бюджетні позички. Субсидію­вання — це виділення коштів з бюджетів вищого рівня бюджетам нижчого рівня. Види субсидіювання: субсидії, субвенції, дотації. Вилучення коштів — передання коштів із бюджетів нижчого рівня до бюджетів вищого рівня. Взаємні розрахунки — передання кош­тів із одного бюджету до іншого у зв'язку з перерозподілом між ними доходів чи видатків після затвердження бюджету. Бюджетні позички — запозичення коштів у зв'язку з виникненням тимчасо­вого касового розриву — незбігання у часі фінансування видатків і надходження доходів. Можуть надаватись або з бюджету вищого рівня, або установами банківської системи (на даний час в Україні позички можна отримати тільки в банках).