Міністерство фінансів України 1

Міністерство фінансів Республіки Крим

Обласні та міські (міст Києва та Севастополя) фінансові управління

Районні та міські (міст республіканського та обласного підпорядкування) фінансові відділи

Розмежування повноважень і функцій між органами Міністер­ства фінансів здійснюється за регіональним принципом. Так, Мі­ністерство фінансів Автономної Республіки Крим складає і вико­нує Республіканський бюджет, обласні фінансові управління — обласні бюджети, районні й міські фінансові відділи — районні й міські бюджети.

Регіональні фінансові органи мають систему подвійного під­порядкування. Вертикально вони підпорядковані відповідному фінансовому органу (наприклад, районні фінансові відділи — об­ласному фінансовому управлінню). Горизонтально фінансові ор­гани підпорядковані місцевим органам управління, тобто входять до складу відповідних державних адміністрацій.

Державна контрольно-ревізійна служба спеціалізується на здійсненні фінансового контролю. По-перше, вона здійснює реві­зії фінансових органів з питань складання і виконання бюджету. По-друге, вона є органом державного контролю за ефективним і цільовим використанням бюджетних асигнувань безпосередньо у розпорядників бюджетних коштів. По-третє, контрольно-реві­зійна служба проводить ревізії фінансово-господарської діяльно­сті підприємств і організацій державного сектора. Контрольно-

ревізійна служба має регіональну структуру, ідентичну системі Міністерства фінансів.

Державне казначейство створено з метою забезпечення пов­ного і своєчасного виконання Державного бюджету. Оскільки об'єкти фінансування з центрального бюджету держави розташо­вані на всій території країни, то здійснювати їх обслуговування з єдиного центру украй складно. Казначейство має таку саму регі­ональну структуру, як і Міністерство фінансів. Розмежування по­вноважень між регіональними органами в частині фінансування видатків здійснюється за ознаками важливості того чи іншого об'єкта фінансування і місця його розташування.

Державна податкова адміністрація організовує справляння податків та контроль за дотриманням податкового законодавства. На неї покладені такі основні функції:

— розроблення проектів податкового законодавства;

— проведення масово-роз'яснювальної роботи середплатни­ків податків;

— облік платників податків та надходжень їх до бюджету;

— контроль за правильністю обчислення податківта іншихобов'язкових платежів і своєчасністю їх сплати;

—накладення штрафних санкцій та адміністративних стяг­нень на порушників податкового законодавства;

— міжнародне співробітництво у сфері оподаткування. Регіональна структура податкової адміністрації аналогічна си­стемі Міністерства фінансів. Вищою її ланкою є Головна держав­на податкова адміністрація. Вона розробляє проекти податкового законодавства і організовує податкову роботу та діяльність пода­ткових органів у країні. Регіональними органами є податкові ад­міністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Киє­ві та Севастополі та податкові інспекції в районах і містах обласного підпорядкування. Податкові адміністрації в областях і містах з районним поділом виконують організаційні й консульта­ційні функції. Безпосередню податкову роботу ведуть податкові інспекції в районах і містах (без районного поділу). Вони здійс­нюють облік усіх платників, що перебувають на даній території і контролюють їх розрахунки з бюджетом.

Рахункова палата України створена з метою здійснення по­завідомчого контролю за складанням і виконанням бюджету держави, аналізу бюджетної політики держави, контролю у сфері державного кредиту. Вона відіграє роль експертного органу, роб­лячи відповідні висновки і даючи рекомендації з питань фінансо­вої діяльності органів управління. Рахункова палата може прово­

дити також ревізійну роботу в різних ланках фінансової системи. Однак, на відміну від контрольно-ревізійної служби, яка здійс­нює детальний контроль за повним дотриманням фінансового за­конодавства, Рахункова палата здійснює контроль з позицій мак-роекономічного фінансового регулювання і дійовості фінансової політики.

Аудиторська палата, хоча і не є фінансовим органом, органі­зовує незалежний фінансовий контроль. Вона видає ліцензії юри­дичним і фізичним особам на право здійснення аудиторської дія­льності й контролює дотримання вимог законодавства з аудитор­ського контролю.

Аудиторські фірми проводять перевірки фінансово-господарсь­кої діяльності суб'єктів господарювання і дають свої висновки стосовно законності й правильності здійснення фінансових опе­рацій, відповідності ведення бухгалтерського обліку встановле­ним вимогам, достовірності фінансової звітності. Аудиторський контроль має за мету надання консультативної допомоги, за його результатами не приймаються рішення про накладання штрафних санкцій і адміністративних стягнень. Разом з тим аудиторські фір­ми несуть відповідальність за правильність аудиторського виснов­ку, оскільки після їх перевірок податкова і фінансова звітність пе­ревіряється відповідними органами фінансового контролю.

Національний банк України є основною фінансовою інститу­цією у сфері грошового ринку. Саме він здійснює емісію грошей, які є інструментом фінансових відносин, і регулює грошовий обіг у країні. Важливе завдання Національного банку — організація ефективного функціонування кредитної системи. Він проводить реєстрацію комерційних банків і видає ліцензії на окремі види банківських операцій (наприклад, валютні операції). Національ­ний банк здійснює нагляд за діяльністю комерційних банків за допомогою встановлення економічних нормативів (мінімального розміру статутного фонду, показників ліквідності й платоспро­можності та ін.) і розмірів обов'язкових резервів. Важлива його функція в банківській системі — забезпечення проведення між-банківських розрахунків та кредитування комерційних банків, тобто він є банком банків.

Національний банк проводить значну роботу з обслуговуван­ня уряду. Він виконує агентські послуги з розміщення державних цінних паперів і обслуговування державного боргу, організовує касове виконання бюджету, проводить міжнародні розрахунки держави. Національний банк здійснює валютне регулювання і ви­значає офіційні курси валют чи валютні коридори.

Комерційні банки формують банківську систему і виконують такі основні функції: акумуляція тимчасово вільних коштів юри­дичних і фізичних осіб; проведення безготівкових розрахунків;

касове обслуговування готівкового обігу; кредитування; агентсь­кі та інші послуги клієнтам банку. В умовах ринкової економіки комерційні банки являють собою серцевину фінансової системи, виконуючи роль кровоносної мережі в економіці. Концентруючи значну масу фінансових ресурсів і спрямовуючи кредитні потоки, вони відіграють провідну роль у розвитку кожної країни. Тому економічна та фінансова міць країни визначається насамперед потенціалом її банківської системи.

Розрізняють два типи комерційних банків: універсальні й спе­ціалізовані. Універсальні здійснюють усі види банківських опе­рацій. Спеціалізовані банки проводять тільки окремі види опера­цій або обслуговують певні галузі. Більшість банків в Україні є універсальними. До спеціалізованих банків відносяться ощадні, інвестиційні, іпотечні та інші види банків.

За формою власності розрізняють державні, акціонерні й при­ватні банки. Однак незалежно від форми власності комерційні банки є суб'єктами підприємницької діяльності, яку вони здійс­нюють на основі комерційного розрахунку.

Міжбанківська валютна біржа проводить торги з купів­лі-продажу іноземних валют. Ціни, які формуються на цій бір­жі, характеризують ринковий курс валют, тобто той, який складається під впливом попиту і пропозиції як на національ­ну, так і на іноземні валюти. Крім того, операції з купів­лі-продажу валют здійснюються на міжбанківському валютно­му ринку.

Страхові компанії укладають угоди на страхування, при­ймають страхові платежі й виплачують страхові відшкодуван­ня, інвестують тимчасово вільні кошти. Вони розробляють фор­ми, види й умови страхування, установлюють розміри страхо­вих тарифів.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку ор­ганізовує функціонування ринку цінних паперів. Вона прово­дить реєстрацію випуску цінних паперів та регулює їх круго­обіг. Забезпечує формування інфраструктури ринку, видає лі­цензії фінансовим посередникам, які здійснюють операції з цін­ними паперами. Комісія контролює діяльність суб'єктів ринку цінних паперів — емітентів, інвесторів, фінансових посередни­ків, фондових бірж — відповідно до чинного у цій сфері зако­нодавства.

Фондова біржа проводить операції з цінними паперами. Ос­новне її призначення — організація функціонування вторинного ринку. Однак, з одного боку, через неї може здійснюватись і пер­винне розміщення цінних паперів, а з іншого боку, і вторинний ринок може функціонувати поза біржею. У зв'язку з цим розріз­няють біржовий і позабіржовий обіг цінних паперів.

Виступаючи центром торгівлі цінними паперами, фондова бі­ржа є індикатором ділової активності й проводить котирування акцій. Цим створюється система незалежної і досить об'єктивної оцінки діяльності акціонерних товариств. Тому бюлетені фондо­вих бірж відіграють дуже важливе значення у функціонуванні фінансової системи та економіки країни.

На ринку цінних паперів важливу роль виконують фінансо­ві посередники. За дорученням емітентів вони здійснюють ви­пуск та розміщення цінних паперів на фінансовому ринку, а також проводять операції з купівлі цінних паперів на підставі угод з інвесторами. Діяльність фінансових посередників ґрун­тується на їх інформованості та глибоких знаннях ринку цін­них паперів.

Пенсійний фонд створений з метою акумуляції і раціонально­го розміщення коштів, призначених для пенсійного забезпечення. Він виконує функції нарахування пенсій і здійснення їх виплат. Пенсійний фонд як орган управління має відповідні повноважен­ня з контролю за повнотою і своєчасністю сплати внесків підпри­ємств до фонду.

Фонди соціального страхування та Українська державна інно­ваційна компанія виконують аналогічні функції відносно відпо­відних цільових фондів.

Основні терміни і поняття:

— фінансова система;

— сфера фінансових відносин;

— ланка фінансової системи;

— фінанси суб'єктів господарювання;

— державні фінанси;

— міжнародні фінанси;

— фінансовий ринок;

— страхування;

— бюджет держави;

— фонди цільового призначення;

— державний кредит;

— міжнародні розрахунки;

— міжнародні фінансові інституції;

— ринок грошей;

— ринок капіталів;

— ринок цінних паперів;

— кредитна система;

— банківська система;

— фінансові органи;

— фінансові інституції.

 

Контрольні запитання

1. Що являє собою фінансова система за внутрішньою структурою?

2. Яка організаційна структура фінансової системи?

3. Що таке сфера фінансових відносин?

4. Що відображає ланка фінансової системи?

5. Що відображають фінанси суб'єктів господарювання?

6. Який склад державних фінансів і що вони характеризують?

7. Що включають міжнародні фінанси?

8. Що таке фінансовий ринок, які його структура та роль?

9. Що таке фінансові органи і фінансові інституції?

10. Який склад і функції фінансових органів України?

11. Які фінансові інституції функціонують в Україні?

12. Яка сфера діяльності Міністерства фінансів України?

13. Які функції і повноваження має Державна податкова адміні­страція?

14. Які функції покладені на Державне казначейство?

15. Які функції і повноваження має Контрольно-ревізійнаслужба?

16. Яка сфера діяльності Рахункової палати України?

17. Які функції виконують страхові компанії?

18. Які функції покладені на Аудиторську палату та аудиторські фірми?

19. Які завдання і функції покладені на Національний банк України?

20. Які функції й операції виконують комерційні банки?

21. Що являє собою Міжбанківська валютна біржа?

22. Що таке фондова біржа?

23. Що таке фінансові посередники на фінансовому ринку?

24. Яке призначення Пенсійного фонду України?

ТЕМА 3. ФІНАНСОВА ПОЛІТИКА ТА МЕХАНІЗМ ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ