Модель формування прибутку в промисловості

а, б, в, г,д — товари, що випускаються; В — обсяг виробництва товару в натураль­ному виразі; С — собівартість одиниці продукції; Ц — ціна товару; П — прибуток на одиницю товару.

Як видно зі схеми, на прибуток у промисловості впливають такі фактори:

— обсяг виробництва товару;

— ціна за одиницю продукції;

— собівартість одиниці продукції.

В інших галузях ці фактори є ідентичними за змістом. Таким чином виділяються три узагальнюючі фактори: обсяговий, ціно­вий і собівартісний. Обсяг продажу і ціна діють прямо пропор­ційно, собівартість — обернено пропорційно. Ці фактори впли­вають на фінансові результати як кожен окремо, так і сукупно. Їх сукупна дія відображається в інтегрованих факторах асортимен-

ту і структури продукції (послуг, робіт).

Вплив фактора асортименту проявляється в установленні пев-:

ного набору товарів, робіт і послуг з різними цінами і собівартіс-! тю. Зрозуміло, що зміна одного товару на інший (з іншим рівнем прибутковості) веде до збільшення чи зменшення загальної маси прибутку. Звичайно, підприємство намагається випускати най­більш рентабельні товари з метою максимізації прибутку. Разом з тим необхідність утримувати певну нішу на ринку обумовлює випуск і менш рентабельних товарів.

Дія фактора структури за своїм характером подібна до впливу асортименту. Однак у даному разі змінюється не номенклатура товарів (робіт, послуг), а питома вага окремих з них у загальному випуску. Збільшення питомої ваги більш рентабельних товарів (робіт, послуг) за рахунок менш рентабельних веде до збільшен­ня загальної маси прибутку, і навпаки. Водночас можливості під­приємств впливати на прибуток через даний фактор досить об­межені, оскільки структура випуску продукції та надання послуг визначаються потребами ринку.

Обсяговий, ціновий та собівартісний фактори за характером дії є узагальнюючими. В них у кінцевому підсумку відображаю­ться показники виробництва і реалізації продукції. У свою чергу, на них впливає безліч первинних факторів. Цей вплив має систе­мний характер, пов'язаний з підпорядкованістю факторів між со­бою. Система факторів формування фінансових результатів зо­бражена на схемі 16.

Прибуток чи збиток підприємств установлюється на підставі балансу. Фінансовий результат визначається як різниця між ва­ловими доходами і валовими витратами. За економічним змістом він містить дві складові — прибуток від виробничої діяльності і прибуток (збиток) від фінансових операцій. Переважну частину становить прибуток від основної виробничої діяльності. Він фор­мується за рахунок реалізації продукції (робіт, послуг) і залежить від двох чинників: суми прибутку у виробленій продукції і зміни частки прибутку у залишках нереалізованої продукції. Маса при­бутку у виробленій продукції визначається трьома узагальнюючи­ми показниками: обсяг виробництва, ціна, собівартість.

Обсяг виробництва залежить від трьох груп факторів, які ха­рактеризують складові елементи виробничого процесу, а саме:

використання основних фондів, трудових і матеріальних ресур­сів. З кожного напрямку виокремлюються два види факторів — екстенсивні та інтенсивні. Екстенсивними факторами є фондо- і матеріалозабезпеченість, чисельність працюючих, інтенсивними — фондо- і матеріаловіддача, продуктивність праці.

Фондозабезпеченість відображає достатність або недостачу фондів для ведення виробничого процесу. Вона характеризується рухом фондів, тобто введенням у дію нових потужностей і замі­ною зношених та застарілих фондів, а також структурою фондів, яка дає змогу забезпечити всі сторони виробничої діяльності. Фондовіддача залежить від технічного стану основних фондів, який характеризується рівнем фізичного і морального зносу, та від ефективності використання фондів, що визначається коефіці­єнтом змінності та відсутністю втрат від неповного використання основних засобів.

Вплив трудових чинників визначається забезпеченістю кадрами та продуктивністю праці. Кадрова забезпеченість характеризується чисельністю персоналу, яка залежить від його руху (прийняття, звільнення), та структурою працюючих (робітники, службовці, менеджери, обслуговуючий персонал та ін.). Продуктивність пра­ці залежить від рівня кваліфікації, виробітку на одного працівни­ка та використання робочого часу.

 

 

Схема 16