Вихований у класі Глісера, Лятошинський одразу став на шлях реалізму і вже в ранніх творах виявив прихильність до сфери образів та ідей класиків – Бородіна, Глазунова, Скрябіна.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Вихований у класі Глісера, Лятошинський одразу став на шлях реалізму і вже в ранніх творах виявив прихильність до сфери образів та ідей класиків – Бородіна, Глазунова, Скрябіна.



Ще на початку творчої діяльності Лятошинський виявив схильність до поліфонічного мислення. Його поліфонія загострена, сполучення голосів – дисонуюче, він вживає більше імітаційні прийоми, використовує короткі мотиви в імітаціях, секвенціях.

Інколи Лятошинський звертається до відомих українських народних мелодій, які становляться тематично – інтонаційним джерелом твору.

Одна з характерних рис стилю композитора – логічний зв’язок і обумовленість розділів та частин, введення нового як результату розвитку попередніх побудов.

До якого б жанру не звертався Лятошинський – в усьому відчувається симфонічність його мислення. Виявилось це і в хорах, і в сюїтних творах, в “Поемі Возз’єднання”

Творча спадщина: 5 симфоній, 4 квартети, 2 опери (“Золотий обруч “,“Щорс”), оркестрові сюїти (“Ромео і Джульєтта”), поеми, балади (“Гражина”),романси, твори для фортепіано, квінтети, тріо, увертюри.

СИМФОНІЯ №3 (1951 – 1955 – друга редакція)

H-moll

Симфонія справедливо вважається однією з вершин усієї радянської музики.

До написання Третьої симфонії спричинилися події Великої Вітчизняної війни. Проте зміст цього грандіозного твору значно ширший. Симфонія – музичний пам’ятник великого суперечливого часу. В ній – життя народу в один з вирішальних історичних періодів, життя, сповнене боротьби, страждань ,героїчних звершень.

Твору щонайкраще пасує назва “Симфонічна драма”, в якій всі чотири частини щільно поєднані між собою не лише послідовним проведенням основної ідеї, але й комплексом музичних інтонацій і мотивів.

Симфонію відкриває розгорнутий вступ, де з’явлено дві провідні теми твору. Перша – зловісно-грізна, невблаганно-жорстока – уособлює негативну силу ( зло, рок, фатум ) драматичного конфлікту.


Інтонаційне ядро її складається із двох суміжних септим та хроматичного мотиву, і стає остінатним фоном, на якому розгортаються трагічні колізії Другої частини симфонії. Подальша його модифікація – мелодично-зламана, химерно-фантастична початкова тема Скерцо. Це той самий образ злої сили, що трактований дещо в гротесковому плані.

Друга тема вступу – горе й страждання, стривожена душа людини, пориванням якої стоять на заваді темні й жорстокі сили. В основі її – інтонації української пісні “Журба за журбою, туга за тугою”.


Ця мелодія активно трансформується в першій частині, а у другій – плачем і стогоном розливаючись на тлі зловісного остінато, вона творить основний образ.

Безпосередньо ПЕРША частина починається головною партією – схвильованою й збудженою, сповненою велетенської внутрішньої сили. Вона передає вперту боротьбу ( h-moll). Її короткі ритмічно зібрані й динамічно наснажені мотиви стрімко линуть уперед.


Зв’язуюча партія побудована на основі другої теми вступу, яка тут розвивається поліфонічно.

Побічна партія звучить суворо, стримано, архаїчно. Це справжній реквієм тим, хто віддав життя за щастя народу. Мелодія дійсної західноукраїнської колядки, яка тут використана, підкоряє великою внутрішньою силою ( невеликий діапазон, секундово-терцові інтонації ).


Побічна партія як тема “народної сили” виконує в симфонії важливу функцію: на ній засновані заключення першої частини та фіналу.

В розробці матеріал експозиції здобуває драматично-конфліктний розвиток. Теми значно змінюються. Велику роль тут виконують поліфонічні прийоми.

Драматичною кульмінацією є початок дзеркальної репризи. Побічна партія звучить у початковому епічному викладі струнних інструментів. В репризі продовжується великий тематичний розвиток. У контрапунктичному сплетенні звучать теми головної, побічної партій та вступу. Завершується перша частина кодою, побудованою на темі побічної партії.

ДРУГА частина ( d-moll ) – образ народного горя, страждання. Це найкраща частина симфонії за поетичністю образів та оркестровкою. Написане Andante у складній тричастинній формі, заснованій на одній єдиній темі , інтонації якої виростають з другої теми вступу. Мелодія основної теми – широка, наспівна, лірична.


В середньому розділі звучання значно загострюється. Тихі кроки остінатного мотиву, який супроводжував музику від самого початку, переростають у зловісну тему, що звучить у мідних інструментів на ff; він нагадує “епізод війни” з першої частини Сьомої симфонії Шостаковича.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.237.16.210 (0.011 с.)