Характерною рисою мистецтва наших предків була його підпорядкованність боротьбі людини за панування над природою. Люди намагалися засобами музики,слова, співу вплинути на сили природи,



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Характерною рисою мистецтва наших предків була його підпорядкованність боротьбі людини за панування над природою. Люди намагалися засобами музики,слова, співу вплинути на сили природи,



які уявлялися їм у вигляді людиноподібних живих істот. Поступово такі уявлення привели до виникнення язического культу обожування природи- первісної релігії наших предків. Численні заговори, заклинальні пісні, “заклички” перетворюються у певний обряд,супроводжуваний різними символічними діями і зв’язаний з релігійним культом –“… фантастичним відображенням у головах людей тих зовнішніх сил, що панують над ними в їх повсякденному житті, відображенням, у якому земні сили набирають форми надприродних”.

Богатство древньоруського народного музично-поетичного мистецтва успадкувала культура Київської Русі, утворення якої відноситься до середини IX ст. ,коли складається перша держава східних слов’ян .

У другій половині X та в ХI ст. Державно-політичне та культурне життя Київської Русі досягло високого рівня; вона зайняла одне з провідних місць серед інших держав Європи. Столицею став Київ (виник у VI ст. ). Тут розвивається письменність, закладаються основи науки й освіти, утворюються осередки самобутньої культури -- Києво-Печерський монастир. Саме тут на початку XI ст. Виникає перший відомий літопис «Повесть временных лет » ( монах Нестор).

Видатним зразком архітектури ХI ст. є величний і пишно оздобленний високохудожніми фресками, мозаїкою Софійський собор,закладений Я. Мудрим. Тут зберігалася заснована ним бібліотека.

Введення християнства (988р.) дуже позначилося на культурі. В ній відбиваються інтереси різних соціальних класів. Велике місце займає музика. В народі зберігаються календарно - обрядові пісні, традиція похоронних плачів та голосінь, виникають весільні,хороводні пісні. Певний відбиток на народні обрядові дійства поклало християнство. У піснях з’являються нові слова: князь, боярин, бог.Починають виділятися особливо обдаровані й талановиті виконавці, народні професіонали-актори,танцюристи,співаки,музиканти-інструменталісти, яких називали скоморохами. Вони були носіями народного мистецтва й тому зазнавали переслідувань з боку церкви.

Крім існуючих пісенних жанрів виникають нові жанри, породжені новими умовами життя-билинний епос, що розвинувся у зв’язку з прагненням народу оспівати боротьбу за незалежність і єдність вітчизни.(“Как во городе стольно-Киевском”, про А. Поповича, І. Муромця).

Церковно-культова музика була позичена з Візантії. У Київській Русі вона набуває великого розвитку. При храмах та монастирях створюються школи письменності та церковного співу (готують власні кадри). Центром був Києво - Печерський монастир. Створюється ціла система церковного співу: знаменний розспів, заснованний на чистій акапельності, діатоніці, монодичності (одноголосність). Нотація була кондакарною (безлінейною). Церковний спів спочатку був монодичним, а згодом з’явилося своєрідне багатоголосся- вплив народного хорового співу. Записувався спів знаменами (знаменний розспів,крюкова нотація).

Після розпаду Київської Русі, у період ХIV-XVIIIст. у постійній визвольній боротьбі відбувається процес формування української народності, складання національних ознак в її мові , культурі, мистецтві. Відособлені і відірвані від Північно- Східної Русі українські землі з XIVст. стають предметом постійних зазіхань сусідніх феодальних держав, терплять від страшних татаро- турецьких навал.

З ХVI ст. одним з найжорстокіших ворогів України стала феодальна Польща, яка захоплювала українські землі ,намагалась закрипачити селян і зробити безправним міське населення. Одним з основних засобів поневолення українського народу була полонізація і насадження на Україні католіцизму ,що викликало постійний опір.

Релігійна боротьба на Україні особливо загострюється після Люблінської (1569) та Брестської уній, коли на захоплених українських землях було оголошено об’єднання православної і католицької церкви під зверхністю Ватікану.

З середини ХVI ст. експлуатація трудового народу стає надзвичайно жорстокою ; його гарячий, протест і гнів виливалися у формі все частіших масових повстань проти визикувачів та загарбників. Особпиво значними були козацько-селянські повстання під керівництвом Тараса Федоровича (Трясила) 1630р. та Якова Острянина (Остряниці з) 1638 р.

Своєрідним центром збройного опору ворогам була “Козацька республіка”-Запоріжська Січ, що виникла у середині 16 ст. У 40-50x роках 17 ст. розрізнені повстання перетворилися у всенародний рух , який очолив видатний воєний , державний і політичний діяч України- Богдан Хмельницький, виразник віковічних стремлінь українського народу до свободи,незалежності, до воз’єднання з російськими братами.Національно-визвольна війна під керівництвом Б.Хмельницького завершилася у 1654 р. возз’єднанням Східної України з Росією. Що ж до західних земель, то вони ще надовго залишалися у системі західних феодальних держав.

Вцілому, музично-культурний розвиток на Україні цього часу характеризується збагаченням жанрів народної творчості та зростанням інтересу до неї передових поетів, письменників, музикантів, інтенсивним пожвавленням музичного життя міст, музичної освіти, зародженням нових видів і форм світської професіональної музики, музичного театру, появою ряду композиторів. Народна пісня і танець стають невід’ємною частиною театральних вистав, репертуару міських оркестрів, кріпацьких капел у маєтках поміщиків.

У протидії насильній полонізації велику роль відігравали БРАТСТВА - релігійно-національні організації, що виникали у містах навколо церковних приходів у 15-17ст., коли почало зростати значення міст як центрів економічного і культурного життя. На кінець 16 ст. на Україні існувала досить розвинена мережа таких братств, вони залучали до своїх лав все нових членів -“братчиків” з міщанства, козацтва, селянства. Братства існували у Львові, Перемишлі, Острозі й інших містах. Видатну роль у розвитку письменства й освіти відіграло Київське братство, засноване у 1586р. Наприкінці 16ст. на Україні починається розвиток книгодрукування на рідній мові. У цій справі неоцінимі заслу ги першого російського друкаря Івана Федорова, який у 1572р. Заснував у Львові першу на Україні книгодрукарню.

При братствах відкриваються школи з викладанням рідною мовою. Братські школи зробили багато корисного у поширенні освіти серед населення українських міст і сіл. У 17ст. на Україні був дуже високий рівень грамотності.

У братських школах поряд з вивченням загальноосвітніх наук велика увага приділялася викладанню”мусик-церковного пения”, а інколи навіть початкових знань з теорії композиції. Співу по нотах навчали досвідчені регенти. Мистецтво співу у церковних хорах 16-17ст. досягло високого професійного рівня.

З часом деякі школи, засновані церковними братствами, переросли в учбові заклади з більш широкими програмами - колегіуми. Об’єднання Київської братської школи з школою при Києво-Печерському монастирі поклало початок існуванню Києво-Могилянської колегії(1632р.), яка була переіменовна у 1701р. Грамотою Петра1 в “Академію для наук свободних”.

Цей перший вищий учбовий заклад на Україні відіграв значну роль не тільки в українському, але й у загальноросійському культурному житті. У ньому здобуло освіту багато діячів української та російської культури - вчених,письменників,композиторів.

Незважаючи на косність та консерватизм церковної обрядності, у церковну музику все ж проникали традиції народного хорового співу. Документи 16ст. свідчать про те, що звичай багатоголосного церковного співу a kappella, який пізніше дістав назву ПАРТЕСНОГО,тобто співу по окремих партіях, у цей час був уже узаконений.

Введення партесного співу диктувалося,головним чином, необхідністю гострої боротьби проти покатоличення й денаціоналізації українського населення.У зв’язку з цим виникла потреба протиставити пишному католицькому богослужінню, під час якого грав орган, щось самобутнє і рівноцінне за емоційним впливом. В цих умовах велике значення мало те, що тексти партесних творів співалися слов’яноруською мовою.

Партесний спів відійшов далеко від естетичних норм старого “знаменного розспіву”і,порівняно з ним , мав світський характер. Впливала на нього і народна пісня,незважаючи на те, що церква до неї ставилася дуже негативно. Склад ранніх партесних композицій – відносно простих за фактурою,- в основному чотириголосний,гомофонно-гармонічний з елементами поліфонії.

З появою партесного співу виникає і новий нотний запис. На зміну “крюкам” приходить більш досконале п’ятилінійне “Київське знамя”, або квадратна київська нотація. Найвідомішими авторами різних партесних творів у 17ст. були І.Колядчин та М.Ділецький.

Теоретичні основи партесного співу були викладені у трактаті “Грамматика пения мусикийского или известные правила в слозе мусикийском” М.Ділецького. Трактат узагальнював досвід церковного багатоголосного співу і був практичним посібником композиції, яким тоді користувалися українські й російські композитори. Праця містила в собі відомості з теорії музики, частково контрапункту, вказівки до диригуванню хором. Найголовніше місце в ній приділялося практичним порадам композиторам - авторам багатоголосних концертів.

У партесному співі згодом розвивається форма партесного концерту для 4-6-8-12 і навіть більшої кількості голосів. Характерними рисами партесних концертів, що призначалися для урочистих святкових богослужінь, було чергування окремих хорових груп і tytti , сила і яскравість динамічних відтінків ,віртуозне використання технічних можливостей голосу.

Наприкінці 16ст. і на початку 17ст. у міському побуті на Україні виникає своєрідний вид музично-поетичної тврчості, пов’язаний з письмовою віршовою поезією—КАНТ. Тексти кантів, складені слов’яноруською, або “простонародною” мовою, відбивали різні сторони народного побуту. Існували канти моралістично-повчальні, любовно-ліричні, урочисто-поздоровчі,релігійні , жартівливі, сатиричні. Розквіт цього жунру припадає на 18ст., а до цього часу кант існував у вигляді триголосної, куплетної пісні, що виконувалася хором, або ансамблем співаків без супроводу. Два верхніх голоси рухалися звичайно рівнобіжними терціями; партія баса –рухлива,наспівна і самостійна, несла переважно гармонічну функцію. У ладовому відношенні характерною для кантів є мажоро-мінорна система. Виконувалися канти переважно вчителями співу, учнями братських шкіл, колегіумів та Академії.

На початку 18ст. кант поступово витісняється сольною піснею з інструментальним супроводом—СОЛОСПІВОМ. Зародився цей жанр у 17ст., а у 18ст. став одним з провідних в українській музиці. У порівнянні з кантом сольна пісня безпосередніше і гнучкіше відображає внутрішній світ людини, її особисте та громадське життя. Спочатку вона розвивалася в плані пристосування популярних народних селянських пісень до міського побуту: міські варіанти пісень. Потім з’являються нові міські пісні . Спочатку нові тексти співалися на вже відомі й популярні мелодії. Текст і мелодію як правило складав один автор. Створювали їх студенти колегіумів, регенти й вчителі. Для супроводу використовувалися торбан, бандура, іноді гуслі ; пізніше клавікорди, фортепіано. (“Ах українонько”,”Ой беда мне, чайце-небозе”,”Ой нещасная доле”).

Подальший розвиток сольної пісні з інструментальним супроводом, власне пісні-романса, пов’язаний з другою половиною 18ст., та початком 19ст. Авторами таких пісень нерідко були й композитори - професіонали.

Своєрідним явищем у музичному побуті українських міст були МУЗИЧНІ ЦЕХИ, засновані на зразок цехів ремісничих. Музиканти об’єднувалися в цехи, що мали свій устав, правила, значок і печатку. Вони брали за свою роботу ( обслуговували свята ) помірну платню. Цехова організація захищала їх права. В їх репертуарі були побутові танці, марші, пісні. Серед них зустрічалися люди музикально грамотні, з композиторськими даними. Розквіт діяльності музичних цехів припадає на кінець 17ст. й 18ст. але вже у другій половині 18ст. їх роль у міському побуті значно зменшується, бо з’являються міські оркестри, кріпацькі капели.

Початок українського МУЗИЧНОГО ТЕАТРУ слід шукати в старовинних іграх і хороводах, а також у виставах скоморохів. Народні звичаї з участю музики і танців церква здавна переслідувала, вважаючи їх “сатанинськими”. У той же час, прагнучи відвернути увагу народу від “грішних ігор”, церква намагалася замінити їх драмами на релігійні теми. Внаслідок цього на Україні у першій половині 17ст. зароджується так званий ШКІЛЬНИЙ ТЕАТР : в духовних школах та Києво –Могилянській колегії ставилися драми і “трагедокомедії ”релігійно-повчального змісту, а пізніше історичні й побутові п’єси.

Авторами шкільних драм і комедій звичайно були вчителі “піїтики” (поезії). У виставах цих драм значне місце займала музика ( хорові та сольні номери ,переважно канти і псалми ,що вставлялися у виставу по ходу дії). Місце і характер кожного уривка визначалися автором драми.

На ранній стадії існування шкільних драм в антрактах театральних дійставилися інтермедії . Інколи вони безпосередньо пов’язувалися з дією драми (наприклад ,сцена весілля у духовній драмі “Олексій – чоловік божий”), але частіше це були самостійні веселі народно – комічні сценки. Насичені піснями й танцями інтермедії , що виконувалися “простонародною українською “мовою, виявились найбільш життєвою частиною шкільних драм, стали зерном , яке в подальшому дало свої плідні парости в галузі Української драми й комедії .

Народними піснями й танцями було насичено дію лялькового театру –Вертепа , улюбленого народного видовища , яке зберігалося у деяких місцевостях аж до ХХ ст. , а в західних областях України і до наших днів.

Місцем дії вертепного театру була маленька переносна сцена у вигляді двоярусного ящика або макета церкви. У першій дії вертепної драми виконувалась інсценіровка релігійної історії народження Христа і винищення малят царем Іродом. У другій дії розігрувались народно –комічні побутові сцени.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.237.16.210 (0.012 с.)