У “Думці” – створено образ народного музиканта – кобзаря. В музиці імітується гра на бандурі, лірі.

В “Шумці” – одна танцювальна мелодія змінює іншу. Твір досить складний технічно, але за змістом він глибоко ліричний.

У 1900-ті роки інтерес Лисенка до фортепіанної музики активізувався. Композитор створює понад два десятки п’єс. Провідними в них є образи лірико – елегійного характеру. Форма вислову – невелика п’єса, що втілює один настрій:”Елегія”,”Сумний спів”,”Журба” та інші.

“Елегія” – один з найпопулярніших творів. Образний настрій – лірико – журбливий, сумний. Форма твору – два куплети, поєднані зв’язкою і завершені невеликою кодою.

Таким чином, фортепіанна творчість Лисенка поповнила репертуар виконавців, дала імпульс для домашнього музикування, сприяла розвитку камерно – інструментальної творчості та виконавства на Україні.

 

ОПЕРА “ НАТАЛКА - ПОЛТАВКА”

Важливою подією у творчому житті Лисенка стало впорядкування у 1889р. музики до „Наталки - Полтавки”. Ця п’єса Котляревського з першої ж її вистави у 1819р. стала улюбленою в репертуарі українських театрів і успішно витримала випробування часом, не втративши своїх ідейно – художніх якостей аж до наших днів і здобувши популярність далеко за межами України. Тоді як сучасні їй українські п’єси “ Москаль – Чарівник” Котляревського, “Сватання на Гончарівці” Квітки – Основ’яненка – залишилися в історії як приклади легкого, водевільно – розважального жанру, ”Наталка – Полтавка” здобула славу справжнього народно – реалістичного твору.

Основний драматичний конфлікт п’єси – боротьба героїв, простих трудівників, за своє щастя – типовий для тогочасної прогресивної драматургії. Ідея твору – моральна перевага чесних людей над хижацтвом, ханжеством, перемога чистого й глибокого почуття над негідними розрахунками тих, хто вважав, що за гроші можна купити навіть любов і честь.

Зрозуміло, що в “Наталці – Полтавці” важливе місце посідали народні пісні. Цілий ряд їх, як, наприклад, “Віють вітри”, “Сонце низенько”, “Ой під вишнею”, вказані ще Котляревським. Композитори обробляли їх на свій розсуд, в залежності від можливостей виконавців. Одним з перших, хто готував музику до “Наталки – Полтавки” був харківський композитор Барсицький – у 1833р. У 50 – 60х р.р. “Наталка – Полтавка” йшла з музикою Єдлички або Марковича. З 1882р. в трупі Кропивницького “Наталка – Полтавка” ставилася з музикою Васильєва.

Лисенко вперше звернувся до “Наталки – Полтавки” у 1864році. Робота над музикою була завершена у 1888році.

Дія відбувається в старому українському селі. Дочка бідної вдови Терпилихи Наталка відхиляє залицяння Возного (чиновник на зразок судового пристава в старих судах України). Вона кохає і чекає Петра – товариша свого дитинства, який давно пішов на заробітки. Мати умовляє Наталку не противитися шлюбу з Возним: він – багатий, а вони дуже бідують, до того ж, Петро навряд чи повернеться…

Наталка мусить підкоритись волі матері і погоджується на одруження. У цей час повертається Петро. Дізнавшись, що Наталка заручена, він, перемагаючи горе, поздоровляє її і, щоб дівчина не відчула залежності від багатого Возного, хоче віддати їй зароблені їм гроші. Благородство і віддана любов молодих людей, а ще більше – рішучість і опір Наталки змушують Возного відмовитися від своїх домагань. Наталка і Петро щасливі.

Центральний персонаж твору – звичайна селянська дівчина Наталка, наділена не лише зовнішньою красою, а й кращими людськими якостями: працьовитістю, чесністю, розумом, скромною і шляхетною вдачею. Ці риси розкриваються за допомогою вдало підібраних пісень: їх порядок і послідовність створюють виразну й цілісну музичну характеристику. Вихідна пісня Наталки “Віють вітри”(перша дія) – виконує функцію експозиції образу;

В ній дівчина розповідає і про минулі події, і про свої переживання. В її образі Лисенко змалював лаконічними штрихами цілу психологічну картину. Вже в інструментальному вступі він підкреслив поривчастий рух мелодії вгору.

Друга пісня Наталки – “Видно шляхи полтавськії”(перша дія) – це вже розвиток образу. Наталка прагне довести Возному, що вона йому не пара і просить залишити її. Сумна наспівна мелодія, викладена на тлі нескладного супроводу, добре контрастує з сентиментальними сентенціями Возного, відтінює чисту, цільну натуру дівчини.

У сцені з Терпилихою (друга дія) Наталка співає драматично обарвлену пісню “Ой мати, мати”. Щоб рельєфніше виділити мотив вірності й глибини почуття Наталки, Лисенко у вступі і постлюдії розробляє музичну фразу, яка звучить на словах “кого раз полюбить”…

Кульмінаційний пункт розвитку образу Наталки – “Чого вода каламутна” (друга дія).Згоду на шлюб з Возним дано, але душа Наталки протестує: розпач, горе оволодівають нею. Лінія вокальної партії декламаційно – схвильована, з нахилом до широкої інтерваліки.