У 80 –ті роки ніщинський повертається до одеси. Тут він знайомиться з М. Лисенком, який високо оцінив його музичні твори.

Про останні роки життя композитора відомо дуже мало. Помер Ніщинський 9 березня 1896р. у своєї дочки на Поділлі.

“ ВЕЧОРНИЦІ”.

У 1875 році драматичний гурток М.Кропивницького поставив п’єсу Т.Шевченка “Назар Стодоля”, в якій вперше прозвучали “Вечорниці” Ніщинського. Музична композиція “Вечорниці” – вставний номер до п’єси, але вона має і самостійне значення, тому її часто виконують окремо.

“Вечорниці” – це ряд оркестрових, вокально – хорових і танцювальних сцен – епізодів, пов’язаних сюжетом, барвиста передача в реалістичній формі картин народного побуту і обрядів. Починається композиція оркестровою інтродукцією танцювального характеру. Потім звучить пісня хазяйки “Зоря з місяцем над долиною” в стилі народної пісні.

Приходять дівчата; вітаючи хазяйку, вони співають хор “Добрий вечір, паніматко”, який має танцювальний характер.

Чути хор парубків “Віють вітри”. Його співуча, повільна мелодія добре контрастує з попереднім жіночим хором і наступною сценою.

Хор заступає жартівлива сценка між дівчатами і парубками. На прохання дівчат хлопці виконують пісню. Звучить чоловічий героїчний хор “Закувала та сива зозуля”. А за ним – застольна пісня, яку виконують хазяйка і мішаний хор. Закінчується композиція сценою ворожби.

Завдяки змістові, майстерності хорового письма, емоційній насиченості музики і чіткості форми “Вечорниці” швидко здобули широкої популярності. Більшість пісень композитора увійшли в побут українського народу, стали улюбленими народними піснями.

Центральний номер “Вечорниць” – хор “Закувала та сива зозуля”. Це найвідоміший твір Ніщинського. Він має героїко – епічний характер, виконується чотириголосним чоловічим хором. Тут композитор майстерно використовує

Особливості народної гармонії, народного багатоголосся. Хор складається з чотирьох контрастних картин – епізодів, об’єднаних спільною патріотичною ідеєю.

Перший епізод – це сумна розповідь про життя козаків в турецькому полоні. Мелодія має суворий, мужній характер, в ній чути приховану силу; швидкий темп, пружний ритм, мінорний лад посилюють драматизм розповіді.

Другий епізод – скарга-заклик полонених. Написано цей епізод в стилі невільницьких плачів: повільний темп, мінорний лад, м’які, печальні, задумливі розспіви ”Ой повій, повій, та й буйнесенький вітре”.

Третій епізод яскраво контрастує з попереднім:”Та понеси на Вкраїну”. Мінорний лад змінюється мажорним, темп значно прискорюється, характер стає енергічним, рішучим.

Четвертий епізод:”Гей, як зачули турецькії султани”. Музика має яскраво виражений оптимістичний урочисто-героїчний характер. В грізних вигуках,,,,,,,....., поневолювачів народу.

Хор “Закувала та сива зозуля “ мав не лише художнє, а й величезне політичне значення, бо сприймався як протест проти соціального і національного гніту. Він живе у виконанні кращих хорових колективів, є класичним зразком української музики.

МИХАЙЛО МИКОЛАЙОВИЧ КАЛАЧЕВСЬКИЙ(1851 – 1910?)

М.М.Калачевський – талановитий композитор, автор видатної “Української симфонії”, народився 14(26) вересня 1851р. на Херсонщині у сім’ї дрібнопомісного дворянина. У дитячі роки він жив з батьками в місті Кременчуці на Полтавщині.

Музичну освіту композитор здобув у Лейпцігській консерваторії, яку закінчив 1876 року. Дипломною роботою його була “Українська симфонія”, вперше виконана там же під керуванням автора.

Після закінчення консерваторії Калачевський повернувся до Кременчука, де прожив до своїх останніх днів.

Як організатор і учасник музичного життя Кременчука, М.Калачевський був у центрі аматорського гуртка музикантів, організував камерне тріо, в якому виступав піаністом. На спеціальній естраді у своєму саду він щоліта влаштовував концерти аматорів.

У 1900р. Композитор тяжко захворів. Недуга прогресувала повільно і поступово привела до загального паралічу й нервового розладу. Точну дату його смерті не встановлено, вважають, що він помер десь між 1910 і 1912 роками.

Крім “Української симфонії”, відомі 19 романсів Калачевського, кілька фортепіанних п’єс, а також ряд творів, які, на жаль, поки що не знайдено, а саме:”Реквієм” для солістів, хору, струнного оркестру й органа, хори a cappella та інші.

“УКРАЇНСЬКА СИМФОНІЯ”

Симфонію Калачевський закінчив у 1876 р. Як й інші твори, за життя композитора вона майже не виконувалася. У 1900 р. симфонію виконав у Полтаві й Кременчуці диригент Д.Ахшарумов, потім партитура загубилася. Знайти її вдалося музикознавцеві М.О.Грінченку лише у 1928 р. З того часу твір міцно увійшов у репертуар симфонічних оркестрів.

Симфонія є кращим твором композитора. Ідейно – тематичною основою її є народна пісня різних жанрів; музичні образи відзначаються конкретністю та виразністю;виклад думок логічний, ясний, вони розвиваються жваво, динамічно, дійово і передаються барвистими оркестровими засобами.