У центральному розділі Першої частини розвивається прометеївська тема, лаконічна, зібрана, основана на інтонації секунди (“Споконвіку Прометея там орел карає”.

Цей епізод змінюється ліричним (“веснянковим”), де мова йде про серце Прометея. У жіночих голосах на фоні арфи звучить співуча мелодія, близька до народної, а далі вступає хор з піснею – маршем “ Не вмирає душа наша”. Закінчується Перша частина фінальною фугою “Не скує душі живої”, що будується на основі маршу. Тема динамічна, пружна, розгортається в усій масі хору і оркестру.

ДРУГА частина – під заголовком “Молитва”, являє собою зворушливий плач пригніченого народу, що закінчується розпачливим криком на словах: “А поки що ллються ріки - кривавії ріки”... В цій кульмінації – гнівний протест проти нелюдських знущань гнобителів. Композитор, йдучи за текстом і в цій частині не дав урочистого закінчення.

ТРЕТЯ частина – “Хортам, і гончим, і псарям – слава!” Частина сповнена іронії і сарказму. “Слава”, яку раз у раз проголошує хор “псарям” і нашим батюшкам царям” на дисонансових гармоніях, яскраво передає почуття пекельної іронії проти гнобителів. Кульмінація частини – Presto agitato. Це основний іронічний образ славослов’я царським сатрапам.

ЧЕТВЕРТА частина – завершення всього циклу. Починається словами “І вам слава, сині гори”, а далі “Борітеся, побороте”.

Вона є могутнім призивом до боротьби за волю і висловлює незламну віру в кінцеву перемогу. Основним мотивом цієї частини є бадьорі “точковані” ритми бойових закликів, які переходять в мелодію переможного маршу на слова “За вас сила, за вас воля і правда святая” – це кода, яка уявляє урочистий, рішучий гімн – марш.

У цьому творі С.П.Людкевич найбільш повно і переконливо втілив свої художні й морально –етичні ідеали. У 1964 році за кантату-симфонію”Кавказ” композитора було удостоєно високого звання лауреата Державної премії України ім. Т.Г. Шевченка.

ЛЕВ МИКОЛАЙОВИЧ РЕВУЦЬКИЙ

(1889-1972)

Народився Л.М. Ревуцький 20 лютого 1889р. в с. Іржавець на Полтавщині (Чернігівська обл.). Батьки були культурними людьми. Батько – попечитель земської школи. Мати була знайома з художником М. Ге. Діти в сім’ї виховувалися в демократичному дусі.. В родині Ревуцьких любили народну пісню. Діти – Левко і Дмитро брали участь у домашньому хорі. Батьки грали: мати на фортепіано, батько на скрипці. В домі звучали сонати Бетховена, “Серенада” Шуберта.

Музичне обдаровання Левка виявилось дуже рано і мати почала вчити його грі на фортепіано (5років).

Під час гімназичних занять, Ревуцький продовжує музичні заняття з матір’ю, а потім з Лякав, який ще дужче пригорнув Левка до музики.

У 1903р. Левко переїздить до Києва і вступає до 5-го класу приватної гімназії Валькера. У Києві Ревуцький потрапляє у зовсім інше культурне оточення. Він знайомиться з виконавцями, композиторами, вивчає багато музики, з захопленням відвідує численні концерти. З 1909р. часто виїжджає до Москви, де гостює у друзів. У 1907р. йому довелося побувати у Петербурзі, а в Києві він продовжує домашнє музикування, яке було дуже активним. (З 1904р. навчається в музичній школі Лисенка). У 1907р. вступив до Київського університету на фізико-математичний факультет, а в 1908р. перейшов на юридичний, водночас навчається в музичному училищі РМТ.

У 1911р. переходить на вищий курс. В училищі проявив себе як здібний піаніст. В ці роки з’являються його перші твори: романси – “Из слез моих” (сл. Гейне), “Колокол” (сл. Скитальця), фортепіанні п’єсі - “Повільний вальс”, прелюдії, фортепіанний концерт es- moll.

У 1913р. музичне училище РМТ було перетворено у консерваторію. Ревуцький стає учнем Гліера по композиції. Пише сонату c-moll.

Під час Першої світової війни, наприкінці 1915р. Київський університет був евакуйований у Саратов, а консерваторія – в Ростов –на –Дону. Ревуцький залишився у Києві, і виїздить до цих міст складати іспити. Але його призивають на службу, він добивається відстрочки, але марно. На початку 1917р. композитор прибув до запасних частин у Казані. Його зарахували до Маршової роти, а в квітні він вирушив на Ризький фронт.

У січні 1918р. Ревуцький демобілізувався. Він деякий час живе у Москві, потім приїздить до Києва. В цей час композитор починає працювати над першою симфонією (дипломна робота). Мешкає у рідному селі, а потім в Прилуках.

У 1924р. на запрошення Київського музично – драматичного інституту імені Лисенка Ревуцький переїжджає до Києва, де починає працювати викладачем теоретичних дисциплін, а згодом і композиції. В цей час він ґрунтовно вивчає музичну літературу, відвідує багато концертів. У 1928р. знайомиться з В.Косенком. Разом з Беклемішовим та Золотарьовим створюють “Український педагогічний репертуар для фортепіано “. До цієї серії Ревуцький написав три дитячі п’єси на теми українських народних пісень.

Обробки народних пісень – один з улюблених жанрів композитора. Особливо інтенсивна робота над народною піснею припадає на другу половину 20-х років: збірки “Сонечко”, “Галицькі пісні”. Багато пісень стало безпосереднім джерелом творів Ревуцького. У 1927р. він написав Другу симфонію. У творчості композитор часто звертається і до масової пісні (“Перекопська”,”Уперед”).

У 30-ті роки Ревуцький пише багато музичних творів: дитячі хори “Відпочинок”, “До нових перемог”, музику до кіно (“Степові пісні”, радіофільм “Микита Лис “), музичне оформлення драматичних п’єс та літературні монтажі.