Цю музику написано редакторами опери Ревуцьким та Лятошинським в характері народного багатоголосся.

Далі звучить досить великий епізод розробкового характеру. В ньому з’являються інтонації як з початкової теми, так і з наступної. В момент кульмінації виростає перша тема. Вона втілює силу, могутність і волю. Але перша тема знов переростає в розробкового характеру побудову.

Завершує увертюру третя тема (тут використано мелодію народної пісні”За світ встали козаченьки”).

Її урочистий характер підсумовує попередній розвиток. Зміст увертюри випливає з характеру музичних тем – це заклик, боротьба і перемога.

Опера “Тарас Бульба” має п’ять дій; перша й четверта діляться ще на дві картини. Кожна з дій виконує певну драматургічну функцію: експозицію образів, їх розвиток та кульмінацію.

ПЕРША ДІЯ. Починається твір піснею Кобзаря “Ой кряче ворон сизокрилий”, у якій розповідається про важке становище українського народу, про утиски польської шляхти. За мелодичною будовою, досить мінливою ритмікою, специфічними ладовими зворотами й особливо оригінальним лірницьким супроводом пісня сприймається як глибоко народний твір.

Образ Кобзаря – борця за волю повніше розкривається у його другій пісні “Ой, чи довго ще нам та й коритися панам”, яка звучить у фіналі першої картини. В ній Кобзар закликає народ на повстання. Міцне, як криця, його слово знаходить відгук у присутніх. Пісню витримано в характері народних ліричних пісень. Кожний наступний куплет стає динамічнішим. Тут використано також народну традицію виконання: сольний заспів(Кобзар) та хоровий приспів. Цю пісню введено в оперу редакторами Ревуцьким та Лятошинським з метою повнішого показу образу Кобзаря й динамізації дії. Її також використано в увертюрі (друга тема).

У першій дії дається експозиція образу Тараса Бульби. В речитативі та аріозо “Коли ж подужаний літами” він охарактеризований як поважна й розсудлива людина. Його роздуми про старість і прихід до брами монастиря як останнього пристанища натомленої в боях людини забарвлені в лірико – епічні тони.

Кількома штрихами представлений ще один персонаж – Андрій. Досить коротка розмова між братами розкриває захоплення Андрія, його любов до незнайомої панночки – дочки польського воєводи. Невелика за розмірами його партія дає початок ліричній лінії, яка, до речі, повніше розвинута в наступній картині та у четвертій дії.

ДРУГА ДІЯ – експозиція образу Насті та розкриття нових рис характеру Тараса Бульби. Оркестрова інтродукція вводить в настрій і почуття матері, яка з нетерпінням чекає повернення додому синів. Найповніше образ матері втілено в речитативі, аріозо й арії. В речитативі передані тривожні почуття. Його інтонаційні звороти виразні, емоційно наповнені; вони досить близькі до фольклору. Композитор прагне через них передати різні відтінки часто змінюваного настрою:”Душа тремтить… Не знаю, чи діждуся лебедиків до лона пригорнуть? Так зажурилась, боже, боже! Одна мені і радість, і журба в синах моїх коханих та єдиних!”.

Аріозо більш мелодійне і співуче ніж речитатив “От вік минув, а щастя чи зазнала”. Розповідь набирає драматичнішого змісту, смуток змінюється радістю.

Арія Насті “Повернуться сподівані кохані орлята” передає радість матері, яка уявляє своїх синів щасливими. Тут є два епізоди: мінорний і мажорний. Особливо виразною є сповнена смутку й болю мінорна побудова.

Далі цей образ набуває трагедійних рис. Мати розуміє усю небезпеку, весь драматизм долі Остапа й Андрія, хоча і благословляє їх від’їзд на Запоріжжя. Трагедійність образу Насті – в несумісності почуттів матері (вона і бажає бачити синів біля себе, і розуміє необхідність виконання ними обов’язку перед батьківщиною.

Характер Тараса Бульби розкривається далі в другій дії через пісню і танок. Пісню “Гей, літа орел” він співає на родинному святі, яке влаштовано на честь Остапа та Андрія. В чотирьох її куплетах (кожний з них є не точним, а варіантним повторенням попереднього) розповідається про безстрашного козака, народного богатиря, волелюбну й відважну людину. Це своєрідний ідеал героя. Всі його риси властиві самому Тарасові:відвага, мужність, богатирська сила, любов до рідної землі, свого народу, почуття священного обов’язку перед ним, байдуже ставлення до багатства. Мелодія пісні – широка, могутня, близька до народних історичних пісень.

Вокальна партія розгортається спокійно, велично. Майже протягом усієї пісні в супроводі арпеджованими акордами імітується гра на бандурі. Від куплету до куплету відбувається динамізація музичної тканини пісні. Це здійснюється за допомогою своєрідного творчого прийому – трансформації пісенності у велично – танцювальну сюїту, що особливо помітно у третьому куплеті. Така лінія переростає рамки одного оперного номеру: пісня “Гей, літа орел “ змінюється іншою, танцювальною за характером (тут використано справжню народну пісню “Ой дівчина-горлиця”), яка переростає в танець “Козачок”.

ТРЕТЯ ДІЯ – активна, драматична. Народ показаний тут як могутня сила, як богатир, який готовий розпочати бій. Її будова нагадує три частинну. На початку звучить хорова народна пісня. І завершує дію теж хорова народна пісня. Відкривається вона героїко – епічним хором запорожців “Гей, не дивуйте добрії люди”. Лисенко тут використав справжню народну історичну пісню часів Богдана Хмельницького.

Центральним, вузловим моментом третьої дії і всієї опери є сцена обрання кошового. Композитор відтворив тут волелюбний дух козацтва, його демократичного самоврядування, показує народ і як єдину, монолітну масу, і як розмежовану на групи, кожна з яких прагне довести справедливість своєї думки. Сцена складається з ряду епізодів, тісно пов’язаних між собою.