Навесні 1922р. Коли В країні лютували епідемії стеценко захворів на тиф.

Квітня перестало битися його серце. Над труною композитора прозвучала його лебедина пісня – “Панахида”.

Творчість К. Стеценка розкриває перед слухачем перехідні цінності і в стильових рисах національного фольклору, у формах духовної музики, яка нині здобуває ширше визнання.

ХАРАКТЕРИСТИКА ТВОРЧОСТІ

Творчій шлях К. Стеценка можна поділити на три періоди:

Ранній – 1902-1904, П – 1905-1911р., Ш – 1917 –1922р.

У ранній творчості композитора помітний вплив музики М. Лисенка. В цей час він пише вокальну музику: хори, романси, розпочинає роботу на оперою “Полонянка”. В музиці цього періоду відчутна еволюція образного строю від епосу і романтики до психологізму.

Серед ранніх творів вирізняються хорова поема “Рано-вранці новобранці”, романс “Плавай, плавай лебедонько”, дума “Кряче ворон”. В творах композитор прагне переосмислити народнопісенні мелодії. Романсом “Плавай, плавай лебедонько” ніби підсумовується рання творчість композитора, водночас цей твір є чи не найкращим зразком української вокальної лірики на початку ХХ століття.

Творча зрілість Стеценка настає в період революції 1905-1907років. Композитор помітно активізує свою творчість, знаходить нові теми та образи. Центральне місце посідають образи борців за соціальне та національне визволення. Ідея боротьби стає провідною (незавершена опера “Кармелюк”, хор “Як умру, то поховайте”, романси “Квітчани сльози”, “Цар Горох”, хор “Содом”).

Другий зрілий період творчості Стеценка (1905-1911) невеликий, але дуже плідний. Він розширює тематичні і жанрові межі своєї музики. Створює дві кантати “Шевченкові” і “Єднаймося”, три опери “Кармелюк”, “Лисичка, котик і півник”, “Івасик – Телесик”, романси, хори, обробки народних пісень. В цей період Стеценко дуже інтенсивно працює над фольклором. Він обробив багато народних пісень і всі вони, за невеликим винятком, припадають на другий період його творчості. Їх можна поділити на три групи:

Пісні для хору a-cappella, П – пісні для дитячого 2-3 голосного хору з супроводом, Ш – пісні, що увійшли до музики театральних спектаклів. Найцікавіші “Ой на ставу”, “Зійшов місяць високо”, “Чи вдома дома хазяїн дому?”, “Ой сивая та й зозуленька”, “Павочка ходить”,”Ой чого ти, дубе”.

В своїх творах Стеценко втілює суспільні теми. В центрі уваги композитора – життя трудового народу, його історична доля, радощі (кантата “У золотої і дорогої”).

Кантактна творчість Стеценка с втіленням важливих суспільних ідеалів. Кантату “Слава Лисенкові” було закінчено ще в 1913 р. Справжньою майстерністю позначені кантати “Єднаймося”, “Шевченкові” (1910р.) Кантатна творчість – це продовження традицій Лисенка.

Помітне місце у зрілий період займає вокальна лірика: романси, хорові твори. Стеценко звертається до поезії Олеся, Гейне, Бальмонта, Л. Українки, Шевченка. “Вечірня пісня” сл. Cамійленка, “Тихо гойдаються” Л. Українки. “Вечірня пісня” – один з найпопулярніших творів Стеценка. Це справжній ліричний гімн.

В цей період Стеценко продовжує створювати оперні твори. Майже не один сюжет не задовольняв композитора, тому багато опер не завершено.

Третій період за часом зовсім невеликий, але дуже плідний і вагомий. (1917-1922р.) Це справжній творчий зліт. Творче “пробудження” відбувається під впливом революції. Стеценко пише значну кількість хорових творів, романсів, закінчує два твори кантатного жанру, пише музику до вистав, обробляє народні пісні.

Хорові твори Шевченка останнього періоду поряд з творчістю Леонтовича, Людкевича – найкраще, що було створено в українській музиці після смерті

Лисенка - “Сонце на обрії”, “Сійтеся, радісні квіти”, “Знов весна”,

“Хмари”, “Над нами ніч”.

На цей час припадає кульмінація романсової та оперної творчості Стеценка: опера “Іфігенія в Тавриді” Велике місце займають романси на слова Л.Українки “Стояла я і слухала весну”, “Хотіла б я піснею стати”, “Дивлюсь я на ясні зорі” та інші. Всі вони невеликі за розміром і розкривають один ліричний образ. Велика рольв них – фортепіано, є вступ, і закінчення.

Мініатюри Стеценка перегукуються з творами Стефаника(лаконізм).

Вершина творчих пошуків – моноопера “Іфігенія в Тавриді”- хорова сцена та монолог Іфігенії.