Друга тема вступу – лірична. Вона звучить як контрастна наспівно-схвильована відповідь: гобой і фагот, підтримані скрипками, ведуть красиву і щиру мелодію.

Після паузи починається експозиція. Головна партія надзвичайно активна, рухлива (її ведуть перші скрипки).Це образ дії. Інтонаційно вона наближається до першої теми вступу.

Побічна партія представляє іншу сферу образів. Це лірико-епічна тема, яка виконується кларнетом соло.

Закінчення експозиції повертає до героїчної теми вступу.

Розробка починається з головної партії, яка тут активно розвивається. Розробка дуже лаконічна і заснована на матеріалі контрастних тем: стрімкої та ліричної.

Реприза – дзеркальна. Вона починається викладом побічної партії у D dur’і. Кода заснована на першій темі вступу, вона зосереджує увагу слухача на провідних образах твору.

БОРИС МИКОЛАЙОВИЧ ЛЯТОШИНСЬКИЙ

(1895 – 1968)

Народився Б.М.Лятошинський 3 січня 1895р. у Житомирі. Батько був учителем історії, займався науковою діяльністю, був директором гімназії. Мати добре грала на фортепіано і співала.

Вчився Лятошинський у житомирській гімназії, яку закінчив у 1913р. З ранніх років хлопчик виявив велику музичну обдарованість. Вчився грати на скрипці і фортепіано. У 14 років написав кілька музичних творів: мазурка, вальс, фортепіанний квартет. Вони з успіхом виконувалися в Житомирі.

У 1913р. Лятошинський переїхав до Києва, де почав навчатися на юридичному факультеті Київського університету. Одночасно готувався до вступу у консерваторію, беручі уроки у Гліера. З 1914р. навчається у консерваторії.

У 1918р. закінчує університет, а в 1919р. – консерваторію по класу композиції Гліера.

Після закінчення консерваторії залишається викладачем музично – теоретичних дисциплін. З 1935 – по 1937 рік він працював професором Московської консерваторії. За своє життя він виховав багато талановитих композиторів: Белза, Шамо, Щуровський, Л.Дичко, Грабовський та інші.

У 1939р. Лятошинського було обрано головою спілки композиторів України.

Під час війни Київську консерваторію було евакуйовано.Композитор перебував у Саратові. У складних умовах евакуації він працював у спеціально створеній радіостанції ім. Шевченка, що транслювала свої передачі для партизан та мешканців України. Лятошинський виступав також на мітингах протесту. У 1943р. композитор один рік працював у Московській консерваторії. Після війни він часто виїжджає за кордон: у Польщу, Болгарію, Італію, Францію, Англію та ін.

У 1958р. за ряд творів на польську тематику Лятошинський одержав від уряду Польщі разом з Паустовським і Совєтовим премію “За зміцнення польсько – радянської дружби”, а також був нагороджений “Медаллю Тисячоліття “.

Враження від мандрівок композитора відбито в багатьох його творах: симфонічні поеми “Гражина”, “На берегах Вісли “, солоспіви на вірші А.Міцкевича, П’ята симфонія та “Слов’янський “ концерт для фортепіано з оркестром. Надалі багато творів пише Лятошинський на національні теми, створює композиції на вірші українських поетів. Справжніми шедеврами хорової музики по праву вважаються хори на слова Шевченка: “Тече вода в синє море “, “Над Дніпровою сагою “, “За байраком байрак”, “Із-за гаю сонце сходить “.Нову сторінку в українській вокальній ліриці відкривають його численні солоспіви та хори на слова М.Рильського.

Окрему сторінку в біографії митця складає його педагогічна робота. Саме завдяки школі Лятошинського наша українська професійна музика освоїла найновіші мистецькі течії та експериментальні художні пошуки західноєвропейської культури другої половини ХХ століття.

Зовнішньо стриманий, Лятошинський був великим життєлюбом, мав лицарську вдачу, щиро піклувався про долю слабих.

Інтереси композитора були надзвичайно різнобічними. Він цікавився новими науковими пошуками, прекрасно знав світову художню літературу. Та справжньою стихією була музика. Блискуче обдаровання Лятошинського виявилося в його диригентській діяльності. В концертах він диригував власними творами та творами класиків.

Помер Б.М.Лятошинський у 1968р. в Києві. До останніх днів він виношував творчі плани, мріяв написати Шосту симфонію, на столі залишились ескізи незавершених творів.

ХАРАКТЕРИСТИКА ТВОРЧОСТІ

Творчість Лятошинського звернена до людини, до її дум і почуттів. Вона узагальнює найкращі риси духовної діяльності нашого сучасника. Характерними рисами композитора були: висока етика, чесність, людяність, мрійливість, природна емоційність, романтична одвертість. Всі ці якості притаманні і його творчості.

Лятошинський – видатний композитор-симфоніст (симфонізм – це принцип, метод мислення, який передбачає монументальність задуму, розв’язання складних проблем у плані серйозних філософських узагальнень), передусім, драматичного, конфліктного плану.